ПОСТАНОВА

Іменем України

04 червня 2020 року

Київ

справа №460/354/19

адміністративне провадження №К/9901/36083/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Загороднюка А.Г., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Національної асоціації адвокатів України

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 2 липня 2019 року (головуючий суддя - Костюкевич С.Ф.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року (головуючий суддя - Большакова О.О., судді: Багрій В.М., Запотічний І.І.)

у справі №460/354/19

за позовом ОСОБА_1

до З`їзду адвокатів України в особі головуючого Місяця Андрія Петровича та секретаря Якуби Галини Олександрівни, Національної асоціації адвокатів України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Вища кваліфікаційна комісія суддів України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ,

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо не залишення без розгляду рішення З`їзду адвокатів України від 15 лютого 2019 року про звільнення його з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України залишити без розгляду рішення З`їзду адвокатів України від 15 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- визнати протиправною бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо не залишення без розгляду рішення З`їзду адвокатів України від 15 лютого 2019 року про обрання ОСОБА_2 на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України залишити без розгляду рішення З`їзду адвокатів України від 15 лютого 2019 року про обрання на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- визнати протиправним та скасувати рішення З`їзду адвокатів України від 15 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- визнати протиправним та скасувати рішення З`їзду адвокатів України від 15 лютого 2019 року про обрання ОСОБА_2 на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є адвокатом і здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 25 грудня 1993 року №1, виданого Рівненською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури. 3 липня 2015 року З`їздом адвокатів України позивача обрано до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. 15 лютого 2019 року З`їздом адвокатів України ОСОБА_1 звільнено з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та обрано до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_2 З вказаними рішеннями не погоджується, з огляду на те, що оскаржувані акти не відповідають вимогам, заявленим до документів, на підставі яких здійснюється звільнення члена кваліфікаційної комісії суддів України з посади та порядок формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і прийняті з порушенням відповідних процедур.

3. Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу в частині позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

4. Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року було відкрито провадження у справі. Також, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .

5. У подальшому справу передано на розгляд Волинського окружного адміністративного суду.

6. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року залучено до участі у справі в якості відповідача Національну асоціацію адвокатів України.

7. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 2 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення З`їзду адвокатів України від 15 лютого 2019 року про звільнення адвоката ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Національної асоціації адвокатів України на користь позивача судовий збір у розмірі 1344,70 грн.

8. У поданій касаційній скарзі Національна асоціація адвокатів України, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, за наслідками розгляду якої скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким провадження у справі закрити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами встановлено, що рішенням ІІІ З`їзду адвокатів України від 3 липня 2015 року адвоката ОСОБА_1 обрано членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, як такого, що відповідає встановленим вимогам та має на дату обрання більше 15 років адвокатського стажу.

10. 15 лютого 2019 року З`їздом адвокатів України прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, відповідно до статті 5 Закону України «Про очищення влади», статей 94, 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 54 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

11. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що З`їзд адвокатів України допустив порушення принципів та порядку адміністративної процедури, визначених чинним законодавством, що полягали у вчиненні дій з розгляду питання про звільнення позивача з посади та прийнятті рішення про його звільнення з порушенням закону, необґрунтовано та без забезпечення права особи на участь у процесі прийняття таких рішень.

13. Суди констатували, що відповідачем порушено процедуру прийняття спірного рішення, оскільки питання про звільнення позивача з посади не було включено завчасно до порядку денного, а також у встановлений законом термін не було опубліковано інформацію про те, що таке розглядатиметься.

14. Повідомлення про можливість включення до порядку денного питання про члену Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_1 не свідчить про належне повідомлення позивача про розгляд питання про його звільнення.

15. Таким чином, невиконання відповідачем вимог щодо опублікування повідомлення про те, що на З`їзді адвокатів України розглядатиметься питання про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і відсутність доказів належного повідомлення позивача про включення цього питання до порядку денного із зазначенням підстав призвело до порушення його права на участь у процесі прийняття відповідного рішення.

16. Також апеляційний суд зазначив, що в оскаржуваному рішенні про звільнення позивача з посади не зазначено підстав його прийняття.

17. Законом України «Про очищення влади» не передбачено повноваження З`їзду адвокатів України щодо звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії України за наслідками відповідної перевірки або з підстав її непроведення.

