Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 173/1607/15-ц

провадження № 61-26178св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року в складі судді Шевченко О. Ю. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року в складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку в натурі.

Позовна заява мотивована тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 грудня 2002 року він та відповідач є власниками житлового будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Після отримання спадщини вони не досягли домовленості щодо порядку користування цим майном.

Враховуючи викладене, позивач просив поділити зазначений житловий будинок в натурі по Ѕ частини кожному.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

В порядку поділу спільної часткової власності розділено в натурі житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до Варіанту № 3, запропонованому згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 23 грудня 2016 року № 2167/2168/2169/2170-16, а саме ОСОБА_1 (І співвласнику) виділено квартиру № 1 з такими приміщення в житловому будинку літ. А-1: прим. 1-4 житлова кімната, площею 11,3 кв. м; прим. 1-5 житлова кімната, площею 7,2 кв. м; прим. 1-6 житлова кімната площею 8,1 кв. м; прим. 1-8 коридор, площею 7,0 кв. м, разом площа по квартирі № 1 у житловому будинку літ. А-1 складає 33,6 кв. м; у прибудові літ. А'-1 прим. 1-7 кухня, площею 6,4 кв. м; прим. 1-1 веранда, площею 3,3 кв. м; загальна площа по квартирі № 1 у прибудові літ.А'-1 складає 9,7 кв.м ; 1/2 частини паркану № 4, водопровід № 1 , загальною вартістю 55135,50 грн; ОСОБА_2 (ІІ співвласнику) виділено квартиру № 2 з такими приміщення в житловому будинку літ. А-1: прим.1-2 коридор, площею 7,7 кв. м; прим . 1-3 житлова кімната, площею 10,6 кв. м, загальна площа по квартирі № 2 у житловому будинку літ. А'-1 складає 18,3 кв. м; у прибудові літ.А'-1 прим. 1-1 веранда, площею 9,5 кв. м; 1-2 частини паркану № 4, сарай літ. Б-1, сарай літ. В-1, гараж літ. Г-1, загальною вартістю 56 852,50 грн; земельну ділянку, на якій розташовано житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами залишено у спільному користуванні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, врахував відсутність згоди щодо користування спільною власністю між сторонами та технічну можливість поділу вказаного будинку з урахуванням перевлаштувань, та виходячи з того, що позивач, як співвласник, має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, обрав третій варіант поділу, оскільки він більш наближений до рівності часток співвласників.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач не оспорює право позивача на частину спірного будинку, проте не погоджується із виділенням йому за третім варіантом висновку судової експертизи від 23 грудня 2016 року, оскільки такий виділ не буде відповідати рівності їх часток у праві власності. Також відповідач зазначає, що в судових рішеннях висвітлена лише позиція позивача і не взята до уваги його позиція щодо суті спору, оскільки суд позбавив його можливості надати свої заперечення. Суд також при виділені часток не зазначив у рішенні суду, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частину будинку вона складає, а також, які підсобні передаються власнику. У рішенні також не визначено у яких долях після поділу житлового будинку було виділено кожному із співвласників у власність.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом установлено, що 25 грудня 2002 року було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 у рівних долях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на спадкове майно, а саме - житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами та будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Право власності на указане майно по Ѕ частини зареєстровано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджено інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 жовтня 2015 року та від 18 серпня 2016 року.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 23 грудня 2016 року № 2167/2168/2169/2170-16 експертом було запропоновано три варіанти розподілу спірного майна (а.с. 73-107).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду із позовом, позивач на власний розсуд обирає відповідний спосіб захисту.

Обравши способом захисту права подання позову про виділ в натурі частки спірного жилого будинку, позивач в силу статті 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Частиною першою статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що «у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок».

У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 зроблено висновок, що «виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 10, 60, 212 ЦПК України (2004 року), встановивши, що спірний житловий будинок є спільною частковою власністю сторін, проте між ними існує спір щодо порядку володіння та користування цим будинком та ураховуючи висновок судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи від 23 грудня 2016 року, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, обравши третій варіант поділу, оскільки він більш наближений до рівності часток співвласників, із присудженням грошової компенсації позивачу, частка якого зменшилась.

Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун