ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року справа №200/142/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді доповідача Ястребової Л. В., суддів Арабей Т.Г., Компанієць І.Д.,

секретар Сізонов Є.С.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Хижняк М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі № 200/142/20-а (головуючий І інстанції Грищенко Є.І., складене в повному обсязі 11 березня 2020 року в м. Слов`янськ Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, -

УСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - відповідач), в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ № 3316 від 10 грудня 2019 року у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнати незаконним та скасувати наказ № 531 о/с від 12 грудня 2019 року про звільнення зі служби; поновити на службі в поліції на посаді слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти життя та здоров`я особи, слідчого відділу Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області, стягнути грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтовано тим, що позивач обіймав посаду слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров`я відділу слідчого відділу Краматорського ВП Головного управління Національної поліції в Донецькій області. 17 листопада 2019 року позивача було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України. Наказом від 10 грудня 2019 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби, а наказом № 531 о/с від 12 грудня 2019 року звільнено зі служби. Вважає, що при призначенні та проведенні службового розслідування були допущені суттєві порушення вимог законодавства, при проведенні службового розслідування дисциплінарна комісія перевищила свої повноваження. Фактично службове розслідування не проводилось, а базувалось лише на факті повідомлення про підозру та обрання запобіжного заходу. Висновки службового розслідування та наказ про звільнення ґрунтуються на невірному застосуванні норм законодавства, оскільки факт повідомлення про підозру та скоєння кримінального правопорушення не є дисциплінарним проступком та не можуть бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилається на необґрунтованість судового рішення, та таким, що є упередженим та не відповідає вимогам діючого законодавства, з порушенням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду, прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги наведені доводи аналогічні доводам позовної заяви.

Під час апеляційного розгляду позивач та представник позивача підтримали доводи апеляційної скарги. Представник відповідача до суду не прибув.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - ОСОБА_1 проходив службу в Краматорському ВП Головного управління Національної поліції в Донецькій області на посаді слідчого відділення розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров`я особи (а.с. 11-13, а.с. 15-20).

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 19 листопада 2019 року № 3063 у зв`язку з надходженням інформації про відкриття Територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Краматорську кримінального провадження від 13 листопада 2019 року № 62019050000001788 за ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України відносно окремих працівників поліції Краматорського ВП ГУ НП в Донецькій області та проведення обшуків, призначено службове розслідування (а.с. 96).

В матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_1 від 22 листопада 2019 року, відповідно до яких позивач на підставі статті 63 Конституції України відмовився від надання пояснень та пам`ятку відповідно до якої позивача ознайомлено з наказом «Про призначення службового розслідування» та ознайомлено з пам`яткою, що підтверджено підписом ОСОБА_1 (а.с. 107-108).

Висновком службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 проводив досудове розслідування по кримінальному провадженню №12019050390003814. 13 листопада 2019 року на підставі ухвали суду працівниками поліції, в тому числі ОСОБА_3 було проведено обшук за місцем мешкання громадянина ОСОБА_4 . Під час обшуку працівниками поліції було вилучено паперовий згорток, в якому находилась речовина рослинного походження схожа на наркотичних засіб - канабіс, а також фрагмент ПЕТ пляшки зі специфічним запахом коноплі. У подальшому ОСОБА_1 та інший працівник поліції висунули вимогу ОСОБА_5 до передачі останнім неправомірної вигоди у розмірі 50 000 грн. за уникнення від кримінальної відповідальності. 13 листопада 2019 року ОСОБА_1 отримав першу частину грошових коштів у розмірі 25 000 грн. 16 листопада 2019 року ОСОБА_1 з метою отримання другої частини неправомірної вигоди наказав ОСОБА_5 здійснити перерахування коштів у суму 20 000 грн. двома транзакціями на банківську картку. 16 листопада 2019 року слідчими ТУ ДБР було затримано ОСОБА_1 та проведено обшук, під час обшуку нічого вилучено не було. 18 листопада 2019 року ухвалою Краматорського міського суду обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Бахмутський слідчий ізолятор» на строк 60 діб, однак 20 листопада 2019 року було звільнено з під варти у зв`язку з внесенням застави.

На підставі викладеного дисциплінарна комісія вважала би, серед іншого, те, що службове розслідування за фактом відкриття Територіальним управлінням ДБР, розташованим у м. Краматорську кримінального провадження № 62019050000001788 від 13.11.2019 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України закінченим, а відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування - такими, що підтвердились частково; за порушення службової дисципліни, що виразилась у недотриманні вимог п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 18, ст. 64 Закону України «Про національну поліцію», п.п. 1,3,6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 7 п. 7 розділу ІІІ Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 26.01.2016 р. № 50 та скоєння дисциплінарного проступку, а саме - вчинення дій, що підривають авторитет поліції, слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти здоров`я особи, СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) звільнити зі служби в поліції по виходу з лікарняного (а.с. 97-103).

Наказом Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 10 грудня 2019 року № 3316 за порушення службової дисципліни, що виразилась у недотриманні вимог п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 18, ст. 64 Закону України «Про національну поліцію», п.п. 1,3,6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 7 п. 7 розділу ІІІ Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 26.01.2016 р. № 50 та скоєння дисциплінарного проступку, а саме - вчинення дій, що підривають авторитет поліції, слідчого відділення розслідування злочинів, скоєних проти здоров`я особи, СВ Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) звільнено зі служби в поліції (а.с. 105)

Наказом від 12 грудня 2019 року № 531 о/с відповідно до розділу VІІ Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення від служби) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 з 12 грудня 2019 року (а.с. 115).

З наказами про звільнення позивач ознайомлений 13 грудня 2019 року, що підтверджується особистим підписом позивача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 18 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VІІІ (далі - Закон № 580) поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно частини першої статті 19 Закону № 580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції, службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Принципи етики для працівників Національної поліції визначають Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Правил, зокрема, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен:

- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

- професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами;

- поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України;

- у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків;

- неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України;

- виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку;

- поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати;

- контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.

Частиною 1статті 64 Закону №580 встановлено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у висновку службового розслідування, проведеним відносно позивача, серед іншого зазначено, що останнім було висунуто вимогу щодо передачі неправомірної вигоди задля уникнення від кримінальної відповідальності у розмірі 50000 грн.

Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов`язків, зобов`язаний не допускати поведінки, яка ганьбить звання працівника поліції або підриває авторитет поліції, інших відносин, які носять протиправний характер.

Зі змісту присяги поліцейського, яку він складає при вступі на службу в поліції, поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, бути зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.

Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що така поведінка позивача як поліцейського суперечить загальним принципам, встановленим для співробітників органів поліції. Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, які у відповідності до своїх службових обов`язків повинні неупереджено дотримуватись законодавства України, в тому числі щодо морально-етичних принципів.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 808/330/17, постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 816/604/17.

Відповідно до частини 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Недодержання працівником поліції наведених вище норм є безумовною підставою вважати його таким, що вчинив дисциплінарний проступок.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Згідно частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Міністерством внутрішній справ України затверджено наказ від 07 листопад 2018 року № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» яким затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок)

Згідно положень ч. 2, 3, 4, 5 розділу IV Порядку поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень.

Надання чергової відпустки поліцейському, стосовно якого проводиться службове розслідування, здійснюється з повідомленням голови дисциплінарної комісії.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має інші права, визначені статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

За змістом ст. 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, керуючись положеннями ст. 63 Конституції України, відмовився від надання пояснень.

Відповідно до ст. 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Матеріали справи свідчать, що підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності став висновок службового розслідування про порушення останнім службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 18, ст. 64 Закону України «Про національну поліцію», п.п. 1,3,6 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 7 п. 7 розділу ІІІ Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 26.01.2016 р. № 50 та скоєння дисциплінарного проступку, а саме - вчинення дій, що підривають авторитет поліції.

Щодо посилань позивача на те, що позивач не був ознайомлений з наказом про проведення службового розслідування, матеріалами службового розслідування суд зазначає наступне.

Наявність такого процесуального порушення, як неврахування права особи на участь у процесі службового розслідування та прийняття рішення про застосування відповідачем дисциплінарного стягнення, не ознайомлення позивача з матеріалами службового розслідування не може бути самостійною правовою підставою для звільнення відповідача від дисциплінарної відповідальності за наявності обставин, які вказують на скоєння дисциплінарного проступку.

Крім того, під час розгляду справи позивачу надано можливість ознайомитися з матеріалами службового розслідування, які долучені відповідачем до матеріалів справи. Також надано можливість позивачу викласти свої пояснення та доводи, які не були приведені ним в ході службового розслідування з метою забезпечення прав позивача щодо врахування таких пояснень та доводів при оцінці обставин щодо наявності у його діях ознак дисциплінарного проступку та правомірності прийняття оскаржуваних наказів.

Проте, приведені позивачем доводи апеляційної скарги не спростовують обставин щодо скоєння позивачем проступку, який підриває авторитет поліції і її працівників в очах громадськості, порушення етики поведінки поліцейського, чим допущено порушення службової дисципліни.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2020 року по справі № 300/1406/19.

Крім того, ОСОБА_1 будучи обізнаним про те, що на розгляді Комісії перебуває дисциплінарне провадження щодо нього, протягом усього часу дисциплінарного провадження не цікавився станом його перебігу, не повідомив Дисциплінарну комісію про намір надання пояснень та доказів, навпаки відповідно до пояснень ОСОБА_1 від 22 листопада 2019 року, останній на підставі статті 63 Конституції України відмовився від надання пояснень. Також в матеріалах справи наявний особистий підпис позивача про ознайомлення з наказом «Про призначення службового розслідування» (а.с. 107-108).

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача щодо фальсифікації наявних у матеріалах справи документах, оскільки факт фальсифікації позивачем будь-яким чином не підтверджено.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність факту скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання працівника поліції та свідчить про порушення позивачем вимог Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, що виразилося у недотриманні принципів діяльності поліцейського, вчиненні дії, несумісних з вимогами, що пред`являються до професійних та моральних якостей поліцейського, а відтак відповідач при прийнятті спірних наказів діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, відповідно, відсутні правові підстави для скасування таких наказів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року у справі № 200/142/20-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 02 червня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, але не менше строку дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щодо запобігання поширення короновірусної хвороби (COVID-19).

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді Т.Г. Арабей

І.Д. Компанієць