Справа № 369/2984/20

Провадження №6/369/139/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2020 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Одинцов О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про розшук боржника ОСОБА_1 , -

в с т а н о в и в :

У березні 2020 року головний державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) звернувся до суду з поданням про розшук боржника ОСОБА_1 . Своє подання мотивував тим, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження щодо стягнення з боржника заборгованості. Боржником рішення суду не виконується в добровільному порядку. Державним виконавцем було накладено арешти на майно боржника; встановлено тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами; встановлено тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; встановлено тимчасове обмеження боржника у праві полювання; тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України; неодноразово здійснювався виїзд за місцем проживання боржника; направлялись виклики. При виході державного виконавця боржник двері не відчинив. Рішення не виконується. Для ефективного виконання судового рішення потрібно мати на уявлення про всі інструменти, за допомогою яких можна забезпечити виконання судового рішення. Одним з таких заходів є розшук боржника. Вищенаведені обставини є ухиленням боржника від виконання судового рішення.

Просив суд оголосити розшук боржника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Дослідивши матеріали справи, обґрунтування подання та доданих матеріалів, суд приходить до висновку про задоволенні подання, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 438 ЦПК України розшук боржника або дитини, привід боржника оголошуються за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача.

Суд розглядає подання виконавця протягом десяти днів.

У судове засідання головний державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Белан І.В. не з`явився. Про час та місце розгляду подання повідомлений належним чином. У поданні просив слухати у його відсутність, подання підтримував.

У відповідності до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Положення ст. 18 ЦПК України передбачають обов`язковість судових рішень, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, п.1 ст.17 Закону України „Про міжнародні договори України є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" У разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.

Витрати, пов`язані з розшуком боржника, майна боржника та його зберіганням, дитини за виконавчими документами про відібрання дитини, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Судом встановлено, що на виконанні у Києво-Святошинському районному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває виконавчий лист № 369/10763/13-ц виданий 05 грудня 2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживаючого: АДРЕСА_1 , аліменти на користь ОСОБА_2 , проживаючої в АДРЕСА_2 -, на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини, від всіх видів його заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 01.11.2013 року та до її повноліття.

26 лютого 2016 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №50310479.

Матеріали подання, які надані суду, відсутнє будь-яке підтвердження направлення постанови про відкриття та отримання її боржником по справі.

При виконанні даного рішення державним виконавцем приймались постанова про розшук майна боржника (03 липня 2019 року), постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами (03 липня 2019 року), постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (03 липня 2019 року), постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання (03 липня 2019 року), постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України (03 липня 2019 року), постанова про арешт коштів боржника (03 липня 2019 року), перевірялось зареєстроване рухоме та нерухоме майно.

Подані суду акти державного виконавця від 01 серпня 2019 року та 15 листопада 2019 року про вихід державного виконавця по місцю проживання боржника та його відсутність, направлення викликів на адресу боржника як підтвердження ухилення відповідача від виконання судового рішення суд оцінює критично, оскільки вони складені лише державним виконавцем, не можливо перевірити чи повідомлявся боржник про прихід виконавця, в які саме години був здійснений вихід, тощо. Сама відсутність боржника по адресі проживання або реєстрації не може ототожнюватись з ухиленням виконання судового рішення, оскільки виконавець має надати суду належні та допустимі докази на підтвердження саме фактів ухилення, вчинення боржником навмисних дій, переховування боржника.

Як вказано у поданні прийняті державним виконавцем заходи щодо розшуку боржника не мали позитивного результату, оскільки за останнім відомим місцем проживання боржник не виявлений, боржник на виклики державного виконавця не з`являється. Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається за можливе встановити чи повідомлявся боржник належним чином про проведення виконавчих дій. До матеріалів подання таких доказів не долучено, не вказано про них і в поданні. Не містять матеріали і докази чи перевірялось виконавцем місце реєстрації боржника на час вчинення певних виконавчих дій, доказів направлення та отримання боржником викликів. Подані акти державного виконавця суд оцінює критично, оскільки вони підписані лише виконавцем.

Статтею 129 Конституцією України визначено, що судові рішення є обов`язковими для виконання.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».

За правилами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішення, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. Розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ст. 438 ЦПК України, розшук боржника або дитини оголошується за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (перебування) боржника або дитини чи місцезнаходженням їхнього майна, або за місцем проживання (перебування) стягувача. Суд має право витребувати від державного виконавця всі необхідні документи для вирішення питання про оголошення розшуку.

Із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем не надано жодного доказу на підтвердження дійсної обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження, про отримання боржником викликів державного виконавця чи про відмову від їх отримання.

Відсутні переконливі дані про те, що боржник свідомо ухилявся від виконання рішення суду про стягнення боргу, при цьому висновки суду не можуть ґрунтуватись на припущеннях, що були вказані виконавцем у поданні про обізнаність боржника стосовно стягнення з нього аліментів.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Аналіз наведеної норми прямої дії свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника або іншу встановлену державним виконавцем адресу проживання/перебування боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 травня 2018 року №916/1605/15-г та від 31 липня 2019 року № 554/13475/15-ц.

Разом з тим, державним виконавцем не надано суду ні доказів отримання ОСОБА_1 матеріалів виконавчого провадження, ні їх повернення за зворотною адресою із зазначенням причини неотримання.

Крім того, державним виконавцем не надано суду доказів його звернення до відповідних територіальних органів МВС України, ДМС України з запитами для отримання відомостей про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування боржника, перетину державних кордонів в 2020 році.

З матеріалів наданих суду копій виконавчого провадження не вбачається, що боржнику було належним чином (рекомендованим листом про вручення) направлено постанову про відкриття виконавчого провадження та виклики державного виконавця, а також що державним виконавцем були вжиті всі необхідні та визначені законом заходи для встановлення місця знаходження боржника.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає відсутні підстави для задоволення подання про розшук боржника, державним виконавцем не вжито всіх можливих дій, здійснення яких передбачено Законом України «Про виконавче провадження», для встановлення місця проживання боржника, роботи, а відтак звернення до суду з поданням про розшук боржника є передчасним.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі вищевикладеного та, керуючись ст. 438 ЦПК України, ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», суд,

у х в а л и в :

У задоволенні подання головного державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про розшук боржника ОСОБА_1 відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 06 березня 2020 року.

Суддя Пінкевич Н.С.