ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.06.2020Справа № 910/921/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Громадської спілки "Українська асоціація освіти дорослих"

до Українського культурного фонду

про визнання Договору недійсним та стягнення 244 020 грн.

Представники сторін:

від позивача: Андрєєв М.А., виконавчий директор;

від відповідача: Кохно А.О., довіреність № 01/20 від 17.01.2020.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська спілка «Українська асоціація освіти дорослих» звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Українського культурного фонду про визнання Договору недійсним та стягнення 244 020 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані укладенням Додаткової угоди № 1 від 24.12.2019 до Договору про надання гранту № 573970 від 17.10.2019 під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах, у зв`язку з чим підлягає визнанню недійсною, та як наслідок на підставі ст. 216 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 244 020 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.02.2020.

24.02.2020 представником відповідача подано клопотання про відкладення підготовчого судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 24.02.2020 представники сторін з`явились, представник відповідача подав клопотання про відкладення підготовчого судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 16.03.2020.

12.03.2020 представником позивача подано клопотання про проведення підготовчих судових засідань за відсутності представника позивача.

13.03.2020 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

У судове засідання 16.03.2020 представник позивача не з`явився, представник відповідача з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження та про відкладення підготовчого засідання на 13.04.2020.

08.04.2020 представником відповідача подано клопотання відкладення підготовчого засідання.

У судове засідання 13.04.2020 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на 12.05.2020, яку занесено до протоколу судового засідання.

14.04.2020 представником позивача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

У судове засідання 12.05.2020 представники сторін з`явились.

За результатами судового засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 01.06.2020.

У судове засідання 01.06.2020 представники сторін з`явились.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 01.06.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2019 року між Українським культурним фондом (далі - фонд, відповідач) та Громадською спілкою «Українська асоціація освіти дорослих» (далі - грантоотримувач, позивач) укладено Договір про надання гранту № 573970 (далі - Договір), за умовами якого, фонд надає грантоотримувачу на умовах, визначених цим Договором, грант для реалізації культурного проекту «Школа культурного менеджменту для сектору літератури та видавничої справи малих громад» (далі - проект), опис та мінімальні технічні вимоги до якого наведено у проектній заявці згідно з Додатком № 1 до цього Договору, а грантоотримувач реалізує проект на умовах, визначених цим Договором.

Грантоотримувач реалізує проект до 08.12.2019 (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору для підтвердження реалізації відповідного етапу проекту грантоотримувач надає фонду проміжний змістовий звіт (додаток № 2) та звіт про використання частини суми гранту (додаток № 3). Днем реалізації відповідного етапу проекту є день підписання фондом проміжного змістового звіту та звіту про використання частини суми гранту.

Згідно з п. 2.4 Договору для підтвердження реалізації проекту в цілому грантоотримувач надає фонду змістовний звіт (додаток 4) та звіт про використання суми гранту (додаток № 5). Днем реалізації проекту є день підписання фондом змістового звіту, звіту про використання суми гранту та акта про виконання проекту.

У відповідності до п. 3.1 Договору загальна сума гранту становить 1 938 546 грн. без ПДВ.

Пунктом 3.2 Договору узгоджено, що попередню оплату від загальної суми гранту фонд перераховує у таких розмірах та такі строки: 1 356 982,00 грн. без ПДВ не пізніше ніж до 31.10.2019;

Відповідно до п. 3.3 та п. 3.4 Договору фонд перераховує кожну наступну частину попередньої оплати від загальної суми гранту після підписання проміжного змістового звіту та звіту про використання частини суми гранту (у разі необхідності).

Фонд перераховує залишок коштів від загальної суми гранту після підписання змістового звіту та звіту про використання суми гранту.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що грантоотримувач зобов`язується, зокрема не отримувати прибутку від гранту (крім випадків реалізації проектів пов`язаних із кіновиробництвом) та надавати фонду звіти, передбачені пунктами 3, 4 розділу ІІ цього Договору.

Згідно з п. 4.3 Договору фонд має право ознайомлюватись з первинною документацією, пов`язаною з реалізацією проекту та вимагати від грантоотримувача будь-які документи, інформацію та пояснення щодо його дій, пов`язаних з виконання цього Договору та реалізацією проекту.

Відповідно до п. 4.4 Договору фонд зобов`язується контролювати порядок виконання цього Договору, дотримання строків, у тому числі проміжних, правильність, обґрунтованість та цільове використання гранту.

Сторони домовились, що фактичні витрати мають відповідати принципам раціонального управління фінансами, бути відображені в бухгалтерському обліку грантоотримувача (чи його партнерів) та відповідати витратам, передбаченим у кошторисі проекту, форму якого наведено у додатку 6 до цього Договору. (п. 7.1 Договору).

Згідно з п. 8.1 Договору грантоотримувач веде належний бухгалтерський облік та звітує перед фондом в процесі реалізації проекту в порядку, передбаченому цим Договором.

У відповідності до п. 8.2 Договору на вимогу грантоотримувачем зобов`язаний надати всю необхідну фінансову документацію щодо проекту, зокрема виписки по рахункам.

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2019. Зміни до цього Договору вносяться шляхом укладення додаткових договорів (п. 12.1 Договору.

24 грудня 2019 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до якої сторони погодили внести зміни до пункту 3.1 Договору та викласти у наступній редакції: загальна сума гранту становить 1 694 226 грн. без ПДВ.

24 грудня 2019 року сторонами складено та підписано Акт про виконання проекту «Школа культурного менеджменту для сектору літератури та видавничої справи малих громад» до Договору, відповідно до якого: проект реалізованого в повному обсязі 08.12.2019; грантоотримувач надав фонду змістовий звіт і звіт про використання суми гранту до 08.12.2019 згідно з формами, викладеними у Додатках 4, 5 Договору; змістовий звіт і звіт про використання суми гранту виконано в повному обсязі та в строк згідно з умовами зазначеного вище Договору; загальний розмір гранту на реалізацію проекту згідно розділу ІІІ Договору, становить 1 694 226,00 грн. без ПДВ; відповідно до п. 2 розділу ІІІ зазначеного Договору, фонд перерахував грантоотримувачу попередню оплату у розмірі 1 356 982,00 грн. без ПДВ від загальної суми гранту; цей акт є підставою для остаточного розрахунку, порядок якого визначений пунктом 4 розділу ІІІ Договору про надання гранту, а саме: відповідно до пункту 4 розділу ІІІ зазначеного Договору, фонд перераховує грантоотримувачу протягом 10 календарних днів, залишок коштів у розмірі 337 244 грн. без ПДВ від загальної суми гранту.

Як зазначає позивач, Додаткова угода № 1 від 24.12.2019 до Договору укладена під впливом важких обставин і на вкрай невигідних умовах, під впливом психологічного тиску, в зв`язку з чим, позивач просить визнати означену угоду недійною та стягнути з відповідача різницю сумою гранту узгодженої у Договорі та означеній Додатковій угоді.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову зазначає, що відповідно до Закону України «Про Український культурний фонд» Український культурний фонд є бюджетною установою, яка з метою виконання покладених на нього завдань забезпечує прозоре, цільове та ефективне використання бюджетних коштів. Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України № 414 №18.04.2018, якою затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення Українським культурним фондом заходів з підтримки проектів, не допускається спрямування бюджетних коштів на: придбання товарів, виконання робіт, надання послуг, що не пов`язані з реалізацією проектів, передбачених пунктом 3 цього Порядку; оплату посередницьких послуг; реалізацію проектів, метою яких є отримання прибутку, крім проектів пов`язаних з кіновиробництвом. Відповідач зазначає, що твердження позивача про нібито наявність тяжкої обставини (ймовірного банкрутства неприбуткової громадської організації) його аргументація та твердження є безпідставними. Відповідач зазначає, що після того як позивач надав фонду змістовий та фінансовий збір, які відобразились в аудиторському звіті, фонд на виконання своїх функцій та зобов`язань здійснював перевірку звітної документації та за результатами такої перевірки, беручи до уваги додаткову інформацію та роз`яснення грантоотримувача, що були надані листами встановив, що підрядником ФОП Флінта Н.О. було здійснено витрати на заручення в розмірі 244 020 грн., що не були погоджені кошторисом проекту, в свою оплати позивача ТОВ «Рейкардс Хотел Менеджмент» на загальну суму 74 853 грн., відповідають витратам запланованим у кошторисі проекту. Крім того, відповідач зазначає, що позивач мав право та можливість не підписувати Акт та Додаткову угоді зі зменшеною сумою гранту, а звернутись до суду з позовом про зобов`язання підписати Акт про виконання проекту на суму 1 938 546 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 Цивільного кодексу України.

Згідно з п. 1, ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 13 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

В той же час, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорювання , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

24 грудня 2019 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до якої сторони погодили внести зміни до пункту 3.1 Договору та викласти його у наступній редакції: загальна сума гранту становить 1 694 226 грн. без ПДВ.

В свою чергу, у відповідності до п. 3.1 Договору, до підписання оспорюваної додаткової угоди, загальна сума гранту становить 1 938 546 грн. без ПДВ.

Як зазначає позивач, незважаючи на понесення витрат у більшому розмірі, ані ж визначено у Додатковій угоді № 1 від 24.12.2019, з огляду на закінчення бюджетного року та ризик банкрутства, позивачем підписано оспорювану угоду під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, в зв`язку з чим зазначає, що така Додаткова угода має бути визнана судом недійсною.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину, наявність у сторін необхідного обсягу цивільної дієздатності, наявність об`єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину, його адекватність внутрішній волі, відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновителями), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 Цивільного кодексу України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але змушена це зробити через тяжкі обставини.

Тобто має бути причинно-наслідковий зв`язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).

Згідно з п. 2.4 Договору для підтвердження реалізації проекту в цілому грантоотримувач надає фонду змістовний звіт (додаток 4) та звіт про використання суми гранту (додаток № 5). Днем реалізації проекту є день підписання фондом змістового звіту, звіту про використання суми гранту та акта про виконання проекту.

24 грудня 2019 року сторонами складено та підписано Акт про виконання проекту «Школа культурного менеджменту для сектору літератури та видавничої справи малих громад» до Договору, відповідно до якого: проект реалізованого в повному обсязі 08.12.2019; грантоотримувач надав фонду змістовий звіт і звіт про використання суми гранту до 08.12.2019 згідно з формами, викладеними у Додатках 4, 5 Договору; змістовий звіт і звіт про використання суми гранту виконано в повному обсязі та в строк згідно з умовами зазначеного вище Договору; загальний розмір гранту на реалізацію проекту згідно розділу ІІІ Договору, становить 1 694 226,00 грн. без ПДВ; відповідно до п. 2 розділу ІІІ зазначеного Договору, фонд перерахував грантоотримувачу попередню оплату у розмірі 1 356 982,00 грн. без ПДВ від загальної суми гранту; цей акт є підставою для остаточного розрахунку, порядок якого визначений пунктом 4 розділу ІІІ Договору про надання гранту, а саме: відповідно до пункту 4 розділу ІІІ зазначеного Договору, фонд перераховує грантоотримувачу протягом 10 календарних днів, залишок коштів у розмірі 337 244 грн. без ПДВ від загальної суми гранту.

Означений Акт підписаний сторонами без заперечень та зауважень.

Таким чином, з наведеного вбачається, що сторонами узгоджено, що підтвердженими є витрати в розмірі 1 694 226,00 грн., що підтверджується змістовим звітом і звітом про використання суми гранту.

До означеної суми, визначеної на підставі змістового звіту і звіту про використання суми гранту, узгодженої сторонами у Акті, сторонами і зменшено суму гранту, узгоджену у п. 3.1 Договору, про що відповідно і укладено оспорювану угоду.

За приписами ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Таким чином, цивільне законодавство обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи.

Зміст добросовісності (bona fides) виражається через поняття "розумність і справедливість". При цьому згідно з обмежувальною функцією добросовісності, правило, обов`язкове для сторін, не застосовується настільки, наскільки за даних обставин це буде неприйнятним відповідно до критерію розумності та справедливості. Отже, добросовісність може за певних обставин анулювати чи виключити застосування правил, встановлених сторонами.

Водночас, принцип справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо.

При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм.

Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Розумність - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).

Отже, укладення оспорюваної угоди відбулось внаслідок доведення грантоодержувачем понесення витрат саме у розмірі 1 694 226,00 грн., що сторонами підтверджено у Акті, підписаному без заперечень та зауважень.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що встановлені обставини дають підстави для висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

У даному випадку, підписавши без заперечень та зауважень Акт за результатами виконання Договору на суму 1 694 226,00 грн. та підписавши за результатами таких дій оспорювану угоду, доводи позивача щодо понесення іншого підтвердженого розміру витрат у відповідності до умов Договору, не узгоджуються із його попередньою поведінкою.

Таким чином, судом не встановлено наявності обставин для визнання недійсними оспорюваної угоди відповідно ст. 233 ЦК України (через вчинення правочину під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах), оскільки судом не встановили існування на момент укладення угоди, з якими у розумінні ст. 233 ЦК України пов`язується застосування правових підстав для визнання договору недійсним, на які вказує позивач - тяжких обставин, на усунення або зменшення яких позивач змушений був укласти договір на умовах, що оспорюються.

В свою чергу, оскільки сторонами у Додатковій угоді № 1 від 24.12.2019, узгоджено суму гранту у розмірі 1 694 226,00 грн., яка визначена на підставі звітів та Акту, а доказів узгодження між сторонами понесення позивачем іншої суми витрат за Договором, матеріали справи не містять, похідні вимоги про стягнення з відповідача 244 020,00 грн. залишаються також без задоволення.

При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 09.06.2020

Суддя О.А. Грєхова