ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2020 року

Київ

справа №804/4406/13-а

адміністративне провадження №К/9901/9168/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2013 (суддя Озерянська С.І.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015 (Головуючий суддя Суховаров А.В., судді: Нагорна Л.М., Круговий О.О.)

у справі № 804/4406/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар`єр»

до Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС

про визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Новопавлівський гранітний кар`єр» (далі - позивач, ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр») звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС (далі - відповідач, Нікопольська ОДПІ Дніпропетровської області ДПС), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.03.2013 № 0000311501, № 0000042201, № 0000032201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 09.01.2013 по 19.02.2013 (термін проведення перевірки продовжувався з 06.02.2013 на 10 робочих днів на підставі наказу від 04.02.2013 № 163), на підставі направлень від 08.01.2013 № 10/172, № 8/221, № 9/228, № 9/221, № 94/151,№ 13/223, № 14/201, № 11/172, № 12/223, наказу від 28.12.2012 № 1515, згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2, пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна документальна перевірка Публічного акціонерного товариства «Новопавлівський гранітний кар`єр» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт від 26.02.2013 № 657/221 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 135.1, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, статті 150, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, підпункту 138.10.2 пункту 138.10, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2-4 квартали 2011 року на суму 613 760 грн; занижено податок на прибуток за період 01.04.2011 по 30.09.2012 всього у сумі 1 246 658,99 грн, у тому числі: 2-4 квартал 2011 року у сумі 754 454,26 грн, 1 квартал 2012 року у сумі 84 443,07грн, півріччя 2012 року у сумі 275 042,50 грн, 3 квартал 2012 року у сумі 492 204,72 грн; пункту 48.1 статті 48, пункту 152.1 статті 152 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання з податку на прибуток за результатами II-IV кварталів 2011 року на суму 106 449 грн; статей 185, 188, пунктів 198.3, 198.6, 198.1 статті 198, статті 201 Розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого за період з 01.04.2011 по 30.09.2012 завищено залишок від`ємного значення (24 рядок декларації з ПДВ) на суму 182 618,53 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 20.03.2013 були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000311501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 1 599 210, 36 грн, в тому числі 1 353 107,99 грн - за основним платежем та 246 102,37 грн - за штрафними (фінансовими0 санкціями, № 0000042201, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 613 760 грн, № 0000032201, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 182 618 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 26.02.2013 № 657/221 та доводів касаційної скарги, фактичною підставою для донарахування позивачу зазначених податкових зобов`язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Модем ЛТД», ТОВ «Нікопрогресбуд», ТОВ «Ферітт-Д» та ТОВ «Транс Агенство Сервіс», які, за твердженнями відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. В ході проведення перевірки встановлено укладання цивільно-правових договорів підряду з фізичними особами, які водночас є пов`язаними особами перевіряємого підприємства. Надані до перевірки документи по вказаних господарських операціях не розкривають змісту та обсягу господарської операції. Враховуючи той факт, що позивачем витрати оприбутковані за нікчемними правочинами, за твердженням податкового органу, доходи від здійснення такої діяльності мають бути збільшені на вартість ТМЦ з ПДВ, оскільки такі отримані безоплатно. Також, позивачем завищено від`ємне значення на 538 250 грн, у зв`язку з неврахуванням у деклараціях з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, 2-3 квартал 2011 року, 2-4 квартал 2011 року по рядку 06.5 суму зменшеного від`ємного значення по результатам попередньої перевірки, за актом №536/232/00292304 від 23.06.2011 року.

Крім того, обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).

Колегія суддів суду касаційної інстанції частково погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Отже, показники доходів та витрат безпосередньо впливають на об`єкт оподаткування.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Також, згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов`язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Отже, формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, згідно заявки від ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр» №793 від 05.05.2011 року та листа №225 від 04.07.2011 року ТОВ «Нікопрогресбуд» відпустило в рахунок оплати за продукцію на адресу позивача запчастини на підставі видаткових накладних №24 від 01.05.2011 року та № 41 від 13.07.2011 та податкових накладних № 1 від 10.05.2011 року та № 2 від 13.07.2011. Згідно журналу видачі довіреностей на отримання цінностей була видана довіреність ОСОБА_1 за № 016 від 31.01.2011 на отримання продукції від ТОВ «Нікопрогресбуд». В травні, липні 2011 року позивач отримав ТМЦ та провів оплату шляхом взаємозаліків на підставі актів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.05.2011 та від 31.07.2011. Взаємозаліки здійснено в рахунок зарахування зустрічних вимог по відвантаженій позивачем на користь ТОВ «Нікопрогресбуд» продукції власного виробництва - щебеня. Списання ТМЦ здійснено на підставі вимог №№606, 609, 733, 107, 163,239,276, 326,463, 472,806.

Суми за даним правочином включені позивачем до складу витрат та при формуванні податкового кредиту.

ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр» з ТОВ фірма «Модем ЛТД» було укладено договір від 01.05.2010 року № 010510 на придбання електродвигунів та інших ТМЦ. На виконання зазначеного договору були видані видаткові накладні №173 від 13.04.2011, № 188 від 22.04.2011, №210 від 06.05.2011, №232 від 16.05.2011, №788 від 25.11.2011, №789 від 25.11.2011 та податкові накладні № 18 від 13.04.2011, № 35 від 22.04.2011, № 8 від 06.05.2011, №27 від 16.05.2011, № 53 від 25.11.2011, №54 від 25.11.2011. Згідно журналу видачі довіреностей на отримання цінностей була видана довіреність ОСОБА_1 за № 015 від 31.01.2011 на отримання продукції від ТОВ «Фірма «Модем ЛТД». В квітні, травні, листопаді 2011 року позивач отримав ТМЦ та провів оплату шляхом взаємозаліків на підставі актів про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.04.2011 та від 31.05.2011, від 30.06.2011, від 30.06.2012 та від 31.07.2012, від 31.08.2012 та від 28.09.2012. Взаємозаліки здійснено в рахунок зарахування зустрічних вимог по відвантаженій позивачем на користь ТОВ «Фірма «Модем ЛТД» продукції власного виробництва - щебеня. Списання ТМЦ здійснено на підставі вимог №№103, 326, 393, 513, 569, 584, 652, 670, 426, 430, 732,740, 742, 794, 376, 290, 275, 407.

Суми за даним правочином включені позивачем до складу витрат та при формуванні податкового кредиту.

ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр» придбало у ТОВ «Транс Агенство Сервіс» металопрокат (лист, катанка) на загальну суму 57 744,56 грн без укладання договору. ТМЦ отримано у квітні, липні 2011 року на підставі видаткових накладних №302262 від 21.04.2011 та № 303433 від 29.07.2011. Згідно журналу видачі довіреностей на отримання цінностей була видана довіреність ОСОБА_1 за №1 00 від 18.04.2011 та за № 227 від 28.07.2011 на отримання продукції. Розрахунок здійснено у безготівковій формі відповідно платіжних доручень № 680 від 14.04.2011 та №1314 від 27.07.2011. Транспортування здійснювалось транспортом позивача з оформленням ТТН від 21.04.2011 та від 29.07.2011 у жовтні 2011 року.

Списання ТМЦ здійснено на підставі вимог №№247, 244, 443.

Суми за даним правочином включені позивачем до складу витрат та при формуванні податкового кредиту.

ПАТ «Новопавлівський гранітний кар`єр» придбало у ТОВ «Ферріт-Д» ТМЦ на підставі видаткової накладної № 3077 від 27.06.2012 та податкових накладних № 653 від 30.05.2012, № 341 від 23.05.2012. Згідно журналу видачі довіреностей на отримання цінностей була видана довіреність ОСОБА_1 за № 375 від 27.06.2011 року на отримання продукції. ТМЦ отримано у травні 2012 року. Розрахунок здійснено у безготівковій формі відповідно платіжного доручення №16 від 23.05.2012 року. Списання ТМЦ здійснено на підставі вимог №№552, 426.

Суми за даним правочином включені позивачем до складу витрат та при формуванні податкового кредиту.

Таким чином, в матеріалах справи в повному об`ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Верховний Суд зазначає, що непідтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Отже, фактичні обставини об`єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо неврахуванням у деклараціях з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року, 2-3 квартал 2011 року, 2-4 квартал 2011 року по рядку 06.5 суми зменшеного від`ємного значення за результатами попередньої перевірки, за актом №536/232/00292304 від 23.06.2011 року, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у позивача не виникало обов`язку відображати у деклараціях суму зменшеного від`ємного значення за результатами попередньої перевірки, оскільки податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки, було оскаржене в судовому порядку.

Щодо недоведеності зв`язку нарахованих виплат по цивільно-правовим договорам з фізичними особами з господарською діяльністю позивача.

Згідно підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати; б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу; в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання ( оперативна оренда ( в тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв`язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв`язок та інші подібні витрати); д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання; е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково - касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Відповідно до пункту 142.1 статті 142 Податкового кодексу України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі-працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг, згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, ( крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу 4 цього Кодексу).

Судом першої інстанції були досліджені договори підряду з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та акти прийому-передачі виконаних робіт, які були надані відповідачу до перевірки та долучені до матеріалів справи.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам податкового органу в цій частині. Зокрема не надано оцінки змісту та обсягу господарських операцій, доведеності економічної мети укладення таких договорів, чи можливо з наданих позивачем документів встановити, які конкретно роботи по керівництву та представництву виконано, порядок визначення вартості виконаних робіт, тощо. Не надано судами оцінки і доводам податкового органу щодо укладення позивачем вказаних договорів з пов`язаними особами.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог в цій частині є передчасними та зроблені без повного встановлення фактичних обставин справи.

При цьому наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб`єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.

При цьому, колегія суддів зазначає, що підставою для зменшення від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 182 618 грн слугували твердження податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Модем ЛТД», ТОВ «Нікопрогресбуд», ТОВ «Ферітт-Д» та ТОВ «Транс Агенство Сервіс», які спростовані в ході судового розгляду. Відтак вірними є висновки судів попередніх інстанцій щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2013 № 0000032201. В той час як висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в іншій частині, враховуючи ненадання належної правової оцінки доводам податкового органу щодо взаємовідносин позивача з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, є передчасними.

Суд касаційної інстанції в силу положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015 у справі № 804/4406/13-а скасувати в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.03.2013 №0000311501 та №0000042201.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015 у справі № 804/4406/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко