ПОСТАНОВА

Іменем України

28 травня 2020 року

Київ

справа №826/24525/15

адміністративне провадження №К/9901/7738/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 826/24525/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Перехідний банк «РВС Банк»

до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Міністерства юстиції України, Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство «Готельний комплекс «Либідь», Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансінфініті», Товариство з обмеженою відповідальністю «РБК-Славутич», Приватне Підприємство «Шлях-Контракт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Курені», Публічне акціонерне товариство «Омега Банк»

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючий суддя - Твердохліб В.А., судді: Костюк Л.О., Троян Н.М.).

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство «Перехідний банк «РВС Банк» звернулося до суду з позовами до:

1) відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, третя особа: відкрите акціонерне товариство "Готельний комплекс "Либідь", про: скасування постанови про арешт майна боржника №35762547 від 17.06.2013, якою накладено арешт на усе нерухоме майно, яке належало ВАТ "Готельний комплекс "Либідь", в частині арешту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 1, літера А; зобов'язання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві прийняти постанову про скасування запису №9366296 від 14.04.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та направити дану постанову до Департаменту державної реєстрації з метою вилучення вказаного запису. Відповідною ухвалою судді Данилишина В.М. відкрито провадження в адміністративній справі №826/24525/15;

2) Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа: ВАТ "Готельний комплекс "Либідь", про: скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження №26052358 від 19.09.2011, якою накладено арешт на нерухоме майно, яке належало ВАТ "Готельний комплекс "Либідь", в частині арешту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 1, літера А; зобов'язання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийняти постанову про скасування запису №3476201 від 19.09.2011 у Державному реєстрі прав та направити дану постанову до Департаменту державної реєстрації з метою вилучення вказаного запису.

Відповідною ухвалою судді Данилишина В.М. відкрито провадження в адміністративній справі №826/24526/15;

3) відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, третя особа: ВАТ "Готельний комплекс "Либідь", про: скасування постанови від 01.04.2008 №АК250646, якою накладено арешт на все нерухоме майно, яке належало ВАТ "Готельний комплекс "Либідь", в частині арешту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 1, літера А; зобов'язання відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві прийняти постанову про скасування запису №3473954 від 04.04.2008 у Державному реєстрі прав та направити дану постанову до Департаменту державної реєстрації з метою вилучення вказаного запису.

Відповідною ухвалою судді Кузьменка В.А. відкрито провадження в адміністративній справі №826/24527/15;

4) відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві, третя особа: ВАТ "Готельний комплекс "Либідь", про: скасування постанови про арешт майна боржника №39726959 від 13.09.2013, якою накладено арешт на все нерухоме майно, яке належало ВАТ "Готельний комплекс "Либідь", в частині арешту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 1, літера А; зобов'язання відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві прийняти постанову про скасування запису №3473759 від 25.09.2013 в Державному реєстрі прав та направити дану постанову до Департаменту державної реєстрації з метою вилучення вказаного запису.

Відповідною ухвалою судді Кузьменка В.А. відкрито провадження в адміністративній справі №826/24528/15;

5) відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про: скасування постанови №798/09 від 21.01.2011, якою накладено арешт на все нерухоме майно, яке належало ВАТ "Готельний комплекс "Либідь", в частині арешту нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 1, літера А; зобов'язання відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві прийняти постанову про скасування запису №3475844 від 17.02.2011 в Державному реєстрі прав та направити дану постанову до Департаменту державної реєстрації з метою вилучення вказаного запису.

Відповідною ухвалою судді Арсірія Р.О. відкрито провадження в адміністративній справі №826/24529/15.

2. Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишина В.М. від 18.11.2015 справи №826/24525/15 та №826/24526/15 об'єднано в одне провадження із присвоєнням об'єднаній справі загального №826/24525/15.

3. Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишина В.М. від 02.12.2015 задоволено відповідне клопотання законного представника позивача та справи №826/24525/15, №826/24527/15, №826/24528/15 і №826/24529/15 об'єднано в одне провадження із присвоєнням об'єднаній справі загального №826/24525/15.

4. У ході розгляду справи судом першої інстанції, згідно з ч. 1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, допущено заміну первинних відповідачів, а саме відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на належних, а саме на управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві та Міністерство юстиції України.

5. У судовому засіданні 02.12.2015 судом задоволено відповідні клопотання представника відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" та відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 КАС України, до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів допущено товариство з обмеженою відповідальністю "Трансінфініті" та товариство з обмеженою відповідальністю "РБК-Славутич".

6. До суду першої інстанції 10.12.2015 через канцелярію від законного представника позивача надійшла письмова заява про зміну позовних вимог, а саме про:

- визнання протиправною бездіяльності управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не зняття арешту, накладеного на майновий комплекс - будинок готельного комплексу, загальною площею 15674,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, буд. 1, згідно постанови про арешт майна боржника №35762547 від 17.06.2013;

- зобов'язання управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт, накладений на майновий комплекс згідно постанови про арешт майна боржника №35762547 від 17.06.2013, зареєстрований у Державному реєстрі прав за №9366296 від 14.04.2015;

- визнання протиправною бездіяльності Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту, накладеного на майновий комплекс, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження №26052358 від 19.09.2011;

- зобов'язання Міністерства юстиції України зняти арешт, накладений на майновий комплекс згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження №26052358 від 19.09.2011, зареєстрований у Державному реєстрі прав за №3476201 від 19.09.2011;

- визнання протиправною бездіяльності відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо не зняття арешту, накладеного на майновий комплекс згідно постанови №798/09 від 21.01.2011;

- зобов'язання відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт, накладений на майновий комплекс згідно постанови про арешт майна боржника №798/09 ВДВС від 21.01.2011, зареєстрований у Державному реєстрі прав за №3475844 від 17.02.2011;

- визнання протиправною бездіяльності відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо не зняття арешту, накладеного на майновий комплекс згідно постанови №АК250646 від 01.04.2008;

- зобов'язання відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт, накладений на майновий комплекс згідно постанови про арешт майна боржника №АК250646 від 01.04.2008, зареєстрований у Державному реєстрі прав за №3473954 від 04.04.2008;

- визнання протиправною бездіяльності управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не зняття арешту, накладеного на майновий комплекс згідно постанови про арешт майна боржника №39726959 від 13.09.2013;

- зобов'язання управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт, накладений на майновий комплекс згідно постанови про арешт майна боржника №39726959 від 13.09.2013, зареєстрований у Державному реєстрі прав за №3473759 від 25.09.2013.

Вказану заяву судом, відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

7. У судовому засіданні 16.12.2015 судом першої інстанції задоволено чергові клопотання представника ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" та, згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 53 КАС України, до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів допущено приватне підприємство "Шлях-Контракт", товариство з обмеженою відповідальністю "Курені" та публічне акціонерне товариство "Омега Банк".

8. У подальшому, до суду першої інстанції через канцелярію від представника позивача надійшла письмова заява про збільшення позовних вимог, а саме, окрім заявлених первинних позовних вимог, також про скасування постанови №39726959 від 25.12.2013, якою накладено арешт на майно, яке належало ВАТ "Готельний комплекс "Либідь", а саме на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 1, літера А, а також зобов'язання управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві прийняти постанову про скасування запису №4074363 від 26.12.2013 у Державному реєстрі прав та направити дану постанову до Департаменту державної реєстрації з метою вилучення вказаного запису.

Вказану заяву судом, згідно з ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті.

9. Ухвалами суду першої інстанції від 25.12.2015 відмовлено у задоволенні заявлених представником ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" клопотань про закриття провадження у справі та про зупинення провадження у справі.

10. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивача всупереч вимогам ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» державними виконавцями протиправно не повідомлено про накладення арешту на майно, яке вже було предметом договору іпотеки від 26.09.2006, відомості про який містились у відповідних державних реєстрах.

Позивач вважає, що він має пріоритетне право на майно, яке належало ВАТ "Готельний комплекс "Либідь", а саме на нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 1, літера А на підставі договору іпотеки від 26.09.2006.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

11. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не зняття арешту, накладеного на майновий комплекс - будинок готельного комплексу, загальною площею 15674,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, буд. 1, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.06.2013 у ВП №35762547.

Зобов'язано управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт, накладений на майновий комплекс - будинок готельного комплексу, загальною площею 15674,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, буд. 1, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.06.2013 у ВП №35762547, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №9366296 від 14.04.2015.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту, накладеного на майновий комплекс - будинок готельного комплексу, загальною площею 15674,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, буд. 1, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 19.09.2011 у ВП №26052358.

Зобов'язано Міністерство юстиції України зняти арешт, накладений на майновий комплекс - будинок готельного комплексу, загальною площею 15674,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, буд. 1, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 19.09.2011 у ВП №26052358, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №3476201 від 19.09.2011.

Визнано протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо не зняття арешту, накладеного на майновий комплекс - будинок готельного комплексу, загальною площею 15674,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, буд. 1, згідно постанови про накладення арешту на майно боржника від 21.01.2011 №798/09.

Зобов'язано відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт, накладений на майновий комплекс - будинок готельного комплексу, загальною площею 15674,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, буд. 1, згідно постанови про накладення арешту на майно боржника від 21.01.2011 №798/09, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №3475844 від 17.02.2011.

Визнано протиправною бездіяльність відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо не зняття арешту, накладеного на майновий комплекс - будинок готельного комплексу, загальною площею 15674,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, буд. 1, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.04.2008 серії АК №250646.

Зобов'язано відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві зняти арешт, накладений на майновий комплекс - будинок готельного комплексу, загальною площею 15674,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, буд. 1, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.04.2008 серії АК №250646, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №3473954 від 04.04.2008.

Визнано протиправною бездіяльність управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не зняття арешту, накладеного на майновий комплекс - будинок готельного комплексу, загальною площею 15674,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, буд. 1, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.09.2013 у ВП №39726959.

Зобов'язано управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт, накладений на майновий комплекс - будинок готельного комплексу, загальною площею 15674,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, буд. 1, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.09.2013 у ВП №39726959, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №3473759 від 25.09.2013.

Визнано протиправною бездіяльність управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо не зняття арешту, накладеного на майновий комплекс - будинок готельного комплексу, загальною площею 14691,7 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, буд. 1, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.12.2013 у ВП №39726959.

Зобов'язано управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт, накладений на майновий комплекс - будинок готельного комплексу, загальною площею 14691,7 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, буд. 1, згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.12.2013 у ВП №39726959, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №4074363 від 26.12.2013.

Присуджено на користь публічного акціонерного товариства "Перехідний банк "РВС Банк" (код ЄДРПОУ 39849797) здійснений ним судовий збір у загальному розмірі 4712,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Міністерства юстиції України та відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (солідарно).

12. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що враховуючи, що іпотека майнового комплексу зареєстрована у 2006 році, тобто раніше накладення арештів та заборон на такий комплекс, позивач має пріоритет серед інших кредиторів.

13. Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що державну реєстрацію договору іпотеки здійснено 26.09.2006, тобто до набрання законної сили судовими рішеннями, на підставі яких видано виконавчі документи, на підставі яких, у свою чергу, відкрито відповідні виконавчі провадження, у межах яких накладено арешт на майновий комплекс.

14. Також суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що рішенням Господарського суду м. Києва від 28.10.2014 у справі №910/17585/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2014, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №519 від 26.09.2006 та за кредитним договором №518 від 26.09.2006 звернуто стягнення за іпотечним договором №518/519/ІП-1 від 26.09.2006, шляхом визнання за ПАТ «Омега Банк» права власності на предмет іпотеки, а саме: майновий комплекс - будинок готельного комплексу в цілому загальною площею 15 674,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, пл. Перемоги, 1.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

15. Відкритим акціонерним товариством «Готельний комплекс «Либідь» подано касаційну скаргу.

16. У касаційній скарзі третя особа просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016 та закрити адміністративне провадження у справі.

Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції.

17. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.04.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2016.

18. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги К/800/9194/16 за правилами пункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

19. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2018 для розгляду справи № 826/2425/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Бевзенко В.М.:, судді: Шарапа В.М., Данилевич Н.А.

20. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівником секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23.04.2020 №644/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до складу іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В.М.

21. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020 для розгляду справи № 826/24525/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

22. Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2020 року дану адміністративну справу прийнято до провадження в складі зазначеної колегії та призначено її до попереднього касаційного розгляду.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:

23. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

24. Відкрите акціонерне товариство «Готельний комплекс «Либідь» вказує на те, що позивач не був стороною жодного з виконавчих проваджень, бездіяльність відповідачів щодо яких ним оскаржені, а тому позивач не наділений правом звернення до адміністративних судів з позовом, який є предметом розгляду у даній справі.

25. Скаржник вказує на те, що такий позов не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом спору є право пріоритету позивача на заставлене майно.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.09.2006 між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (Банк) та ТОВ «Вольний вітер» (Позичальник) укладено кредитний договір №518, за умовами якого Банк відкриває Позичальнику мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає Позичальнику кредит у доларах США та/або євро, та/або гривнях.

27. Між ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (Банк) та ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» (Позичальник) 26.09.2006 укладено кредитний договір №519, за умовами якого Банк відкриває Позичальнику мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, згідно з якої надає Позичальнику кредит у доларах США та/або євро, та/або гривнях.

28. З метою забезпечення виконання умов кредитних договорів №518, №519, між ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» (Іпотекодавець) та ЗАТ «ТАС-Інвестбанк» (Іпотекодержатель) 26.09.2006 укладено іпотечний договір №518/519/ІП-1, за умовами якого Іпотекодавець, як майновий поручитель та як боржник, передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку (забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном) предмет іпотеки, а саме майновий комплекс, на забезпечення зобов'язань за кредитними договорами №518, №519.

29. Предмет іпотеки: майновий комплекс: будинок готельного комплексу в цілому (літ. А) загальною площею 14691,70 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 1. Вказаний договір іпотеки нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою С.М. за №5309. Нотаріусом також накладено заборону на відчуження майнового комплексу, як предмета іпотеки, до припинення договору іпотеки, що зареєстровано в реєстрі за №5310.

30. Згідно витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек реєстраційний номер:3843846, 05.10.2006 до Державного реєстру іпотек внесено відмості про предмет іпотеки: цілісний майновий комплекс, будівля готельного комплексу - 15 674,5 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, площа Перемоги, 1 (том 5, а.с.170).

31. Станом на 17.08.2015 майновий комплекс належав ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, серія та номер 24019593, виданого 09.07.2014.

32. Згідно п.п.3.1.2 п.3.1 розділу 3, п.4.1 розділу 4 іпотечного договору №518/519/ІП-1, Іпотекодержатель має право у разі порушення Іпотекодавцем обов'язків, передбачених пп.3.2.1., 3.2.2., 3,2.3., 3,2.4., 3.2.5. або пп.3.2.6 іпотечного договору, вимагати дострокового виконання основних зобов'язань, а в разі його невиконання у встановлений у кредитних договорах строк - звернути стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України «Про іпотеку» та (або) іпотечним договором, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань Позичальників за кредитними договорами, ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитів, та (або) при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до кредитних договорів при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та (або) штрафів, а також в інших випадках невиконання умов кредитних договорів. У зазначених випадках Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності інших застав (іпотек) та інших видів забезпечення виконання зобов'язань за іншими договорами, укладеними з кредитором за кредитними договорами без додержання будь-якої черговості.

33. Сторони домовилися, що документами, які підтверджують наявність випадків, передбачених цим пунктом, є виписки по відповідних рахунках, відкритим на користь Позичальників за кредитними договорами у ЗАТ «ТАС-Інвестбанк», або інші документи, які підтверджують настання випадків, з якими пов'язується момент виникнення права звернути стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за умови додержання ст. 35 Закону України «Про іпотеку».

34. Крім того, пунктом 4.2 розділу 4 іпотечного договору №518/519/ІП-1 від 26.09.2006 передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за письмовою згодою сторін одним із наступних способів: шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основних зобов'язань у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; шляхом продажу Іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Вказані у пп. 4.2.1, пп. 4.2.2 п. 4.2 розділу 4 способи звернення стягнення, передбачені договором і є тією домовленістю сторін про задоволення вимог, яка не потребує подальшого погодження сторонами.

35. Крім того встановлено, що позивач є правонаступником "ТАС-Інвестбанк" за кредитними договорами №518, №519 та договором іпотеки, у зв'язку з чим він у порядку правонаступництва набув усіх прав за переданими йому активами (включаючи права за кредитними договорами та договорами забезпечення) неплатоспроможного банку, визначеними відповідно до плану врегулювання, актом приймання-передачі позивачу прав на активи неплатоспроможного банку ПАТ "Омега банк" №109/07/2015-К від 03.07.2015 та актом приймання-передачі позивачу прав на активи неплатоспроможного банку ПАТ "Омега банк" №110/07/2015-К від 03.072015.

36. Судами попередніх інстанцій також встановлено, що арешт на майновий комплекс накладено у період із 2008 по 2013 роки, а саме: 1) постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.04.2008 серії АК №250646; 2) постановою про накладення арешту на майно боржника від 21.01.2011 №798/09; 3) постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 19.09.2011 у ВП №26052358; 4) постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.06.2013 у ВП №35762547; 5) постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.09.2013 у ВП №39726959; 6) постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.12.2013 у ВП №39726959.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

37. Як встановлено судами, спірні правовідносини пов'язані із захистом прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а тому підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства

38. Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.

39. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

40. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

41. Згідно із частиною другою статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

42. Пунктами 1 і 7 частини першої статті 3 КАС визначено, що справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; а суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

43. Частиною першою статті 17 КАС передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

44. Відповідно до частини другої статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4, 19 КАС у чинній редакції, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

45. Судова колегія наголошує, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

46. Відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV«Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із цим позовом; далі - Закон № 606-ХІV) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

47. Положеннями статті 52 цього Закону визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається насамперед на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

48. Згідно зі статтею 57 Закону № 606-ХІV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

49. Правове регулювання вказаних положень на сьогодні здійснюється положеннями статей 48, 50, 56 та 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ).

50. Положеннями статті 60 Закону № 606-ХІV визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані зі зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

51. З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

52. Як установлено судами та вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду із цим позовом стало те, що накладено арешт на майно, яке належить ВАТ «Готельний комплекс «Либідь» та перебуває в іпотеці у позивача, обмежує забезпечене іпотекою право позивача на першочергове задоволення вимог за кредитним договором.

53. Позивач, зазначаючи про протиправність дій відповідачів при накладенні арешту на майно, фактично вказує на наявність першочергового права на задоволення вимог за кредитним договором.

54. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі № 813/1341/15 (провадження № 11-38апп19) дійшла висновку, що спір про визнання протиправним та скасування постанов державного виконавця про накладення арешту на майно є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

55. Статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК; у редакції, що діяла на час ухвалення судових рішень у цій справі) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

56. Відповідно до статті 19 ЦПК (у чинній редакції) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

57. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України у чинній редакції юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

58. ГПК також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 6 частини першої статті 20 ГПК).

59. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі є спір про визнання протиправним та скасування постанов державного виконавця про накладення арешту на майно.

Отже, спір про визнання протиправним та скасування постанов державного виконавця про накладення арешту на майно є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

60. За положеннями частини четвертої статті 54 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХIV «Про виконавче провадження» (чинного на час прийняття державним виконавцем оскаржуваних постанов) про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

61. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 60 зазначеного Закону).

62. Пунктом 1 частини першої статті 12 ГПК України визначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

63. Частиною першою статті 1 ГПК у зазначеній редакції передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

64. Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

65. Зі змісту позовних вимог та установлених судами обставин справи вбачається, що предметом спору в ній є звільнення з-під арешту майна, що знаходиться в іпотеці, накладеного постановою державного виконавця. Подання позову покликане на відновлення переважного права позивача як іпотекодержателя на звернення стягнення на заставлене майно перед іншими кредиторами.

66. Таким чином, з предмета і підстав позову вбачається наявність спору, який повинен розглядатися в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін та є за своєю природою приватноправовим спором.

67. Такий висновок уже було сформовано Великою Палатою Верховного Суду в своїй постанові від 11.03.2020 у справі № 815/5585/15 (провадження № 11-679апп19).

68. З огляду на вказане та враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що вказаний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розгляд справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими.

69. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

70. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

71. Таким чином, ураховуючи те, що позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, із закриттям провадження у справі.

72. Відповідно до частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз'яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

73. За частиною третьою статті 354 КАС України у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

74. Наведені положення КАС України в контексті ухваленого рішення про закриття провадження у цій справі зумовлюють право позивача на подання до Верховного Суду заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Таким чином, суди помилково розглянули справу з порушенням правил предметної юрисдикції, тому ухвалені судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

75. Керуючись статтями 341, 343, 349, 354, 356, 357, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року N 460-IX, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Готельний комплекс «Либідь» задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2016 року скасувати.

3. Провадження у справі №826/24525/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Перехідний банк «РВС Банк» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, Міністерства юстиції України, Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство «Готельний комплекс «Либідь», Товариство з обмеженою відповідальністю «Трансінфініті», Товариство з обмеженою відповідальністю «РБК-Славутич», Приватне Підприємство «Шлях-Контракт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Курені», Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, відкрите в порядку адміністративного судочинства, закрити.

4. Роз'яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до суду господарської юрисдикції та що він має право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

..........................

Жук А. В.

Мартинюк Н. М.

Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Верховного Суду