ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

м. Київ

справа №804/2189/17

касаційне провадження №К/9901/40327/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Блажівської Н.Є.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Платінум» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 (головуючий суддя - Царікова О.В.; судді: Захарчук-Борисенко Н.В., Турлакова Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 (головуючий суддя - Олефіренко Н.А.; судді: Білак С.В., Шальєва В.А.) у справі № 804/2189/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Платінум» до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Платінум» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.12.2016 № 0009091402, від 26.12.2016 № 0009101402, від 16.03.2017 № 0002852200, а також визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 02.03.2017 № 4371/6/99-99-11-01-01-25 в частині залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 26.12.2016 № 0009091402 та від 26.12.2016 № 0009101402.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 27.06.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.09.2017 залишив постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Платінум» звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2017, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 61 Конституції України, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує на реальності оспорюваних господарських операцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Платінум» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, результати якої оформлено актом від 16.12.2016 № 717/04-36-14-01/36441363.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, підпунктів 138.1.1, 138.1.2 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні електротехнічних товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Гордон-Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Проф Інком Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпостач Груп», а також вантажно-розвантажувальних робіт та послуг із тимчасового пакування та збереження вантажу під час перевезень у Товариства з обмеженою відповідальністю «Жордон» з підстави фіктивного характеру задекларованих поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, орган доходів і зборів посилався на ненадання позивачем у повному обсязі необхідних документів для здійснення контрольного заходу, відсутність у контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Платінум» необхідних умов для провадження господарської діяльності, а також пояснення посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Гордон-Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Проф Інком Груп», Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпостач Груп» щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних юридичних осіб.

На підставі зазначеного акта перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2016 № 0009101402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 56238,00 грн. за основним платежем та 28119,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення від 26.12.2016 № 0009091402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 61486,00 грн. за основним платежем та 30743,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження рішенням Державної фіскальної служби України від 02.03.2017 № 4371/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення від 26.12.2016 № 0009101402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Жордон» скасовано, а в іншій частині - залишено без змін; податкове повідомлення-рішення від 26.12.2016 № 0009091402 залишено без змін.

У зв`язку з цим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.03.2017 № 0002852200, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 45618,00 грн. за основним платежем та 22809,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум грошових зобов`язань на підставі таких операцій.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що долучені позивачем до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні та акти виконання робіт не є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваних операцій.

Так, платником на підтвердження товарності поставок не подано належних документів, які б підтверджували транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей, посвідчували їх якість та давали можливість встановити кінцевого виробника цих товарів.

Наведені обставини в сукупності з іншими доказами, в тому числі щодо реєстрації постачальників позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців особами за грошову винагороду, які заперечували підписання будь-яких договорів, документів бухгалтерського та податкового обліку від імені цих юридичних осіб, обумовили цілком обґрунтований висновок попередніх судових інстанцій про неправомірність формування Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Платінум» даних податкового обліку за спірними поставками.

Щодо рішення Державної фіскальної служби України від 02.03.2017 № 4371/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги, то воно прийнято за наслідками вирішення податкового спору в досудовому порядку, не є актом реалізації контролюючим органом повноважень у сфері управлінської діяльності та не породжує для платника жодних правових наслідків, у зв`язку з чим правові підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Платінум» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2017 у справі № 804/2189/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

Н.Є. Блажівська