ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м. Житомир справа № 806/2669/17

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Попової О. Г.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - Житомирська обласна профспілкова організація атестованих працівників Управління Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною відмови, зобов`язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку,

встановив:

У жовтні 2017 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в нарахуванні та виплаті позивачу при звільненні зі служби одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- стягнути середній заробіток (грошове утримання) за час затримки повного розрахунку при звільненні зі служби за період з 07 липня 2017 року по 27 липня 2017 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до наказу №246 о/с від 05.07.2017 року його звільнено зі служби в поліції відповідно до п.7 ч. ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". Відповідно до наказу станом на день звільнення зі служби стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років в календарному обчисленні складає 10 років 04 місяці 10 днів. Однак, листом від 19.09.2017 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України відмовив у виплаті одноразової грошової допомоги та зазначив, що відповідно до розрахунку вислуга на день звільнення 07.07.2017 року становить 09 років 04 місяці 13 днів, тому підстави для виплати допомоги відсутні. Таку відмову позивач вважає протиправною.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2018 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року у справі №806/2669/17 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року прийнято до провадження адміністративну справу № 806/2669/17 за правилами загального позовного провадження.

10.04.2020 року через відділ документального забезпечення від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що позивач проходив службу в Збройних силах України з 14.11.2006 по 12.11.2007 року. На момент звільнення з армії діяло Положення про порядок обчислення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 р. №75. Відповідно до п. 41.5 Положення військовослужбовцям строкової служби та курсантам військових навчальних закладів з числа цивільної молоді, звільненим з військової служби (навчання), грошова допомога виплачується в розмірі 8 посадових окладів. Позивач скористався правом на отримання одноразової грошової допомоги під час звільнення зі Збройних сил України. Відповідач вважає, що стаж служби для виплати одноразової грошової допомоги на день звільнення 07.07.2017 року складає 9 років 4 місяці 13 днів, а тому підстави для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 25% відсутні.

В чергове підготовче судове засідання призначене на 19.05.2020 року об 12:00 год. представник позивача та представник відповідача не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

19 травня 2020 року позивач надіслав до суду заяву (за вх.№16437/20), у якій просить закінчити розгляд справи у відсутності учасників справи. Представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку із запровадженням карантинних заходів на території України.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 року закрито підготовче провадження у справі. Вирішено перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з ч.4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом Департаменту патрульної поліції № 246 о/с від 05 липня 2017 року старшого сержанта поліції ОСОБА_1 поліцейського роти № 3 батальйону звільнено зі служби в поліції відповідно до пунктом 7 частиною першою статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», та зазначено, що станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років в календарному обчисленні складає 10 років 04 місяці 10 днів.

11 вересня 2017 року позивач звернувся із заявою до Департаменту патрульної поліції щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Листом Департаменту патрульної поліції № М-9008/41/5/03-2017 від 19 вересня 2017 року позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні оскільки вислуга на день звільнення 07 липня 2017 року складає 09 років 04 місяців 13 днів, тобто підстави для виплати одноразової грошової допомоги відсутні.

Не погодившись з відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суду зазначає наступне.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначає Закон України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), який має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Щодо вимоги про нарахування і виплату одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 9 вказаного Закону, в редакції чинній на час звільнення позивача зі служби у липні 2017 року, особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».

Згідно абзацу 4 пункту 10 Постанови № 393 передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Положеннями абз. 8 пункту 10 Постанови № 393 визначено, що строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Пунктом 1 Постанови № 393 установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті "ж" статті 1 2 такого Закону, до вислуги років зараховуються:

- військова служба у Збройних Силах, органах безпеки держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав та інших військових формуваннях, створених законодавчими органами цих держав, Об`єднаних Збройних Силах Співдружності Незалежних Держав. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, на території яких військовослужбовці проходили службу, якщо інше не встановлено відповідними міжнародними угодами.

Положеннями абз. 7 пункту 10 Постанови № 393 встановлено, що зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським і особам рядового і начальницького складу: які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.

Положення аналогічного змісту містяться у частині шостої статті 9 Закону № 2262-XII якою визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

З аналізу статті 9 Закону № 2262-XII та пункту 10 Постанови № 393 слідує, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.

При цьому, обов`язковою умовою для такої виплати є наявність у військовослужбовця вислуги 10 років і більше з дня його останнього зарахування на службу, оскільки саме від наявності вислуги у зазначеній кількості років та підстав звільнення військовослужбовця залежить розмір одноразової грошової допомоги, яка підлягає до виплати при повторному звільненні зі служби.

Разом з тим, частиною 6 статті 9 Закону № 2262-XII та пункту 10 Постанови № 393 встановлено виняток, за умови якого повторно звільненій з військової служби особі виплачується одноразова грошова допомога з урахуванням періоду попередньої служби, як то ненабуття права на отримання такої грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби.

При перегляді цієї справи Верховним Судом зазначено про таке.

З огляду на положення Закону № 2252-ХІІ, Постанови № 393 у порівнянні з Положенням від 05 березня 2001 року № 75, вони мають різне правове навантаження за своєю суттю та предмет правового регулювання.

Як встановлено судом, позивач повторно зі служби органів внутрішніх справ або поліції не звільнявся, в той же час частиною шостою статті 9 Закону № 2262-XII та в пункту 10 Постанови № 393 мова йде саме про повторне таке звільнення зі служби саме з цих органів, а не зі строкової військової служби Збройних сил України.

Згідно відомостей про роботу зазначених в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , останній з 14.11.2006 проходив службу в Збройних силах України та демобілізований 12 листопада 2007 року зі строкової військової служби в запас за спливом строку служби на підставі наказу про демобілізацію.

З 26.02.2008 року ОСОБА_1 проходив службу в ОВС України.

Вказане також підтверджується копією послужного списку, особистий № НОМЕР_2 , ОСОБА_1 .

Отже, позивач повторно зі служби органів внутрішніх справ або поліції не звільнявся, в той же час частиною шостою статті 9 Закону № 2262-XII та в пункту 10 Постанови № 393 мова йде саме про повторне таке звільнення зі служби саме з цих органів, а не зі строкової військової служби Збройних сил України.

На підставі викладеного суд вважає, що позивач мав право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, і невиплата допомоги позивачу є наслідком протиправної бездіяльності відповідача.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позову в частині визнати протиправною відмову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в нарахуванні та виплаті позивачу при звільненні зі служби одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Однак, суд не може взяти до уваги розрахунок позивача щодо суми, яка підлягає виплаті, оскільки нарахування суми грошового забезпечення належить до компетенції відповідача, суд не може підміняти функції інших органів, а тому вимога про стягнення 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік в сумі 20304,45 грн. не підлягає задоволенню.

При цьому, пункт 10 ч. 2 ст. 245 КАС України наділяє суд правом прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Використовуючи таке право, суд вважає за необхідне зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Щодо вимоги про стягнення середнього заробітку (грошового утримання) за час затримки повного розрахунку при звільненні зі служби за період з 07 липня 2017 року по 27 липня 2017 року, суд зазначає.

В нормах спеціального законодавства питання стосовно строків розрахунку з працівником під час його звільнення та відповідальність за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ не врегульовані, а відтак необхідно застосовувати норми трудового законодавства, зокрема, статей 116, 117 КЗпП України.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

За правилами статті 102 вказаного Закону пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з пунктом 3 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішні з справ України від 6 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок), грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.

До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 15 Порядку передбачено, що при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

Разом з тим, а ні Законом України «Про Національну поліцію», а ні Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника з органів внутрішніх справ.

Так, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З системного аналізу норм Порядку № 260 можна дійти висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення поліцейського обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським здійснюється з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням. При цьому, до розрахунку не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.

У справі встановлено, що позивач звільнений зі служби в органах внутрішніх справ з 07 липня 2017 року, згідно з наказом Департаменту патрульної поліції № 246 о/с від 05.07.2017 року, тоді як фактичний розрахунок проведено 27.07.2017 року (а.с.14).

З матеріалів справи слідує, що повні два календарні місяці, які позивачем відпрацювано перед звільненням є липень та серпень 2016 року.

Згідно з довідкою начальника ВОП УФЗБО Департаменту патрульної поліції від 12.10.2016 року № 1190 грошове забезпечення ОСОБА_1 за липень-серпень 2016 року становить 16 243,66 грн (а.с.54).

День звільнення позивача 07.07.2017 вважається останнім днем служби. Період нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні складає з 07.07.2017 по 27.07.2017 та становить 20 календарних днів.

За липень - серпень 2016 року позивачем відпрацьовано 62 календарних днів (за липень 31 день, за серпень - 31 день).

Середньоденне грошове забезпечення позивача складає: 16243,66 : 62 календарний день = 262 грн.

Отже, розмір компенсації за затримку розрахунку при звільненні складає: 5 240 грн (262 (середньоденна заробітна плата)*20 (кількість днів затримки).

Щодо вимоги про стягнути середній заробіток (грошове утримання) за час затримки розрахунку виплатити одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення при звільненні зі служби, а саме з 07.07.2017 року по день вирішення спору судом, суд зазначає.

У даному випадку, одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, позивачу не нараховувалась, оскільки має місце спір як про розмір належних звільненому працівнику виплат, так і про його право на них.

За таких обставин суд вважає, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються стягнення середнього заробітку (грошового утримання) за час затримки розрахунку виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення при звільненні зі служби, а саме 07.07.2017 року по день вирішення спору судом є передчасним та необґрунтованим. Отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

У зв"язку з відсутністю судових витрат, їх розподіл відповідно ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . Ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Народного ополчення, 9, Мсп 680, Південна Частина Києва, Київ, 03680. Код ЄДРПОУ 40108646), третя особа - Житомирська обласна профспілкова організація атестованих працівників Управління Міністерства внутрішніх справ України (Старий Бульвар, 5/37, Житомир, 10008) про визнання протиправною відмови, зобов`язання нарахувати і виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку, - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 при звільненні зі служби одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Стягнути з Департамент патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 липня 2017 року по 27 липня 2017 року в сумі 5240 грн (п"ять тисяч двісті сорок гривень).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 02 червня 2020 року.

Суддя О.Г. Попова