РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2020 року м. Рівне

Справа № 571/1467/19

Провадження № 22-ц/4815/544/20

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Хилевича С.В., Боймиструка С.В.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -Комунальне некомерційне підприємство "Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Рокитнівської районної ради,

за участю позивачки, представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 29 січня 2020 року в складі судді Комзюк А.Ф., проголошене в 18год.09хв. в смт.Рокитне, повний текст якого складено 05.02.2020року,

в с т а н о в и в:

27 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської районної ради про визнання незаконним і скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності №50 від 06.08.2019.

08 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської районної ради про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської районної ради про визнання незаконним і скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності №52 від 27.08.2019.

Ухвалами суду від 16 жовтня 2019 року та від 18 грудня 2019 року цивільні справи об`єднано в одне провадження, об`єднаній цивільній справі присвоєно номер 571/1467/19, провадження №2/571/422/2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що працювала на посаді заступника головного лікаря з економічних питань у Комунальному некомерційному підприємстві «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» (далі КНП «Рокитнівський РЦПМСД» або Підприємство) з 1.09.2015 по 11.09.2019.

У відповідності до посадової інструкції заступника головного лікаря з економічних питань КЗО3 «Рокитнівський районний центр ПМСД» (після реорганізації КНП «Рокитнівський РЦПМСД») від 1.09.2015 її посада належить до керівного складу і одними із її функціональних обов`язків є представництво КНП «Рокитнівський РЦПМСД» у взаємовідносинах перед структурними підрозділами підприємства та іншими організаціями.

Вважає наказ № 50 від 6 серпня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1 », яким оголошено їй догану за порушення п. 7.4.6 та п. 7.4.10 Статуту, зокрема, за відмову надати керівнику підприємства штатний розпис, діючий станом на 1.01.2019 ( з наступними змінами) незаконним, необґрунтованим і таким, що винесений з особистих мотивів виконуючої обов`язки генерального директора підприємства, будь-яких порушень трудової дисципліни не було, а оголошення догани не має законного підґрунтя.

Також, у наказі про застосування дисциплінарного стягнення повинно бути чітко зазначено в чому полягає порушення працівником трудової дисципліни, які саме положення посадової інструкції, трудового, колективного договору порушено працівником, тобто повинно бути викладене чітке формулювання дій (бездіяльності) працівника. Однак, оскаржуваний наказ таким вимогам не відповідає і лише засвідчує, що керівник бажала отримати інформацію від позивача в той час, коли вона не могла виконувати свої безпосередні обов`язки за станом здоров`я.

Також наказ відповідача №52 від 27.08.2019 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до заступника головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1», яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани, за перевищення службових повноважень, а саме за складання та підписання службових листів №437 від 30.07.2019 та №463 від 05.08.2019 вважає незаконним, винесений з особистих мотивів виконуючої обов`язки генерального директора підприємства, та таким, що підлягає скасуванню.

На обґрунтування цього вказує те, що на підставі Розпорядження голови районної ради від 25 липня 2019 року №02/030- 43К «Про виконання обов`язків генерального директора КНП «Рокитнівський РЦПМСД» у зв`язку з перейменуванням посади головного лікаря КНП «Рокитнівський РЦПМСД» на посаду генерального директора КНП «Рокитнівський РЦПМСД» ОСОБА_2, яка виконувала обов`язки головного лікаря вважається тимчасово виконуючою обов`язки генерального директора КНП «Рокитнівський РЦПМСД» до призначення генерального директора цього закладу за результатами конкурсу.

З огляду на те, що позивачу, як заступнику головного лікаря, було відомо, що в штатному розписі немає такої посади «генеральний директор» позивачем було подано в межах її компетенції дві заяви до засновника відповідача - Рокитнівської районної ради: 1) про надання роз`яснення за вих. № 437 від 30.07.2019; 2) відповідь на доручення за вих. № 463 від 05.08.2019. В цих заявах до Рокитнівської районної ради позивачка намагалася з`ясувати, яким чином здійснювати оплату праці особі, на яку тимчасово було покладено виконання обов`язків генерального директора, а також яким чином здійснювати облік робочого часу такої особи.

Вказує, що 11.09.2019 виконуючою обов`язки генерального директора КНП «Рокитнівський РЦПМСД» було оголошено два накази про звільнення, яким було присвоєно один номер «55», накази були видані різними датами. Перший - наказ №55 «Про звільнення заступника головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1 за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України» від 19.09.2019, з яким позивача ознайомлено о 17 год. 30 хв. 11.09.2019; другий - наказ №55 «Про звільнення заступника головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1 за п. З ч. 1 ст. 40 КЗпП України» від 11.09.2019, позивачу було вручено того ж дня о 17 год. 45 хв.

У Наказах №55 від 11.09.2019 та від 19.09.2019 підставою для звільнення вказано - «невиконання та неналежне виконання ОСОБА_1 доручень від 18 серпня та 4 вересня 2019 р.».

Зазначає, що підставою її звільнення стало те, що нею не виконано доручення за вих. №349 від 19.08.2019 виконуючої обов`язки генерального директора КНП «Рокитнівський РЦПМСД», згідно якого ОСОБА_1 було доручено привести «штатний розпис КНП «Рокитнівський РЦПМСД» у відповідність до зазначених змін і надати для затвердження у строк до 20.08.2019 р.».

Оскільки доручення містило певні неточності, а саме зазначено Наказ МОЗ від 1.10.2018, який був виданий 31.10.2018, то вона у своїй службовій записці вх.№492 від 20.09.2019 про це повідомила виконуючу обов`язки генерального директора КНП «Рокитнівський РЦ ПМСД».

4.09.2019 виконуюча обов`язки генерального директора КНП «Рокитнівський РЦ ПМСД» повторно видала доручення для позивачки за вих.№383, згідно якого вказала їй розробити та надати на затвердження штатний розпис КНП «Рокитнівський РЦ ПМСД» на 2019 рік.

У службовій записці за вих. № 385 від 5.09.2019 позивач пояснювала, що у неї відсутній штатний розпис з огляду на те, що він знаходився у кабінеті головного лікаря; розробити новий штатний розпис з кількістю працівників більше 300 неможливо у короткі строки і потребує залучення ряду працівників відповідача.

У частині наказу №55 від 11.09.2019 про неправильне проведення ОСОБА_1 розрахунку вартості стажування лікаря-інтерна ОСОБА_3 , то готування та подача на затвердження такого розрахунку не передбачено її посадовою інструкцією, а тому будь-які посилання на неналежне виконання обов`язків в цій частині вважає необґрунтованим і неприпустимим.

У день звільнення з нею не проведено повного розрахунку, а компенсацію за 79 днів відпустки не виплачено взагалі. Вважає, що її звільнення проведено не повноважною особою, оскільки згідно п. 2 розділу І «Загальні положення» посадової інструкції, заступник головного лікаря з економічних питань призначається та звільняється наказом головного лікаря. Її звільнено генеральним директором, посади якого не було у діючому штатному розписі.

Вважаючи своє звільнення незаконним, просила суд врахувати, що на її утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей. На даний час вона має постійні моральні переживання, що потягло за собою позбавлення спокою, порушило нормальний уклад життя, позбавлення засобів для існування призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилаючись на норми КЗпП України», з урахуванням останній раз уточнених позовних вимог просила:

- визнати незаконними та скасувати наказ №55 від 11.09.2019 КНП «Рокитнівський РЦПМСД» «Про звільнення заступника головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України»;

- визнати незаконними та скасувати наказ №55 від 19.09.2019 КНП «Рокитнівський РЦПМСД» «Про звільнення заступника головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1» за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України». Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника головного лікаря з економічних питань КНП «Рокитнівський РЦПМСД».

- стягнути з КНП «Рокитнівський РЦПМСД» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 вересня 2019 року до 29 січня 2020 року у розмірі 113578,27грн. та компенсацію за невикористані щорічні відпустки у сумі 118075,12грн.,

- визнати незаконним та скасувати наказ №50 від 6 серпня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1 », винесеного виконуючою обов`язки генерального директора комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_2

- визнати незаконним та скасувати наказ №52 від 27 серпня 2019 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1 », винесеного виконуючою обов`язки генерального директора комунального некомерційного підприємства «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_2

- стягнути з відповідача судові витрати на корить позивача у розмірі 30036,80 грн.

В судовому засіданні 29 січня 2020 року стороною позивача заявлено усне клопотання про відмову від позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу №55 від 19.09.2019 КНП «Рокитнівський РЦПМСД» «Про звільнення заступника головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України». Відмова прийнята судом та ухвалою суду від 29.01.2020року закрито провадження у цій частині вимог.

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 29 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності згідно з наказом №55 від 11.09.2019 відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства. У зв`язку із систематичним, без поважних причин порушенням позивачкою вимог посадової інструкції, відповідач правомірно, з дотриманням порядку та строку застосував до працівника заходи дисциплінарного стягнення, тому її звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є законним.

У поданій апеляційній скарзі позивачка вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що попереднім головним лікарем не здійснювалася передача документів, які знаходилися у його кабінеті новопризначеному керівнику, а тому спростувати факт перебування штатного розпису у кабінеті керівника неможливо.

Крім того судом не взято до уваги того, що з 15 липня 2019 року відповідач неодноразово приймав на роботу та звільняв працівників, що є свідчить про наявність у керівника штатного розпису та незаконність прийнятого наказу №50 від 6.08.2019 року.

Щодо застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани згідно наказу №52 від 27 серпня 2019 року за перевищення службових повноважень, то їй, як заступнику головного лікаря було відомо, що у штатному розписі відповідача була відсутня посада генерального директора, а тому вона у своїх зверненнях до Рокитнівської районної ради намагалася з`ясувати, яким чином здійснювати оплату праці особі на яку тимчасово було покладено виконання обов`язків генерального директора, та яким чином здійснювати облік її робочого часу. Дані заяви, подані нею для захисту інтересів підприємства та в межах повноважень визначених п.1 розділу 3 її посадової Інструкції. Також, у відповідача відсутні шаблони (зразки) бланків підприємства(в т.ч. листів), що спростовує доводи відповідача про те, що написані нею службові листи не відповідали вимогам офіційно-ділового стилю.

Вважає, що зазначений наказ №52 є незаконним через відсутність вини та негативних наслідків, винесеним в зв`язку з особистою неприязню до неї та підлягає скасуванню.

Вказує, що оскільки накази №50 від 6.08.2019 та №52 від 27.08.2019 підлягають скасуванню, то незаконним є і наказ №55 від 11.09.2019 про її звільнення.

Крім цього, судом першої інстанції не взято до уваги те, що вона робила всі можливі дії з метою виконання доручень керівника щодо приведення штатного розпису відповідача у відповідності до проведених змін: письмово повідомляла про те, що у неї відсутній штатний розпис та просила залучити інших працівників для допомоги.

Також у вказаному наказі відсутнє посилання на номери доручень, невиконання яких стали підставою для його видачі.

Щодо подання на затвердження розрахунку вартості стажування лікаря-інтерна, то ОСОБА_1 доводить, що до кола її обов`язків не входить проведення розрахунку вартості стажування лікарів-інтернів та подання його на затвердження.

Покликається на те, що Статутом відповідача не передбачено право його керівника підприємства видавати вимоги.

Зазначає, що згода профспілки на її звільнення відсутня. Вручити їй трудову книжку керівник намагалася після закінчення робочого часу, у якій були відсутні записи про звільнення.

Наведені обставини свідчать про незаконність оскаржуваних нею наказів відповідача та є підставою для їх скасування та відновленню порушених прав працівника.

Факт незаконної невиплати їй компенсації за 79 днів невикористаної відпустки стверджується постановами Рокитнівського районного суду від 28.12.2019 року та Рівненського апеляційного суду від 3.02.2020 року.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати, її вимоги задовольнити в повному об`ємі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, постановленим на підставі наданих сторонами доказах, яким суд надав вірну правову оцінку. Просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду -залишити без змін.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 1.09.2015 року працювала на посаді заступника головного лікаря з економічних питань КЗ ОЗ «Рокитнівський районний центр ПМСД».

Згідно п.21 розділу 2 Посадової інструкції заступника головного лікаря з економічних питань КЗ ОЗ «Рокитнівський районний центр ПМСД», з якою ознайомлена ОСОБА_1 до обов`язків останньої входить розроблення штатних розписів, кошторисів, довідки про зміни до кошторису, тарифікаційних списків та внесення змін до вищевказаних документів, а її п.27 - виконання окремих службових доручень свого безпосереднього керівника.

Згідно з пунктом 1.2 Загальних положень Статуту КНП «Рокитнівський РЦПМСД», підприємство створено за рішенням Рокитнівської районнї ради від 16 лютого 2018 року №301 шляхом перетворення КЗОЗ «Рокитнівський РЦПМСД» Рокитнівської районної ради

Наказом №55 від 11 вересня 2019 року «Про звільнення заступника головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України», заступника головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1 звільнено з посади з 11 вересня 2019 року.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

За змістом зазначеної норми працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку (пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року з наступними змінами).

При цьому адміністрація повинна навести конкретні факти невиконання обов`язків, зазначити, коли вони мали місце, коли і які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнень.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень відповідно до статті 149 КЗпП передбачає обов`язок адміністрації зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

Вбачається, що з метою оптимізації управління закладами охорони здоров`я (далі - ЗОЗ) в межах медичної реформи відповідно до ст.16 Основ законодавства України про охорону здоров`я, пп.8 п.4 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, наказом останнього від 31.10.2018 року №1977 (далі наказ - №1977) унесено зміни до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (випуск 78 «Охорона здоров`я»), затвердж. наказом МОЗ від 29.03.02р. №117. Наказ №1977 набрав чинності з 1.01.2019року, крім абз.7 пп.1 п.2).

Так, з довідника було вилучено для нових призначень після 1.01.2019 р. кваліфікаційні характеристики таких посад, як головний лікар лікувально профілактичного закладу, головний лікар обласної, центральної міської, міської, центральної районної, районної лікарень, заступник головного лікаря обласної, центральної міської, міської, центральної районної, районної лікарень, заступник головного лікаря з медсестринства.

До довідника додали кваліфікаційні характеристики: генерального директора (директора)/начальника(завідувача) ЗОЗ; заступника генерального директора (директора)/начальника(завідувача) ЗОЗ; медичного директора, начальника (завідувача, керівника) структурного підрозділу ЗОЗ.

Слід зазначити, що відповідно до наказу №1977 кваліфікаційна характеристика заступника генерального директора (директора)/начальника(завідувача) ЗОЗ поширюється на інші посади заступника генерального директора (директора)/начальника(завідувача) ЗОЗ відповідно до спеціалізації делегованих його повноважень ( з економічних, адміністративно-господарських, правових питань тощо).

Встановлено, що розпорядженням голови Рокитнівської районної ради №02/03-40К від 12 липня 2019 року, з 15 липня 2019 року виконання обов`язків головного лікаря КНП «Рокитнівський РЦПМСД» покладено на сімейного лікаря ЗПСМ амбулаторії с.Остки ОСОБА_2 (т.2 а.с.30).

Відповідно до розпорядження голови Рокитнівської районної ради №02/03-43К від 25 липня 2019 року, у зв`язку з перейменуванням посади головного лікаря КНП «Рокитнівський РЦПМСД» на генерального директора КНП «Рокитнівський РЦПМСД» з 25 липня 2019 року вважати ОСОБА_2 такою, що виконує обов`язки генерального директора (т.1 а.с.53).

Стосовно законності наказів, що передували видачі наказу про звільнення позивачки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до наказу №50 від 06.08.2019 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1 », за невиконання доручення виконуючої обов`язки головного лікаря від 17 липня 2019 року оголошено догану заступнику головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1 .

Встановлено, що 17.07.2019, виконуюча обов`язки головного лікаря ОСОБА_2 звернулася до заступника головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1 із письмовим дорученням про надання штатного розпису станом на 1.01.2019 р. із відомостями заміни до штатного розпису на 17.07.2019 р. 10 год. 00 хв.

На Дорученні за вих.№420 від 17.07.2019 міститься рукописний текст, зроблений ОСОБА_1 , в якому вона вказує, що вказане доручення на її думку є незрозумілим, надуманим, недоречним та не професійним, оскільки вона не є юридичною особою, котра має право юридичного підпису. Наказ по установі на розробку відомостей заміни до штатного розпису станом на 17.07.2019 року не видавався. Питання законності керування установою юридично не врегульовано. Штатний розпис установи є юридичний документ, котрий належить виключно керівнику установи, а не заступнику. Просить припинити тиск та упереджене ставлення стосовно неї, фахового працівника з 27- річним стажем (т.1 а.с.54).

17 липня 2019 року о 10 год. 30 хв. на нараді в кабінеті виконуючої обов`язки головного лікаря, на нараді присутні 8 чоловік, в тому числі ОСОБА_1 , слухали пояснення заступника головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1 (т.1 а.с.58).

17.07.2019 комісією, у складі 3 осіб складено акт про те, що заступнику головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення з приводу невиконання нею доручення виконуючому обов`язки головного лікаря ОСОБА_2 від 17.07.2019 р., але працівник надати письмові пояснення відмовилась (т.1 а.с.55).

Проаналізувавши зміст доручення виконуючої обов`язки головного лікаря (надання штатного розпису станом на 1.01.2019 із відомостями заміни до штатного розпису на 17.07.2019), суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що виконання доручення не вимагало значного часу, а також те, що жодних повідомлень про неможливість його виконання через відсутність штатного розпису, хворобу, інше, позивач не зазначала.

Оцінюючи рукописний текст, зроблений позивачкою на дорученні керівника відповідача, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_9 фактично відмовилася від його виконання, що вказує на допущення позивачем дисциплінарного проступку.

Покликання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_2 попереднім керівником комунального підприємства жодні документи офіційно не передавались, а судом не спростовано її доводів про перебування штатного розпису у кабінеті головного лікаря та про прийняття відповідачем із 15.07.2019 року на роботу нових працівників, що свідчить про його наявність у керівника є безпідставними та не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки докази про те, що позивачка повідомляла безпосереднього керівника про відсутність у неї штатного розпису відсутні, а вважала, що отримане нею доручення є неправомочним, оскільки підписане не повноважною особою.

Також наказом №52 від 27 серпня 2019 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до заступника головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1 », ОСОБА_1 , як заступнику головного лікаря з економічних питань оголошено догану за перевищення службових повноважень (т.1 а.с.126).

Підставою для винесення даного наказу стали наступні обставини.

30.07.2019 року ОСОБА_1 , перебуваючи на листку непрацездатності по 31 липня 2019 року включно, звернулася із листом «Про надання роз`яснення» №437 до голови Рокитнівської районної ради, який засвідчила своїм підписом. Згідно змісту просила надати роз`яснення яким чином здійснювати табелювання робочого часу ОСОБА_2 з огляду на відсутність у штатному розписі посади генерального директора КНП «Рокитнівський РЦПМСД» та дати роз`яснення щодо перебування ОСОБА_2 на посаді лікаря ЗПСМ за постійним місцем роботи в ЛАЗПСМ с.Остки щодо виплати її заробітної плати як лікарю відповідної спеціальності (т.1 а.с.99).

На лист №437 від 30.07.2019 року Рокитнівська районна рада проінформувала КНП «Рокитнівський РЦ ПМСД», що згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законодавством не встановлено повноважень районної ради для надання роз`яснень з питань застосування законодавства про працю (т.1 а.с.111).

24 серпня 2019 року Рокитнівською районною радою прийнято рішення №453 від 24 липня 2019 року «Про внесення змін до статуту КНП «Рокитнівський РЦ ПМСД», згідно якого вирішено внести зміни до статуту КНП «Рокитнівський РЦ ПМСД», виклавши його в новій редакції та доручено виконуючій обов`язки головного лікаря КНП «Рокитнівський РЦ ПМСД» ОСОБА_2 провести реєстрацію нової редакції статуту згідно вимог чинного законодавства (т.1 а.с.113).

Листом №03/23-154 від 02.08.2019р. Рокитнівська районна рада звернулася до КНП «Рокитнівський РЦПМСД» з проханням невідкладно надати до районної ради не пізніше 12год. 05.08.2019 копію чинної редакції штатного розпису комунального неприбуткового підприємства «Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Рокитнівської районної ради. Вимога містить резолюцію « ОСОБА_1 до виконання 02.08.2019 (т.1 а.с.114).

05 серпня 2019 року заступник головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1 за своїм підписом надала відповідь та рекомендує голові районної ради ознайомитися із новою редакцією Статуту КНП, вивчити пункт 1.4 Статуту. Також вказує, що за чинні неправомірні дії зі сторони Рокитнівської районної ради, позивач, як заступник головного лікаря з економічних питань, не уповноважена здійснювати контроль, видавати розпорядження стосовно здійснення управління персоналом та зберіганням юридичних документів. Останнім пунктом зазначеної відповіді просить надати копію діючого штатного розпису для подальшого керівництва в роботі, оскільки оригінали документів знаходяться у власника підприємства Рокитнівської районної ради та контролюючого органу Рокитнівської районної адміністрації (а.с.114-115).

23.08.2019 року за вх.№358 від 23.08.2019 р. виконуюча обов`язки генерального директора ОСОБА_2 звернулася до заступника головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1 з вимогою щодо надання письмових пояснень щодо підписання нею службових листів.

23.08.2019 р. о 15 год. 30 хв. ОСОБА_1 отримала вимогу (т.1 а.с.117,216)

У відповідь на вимогу позивачка повідомила, що право звернення та підписання службових документів, їх реєстрації їй надає Закон України «Про звернення громадян» та посадова інструкція та вказує, що дії керівника розцінює некомпетентними та непрофесійними та пропонує вивчити службові обов`язки підлеглих працівників перед написанням необґрунтованих вимог (т.1 а.с.116, т.2 а.с.31).

Пунктами 1 та 3 розділу 3 Посадової інструкції позивачки передбачено право заступника головного лікаря з економічних питань представляти інтереси підприємства у взаємовідносинах із структурними підрозділами підприємства та іншими організаціями; в межах своєї компетенції підписувати та візувати документи.

В частині оцінки дій позивачки від імені юридичної особи, одним з керівників якої вона є, апеляційний суд виходить з таких положень чинного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 2 ЦК України юридична особа є учасником цивільних відносин.

Відповідно до статті 80 ЦК України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Згідно з частиною першою статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Отже, підставою для представництва юридичної особи є установчий документ або видана у законний спосіб довіреність.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що посадова інструкція ОСОБА_1 не є таким документом, який надає їй повноваження на підписання листів, звернень тощо від імені юридичної особи, оскільки відповідно до чинного законодавства не є документом, який породжує певні управлінські чи/та представницькі функції посадової особи названого підприємства.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування наказу №52 від 27.08.2019, оскільки оцінка юридичною особою факту перевищення позивачкою своїх службових повноважень є обґрунтованою, так як ОСОБА_1 діяла без достатніх на те повноважень від імені підприємства.

Апеляційним судом враховано, що намагання позивачки з`ясувати порядок оплати праці та облік робочого часу ОСОБА_2 , на яку тимчасово покладено обов`язки генерального директора не впливає на оцінку дій ОСОБА_1 та не доводить правомірності її вчинків, оскільки, як зазначено, підставами для представництва юридичної особи є виключно установчий документ або видана у законний спосіб відповідна довіреність.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції з приводу законності прийнятого наказу №52 від 27.08.2019.

Також в ході розгляду справи місцевим судом встановлено, що на час винесення наказу №55 від 11 вересня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 підставою для її звільнення слугувало вчинення нею нових дисциплінарних поступків при наступних обставинах.

19 серпня 2019 року ОСОБА_1 доручено штатний розпис КНП «Рокитнівський РЦПМСД» привести у відповідність до змін, які внесені до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників Випуск 78 «Охорона здоров`я» та зобов`язано штатний розпис КНП «Рокитнівський РЦПМСД», який на вимогу від 17.07.2019 р. так і не був наданий, привести у відповідність зазначених змін і надати його для затвердження у строк до 20.08.2019 (т.1 а.с.220).

В службовій записці від 20.08.2019 року за вих. №492 адресованій в.о.генерального директора КНП «Рокитнівський РЦПМСД» ОСОБА_2 ОСОБА_1 інформує, що доручення від 19 серпня 2019 року щодо приведення штатного розпису до відповідних змін є не зрозумілим та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, складений непрофесійно, так як невідомо про які зміни та відповідність посад ведеться тлумачення. Відтак, термін до 20.08.2019 не знаходить логічного мислення для виконання за один день ( т.1 а.с.221).

Дорученням виконуюча обов`язки генерального директора ОСОБА_2 за вх. №383 від 04 вересня 2019 року вимагає у ОСОБА_1 в строк до 6 вересня 2019 року розробити та надати на затвердження штатний розпис КНП «Рокитнівський РЦПМСД» на 2019 рік у зв`язку з невиконанням доручення від 19.08.2019. Цим же дорученням повідомляється, що з вимогою надання штатного розпису до КНП звернулися: Рокитнівська районна рада, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області та Управління захисту економіки в Рівненській області ( т.1 а.с.222).

В службовій записці від 5.09.2019 за вх.№385 адресованій в.о.генерального директора КНП «Рокитнівський РЦПМСД» ОСОБА_2 . ОСОБА_1 повідомляє, що попередніми службовими записками вона надала вичерпну кваліфіковану відповідь. Також повідомляє, що за її припущеннями, штатний розпис є у виконуючої обов`язки, оскільки з 15 липня 2019 року проводили звільнення та прийом працівників. Роз`яснює, що таке штатний розпис, та наголошує, що виконуюча обов`язки генерального директора не є обізнаною особою у сфері економічної роботи та політики. Вимагає припинити переписку (т.1 а.с.223).

6 вересня 2019 року виконуюча обов`язки генерального директора ОСОБА_2 за вх. №389 від 06.09.2019 року вимагає у ОСОБА_1 надання письмових пояснень щодо невиконання письмових доручень від 19 серпня та 03 вересня 2019 року.

У відповідь на вимогу, 6.09.2019 о 15:00 ОСОБА_1 зазначає, що всі письмові пояснення нею надані в її службових записках із застосуванням норм матеріального та процесуального права та адресовані ОСОБА_2 для керівництва в роботі (т.1 а.с.217).

Аналізуючи вказані обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 двічі відмовилась виконувати свої функціональні обов`язки, покладені на неї посадовою інструкцією, чим порушила вимоги ст.139 КЗпП України.

Відповідно до наказу №55 від 11 вересня 2019 року «Про звільнення заступника головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1 за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України, заступника головного лікаря з економічних питань ОСОБА_1 звільнено з посади з 11 вересня 2019 року. Підстава: невиконання та неналежне виконання ОСОБА_1 доручень від 19 серпня та 04 вересня 2019 р., накладення на неї дисциплінарних стягнень наказами №50 від 6.08.2019 та №52 від 27.08.2019.

З наказом про звільнення позивач ознайомилась 11 вересня 2019 року о 17 год.45 хв. та зазначила, що з наказом не згідна, оскільки один наказ підписала про звільнення від 19.09.2019 р., повторний №55 від 11.09.2019 р. (а.с.167,218).

Враховуючи встановлені обставини справи, судом першої інстанції зроблено правильний та обґрунтований висновок про те, ОСОБА_1 допустила порушення трудової дисципліни після винесення їй повторної протягом короткого періоду часу догани, що свідчить про систематичність порушення трудової дисципліни, тому роботодавцем після неодноразового притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності об`єктивно та правомірно прийнято рішення про звільнення останньої із займаної посади на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до вимог частини першої статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40, пунктами 2 і З статті 41 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Частиною 1 статті 43-1 КЗпП України передбачено, що розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках звільнення заступника керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).

Оскільки на час звільнення позивачка обіймала посаду заступника керівника установи, яка відноситься до професійної групи «керівники», а тому згода профспілкового комітету не потрібна, що спростовує її покликання апеляційної скарги з даного приводу

Таким чином, надаючи оцінку підставам звільнення позивачки за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, враховуючи вказані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність підстав для звільнення позивачки у зв`язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджено наказами роботодавця про застосування дисциплінарного стягнення.

Вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказу про звільнення, а тому задоволенню вони також не підлягають.

Щодо вимог про стягнення компенсації за 79 днів невикористаної відпустки з врахуванням індексу інфляції, то вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В силу статті 2 Закону України "Про оплату праці" структура заробітної плати складається з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також заохочувальних та компенсаційних виплат.

До останніх належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Тобто компенсація за невикористану відпустку входить до структури заробітної плати, тому звернення до суду за захистом такого права не обмежено будь-яким строком.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про відпустки" право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до довідки №641 від 23.09.2019 р., виданої КНП «Рокитнівська ЦРЛ» ОСОБА_1 не використала основну відпустку за відпрацьований період з 12.05.2010 по 11.05.2011 року в кількості 17 календарних днів, за відпрацьований період 12.05.2011-11.05.2012 в кількості 26 календарних днів; за відпрацьований період 12.05.2012-11.05.2013 в кількості 31 календарних днів; за відпрацьований період 12.05.2013-30.06.2013 в кількості 5 календарних днів.(т.2 а.с.32).

Законом України від 29.05.2001 року №2481-111 була ратифікована Конвенція Міжнародної організації праці №132 1970 року про оплачувані відпустки. Згідно із ст. 12 Конвенції угоди про відмову від права на мінімальну щорічну оплачувану відпустку чи про невикористання такої відпустки з заміною її компенсацією чи іншим способом визнаються недійсними чи забороняються. Це правило є обов`язковим для виконання на території України.

Виходячи саме з цих загальних положень про неможливість заміни відпустки компенсацією, в абзаці 4 п. 23 Пленуму Верховного Суду України в Постанові від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» визначено, що розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі ст.83 КЗпП вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей (ст.182-1 КЗпП), тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років.

Враховуючи викладені вище обставини та вимоги діючого законодавства, колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_1 , перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, після переведення не використала основну щорічну відпустку терміном 79 календарних днів за період з 12.05.2010 по 30.06.2013, тому відповідач згідно зі ст.116 КЗпП України зобов`язаний був виплатити позивачці компенсацію за невикористані дні такої відпустки при її звільненні.

Сума компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки розраховується апеляційним судом на підставі Порядку обчислення середньої заробітної плати (надалі Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 названого документу передбачений ним порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: нарахування надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки.

В силу пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати (пункт 5 Порядку).

Відповідно до пункту 7 Порядку - нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

При цьому, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Статтею 73 КЗпП України (в редакції чинній на момент ухвалення рішення апеляційним судом) визначено 11 святкових і неробочих днів (1 січня - Новий рік, 7 січня та 25 грудня - Різдво Христове, 8 березня - Міжнародний жіночий день, 1 травня - День праці, 9 травня - День Перемоги, 28 червня - День Конституції України, 24 серпня - День незалежності України, 14 жовтня-День захисника України, один день (неділя) - Пасха (Великдень), один день (неділя) - Трійця).

Виходячи із пункту 7 Порядку розрахунок повинен проводитися виходячи із 354 календарних днів, тобто 365 днів року за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством (11 днів).

Також п.4 Порядку передбачені види виплат, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, зокрема, премія до ювілейних та пам`ятних дат, компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога.

Відповідно до наданої на вимогу апеляційного суду довідки ОСОБА_1 були нараховані в наступному розмірі згідно відпрацьованих календарних днів кошти:

серпень 2018 року - 15116,5грн.

вересень 2018 року - 10797,5грн.

жовтень 2018 року - 12957грн.

листопад 2018 року - 23043 грн.

грудень 2018 року - 37486,8грн.

січень 2019 року - 20433,6грн.

лютий 2019 року - 20433,6грн.

березень 2019 року - 30650,4грн.

квітень 2019 року-41642,97грн.

травень 2019 року -34624,64грн.

червень 2019 року -23839,2грн.

липень 2019 року -20991,52грн.

серпень 2019 року - 31982,36 грн.

Загальна сума отриманої заробітної плати - 323999,49грн.

Із цієї ж довідки вбачається, що позивачці за вказаний період у серпні та листопаді 2018 року, липні 2019 року виплачено премію до ювілейних та пам`ятних дат відповідно у сумі 4319грн., 4300грн. та 5000грн., у квітні 2019 року - матеріальна допомога у сумі 20434грн., у травні 2019 року-компенсація за невикористану відпустку у сумі 12075,81грн., всього 46128,81грн.

За наведеного, із загальної суми заробітку позивачки підлягають кошти, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати при обчислення компенсації за дні невикористаної відпустки, а тому загальна сума отриманої зарплати, що підлягає врахуванню при нарахуванні компенсації становить 277870,68грн. (323999,49-46128,81)

Компенсація за невикористані ОСОБА_1 дні основної щорічної відпустки, яка підлягає стягненню позивачці становить 62 011,84грн.(277870,68:354=784,96х 79).

Враховуючи вищевикладене, судове рішення в частині відмови у стягнення компенсації за дні невикористаної основної відпустки слід скасувати, а вимоги в цій частині задовольнити частково, стягнувши суму компенсації у розмірі 62 011,84грн. нараховану без утримання податку й інших обов`язкових платежів.

Що стосується проведення індексації невиплаченої компенсації за дні невикористаної відпустки, то апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 N 1078 (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 17.05.2006 N 690, від 11.07.2007 N 913 та від 12.03.2008 N 170), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Пунктом 3 цього порядку передбачено, що до об`єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема, виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати.

Оскільки компенсація за дні невикористаної відпустки обчислюється із середньої заробітної плати, то вона індексації не підлягає.

Відповідно до ч.1 та ч. 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 при подачі позову сплачений судовий збір у сумі 1536,8грн., хоча повинен був сплачений у сумі 2672,58грн., тобто нею не доплачено 1135,78грн. судового збору за вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, при подачі апеляційної скарги судовий збір нею сплачено в сумі 1703,67грн.

Оскільки вимоги про скасування 2 наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню, то понесені ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1536,8грн. слід віднести за її рахунок та стягнути з останньої на користь Державного бюджету України недоплачений судовий збір у сумі 1135,78грн.

В зв`язку з задоволенням вимог про стягнення компенсації за дні невикористаної відпустки у сумі, з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у сумі 768,4грн.

Що стосується відшкодування витрат на правничу допомогу, то апеляційний суд виходить з наступного.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розподіляючи витрати, понесені позивачкою на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить із доведеності їх понесення, що стверджується наявними в матеріалах справи договором про надання професійної правничої допомоги від 22.07.2019року, додатковими угодами до нього, узгоджених із позивачкою розрахунків витрат, копією квитанції до прибуткового касового ордеру про сплату коштів у сумі 28 500грн. Визначаючи їх розмір, суд виходить із критерію розумної необхідності таких витрат.

Зокрема, вартість послуг адвоката за надання правничої допомоги при розгляді справи за вимогами про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за дні невикористаної відпустки, згідно розрахунку адвоката та підписаного акту №1 наданих послуг від 29.01.2020 року становить 16 тис. грн., що складається із підготовки та написання позовної заяви - 10 тис. грн., участі у 3 судових засіданнях - 6 тис. грн.

Оскільки у задоволенні вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі відмовлено, то витрати на правничу допомогу слід розподілити у відповідності до роз`яснень, що містяться у п. 36 постанови №10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 17.10.2014 року. За наведеного, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення заяви позивачки про відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу у сумі 2141,60грн.(16000:2=8000х26,77% (62011,84х100:231653,39).

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, п.3 ч.1 ст.40, ст.ст.43,43-1 КЗпП України ст. 2 Закону України "Про оплату праці", ст.2 ЗУ «Про відпустки», Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 29 січня 2020 року в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку та судових витрат скасувати.

Позов в цій частині задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Рокитнівської районної ради на користь ОСОБА_1 компенсацію за 79 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період з 12.05.2010 по 30.06.2013 в розмірі 62 011 (шістдесят дві тисячі одинадцять)грн.84коп., нарахованої без утримання податку й інших обов`язкових платежів та 2141(дві тисячі сто сорок одну)грн. 60коп. витрат понесених з оплатою правничої допомоги.

В задоволенні решти цих вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1135 (одна тисяча сто тридцять п`ять)грн.78коп.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Рокитнівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" Рокитнівської районної ради на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім)грн.40 коп.

В решті рішення Рокитнівського районного суду Рівненської області від 29 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 3 червня 2020 року.

Судді: Бондаренко Н.В.

Боймиструк С.В.

Хилевич С.В.