18. На момент призначення ОСОБА_1 на посаду стаж його професійної діяльності становив більше п`ятнадцяти років, а тому підстав для висновку про невідповідність його вимогам частини першої статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» немає. Недійсність свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1 від 25 грудня 2001 року не впливає на стаж професійної діяльності позивача.

19. Разом з тим, відповідач не встановив винних дій позивача у порушенні вимог законодавства у встановлений спосіб із забезпеченням права особи дати пояснення чи докази по суті звинувачень із забезпеченням принципу змагальності.

20. Отже, суди дійшли висновку, що спірне рішення прийнято з істотним порушенням процедури, що вплинуло на об`єктивність і всебічність встановлення обставин справи.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. У доводах касаційної скарги Національна асоціація адвокатів України вказує на те, що суд першої інстанції приймаючи 19 лютого 2019 року ухвалу про повернення позовної заяви в частині позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, грубо порушив норми матеріального і процесуального права, які викладені в статті 169 КАС України. Зокрема пункт 2 частини четвертої статті 169 КАС України надає право суду повернути позовну заяву до відкриття провадження у справі, виключно у разі подання заяви про її відкликання як цілісного (первинного) документа (позовна заява), а не частини вимог, які були роз`єднані. Така норма права не підлягає широкому тлумаченню.

22. Зокрема скаржник вказує на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції, що потягло прийняття незаконного рішення, обмежившись тим, що ухвала Рівненського окружного адміністративного суду про повернення позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не була сторонами оскаржена і набула законної сили.

23. Отже, Рівненський окружний адміністративний суд протиправно відкрив провадження у справі, а Волинський окружний адміністративний суд протиправно прийняв справу та здійснював її розгляд не маючи на це компетенції у порушення вимог статті 152 КАС України.

24. Щодо непідсудності даної справи адміністративному суду, представник співвідповідача та відповідача наголошував як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції.

25. Вважає, що питання порядку денного з`їзду адвокатів України відносяться до внутрішньої діяльності та виключної компетенції органу адвокатського самоврядування.

26. Скаржник посилаючись на приписи частини другої статті 19 КАС України вважає, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на правовідносини, які виникають між адвокатами та/або органами адвокатського самоврядування, що діють за законом і статутом, віднесені до повноважень самоврядної організації адвокатів і є питаннями їхньої внутрішньої (статутної) діяльності.

27. Тому, до вказаних правовідносин доцільно застосувати правовий висновок щодо оскарження рішень органу суддівського самоврядування, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №804/4177/17.

28. Щодо доповнення порядку денного з`їзду адвокатів України делегатами, які беруть участь у З`їзді адвокатів України, вважає, що на законодавчому рівні немає жодних обмежень, що під час вирішення питань організації і діяльності адвокатури, З`їзд адвокатів України не вправі доповнювати порядок денний з`їзду та ставити на голосування інші нагальні питання, які не входили до попереднього порядку денного, що затверджувався Радою адвокатів України.

29. Вважає, що надаючи на законодавчому рівні З`їзду адвокатів України право звільняти члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з посади з підстав визначених пунктами 3-5 частини першої статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» законодавець не встановив жодного додаткового порядку процедури розгляду такого питання та ухвалення спеціального рішення про звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, натомість визначається виключно Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема положеннями статті 54, Порядком та Регламентом проведення з`їзду.

30. Існує стала практика, коли під час проведення З`їзду адвокатів України, з метою здійснення своїх функцій, адвокати користуються демократичними принципами (право обирати і бути обраним) та у зв`язку з нагальними потребами обговорюють інші питання, які попередньо не були включені Радою адвокатів до порядку денного.

31. Щодо повідомлення позивача про проведення З`їзду адвокатів України, то за твердженнями скаржника ОСОБА_1 було проінформовано про можливе включення питання про висловлення йому недовіри та/або звільнення з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у зв`язку з прийняттям рішеннями Ради адвокатів України та надходженнями ряду скарг від суддів. Підтвердженням цьому є відповідні докази - документи, яким суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки.

32. Щодо підстав звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, то члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які є адвокатами, на час виконання повноважень членів Комісії повинні зупинити адвокатську діяльність на участь в органах адвокатського самоврядування. На членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України поширюються вимоги та обмеження, встановлені законодавством у сфері запобігання корупції.

33. Про суттєве порушення ОСОБА_1 вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції свідчить чинне рішення Ради адвокатів України №213 від 23 вересня 2017 року.

34. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

35. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

36. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

37. Частиною шістнадцятою статті 95 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що порядок скликання з`їзду адвокатів України визначається Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Порядок проведення з`їзду адвокатів України визначається Радою адвокатів України та рішеннями з`їзду.

38. Згідно з частиною четвертою та п`ятою статті 54 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» з`їзд адвокатів України скликається Радою адвокатів України. Про день, час і місце початку роботи з`їзду адвокатів України та питання, що вносяться на його обговорення, адвокати повідомляються не пізніш як за двадцять днів до дня початку роботи з`їзду.

39. Отже, цією нормою передбачено, що адвокати мають бути повідомлені про питання, які будуть предметом обговорення на з`їзді за двадцять днів до його проведення.

40. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 грудня 2018 року Радою адвокатів України прийнято рішення №198 про скликання З`їзду адвокатів України 2019 року на 15-16 лютого 2019 року.

41. Також 13 грудня 2018 року Радою адвокатів України прийнято рішення №200 щодо організаційних заходів з проведення З`їзду.

42. Пунктом 2 якого встановлено, що оголошення про дату, час, місце проведення З`їзду адвокатів України 2019 року та питання, що виносяться на його обговорення, підлягають опублікуванню не пізніше ніж за 20 днів до дати його проведення в газеті «Урядовий Кур`єр».

43. Пунктом 5 цього ж рішення визначено перелік питань порядку денного З`їзду адвокатів України 2019 року, а саме:

5.1. Затвердження Регламенту З`їзду адвокатів України 2019 року;

5.2. Затвердження Порядку денного З`їзду адвокатів України 2019 року;

5.3. Доповідь Голови Ради адвокатів України;

5.4. Доповідь Голови Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

5.5. Доповідь Голови Вищої ревізійної комісії адвокатури;

5.6. Розгляд висновків Вищої ревізійної комісії адвокатури;

5.7. Затвердження звіту про виконання кошторису Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України;

5.8. Затвердження звіту про виконання кошторису Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

5.9. Обрання (призначення) двох членів Вищої ради правосуддя, строк повноважень яких закінчується у 2019 році;

5.10. Обрання (призначення) члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, строк повноважень якого закінчується у 2019 році;

5.11. Обрання членів органів адвокатського самоврядування, призначення на посади яких здійснюється з`їздом адвокатів України;

5.12.Різне.

44. Також пунктом 6 та 7 рішення №200 затверджено Порядок підготовки та проведення З`їзду адвокатів України 2019 року та його регламент.

45. З огляду на наведене, оголошення про дату, час, місце проведення З`їзду адвокатів України та перелік питань, що вносяться на його розгляд, має бути опубліковано в газеті «Урядовий Кур`єр».

46. Разом з тим, як встановлено судами, визначений Радою адвокатів України та опублікований в газеті «Урядовий Кур`єр» перелік (затверджених) питань порядку денного З`їзду адвокатів України 15-16 лютого 2019 року не містить відомостей щодо внесення на розгляд питання про звільнення позивача з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, як того вимагають наведені вище приписи законодавства.

47. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про порушення відповідачем процедури прийняття спірного рішення, оскільки питання про звільнення позивача з посади не включено завчасно до порядку денного та не опубліковано в установлений законом термін інформацію про те, що таке питання буде розглядатись.

48. Доказів належного інформування ОСОБА_1 про те, що на з`їзді адвокатів України вирішуватиметься питання про його звільнення з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів, а також підстави винесення цього питання на обговорення, відповідачем надано не було.

49. Відповідно до листа Національної асоціації адвокатів України, адресованого члену Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_1 , який зареєстровано 6 лютого 2019 року за №11-1396/10, останнього повідомлено про прийняття рішення Радою адвокатів України 13 грудня 2018 року щодо направлення звернень суддів щодо скликання позачергового з`їзду адвокатів України, відсторонення адвоката ОСОБА_1 з делегованої посади для розгляду на З`їзді, що відбуватиметься 15-16 лютого 2019 року. У цьому листі також зазначено про можливе включення до порядку денного З`їзду розгляд звернень щодо відсторонення позивача з посади і запропоновано дати письмові пояснення на звернення суддів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

50. Однак, цей документ не містить інформації про запланований розгляд З`їздом адвокатів України 15-16 лютого 2019 року питання про звільнення ОСОБА_1 з посади і підстави.

51. Що ж стосується повідомлення про можливість включення до порядку денного З`їзду звернень щодо відсторонення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_1 , то таке не свідчить про належне повідомлення позивача про розгляд питання про його звільнення. Крім того, згідно з актом про відсутність вкладень у конверті №9 від 6 лютого 2019 року, складеного працівниками Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, копії звернень суддів позивачу надіслані не були.

52. У листі Національної асоціації адвокатів України від 25 січня 2019 року на ім`я члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_1 повідомлено його про скликання З`їзду адвокатів України 15-16 лютого 2019 року, при цьому відсутні відомості про запланований розгляд питання щодо звільнення позивача з посади. Докази направлення цього листа позивачу, в той час як останній заперечує його отримання, відсутні.

53. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що невиконання відповідачем вимог щодо опублікування повідомлення про розгляд на З`їзді адвокатів України питання про звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і відсутність доказів належного повідомлення позивача про включення цього питання до порядку денного із зазначенням підстав, призвело до порушення його права на участь у процесі прийняття відповідного рішення.

54. Стосовно підстав звільнення ОСОБА_1 з посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Верховний Суд зазначає наступне.

55. Судами встановлено, що в спірному рішенні про звільнення позивача з посади зазначено лише посилання на норми статті 5 Закону України «Про очищення влади», статті 94, 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 54 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», однак не зазначено підстави прийняття такого рішення.

56. За змістом статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України обираються (призначаються) шістнадцять членів, які є громадянами України, мають повну вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права не менше п`ятнадцяти років. До Вищої кваліфікаційної комісії суддів України обираються (призначаються) з`їздом адвокатів України два члени Комісії. Строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України становить чотири роки з дня обрання (призначення). Одна і та сама особа не може здійснювати повноваження два строки поспіль. Члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які є адвокатами, на час виконання повноважень членів Комісії повинні зупинити адвокатську діяльність та участь в органах адвокатського самоврядування. На членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України поширюються вимоги та обмеження, встановлені законодавством у сфері запобігання корупції.

57. Частиною першою статті 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено підстави для звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з посади, якими є:

1) подання заяви про звільнення з посади члена Комісії за власним бажанням;

2) неспроможність виконувати свої повноваження за станом здоров`я при наявності медичного висновку, підтвердженого судом;

3) виявлення обставин щодо його невідповідності вимогам, визначеним у частині першій статті 94 цього Закону;

4) суттєве порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції;

5) неприйняття участі у роботі Комісії протягом одного календарного місяця поспіль без поважних причин або неодноразова відмова від голосування з питань, що розглядаються.

58. Згідно з частиною третьою вказаної статті рішення про звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з посади з підстав, визначених пунктами 3 - 5 частини першої цієї статті, ухвалюється органом, що обрав (призначив) члена Комісії.

59. Отже, наведені вище положення містять низку заборон і підстав для звільнення, однак, як правильно зазначив апеляційний суд, відповідач посилаючись в спірному рішенні на положення статей 94, 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не вказав, які саме норми порушено позивачем (пункти, частини статті).

60. Крім того, протокол З`їзду адвокатів України від 15 лютого 2019 року також не містить конкретних підстав, з яких прийнято рішення про звільнення позивача з посади.

61. Статтею 5 Закону України «Про очищення влади» встановлено порядок проведення перевірки осіб щодо застосування до них заборон згідно цього Закону.

62. Так, частиною четвертою статті 5 Закону України «Про очищення влади» передбачено, що організація проведення перевірки осіб щодо застосування до них заборон, встановлених частиною третьою або четвертою статті 1 Закону, покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої проводиться перевірка.

63. Згідно з частиною чотирнадцятою статті 5 зазначеного Закону керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п`ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

64. Отже, зазначеним нормативним актом не передбачено повноваження з`їзду адвокатів України щодо звільнення члена Вищої кваліфікаційної комісії України за наслідками відповідної перевірки або з підстав її непроведення.

