ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. справа № 300/926/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області протиправно відмовлено ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи в Долинській Крайовій Асоціації фермерів України з 23.09.1989 по 22.02.1993, в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві "Хакко" з 05.01.1994 по 14.11.1996 та період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 11.12.1998 по 08.06.1999 до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2. Як наслідок протиправно відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачу надано всі підтверджуючі документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2. Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не зараховано до його страхового стажу роботу в Долинській Крайовій Асоціації фермерів України за період з 23.09.1989 по 22.02.1993 у зв`язку із відсутністю будь-яких відомостей про вказану асоціацію в органах Пенсійного фонду України, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім цього, не зараховано період роботи з 05.01.1994 по 14.11.1996 в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві "Хакко", оскільки згідно листа управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Костромі та Костромській області дане підприємство в базах даних та архівних відділах не значиться. Згідно пунктів 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Трудова книжка позивача містить всі необхідні дані, які підтверджують право позивача на призначення пільгової пенсії за Списком 2 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ". При цьому працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві чи неналежний порядок ведення документації, а тому не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення. Відповідачем також безпідставно, з посиланням на ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відмовлено в зарахуванні періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 11.12.1998 по 08.06.1999 до страхового стажу позивача. Вважає вказані дії протиправними, та таким що порушують його право на пенсійне забезпечення.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечив. У відзиві зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, оскільки згідно поданих ним документів підтверджено тільки 25 років 15 днів страхового стажу. Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Як наслідок, період роботи з 23.09.1989 по 22.02.1993 в Долинській Крайовій Асоціації фермерів України не враховано в зв`язку з тим, що згідно записів трудової книжки позивача він був прийнятий та звільнений з роботи з Долинської Крайової Асоціації фермерів України, однак ці записи в трудовій книжці засвідчені печаткою Долинської районної організації Асоціації селянських (фермерських) господарств України. Відомостей про перейменування вказаної Асоціації позивачем не надано. Крім цього, такої організації, як Долинська Крайова Асоціація фермерів України до 1991 року не могла бути створеною, оскільки не було незалежної держави Україна.

При цьому, викликає сумніви відтиск печатки, який міститься на записах трудової книжки позивача, оскільки в лютому 1993 року підлягали до використання печатки, які виготовлені в Радянському Союзі, а початок видачі нових печаток з найменуваннями України розпочався з жовтня 1993 року. Період роботи в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві "Хакко" з 05.01.1994 по 14.11.1996 не зараховано до стажу, оскільки управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Костромі та Костромській області листом від 03.10.2019 №15851/16-24, на запит відповідача, повідомило про відсутність інформації про дане підприємство у відповідних базах даних та архівних органах. Щодо зарахування періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 11.12.1998 по 08.06.1999, то такий період не підлягає зарахуванню, оскільки матеріальна допомога по безробіттю, яка виплачувалася позивачу носила вид соціальної допомоги, як малозабезпеченому, а тому не враховується до страхового стажу для призначення пенсії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 8 вказаного Закону право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 статті 24 Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

При цьому, згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону (частина 1 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Зокрема, відповідно до частини 2 статті 114 вказаного Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.

Аналогічні норми закріплені в Законі України "Про пенсійне забезпечення", зокрема згідно п. "б" статті 13 вказаного Закону на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року;

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Згідно з положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_1 23.08.2019 звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про призначення пенсії за віком по Списку № 2 відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с. 47).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішенням від 12.11.2019 № 36 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії, так як згідно поданих документів загальний стаж роботи складає 25 років, 15 днів, з яких 11 років 10 місяців стаж на пільгових умовах за списком № 2. Враховано наступні періоди роботи: з 01.09.1978 по 23.02.1982 - навчання у Виноградівському політехнічному технікумі; з 10.05.1982 по 28.04.1984 - служба в армії; з 11.07.1984 по 01.08.1984 - робота в механізовані колоні № 34 м. Львів, з 17.08.1984 по 15.01.1986 - робота в Болехівському керамзитовому заводі; з 28.01.1986 по 24.05.1988 - робота в установі М3 301/П-38 Івано-Франківська область; з 09.06.1988 по 18.09.1989 - робота в Полтавській "Спецнафтометрологія"; з 23.02.1993 по 01.01.1994 - робота в ремонтно-будівельній канторі; за періоди з 25.11.1996 по 24.05.1997 та з 11.12.1997 по 07.06.1998 - виплата допомоги по безробіттю; за періоди з 05.12.2006 по 25.07.2007, з 26.07.2007 по 20.09.2014 ( по списку №2), з 21.09.2014 по 27.11.2014, з 28.11.2014 по 31.07.2019 ( по списку №2) - робота в НГВУ "Долинанафтогаз".

До страхового стажу не врахований період роботи в Долинській Крайовій Асоціації фермерів України з 23.09.1989 по 22.02.1993 у зв`язку з відсутністю будь-якої інформації та матеріалів про дану асоціацію.

Період роботи в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві "Хакко" з 05.01.1994 по 14.11.1996 не зараховано до страхового стажу на підставі листа управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Костромі та Костромській області про відсутність підприємства в базах даних РК АСВ та архівних органах.

Крім цього, період отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 11.12.1998 по 08.06.1999 не зараховано відповідно до ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

При цьому відповідачем у рішенні зазначено, що для призначення пенсії за віком за списком № 2 необхідний страховий стаж повинен становити 27 років 6 місяців (а.с. 18 - 20, 42 - 44).

Надаючи оцінку правомірності відмови в призначенні пенсії позивачу на пільгових умовах суд зазначає наступне.

За приписами ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів в ній.

У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року №110, встановлено, що у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 трудової книжки "Відомості про роботу" пишеться: "прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".

Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Якщо працівнику в період роботи надається новий розряд, тоді про це в установленому порядку робиться відповідний запис.

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Як вбачається з трудової книжки позивача, наказом від 23.09.1989 № 52 ОСОБА_1 з 23.09.1989 прийнятий на роботу в Долинську крайову Асоціацію фермерів України. Наказом № 18 від 22.02.1993 його звільнено з роботи за власним бажанням. Вказані записи засвідчені печаткою Долинської районної організації Асоціації селянських (фермерських) господарств України.

Крім цього, на підставі наказу № 70 від 05.01.1994 позивач з 05.01.1994 прийнятий на роботу в Спільне Російсько-В`єтнамське підприємство "Хакко" на посаду інженера - електрика. Згідно наказу № 295 від 14.11.1996 позивач з 14.11.1996 звільнений з роботи у зв`язку зі закінченням контракту (а.с. 11 - 17).

Суд звертає увагу, що на час внесення записів до трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державного комітету СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" та даною Інструкцією.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню (пункт 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців").

Пунктом 13 вказаної постанови передбачено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу, згідно пункту 18 вказаної Постанови несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Аналогічні норми встановлені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, відповідно до пункту 1 якого, як вже зазначено судом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідачем поставлено під сумнів факт створення Долинської крайової Асоціації фермерів України, так як вказана організація не могла бути створеною до створення самостійної української держави - України. Як наслідок, записи трудової книжки засвідчені печатками українського зразка, передбаченого Інструкцією про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України №643 від 18.10.1993, недійсні, так як на час прийняття позивача на роботу підлягали використання печатки зразка Радянського Союзу.

З цього приводу суд зазначає, що 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки було прийнято Акт проголошення незалежності України, яким проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Цим актом було покладено край юридичному існуванню Української Радянської Соціалістичної Республіки.

Факт того що, у назві вищезгаданої асоціації фермерів присутня назва "Україна" не може свідчити про те, що мається на увазі саме про Україну, як самостійну незалежну державу, оскільки при створенні організації її засновник на власний розсуд вибирає мету і предмет діяльності організації, її найменування, місцезнаходження, тощо.

Зокрема, кабінетом міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки розроблено розпорядження від 27 червня 1991 року № 83-р, яким, зокрема Міністерству сільського господарства УРСР, Міністерству економіки УРСР, Міністерству фінансів УРСР, Державному комітетові УРСР по соціальному розвитку села разом з Асоціацією фермерів України та Селянською спілкою України у місячний строк зобов`язано розробити і затвердити Положення про Український фонд підтримки селянських (фермерських) господарств і кооперативів по виробництву сільськогосподарської продукції.

Тобто, до проголошення незалежності України існували Асоціація фермерів України та Селянська спілка України, що як наслідок спростовує доводи відповідача про неможливість створення Долинської крайової Асоціації фермерів України.

Першим документом в законодавстві України, який регулював опис печаток та штампів була Інструкція про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України №643 від 18.10.1993 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28.10.1993 №164.

Позивача, згідно записів в трудовій книжці, прийнято та звільнено з роботи до врегулювання на законодавчому рівні видачі, обігу, виготовлення та застосування печаток і штампів в Україні, передбачених вказаною Інструкцією.

Як вже встановлено судом, Головним управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до страхового стажу позивача зараховано періоди роботи з 11.07.1984 по 01.08.1984 в механізовані колоні № 34 м. Львів, з 17.08.1984 по 15.01.1986 в Болехівському керамзитовому заводі, з 28.01.1986 по 24.05.1988 в установі М3 301/П-38 Івано-Франківська область, з 09.06.1988 по 18.09.1989 в Полтавській "Спецнафтометрологія". Вказані записи завірені печатками вказаних установ із типовими реквізитами, як і печатка Долинської крайової Асоціацію фермерів України.

Суд погоджується, що печатки механізованої колони № 34 м. Львів, Болехівського керамзитового заводу, установи М3 301/П-38 Івано-Франківська область, Полтавській "Спецнафтометрологія" зразка Української Радянської Соціалістичної Республіки, як зазначає відповідач. Однак, з урахуванням вище встановлених судом обставин щодо назви Долинської крайової Асоціації фермерів України, відповідачем не наведено обґрунтувань, які дають суду підстави вважати, що в трудовій книжці позивача за період з 23.09.1989 по 22.02.1993 стоять печатки саме зразка, передбаченого Інструкцією про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів", затвердженої наказом МВС України від 18.10.1993 № 643. Як наслідок відсутні підстави вважати їх нечинними.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи в Долинській крайовій Асоціації фермерів України, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу.

Крім цього, суд критично ставиться до посилань відповідача про те, що до страхового стажу позивача не можливо зарахувати періоди роботи з 23.09.1989 по 22.02.1993 за даними трудової книжки, оскільки при прийнятті та звільненні назва асоціації записана як Долинська крайова Асоціація фермерів України, а записи трудової книжки завірені печаткою Долинської районної організації Асоціації селянських (фермерських) господарств України, оскільки обов`язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині спірного періоду роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначене не може бути підставою для відмови у зарахуванні вищезгаданого періоду роботи до страхового стажу.

Зазначаючи про обставини відсутності у трудовій книжці даних про перейменування Долинської крайової Асоціації фермерів України, відповідачем не наведено підстав, за яких таке оформлення записів робить їх недійсними або сумнівними.

Як вже зазначено судом, відповідно до п.18 постанови Ради міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року №656 "Про трудові книжки робочих та службовців" відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням керівника підприємства, установи, організації).

Аналогічний припис міститься в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" - відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про відсутність відомостей про Долинську крайову Асоціацію фермерів України в органах Пенсійного фонду України, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та архівних установах, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 69, 73, 75, 77)

Додатково пенсійний орган вказує і на відсутність інформації про Спільне Російсько-В`єтнамське підприємство "Хакко". Згідно листа управління Пенсійного фонду Російської Федерації в м. Костромі та Костромській області № 15851/16-24 від 03.10.2019 в базах даних РК АСВ Підприємство не значиться, документи до архівних органів не поступали (а.с.78).

Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 по справі №307/541/17 зазначив, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних, та сама по собі не здача облікових книг в архівний відділ не є беззаперечним доказом відсутності у позивача страхового стажу у зазначений період.

Тобто, відсутність відповідних документів на зберіганні в архівних установах не може анулювати записи трудової книжки та позбавити позивача права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

У постанові від 12.12.2019 по справі №229/3431/16-а Верховний Суд дійшов до висновку про безпідставність доводів пенсійного органу про неможливість підтвердження трудового стажу через відсутність на зберіганні в державному архіві запитуваних документів та вказав про неможливість надання повного об`єму необхідних для реалізації прав позивача документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Щодо посилань відповідача про відсутність даних про Долинську крайову Асоціацію фермерів України в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, суд зазначає, що з метою забезпечення єдиного державного обліку підприємств та організацій усіх форм власності Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 року № 118 затверджено Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, який введено в дію з 1 січня 1996 року, а тому до цієї дати будь-якої інформації про Асоціацію в Реєстрі бути не могло.

Таким чином, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не надано суду доказів на підтвердження відсутності підстав для зарахування роботи позивача в Долинській Крайовій Асоціації фермерів України з 23.09.1989 по 22.02.1993 до його страхового стажу.

Щодо доводів відповідача про неможливість зарахування до страхового стажу період роботи позивача з 05.01.1994 по 14.11.1996 в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві "Хакко" у зв`язку із відсутністю інформації про сплату страхових внесків суд зазначає наступне.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору (частини 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг регламентовано положеннями статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 1 вказаного Закону встановлено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

В матеріалах справи міститься довідка Спільного Російсько-В`єтнамського підприємства "Хакко", згідно якої середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці його роботи складає 3 225 000 рос. руб.

Однак інформації про відрахування до органу Пенсійного фонду страхових внесків вказаний документ не містить.

В даному випадку, суд зазначає, що відсутність інформації та документів стосовно сплати Спільним Російсько-В`єтнамським підприємством "Хакко" страхових внесків, їх неналежна сплата чи ненадходження таких внесків до Пенсійного фонду не може бути підставою для незарахування до страхового стажу позивача його періоду роботи на території Російської Федерації, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа. Факт ненадходження відрахувань до Пенсійного фонду із зарплати позивача за відсутності його вини, не може бути підставою для відмови у зарахуванні йому стажу роботи та, відповідно, призначенні пенсії.

Позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення вказаного періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене страхувальником, оскільки згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які наведені в постанові від 27.03.2018 у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).

Таким чином, обґрунтовуючи правомірність незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві "Хакко" з 05.01.1994 по 14.11.1996, з огляду на відсутність відомостей про сплату страхових внесків, відповідач покладає відповідальність за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо сплати страхових внесків на позивача, тим самим, позбавляючи його соціальної захищеності, що є неприпустимим та суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.

Суд також звертає увагу на те, що період роботи в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві "Хакко" з 05.01.1994 по 14.11.1996 враховано Долинським районним центром зайнятості при призначенні ОСОБА_1 допомоги по безробіттю, що підтверджується карткою персонального обліку № 2131 від 15.11.1996.

Пенсійний орган ставить під сумнів записи в трудовій книжці позивача про роботу в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві "Хакко" з 05.01.1994 по 14.11.1996 також з причин неможливості стати на облік в Долинському районному центрі зайнятості на наступний день після звільнення з Спільного Російсько-В`єтнамського підприємства "Хакко", яке знаходиться в Російській Федерації через відстань та необхідного часу для подолання вказаного шляху між Підприємством та Долинським районним центром зайнятості. Суд вважає дані твердження безпідставними, жодних обґрунтувань на підтвердження таких висновків відповідачем не наведено, як і не надано суду жодних доказів чи інформації про те як відповідач дійшов до такого висновку.

А тому, враховуючи наявність належних та достовірних записів в трудовій книжці позивача про роботу в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві "Хакко" з 05.01.1994 по 14.11.1996, довідку про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 на вказаному підприємстві, судом не встановлено підстав для не врахування вищевказаного періоду роботи до страхового стажу позивача.

Таким чином позов в частині зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в Долинській Крайовій Асоціації фермерів України з 23.09.1989 по 22.02.1993, в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві "Хакко" з 05.01.1994 по 14.11.1996 підлягає до задоволення.

Щодо позову в частині зарахування до трудового стажу позивача періоду отримання матеріальної допомоги по безробіттю з 11.12.1998 по 08.06.1999 суд зазначає наступне.

Статтею 25 Закону України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ (чинного на час призначення позивачу матеріальної допомоги) встановлено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій; б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю; г) подання додаткової матеріальної допомоги безробітному громадянину і членам його сім`ї з урахуванням наявності осіб похилого віку і неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні.

З аналізу вказаної норми вбачається, що законодавець розмежовує поняття допомога по безробіттю та матеріальна допомога по безробіттю.

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про зайнятість населення" від 01 березня 1991 року № 803-ХІІ (чинного на час призначення позивачу матеріальної допомоги) безробітні після закінчення строку виплати допомоги по безробіттю можуть одержувати протягом 180 календарних днів матеріальну допомогу по безробіттю у розмірі до 75 процентів встановленої законодавством мінімальної заробітної плати за умови, що середньомісячний сукупний доход на члена сім`ї не перевищує встановленого законодавством неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно пункту а частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

У відповідності до абзацу 3 ч. 1 ст. 24 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Суд зазначає, що позивач отримував два різних види соціальних виплат - допомогу по безробіттю за періоди з 25.11.1996 по 24.05.1997, з 11.12.1997 по 07.06.1998, які зараховані відповідачем до страхового стажу позивача та матеріальну допомога по безробіттю за період з 11.12.1998 по 08.06.1999, який є спірним.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що врахування до страхового стажу період, коли позивач отримував матеріальну допомогу, яка призначалася відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про зайнятість населення", Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" не передбачено.

Таким чином, підстави для зарахування до страхового стажу періоду отримання позивачем матеріальної допомоги за період з 11.12.1998 по 08.06.1999 відсутні, а тому позов в цій частині до задоволення не підлягає.

З висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 25.04.2019 в справі № 159/4178/16-а, вбачається, що при дослідженні обставин справи (оскарження правомірності відмови пенсійного органу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2) необхідно враховувати ступінь вини позивача у відсутності повного об`єму необхідних для реалізації його прав документів та повноті записів у наявних підтверджуючих пільговий стаж документах, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач надав відповідачу трудову книжку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, записи якої викликали сумнів пенсійного органу в їх достовірності, а інших відомостей про роботу в Долинській Крайовій Асоціації фермерів України з 23.09.1989 по 22.02.1993, в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві "Хакко" з 05.01.1994 по 14.11.1996 ним не надано, а пенсійним органом на відповідні запити жодної інформації по цих організаціях від уповноважеих установ не отримано, з врахуванням відмови судом у позові в частині зарахування до страхового стажу періоду отримання позивачем матеріальної допомоги з 11.12.1998 по 08.06.1999, в суду відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, щодо зарахування спірних періодів до страхового стажу позивача.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в листі від 12.11.2019 № 240 визначено, що загальний стаж роботи ОСОБА_1 складає 25 років, 15 днів, з необхідних 27 років 6 місяців для призначення пенсії за віком за списком № 2.

Враховуючи, що судом зараховано до страхового стажу періоди роботи позивача в Долинській Крайовій Асоціації фермерів України з 23.09.1989 по 22.02.1993, в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві "Хакко" з 05.01.1994 по 14.11.1996, у позивача наявний необхідний трудовий стаж, для призначення пенсії за віком по Списку № 2 відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Оскільки, позивач звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 23.08.2019, право позивача на призначення пенсії за віком по Списку №2 виникло саме з моменту набуття цього права - з 23.08.2019, а не з 15.08.2019, як про це вказує ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, в тому числі і за минулий час, таке право підлягає поновленню без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

З метою запобігання порушення прав позивача на належну йому пенсію, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав позивача, без необхідності додаткових його звернень до суду та виконання будь-яких інших умов для цього, суд вважає необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи в Долинській Крайовій Асоціації фермерів України з 23.09.1989 по 22.02.1993, в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві "Хакко" з 05.01.1994 по 14.11.1996 та призначити пенсію за віком по Списку № 2, відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 23.08.2019.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи дане положення, суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 420,40 грн. сплачених судових витрат.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) стаж роботи в Долинській Крайовій Асоціації фермерів України з 23.09.1989 по 22.02.1993, в Спільному Російсько-В`єтнамському підприємстві «Хакко» з 05.01.1994 по 14.11.1996.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 23.08.2019.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1) 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається через Івано-Франківський окружний адміністративний суд або безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 3 розділу IV "Прикінцеві положення" під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений, зокрема статтею 295 цього Кодексу, а також строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.