Постанова

Іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 279/3334/17-ц

провадження № 61-38688 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне підприємство «Укрпалетсистем»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 лютого 2018 року у складі судді

Коренюка В. П. та постанову Апеляційного суду Житомирської області

від 16 травня 2018 рокуу складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Трояновської Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який

було уточнено, до приватного підприємства «Укрпалетсистем» (далі -

ПП «Укрпалетсистем») про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 03 квітня 2016 року він працював

у ПП «Укрпалетсистем» оператором автозаправних станції № 63 (далі - АЗС № 63) З правилами внутрішнього трудового розпорядку, графіком роботи

та оплатою праці він був ознайомлений в усній формі, однак у дійсності графік роботи та оплата праці безпідставно змінювалися, що свідчило про порушення роботодавцем законодавства про працю та стало причиною написання ним 19 липня 2017 року заяви про звільнення за власним бажанням. Наказом ПП «Укрпалетсистем» від 20 липня 2017 року № 362-к його було звільнено з роботи із виплатою компенсації за невикористану

ним відпустку. Зазначав, що про своє звільнення він був повідомлений

по телефону, а з самим наказом ознайомився 24 липня 2017 року та у той самий день отримав трудову книжку.

Не погоджуючись із причиною звільнення до сплину двотижневого строку попередження про звільнення, а саме 27 липня 2017 року, він звернувся

до відповідача із заявою про внесення змін до наказу про звільнення

та просив виплатити йому вихідну допомогу, проте відповідачем не було прийнято до уваги його звернення.

Вважав наказ про звільнення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем було порушено законодавство

про працю, а саме, при його звільненні із займаної посади було безпідставно застосовано частину першу статті 38 КЗпП України.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ

ПП «Укрпалетсистем» від 20 липня 2017 року № 362-к про його звільнення, поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2017 року по день ухвалення рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області

від 07 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення за власним бажанням є волевиявленням ОСОБА_1 , у позовній заяві відсутні докази про його намір відкликати заяву про звільнення або продовжувати трудові відносини з ПП «Укрпалетсистем», а тому позов є безпідставним.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 16 травня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області

від 07 лютого 2018 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд також

вказав, що позивачем не доведено достатніми та допустимими доказами порушення відповідачем трудового законодавства, оскільки підставою звільнення працівника була його заява, про факт подання якої ним не заперечувалось, при цьому у вказаній заяві відсутнє посилання на частину третю статті 38 КЗпП України. Саме по собі звільнення до закінчення двотижневого строку попередження не може бути підставою для поновлення на роботі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 08 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Коростенського міськрайонного суду Житомирської області.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПП «Укрпалетсистем» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки судами не було встановлено і враховано усіх обставин справи. Судові рішення суперечать існуючій судовій практиці, так як саме роботодавець має довести законність звільнення. Зокрема, суди зробили неправильні висновки про наявність у позивача наміру звільнитись за власним бажанням, при цьому

не посилались на жодну обставину або доказ, на яких він ґрунтується,

не з`ясували підстави для такого звільнення та не прийняли до уваги дійсні причини, які спонукали ОСОБА_1 до вказаних дій. Судові рішення

є невмотивовані, що порушує вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2018 року ПП «Укрпалетсистем» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. У заяві про звільнення позивача не було посилання на частину третю статті 38 КЗпП України та на строк розірвання трудового договору, що не є підставою для ПП «Укрпалетсистем» здійснювати

виплати вихідної допомоги звільненому працівнику. Крім того, у позивача відсутнє бажання поновитися на роботу, так як він працевлаштувався помічником адвоката, тобто має постійне місце роботи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 03 квітня 2016 року по 20 липня 2017 року ОСОБА_1 працював

у ПП «Укрпалетсистем» оператором АЗС № 63 (а. с. 20).

19 липня 2017 року ОСОБА_1 на ім`я директора ПП «Укрпалетсистем» подано власноруч написану заяву про звільнення з роботи за власним бажанням (а. с. 39).

Наказом ПП «Укрпалетсистем» від 20 липня 2017 року № 362-к ОСОБА_1 , оператора АЗС № 63, звільнено з 20 липня 2017 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, з виплатою компенсації за невикористану відпустку у кількості 31 календарних днів за період роботи

з 03 квітня 2016 року по 20 липня 2017 року (а. с. 41).

З цим наказом ОСОБА_1 був ознайомлений 24 липня 2017 року (а. с. 41). Про отримання у цей самий день трудової книжки ОСОБА_1 написав розписку (а. с.40).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві,

в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором

є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору

з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Положеннями статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово