Окрема думка (збіжна)

судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.

справа № П/9901/697/18 (провадження № 11-1225 заі 19)

06 травня 2020 року

м. Київ

Велика Палата Верхового Суду розглянула справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії за апеляційною скаргою Вищої кваліфікаційної комісії суддів Українина рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року і постановою від 06 травня 2020 року апеляційні скарги задовольнила частково, рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 жовтня 2018 року скасувала, а провадження у справі закрила.

Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.

1. Велика Палата Верховного Суду розглядаючи справу залишила поза увагою обставини, які перешкоджали справедливому судовому розгляду з огляду на об`єктивну неможливість забезпечення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України(далі - ВККС України) ефективним засобом юридичного захисту з огляду на таке.

2. 07 листопада 2019 року набрав чинності Закон України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі - Закон України № 193-IX ).

3. Пунктами 2 та 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону визначено, що з дня набрання ним чинності повноваження членів ВККС України припиняються, а керівник секретаріату ВККС України призначається за результатами конкурсу з урахуванням вимог закону.

4. ВККС України реалізує свої повноваження та керується у своїй діяльності, зокрема, Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

5. Відповідно до статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України. Є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.

6. Тобто Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що будь-які рішення ВККС України приймаються лише колегіально, або в установленому Законом порядку відповідний колегіальний орган делегує голові ВККС України повноваження, в тому числі на представництво цього колегіального органу, висловлення його колегіальної волі при розгляді справ у суді. У подальшому голова ВККС України може передоручити частину делегованих йому членами ВККС України повноважень іншій особі.

7. Таким чином, на час перегляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи та прийняття постанови від 06 травня 2020 року відповідач у справі - ВККС України, фактично перебуває у стані перетворення, тобто повноваження попереднього складу членів та голови цього колегіального органу вже припинені на підставі зазначених норм Закон України № 193-IX, водночас новий склад ВККС України ще не утворений, у визначеному законодавством порядку.

8. Пунктом 1 частини першої статті 236 КАС України визначено, що суд зупиняє провадження у справі у разі, зокрема, ліквідації суб`єкта владних повноважень, іншого органу, а також злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника.

9. Оскільки, предметом спору в цій справі є рішення ВККС України, ухвалене на виконання повноважень цього органу, щодо здійснення кваліфікаційного оцінювання суддів і визначення результатів такого оцінювання то фактичне неіснування складу ВККС України (члени колегіального органу та його голова) є обставиною, що унеможливлює реалізацію цим органом своїх прав та виконання обов`язків, обумовлених його правовим статусом як державного колегіального органу суддівського врядування, тобто свідчить про тимчасову неповноважність ВККС України під час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду.

10. Отже, особа, яка представляє інтереси ВККС України на підставі довіреності, виданої ВККС України в особі голови, повноваження якого як і всіх членів ВККС України, на дату розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду були припинені, не може ураховувати дійсну позицію тимчасово неповноважного (недіючого) органу до утворення нового складу ВККС України, а відтак і належно забезпечити представництво інтересів ВККС України, що в силу вимог пункту 1 частини першої статті 236 КАС України є безумовною підставою для зупинення провадження у справі до моменту формування складу ВККС України задля надання змоги цьому учаснику справи належно представляти свої інтереси в суді.

11. На моє переконання перебування ВККС України у стані перетворення засвідчує і той приклад, що ВККС України, створена відповідно до Закону України від 02 лютого 1994 року № 3911-XII «Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України», на підставі Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» була не просто перетворена, а повністю ліквідована одночасно зі створення нового органу та державною реєстрацією нової юридичної особи, хоча той закон, як і Закон України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX, передбачав лише часткову зміну повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та формуванні її у новому складі в порядку, встановленому «новим Законом».

Таким чином належним процесуальним рішенням Великої Палати Верховного Суду було б зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВККС України провизнання протиправним та скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії до моменту утворення нового складу ВККС України, а не розгляд справи по суті.

Водночас я погодився з думкою більшості суддів Великої Палати Верховного Суду про можливість закриття провадження у справі з огляду на необхідність виконання завдань адміністративного судочинства.

Суддя В. В. Пророк

Окрема думка складена 09 червня 2020 року