Справа № 755/8142/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Арапіної Н.Є.

з секретарем Бурлака Д.О.

за участі

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_5

третьої особи ОСОБА_5 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» за участю третьої особи директора Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування наказу про зміни в організації праці та виробництва, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

позивач звернулася до суду з позовом до Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» про визнання незаконним та скасування наказу про зміни в організації праці та виробництва, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до свого провадження. Свої вимоги мотивувала тим, що 16 лютого 2015 року згідно Наказу № 10-к від 16 лютого 2015 року її було прийнято на посаду сімейного вихователя до Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти». 27 квітня 2018 року Організацією об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» було видано Наказ № 17-к про припинення трудового договору, за яким звільнено позивача з посади сімейного вихователя по причині скорочення штату та зміни організаційної структури Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти». Однак позивач вважає її звільнення незаконним та безпідставним, оскільки Наказ № 07-к від 14 лютого 2018 року підписаний особою, яка не мала повноважень підписання даного Наказу, тобто Наказ мав бути підписаний засновником Громадської організації «Німецько-польсько-українське товариство в Україні» в особі керівника ОСОБА_5., проте не директором Центру ОСОБА_10. Крім того, на думку позивача, Наказ № 07-к від 14 лютого 2018 року не містить підтвердження змін в організації праці та виробництва, а також в Наказі відсутнє підтвердження скорочення чисельні або штату працівників, та Наказ є таким, що порушує права працівників, які фактично залишились працювати в Центрі, проте їх оформили працювати за цивільно-правовою угодою, що в свою чергу має наслідком відсутність гарантій, встановлених трудовим договором. Крім того, позивач вважає також незаконним Наказ № 17-к від 27 квітня 2018 року, оскільки він був виданий на підставі оскаржуваного Наказу № 07-к від 14 лютого 2018 року, тому процедура звільнення позивача була проведена із грубим порушенням вимог п. 1 ст. 40 КЗпП України, так як не відбулось жодних змін в організації праці та виробництві та не було скорочення чисельності або штату працівників. Крім того, відповідачем не було запропоновано позивачу наявну посаду вихователя з урахуванням її освіти, кваліфікації та досвіду роботи. Позивач відмовилася від підписання цивільно-правової угоди з Організацією об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти», оскільки на особу, що виконує роботу (надає послуги) за цивільно-правовою угодою не поширюються внутрішні накази та посадові інструкції Центру, тобто відсутня персональна відповідальність за життя дітей групи. У зв`язку з чим просить визнати незаконним та скасувати Наказ № 07-к від 14 лютого 2018 року Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» «Про зміни в організації праці та виробництва»; визнати незаконним та скасувати Наказ № 17-к від 27 квітня 2018 року Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» про звільнення позивача ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити позивача ОСОБА_1 на посаді сімейного вихователя Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти»; стягнути з Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 7 317,00 грн.

31 травня 2018 року ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу залишено без руху.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10 липня 2018 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва заяви представника позивача ОСОБА_6 та представника відповідача ОСОБА_7 про розгляд справи з повідомлення/викликом сторін, подані в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, залишено без задоволення.

10 вересня 2018 року протокольною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні клопотань представника позивача ОСОБА_2 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, оскільки представником позивача порушено порядок, строки подачі зазначених клопотань, а також порушено порядок та строки подачі доказів по справі та не зазначено причини, з яких докази не було подано у визначений ч. 2 ст. 83 ЦПК України строк.

10 вересня 2018 року рішенням Дніпровського районного суду м. Києва у задоволенні позову ОСОБА_1 до Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

05 лютого 2019 року постановою Київського апеляційного суду рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року залишено без змін.

06 листопада 2019 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

21 грудня 2019 року цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» про визнання незаконним та скасування наказу про зміни в організації праці та виробництва, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, було передано в провадження судді Арапіної Н.Є. в порядку визначеному ст. 14 ЦПК України.

26 грудня 2019 року ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Арапіної Н.Є. прийнято цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» про визнання незаконним та скасування наказу про зміни в організації праці та виробництва, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до свого провадження.

12 травня 2020 року протокольною ухвалою суду залучено директора Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» ОСОБА_5 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

27 травня 2020 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги. Дала пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково пояснила, що є опікуном 4-х дітей віком до 14 років. У дипломі вказана спеціальність - вихователь, тому могла працювати у відповідача вихователем. Однак на вакантну посаду вихователя переведено сімейного вихователя ОСОБА_8 , у подальшому на цю посаду прийнято Кримову. Представництво інтересів здійснювали Кубрак О.О., Лой О.М.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги. Дав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Додатково пояснив, що позивач є опікуном та має під опікою дітей до 14 років, на якого поширено гарантії, передбачені статтею 186-1 КЗпП України. На момент звільнення позивач виконувала обов`язки сімейного вихователя сімейної групи № 4 стосовно кількох дітей Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти», над якими не було оформлено опіки, та які не мали статусу дитини-сироти та дитини позбавленої батьківського піклування.

Представник позивача ОСОБА_9 підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_4 не визнала позовні вимоги. Пояснила, що на час звільнення позивача вакантні посади були відсутні, оскільки посада вихователя введена з 01 травня 2018 року. Процедура звільнення позивача дотримана. Позивач не має статусу особи, на яку поширюються гарантії, передбачені ст.ст. 184, 186-1 КЗпП України.

Представник відповідача ОСОБА_5 підтримала пояснення представника відповідача ОСОБА_4

Третя особа директор Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» ОСОБА_5 не визнала позовні вимоги. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

12 лютого 2015 року між Центром захисту «Наші діти» та ОСОБА_1 укладено Контракт, відповідно до умов якого позивач приймається на роботу в Центр на посаду сімейного вихователя з 16 лютого 2015 року із випробувальним терміном три місяці. Цей контракт є безстроковим трудовим договором. (а.с. 6, 18-20, том 1).

14 лютого 2018 року Директором Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» «Наші діти» видано Наказ № 07-к «Про зміни в організації праці та виробництва», яким для приведення у відповідність структури Центру вимогам «Типового положення», 30 квітня 2018 року виведено із штату посади сімейних вихователів, які за своєю правовою природою є опікунами та/або батьками-вихователями, що у відповідності до п. 15 «Типового положення» проживають разом з дітьми і виконують обов`язки з утримання та виховання згідно з вимогами законодавства, але не є штатними працівниками Центру. Крім того, згідно п. 3 Наказу наказано повідомити осіб, які займають посади сімейних вихователів, що обов`язки по утриманню та вихованню дітей не припиняються, Центр надалі гарантує особам, які мають статус опікунів або батьків-вихователів, що після зміни в організації виробництва та праці буде здійснюватися матеріальне заохочення, порядок та умови якого будуть прописані в окремому локальному акті. За наслідками прийняття даного Наказу № 07-к введено в дію нову організаційну структуру та штатний розпис Центру, що підтверджено Наказом № 22-к від 27 квітня 2018 року (а.с. 8, том 1).

14 лютого 2018 року Директором Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» вручено позивачу під розписку Повідомлення про заплановане вивільнення відповідно до Наказу від 14.02.2018 року № 07-к «Про зміни в організації праці та виробництва», яким прийнято рішення про скорочення з 30 квітня 2018 року посад сімейних вихователів, які за своєю правовою природою є опікунами та/або батьками-вихователями, що у відповідності до п. 15 Типового положення проживають разом із дітьми і виконують обов`язки з утримання та виховання згідно з вимогами законодавства, але не є штатними працівниками закладу. Центром гарантовано особам, які мають статус опікунів та/або батьків-вихователів, що після змін в організації праці та виробництва буде здійснюватися матеріальне заохочення, порядок та умови якого будуть прописані в окремому локальному документі (а.с. 12, 27-35, том 1)

27 квітня 2018 року Наказом Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» № 17-к/1 «Про припинення трудового контракту» звільнено 30 квітня 2018 року сімейного вихователя ОСОБА_1 у зв`язку із скороченням штату та зміною організаційної структури. З Наказом № 17-к/1 ОСОБА_1 ознайомлена 27 квітня 2018 року (а.с. 7, том 1).

Листом від 04 травня 2018 року вих. № 66, скерованим Організацією об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» на адресу Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, повідомлено, що з 01 травня 2018 року у Центрі посада сімейного вихователя була скорочена у зв`язку зі зміною в організації праці та виробництва з дотриманням вимог чинного законодавства. Для стимулювання належного виконання обов`язків опікунів/піклувальників та задля дотримання умов виплати допомоги на дітей. Над якими встановлено опіку/піклування Засновником прийнято рішення про виплату грошової винагороди для опікунів/піклувальників на постійній основі. Для реалізації даного рішення їм було запропоновано укласти договір про надання послуг. ОСОБА_1 відмовилась від укладення зазначеного договору, тому відсутні підстави для продовження співпраці з вищевказаною особою (а.с. 11, том 1).

Позивач просить визнати незаконним та скасувати Наказ № 07-к від 14 лютого 2018 року Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» «Про зміни в організації праці та виробництва».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що спірний наказ підписаний особою, яка не мала повноважень на підписання даного наказу, тобто наказ мав бути підписаний засновником Громадської організації «Німецько-польсько-українське товариство в Україні» в особі керівника ОСОБА_5., а не директором Центру ОСОБА_10. Крім того, спірний наказ не містить підтвердження змін в організації праці та виробництва, а також в Наказі відсутнє підтвердження скорочення чисельні або штату працівників.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Представник відповідача скористався своїм правом подачі відзиву на позов, відповідно до якого представник заперечує проти позову в повному обсязі, просить у його задоволенні відмовити, вказуючи на відповідність оскаржуваних Наказів діючому законодавству України з підстав, що містить зміст відзиву, долученого до матеріалів справи (а.с. 70-78, том 1).

На підтвердження відзиву представник відповідача надав суду наказ Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» № 06/1-к від 18 січня 2018 року «Про введення в дію нової організаційної структури» (а.с. 105, 106, том 1), наказ Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» № 06/2-к від 31 січня 2018 року «Про затвердження штатного розпису» (а.с. 107, 108, том 1).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1421 від 29 грудня 2009 року затверджено Типове положення про центр захисту дітей «Наші діти» відповідно до якого Центр захисту дітей «Наші діти» - заклад соціального захисту дітей, призначений для перебування дітей віком до 18 років і надання їм комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної та інших видів допомоги. Центр утворюється, реорганізується та ліквідується структурним осередком Німецько-Польсько-Українського товариства в Україні. Центр є юридичною особою і діє на підставі Положення.

Положення - нормативний акт, який визначає завдання, обов`язки, права, відповідальність і організацію роботи підприємств та установ (їх структурних підрозділів (відділів, секторів) та територіальних органів), а також визначає порядок здійснення певної процедури.

Згідно п. 11, 15 Типового положення Центр здійснює підбір кандидатів в опікуни, прийомні батьки чи батьки-вихователі, сприяє підготовці документів, необхідних для їх призначення опікунами, створення прийомної сім`ї чи дитячого будинку сімейного типу, надає сім`ям, що виховують дітей під опікою, прийомним сім`ям чи дитячим будинкам сімейного типу у користування житлове приміщення. Опікуни, прийомні батьки, батьки-вихователі проживають разом з дітьми і виконують обов`язки з утримання та виховання згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до Положення про Центр захисту дітей «Наші діти» (далі - Положення), затвердженого рішенням Наглядової Ради Громадської організації «Німецько-Польсько-Українське товариство в Україні» (Протокол № 6 від 08 червня 2017 року), серед завдань якого є реалізація права дітей, які позбавлені можливостей сімейного виховання, на виховання в оточенні, максимально наближеному до сімейного, за принципом родинності, а також на фізичний, інтелектуальний і духовний розвиток. Центр взаємодіє з органами державної влади, органами місцевого самоврядування України та іноземних держав, а також національними і міжнародними урядовими та неурядовими організаціями, установами та підприємствами. Центр є неприбутковою організацією, яка має самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку, штампи і бланки із своїм найменуванням, власну символіку та іншу атрибутику, зразки яких затверджуються засновником. (а.с. 21-26; 79; 81-90, том 1)

Згідно п. 6.3.6, 6.9 Положення директор Центру затверджує штатний розпис Центру; може виконувати також інші повноваження, за винятком тих, що віднесені цим Положенням до компетенції засновника і не були делеговані Директору.

31 січня 2018 року наказом Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» № 06/2-к затверджено штатний розпис підприємства, який починає дію з 01 лютого 2018 року та відповідно до якого включено дві посади сімейного вихователя (а.с. 107-108, том 1).

27 квітня 2018 року наказом Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» № 22-к введено в дію з 01 травня 2018 року організаційну структуру та затверджено штатний розпис підприємства, який починає дію з 01 травня 2018 року, відповідно до якого виключено дві посади сімейного вихователя та включено одну посаду вихователя (а.с. 113, 115, том 1).

Судом встановлено, що 14 лютого 2018 року Директором Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» видано Наказ № 07-к «Про зміни в організації праці та виробництва», яким для приведення у відповідність структури Центру вимогам «Типового положення», 30 квітня 2018 року виведено із штату посади сімейних вихователів, які за своєю правовою природою є опікунами та/або батьками-вихователями, що у відповідності до п. 15 «Типового положення» проживають разом з дітьми і виконують обов`язки з утримання та виховання згідно з вимогами законодавства, але не є штатними працівниками Центру.

Отже, спірний наказ відповідачем було прийнято саме на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 1421 від 29 грудня 2009 року «Про затвердження Типового положення про центр захисту дітей «Наші діти».

Щодо підписання спірного наказу особою, яка не мала повноважень, суд вважає таке.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно п.п. 6.3.3 Положення про Центр захисту дітей «Наші Діти» в редакції від 08 червня 2017 року директор засновника затверджує організаційну структуру Центру, створення, реорганізацію та ліквідацію структурних підрозділів Центру.

Судом встановлено, що спірний наказ підписаний директором Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» ОСОБА_10 , а не засновником Громадської організації «Німецько-польсько-українське товариство в Україні» в особі керівника ОСОБА_5.

Однак сам лише факт перевищення особою своїх повноважень при підписанні спірного наказу не може слугувати єдиною підставою для визнання цього наказу незаконним.

За встановлених обставин суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування Наказу № 07-к від 14 лютого 2018 року Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» «Про зміни в організації праці та виробництва».

Крім того, позивач просить визнати незаконним та скасувати Наказ № 17-к від 27 квітня 2018 року Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» про звільнення позивача ОСОБА_1 за п. 1 ст. 40 КЗпП України, поновити на роботі.

Підставою для задоволення позовних вимог позивач зазначила, що спірний наказ було видано на підставі наказу № 07-к від 14 лютого 2018 року, який є незаконним.

06 листопада 2019 року постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, при цьому в постанові зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, не встановив, чи пропонував роботодавець позивачу наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду за відповідною спеціальністю чи іншу вакантну посаду, яку ОСОБА_1 може виконувати відповідно до її освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Статтею 49-2 КЗпП України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Відповідно до роз`яснень п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року, розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами в їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України не є обов`язком роботодавця.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року № 6-40цс15 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковим для всіх судів України.

Посилання позивача на те, що не було відповідачем запропоновано посаду вихователя та про прийняття на роботу на посаду вихователя інших осіб є безпідставним, виходячи з такого.

Наказом Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» № 17-к від 27 квітня 2018 року позивача ОСОБА_1 звільнено з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 30 квітня 2018 року.

27 квітня 2018 року наказом Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» № 22-к введено в дію з 01 травня 2018 року організаційну структуру та затверджено штатний розпис підприємства, який починає дію з 01 травня 2018 року, відповідно до якого виключено дві посади сімейного вихователя та включено одну посаду вихователя.

Судом встановлено, що наказом Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» № 23/1-к від 27 квітня 2018 року сімейного вихователя ОСОБА_11 переведено на посаду вихователя з 01 травня 2018 року (а.с. 25, том 3). 10 травня 2018 року наказом Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» № 25-к від 10 травня 2018 року прийнято ОСОБА_12 на тимчасову роботу на посаду вихователя на період відпустки ОСОБА_11 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 33, 34, 36, том 3).

Отже, посада вихователя не була вакантною на день попередження про наступне звільнення та на день звільнення позивача. Тому позивач могла реалізувати своє право на працю, звернувшись із відповідною заявою до відповідача.

Виходячи з наведеного, судом також не встановлено іншу вакантну роботу, яка б існувала на цьому підприємстві на день попередження про звільнення чи на день звільнення позивача, яку працівник може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, не врахували норми ст. 186-1 КЗпП України та не перевірили дотримання роботодавцем при звільненні позивача встановлених державою гарантій для працівника, який має під опікою дітей до 14 років.

Відповідно статті 52 Конституції України утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Згідно ст. 186-1 КЗпП України гарантії, встановлені статтями 56, 176, 177, частинами третьою - восьмою статті 179, статтями 181, 182, 182-1, 184, 185, 186 цього Кодексу, поширюються також на батьків, які виховують дітей без матері (в тому числі в разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також на опікунів (піклувальників), одного з прийомних батьків, одного з батьків-вихователів.

Судом встановлено, що розпорядженнями № 622 від 13 листопада 2017 року, № 631 від 16 листопада 2017 року та № 860 від 07 грудня 2017 року Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації позивача опікуном над малолітньою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опікуном над малолітньою ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та опікуном над малолітньою ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13, 14, 15, 16-17, том 1).

Отже, під час звільнення позивача з посади сімейного вихователя не було дотримано вказаних норми права щодо встановлених державою гарантій для працівника, який має під опікою дітей до 14 років.

Також, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, не врахували що пропозиція роботодавця укласти договір про надання послуг не є виконанням обов`язку роботодавця, визначеного статтею 49-2 КЗпП України щодо запропонування працівнику наявної на підприємстві роботи.

У статті 21 КЗпП України встановлено, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії може встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (ч.3 ст.21 КЗпП України).

Суд приймає до уваги, що пропозиція роботодавця укласти договір про надання послуг не є виконанням обов`язку роботодавця, визначеного статтею 49-2 КЗпП України щодо запропонування працівнику наявної на підприємстві роботи.

Крім того, виконання обов`язків за трудовим договором для працівника забезпечує поширення на нього дію трудового законодавства та встановлені цим законодавством права для працівників (оплата тимчасової непрацездатності, оплачувана відпустка тощо).

Отже, зміна умов праці шляхом звільнення з посади працівника та пропонування укласти цивільно-правову угоду без дотримання гарантій, передбачених статтями 40, 42, 49-2 КЗпП України, не є належним виконанням власником норм трудового законодавства та суперечить визначеним законом гарантіям, які діють під час такого звільнення.

Твердження представника відповідача ОСОБА_4 про відсутність посилання у позові на підстави визнання незаконним звільнення, які викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року, спростовуються ст. 417 ЦПК України, відповідно до якої вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

За встановлених обставин наказ № 17-к від 27 квітня 2018 року Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» «Про припинення трудового контракту» є незаконним.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

У зв`язку з тим, що право скасування наказу про припинення трудового контракту має керівник підприємства, тому позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі підлягають задоволенню частково: визнати наказ № 17-к від 27 квітня 2018 року Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» «Про припинення трудового контракту» незаконним. Поновити ОСОБА_1 на посаді сімейного вихователя Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» з 30 квітня 2018 року. В решті позовних вимог відмовити.

Позивач просить стягнути з Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 квітня 2018 року по 25 травня 2018 року у розмірі 7 317,00 грн.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на незаконне її звільнення.

Згідно п.32 постанови № 9 від 6 листопада 1992 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві менш двох місяців, обчислення провадиться з розрахунку середнього заробітку за фактично відпрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Здійснення відповідних розрахунків визначено в Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Так, абзацом третім пункту 2 Порядку встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

З урахуванням викладеного суд при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходить з такого розрахунку.

Згідно довідки про доходи, виданої Організацією об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» 26 травня 2020 року середньоденна заробітна плата позивача становить у розмірі 484,88 грн. (а.с. 53, том 3).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 квітня 2018 року по 25 травня 2018 року становить у розмірі 9697,60 грн. (484,88 грн. х 41 робочий день).

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Водночас відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Так, згідно з підпунктом «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

За встановлених обставин суд приходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повністю у розмірі 7 317 грн. 00 коп., що є в межах заявлених позовних вимог: стягнути з Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти», код ЄДРПОУ 35912325, юридична адреса: 02152, просп. Тичини, 28-б, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 квітня 2018 року по 25 травня 2018 року у розмірі 7 317 (сім тисяч триста сімнадцять) грн. 00 коп. (без врахування прибуткового податку й інших обов`язкових платежів).

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 34 899,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

05 травня 2018 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Романцова, Бончева і Партнери» (правонаступником якого є Адвокатське об`єднання «Алтекса») було укладено договір про надання правової допомоги № 60/05-2018, відповідно до умов якого позивач замовив надання юридичних послуг, які полягають в юридичному консультуванні, підготовці процесуальних документів та участі у судових засіданнях (а.с. 57-58, том 1).

18 липня 20174 року наказом Адвокатського бюро «Романцова, Бончева і Партнери» № 2-к/тр/к прийнято ОСОБА_2 на роботу юриста з 19 липня 2017 року (а.с. 61, том 1).

14 січня 2020 року між позивачем та є Адвокатським об`єднанням «Алтекса» було укладено договір про надання правової (юридичних послуг) № З/19/01-2020, відповідно до умов якого позивач замовив надання юридичних послуг, які полягають в юридичному консультуванні, підготовці процесуальних документів та участі у судових засіданнях (а.с. 196, том 2).

Розмір та вартість витрат на правову допомогу позивач підтверджує детальним описом витраченого часу та робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (а.с. 192 зв. -193, том 2), виписками по витратам по картці, відкритій в Акціонерному товаристві «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якої позивач перерахувала на користь Адвокатського об`єднання «Романцова, Бончева і Партнери» 09 жовтня 2018 року грошові кошти у розмірі 5050,00 грн., 05 травня 2018 року - 1515,00 грн., 16 травня 2018 року - 10 100,00 грн., 07 червня 2018 року - 1 507,54 грн., 14 лютого 2019 року - 4 000,00 грн., 17 січня 2019 року -3030,00 грн. (а.с. 197, 197 зв., 198, 198 зв., 199, 200, том 2), випискою по витратам по картці, відкритій в Акціонерному товаристві «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до якої позивач перерахувала на користь Адвокатського об`єднання «Алтекса» 14 січня 2020 року грошові кошти у розмірі 9 696,00 грн. (а.с. 199 зв., том 2), актом надання послуг № 01 від 27 грудня 2019 року (а.с 201, том 2), актом надання послуг № 02 від 14 лютого 2020 року (а.с. 201 зв., том 2).

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Нормами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Враховуючи складність справи, розмір позовних вимог та розмір задоволених вимог, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, суд вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення витрат з оплати правової допомоги частково у розмірі 25 000,00 грн. В решті відмовити.

З урахуванням викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 до Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» за участю третьої особи директора Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування наказу про зміни в організації праці та виробництва, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню частково: визнати наказ № 17-к від 27 квітня 2018 року Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» «Про припинення трудового контракту» незаконним. Поновити ОСОБА_1 на посаді сімейного вихователя Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» з 30 квітня 2018 року. Стягнути з Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти», код ЄДРПОУ 35912325, юридична адреса: 02152, просп. Тичини, 28-б, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 квітня 2018 року по 25 травня 2018 року у розмірі 7 317 (сім тисяч триста сімнадцять) грн. 00 коп. (без врахування прибуткового податку й інших обов`язкових платежів). В решті вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 409 грн. 60 коп. відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судовий збір немайнового характеру на користь позивача в сумі 1409 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 43, 52, 129 Конституції України, ст. 92 ЦК України, ст. ст. 21, 40, 42, 49-2, 184, 186-1, 235 КЗпП України, ст.ст. 14, 164, 168 ПК України, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, п.18, 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів", ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 417, 430 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» за участю третьої особи директора Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування наказу про зміни в організації праці та виробництва, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати наказ № 17-к від 27 квітня 2018 року Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» «Про припинення трудового контракту» незаконним.

Поновити ОСОБА_1 на посаді сімейного вихователя Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти» з 30 квітня 2018 року.

Стягнути з Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти», код ЄДРПОУ 35912325, юридична адреса: 02152, просп. Тичини, 28-б, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 квітня 2018 року по 25 травня 2018 року у розмірі 7 317 (сім тисяч триста сімнадцять) грн. 00 коп. (без врахування прибуткового податку й інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти», код ЄДРПОУ 35912325, юридична адреса: 02152, просп. Тичини, 28-б, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. 00 коп.

В решті вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Стягнути з Організації об`єднання громадян Центр захисту дітей «Наші діти», код ЄДРПОУ 35912325, юридична адреса: 02152, просп. Тичини, 28-б, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 409 (одна тисяча чотириста дев`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 травня 2020 року.

Суддя Н.Є.Арапіна