65. З огляду на наведене, суди дійшли правильного висновку, що з`їзд адвокатів України допустив порушення принципів та порядку адміністративної процедури, визначених чинним законодавством, що полягали у вчиненні дій з розгляду питання про звільнення позивача з посади та прийнятті рішення про його звільнення з порушенням закону, необґрунтовано та без забезпечення права особи на участь у процесі прийняття рішень.

66. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість їхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. рішення у справі «Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п. 74).

67. Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16 квітня 2020 року №495/5105/17, постанова від 13 березня 2020 року №805/2340/17-а), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.

68. Втім вказані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.

69. Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб`єкти владних повноважень, діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загальноправовим принципам, що встановлені органами правосуддя.

70. Верховний Суд, керуючись принципом правової (справедливої) процедури, який спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи, погоджується з висновками судів, що критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. Відповідач зобов`язаний був застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо, якщо воно матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження.

71. Вказані критерії правової (справедливої) процедури спрямовані на обмеження дискреції суб`єкта владних повноважень. Тому, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Повноваження на здійснення дискреції для органу, по суті, дуже часто перетворюється на свавілля, потребує унормованого визначення правової (справедливої) процедури ним самим.

72. У разі відсутності чітких критеріїв, які визначають правову (справедливу) процедуру органу (суб`єкта владних повноважень), такими критеріями можуть бути приписи частини другої статті 2 КАС України.

73. Так, при розгляді справ з приводу звільнення з публічної служби суд повинен перевірити рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність їх вимогам, що викладені у частині 2 статті 2 КАС України, тобто чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

74. Верховний Суд погоджується з висновками судів, що порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення може бути підставою для скасування цього рішення, якщо допущене порушення вплинуло або могло вплинути на його правильність.

75. Тому доводи касаційної скарги, які обґрунтовують підстави звільнення позивача з посади, не впливають на суть вирішення цього адміністративного спору, оскільки адміністративні дії самоврядного органу не вчинялися відповідно до правової (справедливої) процедури, який не здійснив усіх необхідних дій, щоб особа, стосовно якої приймалось негативне рішення, була почутою.

76. Зважаючи на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки оскаржуване рішення було прийнято з істотним порушенням процедури, що вплинуло на об`єктивність і всебічність встановлення обставин справи, його не можна визнати правомірним.

77. Доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що потягло прийняття незаконного рішення, яким не надано оцінку судом апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження виходячи з такого.

78. Верховний Суд щодо ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 в частині позовних вимог до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка на думку скаржника, прийнята з порушенням положень статті 169 КАС України, вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив такі доводи відповідача вказавши, що зазначене судове рішення сторонами оскаржено не було і набуло законної сили.

79. В частині доводів касаційної скарги щодо непідсудності цієї справи адміністративному суду, Верховний Суд зазначає таке.

80. Відповідно до пунктів 2 та 7 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

- або суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

81. З наведеного слідує, що КАС України, розкриваючи зміст поняття «суб`єктів владних повноважень», відніс до вказаного переліку «інших суб`єктів, які наділені владними управлінськими функціями на підставі законодавства».

82. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб.

83. Згідно з пунктом 4 частини другої цієї статті юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

84. Статтею 92 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

85. Порядок формування складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначено статтею 94 цього ж Закону, згідно якої з`їзд адвокатів України обирає двох членів.

86. З огляду на викладене, законодавством визначено публічно-владні управлінські функції з`їзду адвокатів України (як органу адвокатського самоврядування) у сфері реалізації публічного інтересу щодо формування складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, яка є державним органом.

87. Отже даний спір має публічно-правовий характер, а тому підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, а тому доводи касаційної скарги щодо непідсудності цієї справи адміністративному суду є необґрунтованими.

88. Доводи скаржника про застосування до спірних правовідносин висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №804/4177/17 є безпідставними, оскільки у вказаній справі правовий висновок стосується рішень органів суддівського самоврядування (зборів суддів) з питань внутрішньої діяльності суду, пов`язаних з обранням суддів на адміністративні посади та не стосується рішень суб`єктів формування складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо звільнення члена Комісії з посади. Тож, вказана постанова стосується відмінних ніж у цій справі правовідносин і регулюється іншими законами.

89. Що ж стосується інших доводів касаційної скарги, то такі фактично зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, та не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

90. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

91. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

92. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 343, 350, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Національної асоціації адвокатів України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 2 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2019 року у справі №460/354/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

А.Г. Загороднюк

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду