СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2020 р. Справа №480/3797/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Нікітас К.В.,

представників позивача - Ільєнка Ю.М., Паламаренко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання дій незаконними, визнання протиправними та скасування приписів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром», звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Управлінням Держпраці у Сумській області в якому просить:

- визнати незаконними дії посадових осіб Управління Держпраці у Сумській області щодо складання Акту перевірки суб`єкта господарювання (виробничого об`єкта) від 31.05.2019 №02-04/399;

- визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Сумській області від 31.05.2019 №02-05/284;

- визнати незаконними дії посадових осіб Управління Держпраці у Сумській області щодо складання Акту перевірки суб`єкта господарювання від 12.09.2019 №02- 04/757;

- визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Сумській області від 12.09.2019 №02-05/519.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що відповідачем проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, за результатами якої складено акт перевірки від 31.05.2019 №02-04/399 та припис від 31.05.2019 №02-05/284. Також відповідачем було проведено позапланову перевірку ПАТ «Сумихімпром», з питань виконання раніше виданого припису від 31.05.2019 №02-05/284, за результатами якої також складено акт від 12.09.2019 №02-04/757 та припис від 12.09.2019 №02-05/519.

Позивач вважає, що йому неправомірно не надано можливість подати зауваження на акти перевірки, та в порушення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" винесено приписи в день складення актів перевірки. Акт перевірки від 31.05.2019 №02-04/399 та Акт від 12.09.2019 №02-04/757 не відповідають формі уніфікованого акту що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю.

Позивач зазначає, що більшість пунктів припису є неконкретизованими та не містять інформації, що саме порушено позивачем та взагалі не відносяться до предмету перевірки.

Крім того, Позивач не погоджується з самою суттю правопорушень, які констатовані у приписах про усунення виявлених порушень.

Ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував з огляду на таке.

Державною регуляторною службою України на офіційному веб-сайті оприлюднено «Перелік органів державного нагляду та контролю, якими у віднесених до їх відання, затверджено уніфіковані форми актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (станом на 03.03.2017)».

В даному переліку зазначено Державну службу з питань праці з нормативним посиланням на Наказ Міністерства надзвичайних ситуацій від 11.08.2011 № 826 «Про затвердження Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України та уніфікованої форми Акта перевірки суб`єкта господарювання (виробничого об`єкта)» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2011 за № 1531/20269).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №169-р «Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади» скасовано лише перший пункт наказу Міністерства надзвичайних ситуацій від 11.08.2011 № 826, тобто Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, а другий пункт наказу залишився чинним, тобто уніфікована форма Акта перевірки суб`єкта господарювання (виробничого об`єкта).

Таким чином, відповідач вважає, що Управлінням дотримано вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо оформлення актів перевірки суб`єкта господарювання № 02-04/399 від 31.05.2019 та № 02-04/757 від 12.09.2019.

Також представник відповідача стверджує, що посадові особи позивача, які брали участь в позаплановій перевірці відмовились ознайомлюватись та підписувати акт перевірки від 31.05.19, а акт перевірки від 12.09.2019 № 02-04/757 складався в останній день перевірки у присутності начальника відділу охорони праці ПАТ «Сумихімпром» Дзюби В.Д. , який ознайомившись з актом перевірки № 02-04/757 від 12.09.2019 відмовився його підписувати та передавати керівнику і покинув приміщення Управління.

У зв`язку з неможливістю вручення акта перевірки позивачу, примірник акту від 31.05.2019 та від 12.09.2019 був направлений позивачу поштою. Так само, у зв`язку з неможливістю вручення припису, було направлено поштою і примірники припису від 31.05.2019 та 12.09.2019.

Таким чином, Управлінням дотримано вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо оформлення актів перевірки суб`єкта господарювання та приписів про усунення виявлених порушень.

Крім того, представник відповідача зазначає, що у зв`язку з настанням нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 17.05.2019 із слюсарем-ремонтником ПАТ «Сумихімпром» ОСОБА_2 і було видано наказ № 884 від 28.05.2019 про позапланову перевірку позивача. Під час проведення перевірки досліджувались питання, пов`язані з дотриманням законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки та безпечним ведення робіт, саме під час виконання тих робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок зі смертельним наслідком.

Також представник відповідача вважає, що всі порушення зафіксовані в зазначених актах перевірок мали місце, відтак прийняття відповідних приписів про усунення встановлених порушень відповідає вимогам законодавства.

Позивач в свою чергу надав суду відповідь на відзив, в якому, зокрема, зазначив, що ні в акті від 31.05.2019 ні в акті від 12.09.2019 немає запису зробленого відповідачем про відмову посадової особи позивача підписати відповідний акт. Крім того, відповідач посилаючись на складення акту 12.09.2019 в присутності начальника відділу охорони праці ПАТ «Сумихімпром» Дзюби В.Д. не надав доказів такої присутності, а тим паче повноважень вказаної особи на підписання акту.

Також представник позивача наполягає на відсутності порушень з боку ПАТ «Сумихімпром», що зазначені в спірних актах перевірки.

Ухвалою суду було продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів.

В подальшому ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, направив суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв`язку із запровадженням на території України карантину.

Враховуючи, що в матеріалах справи є всі необхідні докази, сторони надали всі пояснення, враховуючи, що відповідач є органом владних повноважень, суд розглянув справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що управлінням Держпраці у Сумській області на підставі наказу від 28.05.2019 №884 та направлення від 28.05.2019 №02-02/427 проведено позапланову перевірку щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки і безпечного ведення робіт під час виконання робіт, що призвели до настання нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 17.05.2019 із слюсарем - ремонтником ПАТ «Сумихімпром» ОСОБА_2 (а.с. 41 - 42, т.2). За результатами вказаної перевірки складено акт перевірки від 31.05.2019 №02-04/399 та видано припис від 31.05.2019 №02-05/284, в якому вимагалось усунення встановлених перевіркою порушень (а.с. 40 - 53, т.1).

В подальшому управлінням Держпраці в Сумській області, було проведено позапланову перевірку ПАТ «Сумихімпром», з питань виконання припису від 31.05.2019 №02-05/284, за результатами якої складено акт від 12.09.2019 №02-04/757 та видано припис від 12.09.2019 №02-05/519, в якому вимагалось усунення встановлених превіркою порушень (а.с. 55 - 63, т.1).

Позивач вважає, що зазначені акті перевірок від 31.05.2019 №02-04/399 та від 12.09.2019 №02-04/757 не відповідають формі уніфікованого акту що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю).

З цього питання суд зазначає, що правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі Закон), державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади. їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

До кола суб`єктів, які здійснюють такий нагляд цією ж статтею Закону віднесено і органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, а до заходів державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно з пунктом 1, 2 Положення про Державну службу України з питань праці, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Відповідно до п.3, 4 Положення № 96, основними завданнями Держпраці, зокрема є: реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) у сфері гігієни праці, у тому числі нагляд (контроль) за: факторами виробничого середовища та виробничих операцій, наявність яких може шкодити здоров`ю працівників; наявністю обов`язкових медичних оглядів працівників; здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення та перевірки їх знань.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки юридичними особами визначена Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до абз.3 ст. 1 Закону заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з ч.6 ст.7 Закону за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державної о нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім`я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

Частинами 7, 8 ст.7 Закону визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Аналіз змісту спірних правовідносин дає підстави для висновку, що дії посадових осіб Управління Держпраці у Сумській області щодо складання Актів перевірок суб`єкта господарювання не можуть оскаржуватись самостійно, враховуючи що вони є реалізованими та за їх наслідками прийняті документи, зокрема приписи, які є обов`язковими для виконання суб`єктом господарювання та відповідно є актами індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 19 КАС України.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб саме у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що у зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням владно-управлінських дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у п. 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У будь-якому разі обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення його порушених прав, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Проте, в даному випадку обраний позивачем спосіб захистув частині визнання протиправними дій відповідача не є ефективним та спрямованим на відновлення його порушених прав, оскільки ефективним та достатнім способом захисту порушеного права у справі, що розглядається, є оскарження приписів, прийнятих за наслідками спірних перевірок.

Отже, суд доходить висновку, що оскаржувані позивачем дії посадових осіб Управління Держпраці у Сумській області на момент звернення з цим позовом до суду не порушують прав, свобод або інтересів позивача, що унеможливлює задоволення таких позовних вимог.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування приписів Управління Держпраці у Сумській області від 31.05.2019 №02-05/284 та від 12.09.2019 №02-05/519, судом встановлено наступне.

В пункті1 припису від 31.05.2019 відповідачем зазначено, що слюсарем-ремонтником ПАТ «Сумихімпром» ОСОБА_2 під час виконання робіт пов`язаних з технічним обслуговуванням відцентрових насосів порушено вимогу п.7.6 (При опусканні насоса при монтажу та підніманні під час демонтажу заборонено стояти на опорній плиті рами) Інструкція ІЗЦ № 66-16 ПАТ «Сумихімпром», що є порушенням ст.ст. 13, 14, Закону України «Про охорону праці».

Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме: створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов`язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання; розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються; впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо; забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин; організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров`я виробничих факторів; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці; здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог з охорони праці; організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці; вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про охорону праці», працівник зобов`язаний: дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

З матеріалів перевірки суд вбачає, що в даному випадку відповідачем встановлено порушення з боку загиблого працівника ПАТ «Сумихімпром» слюсаря-ремонтника ОСОБА_2 . В чому саме полягає порушення з боку ПАТ «Сумихімпром» ані в п.1 припису від 31.05.2019 ані в акті перевірки не зазначено.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_2 пройшов навчання, перевірку знань та повторний інструктаж по інструкції ІЗЦ №66-16 по експлуатації і технічному обслуговуванні відцентрових насосів відповідно.

Крім того, порушення позивачем ст. 14 Закону України «Про охорону праці» не могло відбутися оскільки ця стаття передбачає обов`язки та відповідальність саме працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці а не роботодавця.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні докази щодо порушення з боку позивача, що викладено в п.1 припису від 31.05.2019, відтак позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими.

В пункті 2 припису від 31.05.2019 відповідачем зазначено, що службою охорони праці ПАТ «Сумихімпром» не забезпечено достатній контроль за дотриманням працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, що є порушенням ст.ст.13, 15 Закону України «Про охорону праці», п.2.4 НПАОП 0.00-4.21-04 «Типового положення про службу охорони праці».

Відповідно до ст.15 Закону України «Про охорону праці», на підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю. Керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб. Спеціалісти служби охорони праці у разі виявлення порушень охорони праці мають право: видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов`язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці; вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових актів з охорони праці; зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров`ю працюючих; надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства чи припинення використання найманої праці фізичною особою.

Відповідно до пункту 2.4 розділу 2 Типового положення про службу охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду та охороною праці від 15.11.2014 №255, одним з основних завдань служби охорони праці є, зокрема, контроль за дотриманням працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці, положень (у разі наявності) галузевої угоди, розділу "Охорона праці" колективного договору та актів з охорони праці, що діють в межах підприємства.

Відповідач обґрунтовує наявність вищевказаного порушення з боку позивача лише самим фактом нещасного випадку на виробництві, що стався 17.05.2019 із слюсарем - ремонтником ОСОБА_2 .

При цьому судом встановлено, що на ПАТ «Сумихімпром» згідно зі ст. 15 Закону України «Про охорону праці» створено службу охорони праці та розроблено Положення про службу охорони праці підприємства, затверджено Комплексний план роботи з охорони праці на 2019 рік. (а.с.130 - 144, т.1).

Суд зазначає, що вказаний пункт припису містить загальне формулювання та не конкретизує які саме допущено порушення підприємством під час виконання робіт, які призвели до настання нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 17.05.2019 із ОСОБА_2 , не містить таких відомостей як і посилання на будь - які доказами, що підтверджують вказане порушення і акт перевірки від 31.05.2019.

Оскільки, як в акті так і п.2 припису від 31.05.2019 відсутній детальний опис виявленого порушення, що не відповідає вимогам Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими.

В пункті 3 припису від 31.05.2019 відповідачем зазначено, що роботодавець не забезпечив встановлення знаків безпеки для позначення небезпечних зон відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров 'я працівників, що є порушенням ст. 13 Закону України «Про охорону праці», п.1.12 розділу І НПАОП 0.00-1.71-13 «Правила охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями».

При цьому в пункті 16 припису від 31.05.2019 відповідач окремо зазначив, що відсутні знаки безпеки в зоні 9 секції екстракторів І, II черги поз.19-І, II цеху по виробництву екстракційної фосфорної кислоти, що є порушенням вимог статті 13, 21 Закону України «Про охорону праці», пункту 1.4 розділу VIII НПАОП 24.1-1.04-10 «Правила охорони праці для виробництв основної хімічної промисловості». Вказане порушення також зазначене в п.4 припису від 12.09.2019.

Відповідно до пункту 1.12 розділу І Правил охорони праці під час роботи з інструментом та пристроями, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 19.12.2013 № 966, роботодавець повинен забезпечити встановлення знаків безпеки для позначення небезпечних зон відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров`я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262 (далі - Технічний регламент знаків безпеки), та ГОСТ 12.4.026-76 «ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности» (далі - ГОСТ 12.4.026-76).

Відповідно до пункту 1.4 розділу VIII Правил охорони праці для виробництв основної хімічної промисловості, затверджених наказом Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26.08.2010 №162, небезпечні зони на території промислових майданчиків підприємств, транспортних шляхів, у виробничих приміщеннях і на робочих місцях має бути позначено знаками безпеки відповідно до ГОСТ 12.4.026- 76.

Позивачем надано докази, а саме фотографії з яких вбачається наявність відповідних знаків безпеки, про що також було позивачем зазначено в запереченнях до актів перевірки від 31.05.2019 та від 12.09.2019 (а.с. 65 - 83, 159 - 164 т.1, а.с. 83 - 86, т.2).

При цьому суд враховує, що вказані порушення також відповідачем в актах перевірок не деталізовані, а саме не зазначено, які саме знаки безпеки відсутні та в яких саме місцях, не позначено це і на наданих відповідачем фотографіях (а.с. 145, т.2).

Крім того, суд зазначає, що ст. 21 Закону України «Про охорону праці» визначає додержання вимог щодо охорони праці під час проектування, будівництва (виготовлення) та реконструкції підприємств, об`єктів і засобів виробництва та не регулює встановлення знаків безпеки на виробництві.

Відтак позовні вимоги в цій частині суд також вважає обгрунтованими.

В пункті 4 припису від 31.05.2019 відповідачем зазначено, що інструкція з охорони праці ІРМ №66-033 слюсарю ремонтнику 6 розряду розроблена начальником цеху Тіпуховим О.О., що діє на підприємстві ПАТ«Сумихімпром» не містить в розділі ІІ «Вимоги безпеки перед початком роботи» порядок повідомлення роботодавця про виявлені несправності обладнання, пристроїв, пристосувань, інструментів, засобів захисту тощо, що є порушенням ст.13 Закону України «Про охорону праці» та п.4 розділу ІІ НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорони праці».

На виконання вимог Закону України «Про охорону праці», наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.1998 № 9 затверджено «Положення про розробку інструкцій з охорони праці» (далі - Положення), яке встановлює вимоги до змісту, побудови і викладення інструкцій з охорони праці, що діють в межах підприємства, установи, організації (далі - інструкція).

Відповідно п. 4. розділу ІІ Положення, Інструкції мають складатися, зокрема, з таких розділів: 2) розділ „Вимоги безпеки перед початком роботи", що містить: порядок приймання зміни у разі безперервної роботи, в тому числі при порушенні режиму роботи виробничого устаткування або технологічного процесу; порядок підготовки робочого місця та засобів індивідуального захисту; порядок перевірки наявності та справності обладнання, інструментів, захисних пристроїв небезпечних зон машин і механізмів, пускових, запобіжних, гальмових та очисних пристроїв, систем блокування та сигналізації, вентиляції та освітлення, знаків безпеки, первинних засобів пожежогасіння, виявлення видимих пошкоджень захисного заземлення тощо; порядок перевірки наявності та стану вихідних матеріалів (сировини, заготовок, напівфабрикатів); порядок повідомлення роботодавця про виявлені несправності обладнання, пристроїв, пристосувань, інструментів, засобів захисту тощо.

Зі змісту Інструкції з охорони праці слюсарю - ремонтнику 6 розряду №66-033 ПАТ «Сумихімпром», суд вбачає, що в розділі 2 „Вимоги безпеки перед початком роботи" дійсно відсутній порядок повідомлення роботодавця про виявлені несправності обладнання, пристроїв, пристосувань, інструментів, засобів захисту (а.с. 117, т.1), відтак зазначена Інструкція за змістом та будовою не відповідає вимогам п. 4. розділу ІІ Положення.

При цьому посилання позивача на те, що порядок повідомлення роботодавця про виявлені несправності обладнання, пристроїв, пристосувань, інструментів викладені в «Інструкції ІЗЦ №66-01 з техніки безпеки, виробничої санітарії і пожежної безпеки для працівників цеху по виробництву екстракційної фосфорної кислоти» суд вважає безпідставним, оскільки це не спростовує факту невідповідності розділу 2 Інструкції з охорони праці слюсарю - ремонтнику 6 розряду №66-033 вимогам п. 4. розділу ІІ Положення.

Також суд враховує, що вказане порушення після отримання припису від 31.05.2019 позивачем було усунуто та до інструкції з охорони праці ІРМ №66-033 слюсарю-ремонтнику 6 розряду в II розділі внесено відповідне доповнення згідно вимог н.2.6 НПАОП 0.00-4.15-98 «Положення про розробку інструкцій з охорона праці», про що зазначено в позові. Вказаний факт підтверджується і відповідачем.

Отже суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

В пункті 5 припису від 31.05.2019 відповідач зазначив, що роботодавцем не вжиті відповідні заходи для захисту працівників, які за характером своєї роботи змушені перебувати у небезпечних місцях робочої зони, чим порушено ст.13 Закону України «Про охорону праці», п.2.7. розділу ІІІ НПАОП 0.00-7.11-12 «Загальні вимоги стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників».

Суд зазначає, що вказаний пункт припису містить загальне формулювання та не конкретизує які саме допущено порушення підприємством та які саме заходи не було вжито для захисту працівників, не містить таких відомостей як і посилання на будь - які доказами, що підтверджують вказане порушення і акт перевірки від 31.05.2019.

Оскільки, як в акті так і п.5 припису від 31.05.2019 відсутній детальний опис виявленого порушення, що не відповідає вимогам Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими.

В пункті 6 припису від 31.05.2019 відповідачем зазначено, що майстром з ремонту устаткування цеху по виробництву екстракційної фосфорної кислоти ПАТ «Сумихімпром» ОСОБА_3 під час вибору засобів праці, які мають бути застосовані, не були враховані вимоги технічної документації, умови і специфіку робіт, а також наявні на робочих місцях фактори, що загрожують безпеці і здоров`ю працівників підприємства, і/або додаткові небезпечні фактори, пов`язані із застосуванням засобів праці», що є порушенням ст. 13 Закону України «Про охорону праці», п.1.1 розділу V НПАОП 0.00-7.11-12 «Загальні вимоги стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників».

Відповідно до п. 1.1. розділу V Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників, затверджених наказом Міністерства з надзвичайних ситуацій України від 25.01.2012 №67, органи керування засобом праці, який може створити небезпеку, мають бути добре видні і за необхідності належним чином позначені. Ці органи керування повинні відповідати вимогам ергономіки і бути розміщені таким чином, щоб їх використання не створювало додаткової небезпеки. Особи, які працюють біля головного пульта керування, повинні мати можливість упевнитись у відсутності людей у небезпечних зонах. Якщо це неможливо, повинна бути передбачена автоматична захисна система з акустичною сигналізацією. Працівник, якому загрожує небезпека, обумовлена пуском у дію або зупинкою засобу праці, повинен мати час і/або можливість швидко її уникнути. Система керування повинна бути надійною. Під час її вибору слід враховувати вірогідність відмови, поломки і заклинювання у передбачуваних умовах експлуатації.

Суд зазначає, що ані в приписі від 31.05.2019 ані в акті перевірки від 31.05.2019 не зазначено яким чином і які саме положення п.1.1. розділу V Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників було порушено майстром ОСОБА_3 , оскільки відсутній детальний опис виявленого порушення, що не відповідає вимогам Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Щодо твердження представника відповідача про те, що в даному випадку під час виконання робіт з технічного обслуговування насосів, насос не був переміщений на площадку для ремонту, а роботи виконувались безпосередньо над екстрактором, судом встановлено наступне.

З акту (за формою Н-1 «Тимчасовий») спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 17 травня 2019 року о 12 год 15 хв на ПАТ «Сумихімпром», затвердженого начальником Управління Держпраці у Сумській області, суд вбачає, що спеціальною комісією встановлено, що ОСОБА_2 під час демонтажу заглибного насосу НХП 160/29-1.3-2Г-Щ поз.25 став на опорну плиту рами, чим порушив вимогу п. 7.6. «Інструкції ІЗЦ №66-16 ПАТ «Сумихімпром», (При опусканні насоса при монтажу та підійманні під час демонтажу заборонено стояти на опорній плиті рами) (а.с. 13 - 23, т.3).

Також у висновку інженерно-технічної експертизи №17076 від 17.10.2019, копію якою надано Ковпаківським районним судом м. Суми, нещасний випадок зі слюсарем- ремонтником ОСОБА_2 стався під час виконання виробничого завдання з демонтажу, ревізії, огляду та монтажу насосів ТХИ- 500 та НХП - 160, що знаходяться на 9 секції екстрактору про виробництву екстракційної фосфорної кислоти (а.с. 179 - 189, т.2).

Виконання робіт саме з демонтажу, ревізії, огляду та монтажу насосів ТХИ- 500 та НХП - 160, а не їх технічного обслуговування підтверджується також нарядом - завдання від 17.05.2019.

Отже нещасний випадок із смертельним наслідком, що стався із слюсарем - ремонтником ОСОБА_2 17 травня 2019 року о 12 год 15 хв на ПАТ «Сумихімпром», відбувся під час демонтажу насосу, а не під час його технічного обслуговування.

Відтак твердження відповідача, що нещасний випадок із ОСОБА_2 стався під час робіт з технічного обслуговування насосів, які виконувались безпосередньо над екстрактором, судом вважає безпідставним.

Таким чином суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими.

В пункті 7 припису від 31.05.2019 відповідачем зазначено, що в цеху по виробництву екстракційної фосфорної кислоти здійснюється експлуатація агрегату електронасосного НХП 160/29-1,5-2И-Щ-У2 заводській номер 8131, 2008 року випуску, виробництва Російської Федерації, який занурений в екстрактор V=740 м3, без відповідного дозволу Держпраці на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (технологічне устаткування хімічної промисловості), що є порушенням ст.13, 21 Закону України «Про охорону праці», п.1.6. розділу ІV НПАОП 24.1-1.04-10 «Правила охорони праці для виробництв основної хімічної промисловості».

Відповідно до пункту 1.6 розділу IV Правил охорони праці для виробництв основної хімічної промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26.08.2010 N 162, роботодавець повинен одержати дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Статею 21 Закону України «Про охорону праці» визначено, що роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл).

Відповідно до частини 4 статті 21 Закону України «Про охорону праці» порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107 затверджено «Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки» (далі - Порядок № 1107).

Відповідно до пункту 6 Додатку 3 Порядку № 1107, технологічне устаткований для хімічної, біохімічної, нафтохімічної, нафтогазопереробної, металургійної, коксохімічної, ливарної, олійно-жирової, ефіроолійної, деревообробної, харчової, переробної та поліграфічної галузей промисловості, целюлозно-паперової, хлор- та аміаковикористовуючих виробництв, переробки пластмас, полімерних матеріалів і гумотехнічних виробів відноситься до устаткування підвищеної небезпеки.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 1107 дозвіл за формою згідно з додатком 1 видається роботодавцеві - на виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 2, або на експлуатацію машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1107 дозвіл видається територіальним органом Держпраці - на виконання робіт підвищеної небезпеки, крім тих, що зазначені в абзаці другому цього пункту, та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки, що зазначені у додатку 3.

Таким чином, оскільки агрегат електронасосний НХП 160/29-1,5-2И-Щ-У2 заводській номер 8131, 2008 року випуску, виробництва Російської Федерації, який занурений в екстрактор V=740 м3, відноситься до устаткування підвищеної небезпеки, відтак роботодавець повинен одержати дозвіл на початок його експлуатації (застосування).

Під час розгляду справи судом було встановлено відсутність відповідного дозволу у позивача на експлуатацію агрегату електронасосного НХП 160/29-1,5-2И-Щ-У2 заводській номер 8131, 2008 року випуску. При цьому посилання позивача на дозвіл №119.18.59, суд вважає безпідставним, оскільки в переліку устаткування, що зазначено в дозволі відсутній агрегат електронасосний НХП 160/29-1,5-2И-Щ-У2 заводській номер 8131, 2008 року випуску, виробництва Російської Федерації (а.с. 2 - 24, т.2).

Також безпідставним суд вважає посилання позивача на те, що експлуатацію зазначеного агрегату електронасосного НХП 160/29-1.45-2И-Щ-У2, зупинено, оскільки зупинення відбулося після проведення перевірки з 30 по 31.05.2019 (а.с. 188, т.1).

Отже, порушення зазначене в п.7 припису від 31.05.2019 мало місце та було правомірно зафіксовано інспекторами Управління в акті перевірки, а позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

В пункті 8 припису від 31.05.2019 відповідачем зазначено, що у позивача відсутній висновок експертизи закордонного обладнання агрегату електронасосного НХП 160/29-1,5-2И-Щ-У2 заводський номер 8131, 2008 року випуску, виробництва Російської Федерації, на відповідність вимогам нормативно-правових актів з охорони праці, що є порушенням ст.ст. 13, 21 Закону України «Про охорону праці».

Відповідно до ч.20 ст.21 Закону України «Про охорону праці», технологічні процеси, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, хімічні речовини і їх сполуки та інша небезпечна продукція, придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію (до застосування) лише за умови проведення експертизи на відповідність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, що чинні на території України.

З матеріалів справи суд вбачає, що агрегат електронасосний НХП 160/29-1,5-2И-Щ-У2 заводський номер 8131, 2008 року випуску, вироблений в Російській Федерації, відтак може бути допущений в експлуатацію тільки за умови проведення експертизи на відповідність його нормативно-правовим актам з охорони праці, що чинні на території України.

Судом встановлено, що у позивача відсутній висновок експертизи на відповідність агрегату електронасосного НХП 160/29-1,5-2И-Щ-У2 заводський номер 8131, 2008 року випуску нормативно-правовим актам з охорони праці, що чинні на території України.

При цьому посилання позивача на висновок експертизи №059.02.2.22-0119.18 суд вважає безпідставним, оскільки дана експертиза проведена щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, а не щодо відповідності устаткування нормативно-правовим актам з охорони праці, що чинні на території України (а.с 24 - 26, т.3). Крім того, в переліку устаткування, що зазначено у висновку експертизи №059.02.2.22-0119.18 відсутній агрегат електронасосний НХП 160/29-1,5-2И-Щ-У2 заводській номер 8131, 2008 року випуску, виробництва Російської Федерації.

Отже, порушення зазначене в п.8 припису від 31.05.2019 мало місце та було правомірно зафіксовано інспекторами Управління в акті перевірки, а позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

В пункті 9 припису від 31.05.2019 відповідачем зазначено, що у позивача відсутні паспорти на екстрактори І, II черги поз. 19-1, II V =740 м3 цеху по виробництву екстракційної фосфорної кислоти, що є порушенням ст.ст. 13, 21 Закону України «Про охорону праці», п.1.2. розділу ІV НПАОП 24.1-1.04-10 «Правила охорони праці для виробництв основної хімічної промисловості».

Судом встановлено, що паспорти на екстрактори І, II черги поз. 19-1, II V=740 м3 цеху по виробництву екстракційної фосфорної кислоти наявні на ПАТ «Сумихімпром», їх копії додані до матеріалів справи (а.с. 201 - 205, т.1). Про наявність вказаних паспортів позивач також зазначав у запереченнях на акт перевірки від 31.05.2019, та надав їх копії разом із запереченнями (а.с. 70, т.1).

Відтак суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими.

В пункті 10 припису від 31.05.2019 відповідачем зазначено, що позивачем не встановлено граничний технічний строк експлуатації (ресурс) з урахуванням конкретних умов роботи на екстрактори І, II черги поз. 19-1, ІІ V=740 м3 1973 та 1975 року виготовлення в цеху по виробництву екстракційної фосфорної кислоти, чим порушено ст.13, 21 Закону України «Про охорону праці», п.1.7. розділу ІХ НПАОП 24.1-1.04-10 «Правила охорони праці для виробництв основної хімічної промисловості».

Відповідно до пункту 1.7 розділу IX Правил охорони праці для виробництв основної хімічної промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26.08.2010 №162, для основного технологічного обладнання встановлюють граничний технічний строк експлуатації (ресурс) з урахуванням конкретних умов роботи. Дані щодо ресурсу роботи має бути наведено в паспортах на обладнання.

Із копій паспортів на екстрактори І, II черги поз. 19-1, II V=740 м3 цеху по виробництву екстракційної фосфорної кислоти, наданих ПАТ «Сумихімпром», суд вбачає, що в них не наведено граничний технічний строк експлуатації (ресурс) вказаних екстракторів, що є порушенням вимог Правил охорони праці для виробництв основної хімічної промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26.08.2010 №162.

При цьому посилання позивача на те, що в 2018 році було проведено експертне обстеження екстракторів та виданий Управлінням Держпраці у Сумській області дозвіл №119.18.59 на експлуатацію даних екстракторів, суд вважає безпідставним, оскільки отримання дозволу на експлуатацію на звільняє від необхідності встановлення граничного технічного строку експлуатації (ресурсу) з урахуванням конкретних умов роботи для вказаних екстракторів. Також з висновків експертиз суд вбачає, що в них був встановлений граничний строк їх експлуатації, але вказані експертні обстеження проведені після перевірки, за наслідками якої прийнятий припис від 31.05.2019 (а.с. 168, 186, т.1).

Відтак суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині.

В пункті 11 припису від 31.05.2019 та пункті 1 припису від 12.09.2019 відповідач зазначає, що позивачем не представлена технічна документація, яка передбачає конструкційну надійність та відповідність кришок (люків) для підйому насосів екстракторів І, II черги поз. 19-1. II V=740 м3 цеху по виробництву екстракційної фосфорної кислоти відповідно до вимог безпеки, що є порушенням ст.13, 21 Закону України «Про охорону праці», п.1.26, п.1.27 розділу ІV НПАОП 24.1-1.04-10 «Правила охорони праці для виробництв основної хімічної промисловості», п.6, п.7, п.17 розділу ІІ, п.5, п.16, розділу ІІІ НПАОП 0.00-7.14-17 «Вимоги безпеки та захисту здоров`я під час використання виробничого обладнання працівниками».

Суд зазначає, що розділ ІV Правил охорони праці для виробництв основної хімічної промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26.08.2010 №162, визначає загальні вимоги та взагалі не містить п.1.26 та 1.27.

Відповідно до п.6., п.7, п.17 розділу ІІ Вимог безпеки та захисту здоров`я під час використання виробничого обладнання працівниками, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 21.12.2017 №2072, роботодавець повинен вживати усіх необхідних заходів щодо утримання виробничого обладнання протягом строку його експлуатації згідно з вимогами пунктів 4 та 5 цього розділу шляхом належного технічного обслуговування виробничого обладнання відповідно до вимог технічних документів щодо його експлуатації, які роботодавець зобов`язаний надати працівникові разом з виробничим обладнанням. Роботодавець повинен вживати усіх необхідних заходів для забезпечення використання виробничого обладнання відповідно до вимог безпеки, зазначених у розділі ІV цих Вимог, нормативно-правових актів з охорони та гігієни праці та технічних документів щодо експлуатації конкретного виробничого обладнання, які виробник зобов`язаний надати разом з виробничим обладнанням. Роботодавець повинен надати працівникам всі необхідні технічні документи та нормативно-правові акти з охорони праці щодо експлуатації виробничого обладнання, що використовується в роботі.

Згідно з п.5 та п.16 розділу ІІІ Вимог безпеки та захисту здоров`я під час використання виробничого обладнання працівниками, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 21.12.2017 №2072, виробниче обладнання, використання якого пов`язане з ризиками падіння або виступання предметів, має бути облаштоване належними пристроями безпеки відповідно до ризику. Працівники повинні мати безпечні засоби доступу до всіх зон, призначених для експлуатації, регулювання та технічного обслуговування, а також можливість безпечно перебувати в них і безпечно залишити ці зони.

З припису та акту перевірки від 31.05.2019 суд вбачає, що в них відсутній детальний опис порушення позивачем саме Вимог безпеки та захисту здоров`я під час використання виробничого обладнання працівниками, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 21.12.2017 №2072. Крім того, суд враховує, що вказані екстрактори пройшли експертне обстеження за наслідками якого встановлено, що вони знаходяться в працездатному стані та відповідають вимогам експлуатаційної документації (а.с. 165 - 205, т.1).

Отже суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими.

В пункті 12 припису від 31.05.2019 та пункті 2 припису від 12.09.2019, відповідач зазначає, що позивачем не подана до територіального органу Держпраці декларація безпеки об`єктів підвищеної небезпеки ОПН № 1 код 59.05766356.01.1, ОПН №2 код 59.05766356.02.1, ОПН № 3 код 59.05766356.03.1 з відповідними додатками, згідно Постанови КМУ №956 від 11.07.2002 для подальшого присвоєння номеру (коду), що є порушенням ст. 10 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки», п. 1.7 розділу І НПАОП 24.1-1.33-13 «Правила охорони праці на об`єктах з виробництва неорганічних азотних сполук та мінеральних добрив».

Відповідно до ст.10 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки», суб`єкт господарської діяльності готує і подає до місцевих органів виконавчої влади декларацію безпеки об`єкта підвищеної небезпеки. Суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність за достовірність даних, наведених у декларації безпеки. Порядок розроблення декларації безпеки, її зміст, методика визначення ризиків та їх прийнятні рівні встановлюються Кабінетом Міністрів України. Подання декларації безпеки або іншої звітної документації не звільняє суб`єктів господарської діяльності від державного нагляду і контролю за їх діяльністю. Вимоги частини першої цієї статті поширюються на підприємства, установи, організації, які планують експлуатувати хоча б один об`єкт підвищеної небезпеки.

Згідно з п.1.7 розділу Правил охорони праці на об`єктах з виробництва неорганічних азотних сполук та мінеральних добрив, затверджених наказом Міністерства з надзвичайних ситуацій України від 12.12.2012 №1414, суб`єкт господарювання, що здійснює діяльність з виробництва неорганічних азотних сполук та мінеральних добрив, у власності або користуванні якого є хоча б один об`єкт підвищеної небезпеки, повинен організувати розроблення і складання декларації безпеки об`єкта підвищеної небезпеки відповідно до Порядку ідентифікації.

Відповідно до п.3. Порядку декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про ідентифікацію та декларування безпеки об`єктів підвищеної небезпеки» від 11.07.2002 №956 (далі - Порядок №956), суб`єкт господарювання, у власності або користуванні якого є хоча б один об`єкт підвищеної небезпеки, організовує розроблення і складання декларації безпеки об`єкта підвищеної небезпеки (далі - декларація безпеки) відповідно до вимог цього Порядку. Декларація безпеки складається за формою згідно з додатком 1 на основі дослідження суб`єктом господарювання ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику виникнення аварій (далі - рівня ризику), що пов`язані з експлуатацією цих об`єктів.

Пунктом 7 Порядку №956 визначено, що суб`єкт господарювання проводить відповідно до вимог Законів України "Про екологічну експертизу", "Про наукову та науково-технічну експертизу" і пунктів 19 - 27 цього Порядку експертизу повноти дослідження ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику, а також обґрунтованості та достатності прийнятих щодо зменшення рівня ризику, готовності до дій з локалізації і ліквідації наслідків аварій рішень (далі - експертиза).

Пунктом 8 Порядку передбачено, що декларація безпеки разом з позитивним висновком експертизи подається відповідним територіальним органам Держпраці, ДСНС, Держекоінспекції, державної санітарно-епідеміологічної служби, Держархбудінспекції, а також відповідній місцевій держадміністрації або виконавчому органу місцевої ради (далі - уповноважені органи):

- для об`єктів підвищеної небезпеки, що на дату набрання чинності цим Порядком експлуатуються або ліквідуються, - протягом року після державної реєстрації об`єкта підвищеної небезпеки;

- для об`єктів підвищеної небезпеки, експлуатація яких планується, - разом із заявою на отримання дозволу на експлуатацію відповідно до Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки".

Відповідно до п.15, п.16 Порядку №956, включення декларації безпеки до Державного реєстру об`єктів підвищеної небезпеки здійснюється протягом 30 робочих днів після її подання суб`єктом господарювання до територіального органу Держпраці. Територіальний орган Держпраці проводить реєстрацію декларацій безпеки з присвоєнням кожній реєстраційного номера (коду), що зазначається на її титульному аркуші. Протягом 10 робочих днів після реєстрації територіальний орган Держпраці письмово повідомляє суб`єкта господарювання про реєстраційний номер (код) декларації безпеки у Державному реєстрі об`єктів підвищеної небезпеки.

З матеріалів справи суд вбачає, що на ПАТ «Сумихімпром» була розроблена Декларація безпеки об`єктів підвищеної небезпеки (затверджена керуючим санацією 30.08.2017 року а.с.38 - 46, т.3) та проведено її експертизу (а.с.47 - 60, т.3).

Під час розгляду справи позивачем було надано докази, що декларацію з відповідним висновком експертизи подано до Управління Держпраці для присвоєння номеру (коду). Відповідно до листа управління Держпраці №1518/-27/09/2020/1784 від 06.03.2020 вказані декларації зареєстровані (а.с. 223, т.2).

Відтак враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими.

В пункт 13 припису від 31.05.2019 та пункті 3 припису від 12.09.2019 відповідачем зазначено, що позивачем не розроблений ПЛАС в частині цеху по виробництву екстракційної фосфорної кислоти, який входить до ОПН№2 код 59.05766356.02.1, що є порушенням ст.11 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки», п. 1.6. розділу ІV НПАОП 24.1-1.04-10 «Правила охорони праці на об`єктах для виробництв основної хімічної промисловості».

Статтею 11 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» визначено, що у порядку реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру суб`єкт господарської діяльності, а також підприємства, установи, організації, зазначені у частині п`ятій статті 10 цього Закону, одночасно з розробленням декларації безпеки розробляють і затверджують план локалізації і ліквідації аварій для кожного об`єкта підвищеної небезпеки, який вони експлуатують або планують експлуатувати. Категорії аварій на об`єктах підвищеної небезпеки залежно від їх наслідків визначає Кабінет Міністрів України.

План локалізації і ліквідації аварій погоджують центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки.

Судом встановлено, що на час проведення спірних перевірок позивачем не був розроблений план локалізації і ліквідації аварійних ситуацій (ПЛАС) в частині цеху по виробництву екстракційної фосфорної кислоти, який входить до ОПН№2 код 59.05766356.02.1, що є порушенням зазначених вище вимог Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки».

При цьому посилання позивача на те, що дію Положення по розробці планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій, затвердженого наказом Держнадзорохоронпраці 17.06.1999 №112 зупинено з 06 листопада 2012 року та даний наказ виключено з державного реєстру нормативно-правових актів 19.12.2012, суд вважає безпідставним, оскільки в ст.11 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» відсутнє посилання на Положення по розробці планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій та аварій, відтак відсутність такого Положення не звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку щодо розроблення та затвердження плану локалізації і ліквідації аварій для кожного об`єкта підвищеної небезпеки, який вони експлуатують.

Отже позовні вимоги в цій частині суд вважає безпідставними.

В п. 14 припису від 31.05.2019 відповідачем зазначено, що видача працівникам і повернення ними ЗІЗ не обліковується в особистій картці обліку спеціального одягу, спеціального взуття та інших ЗІЗ, що є порушенням ст.ст.13, 8 Закону України «Про охорону праці», п.8 розділу ІІІ НПАОП 0.00-7.17-18 «Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров`я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці».

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону праці», на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов`язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами. Роботодавець зобов`язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору. У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов`язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов`язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором. Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

Згідно п.9 розділу ІІІ Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров`я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 №1804, видача працівникам і повернення ними ЗІЗ (засобів індивідуального захисту) має обліковуватися в особистій картці обліку спеціального одягу, спеціального взуття та інших ЗІЗ, форма якої наведена у додатку 1 до цих Мінімальних вимог. Строки використання ЗІЗ за календарними днями обчислюються з дня їх фактичної видачі за Нормами безоплатної видачі ЗІЗ та не мають перевищувати їх строків придатності.

Позивач стверджує, що на ПАТ «Сумихімпром» ведеться автоматизована комп`ютерна система видачі спецодягу та спецвзуття, в якій врахована вся інформація, що вимагається в особистій картці обліку спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, викладена у додатку № 1 до НПАОП 0.00-7.17-18.

Разом з тим, судом встановлено відсутність доказів в матеріалах справи, що на момент спірної перевірки у позивача особиста картка обліку спеціального одягу, спеціального взуття та інших ЗІЗ, форма якої наведена у додатку 1 до НПАОП 0.00-7.17-18, ведеться в електронному вигляді.

Відтак суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

В п.15 припису від 31.05.2019 відповідачем зазначено, що позивачем не враховуються ризики для обгрунтування вибору та використання ЗІЗ працівниками за встановленню таблицею, що є порушенням ст.13, 8 Закону України «Про охорону праці», п.11 розділу ІІІ НПАОП 0.00-7.17-18 «Мінімальні вимоги безпеки і охорони здоров`я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці».

Відповідно до п.11 розділу ІІІ Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров`я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 29.11.2018 №1804, вибір ЗІЗ за характером виконуваних робіт роботодавець здійснює з урахуванням класифікації ЗІЗ відповідно до чинних в Україні національних стандартів. Для полегшення вибору таких ЗІЗ роботодавець може користуватись: орієнтовним переліком небезпек, за яких використовуються додаткові ЗІЗ, що наведений у додатку 2 до цих Мінімальних вимог; орієнтовним переліком робіт, які вимагають застосування відповідних ЗІЗ, що наведені у додатку 3 до цих Мінімальних вимог. За результатами проведених заходів складають таблицю врахування ризиків для обґрунтування вибору та використання ЗІЗ за формою згідно з додатком 4 до цих Мінімальних вимог.

Позивач стверджує, що на ПАТ «Сумихімпром» спецодяг та спецвзуття відповідає існуючим на робочому місці умовам, відповідає ступеню існуючих ризиків для життя та здоров`я працівників та не призводить до будь-якого збільшення рівня цього ризику.

Разом з тим, суд зазначає, що до п.11 розділу ІІІ Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров`я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, саме для врахування ризиків, обґрунтування вибору та використання ЗІЗ на підприємстві повинна складатись таблиця за формою згідно з додатком 4 до цих Мінімальних вимог.

Судом встановлено, що на час здійснення спірних перевірок в порушення норм Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров`я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці, зазначена таблиця позивачем складена не була.

При цьому, суд не бере до уваги Таблицю надану 13.05.2020 позивачем до матеріалів даної справи, оскільки така Таблиця під час перевірки відповідачу не надавалася (61 - 62, т.3), що також підтверджується запереченнями позивача на акт перевірки від 31.05.2019, якому зазначено що позивачем розпочато роботу по складанню, визначенню та оформленню документації відповідно до Мінімальних вимог безпеки і охорони здоров`я при використанні працівниками засобів індивідуального захисту на робочому місці (а.с. 72, т.1).

Відтак суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є безпідставними.

Щодо твердження позивача про те, що відповідач під час проведення спірних перевірок перевірив і питання, що не пов`язані з предметом перевірки та безпідставно зазначив їх у оскаржуваних приписах, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" підставою для проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) є настання смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Саме у зв`язку з настанням нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 17.05.2019 із слюсарем-ремонтником ПАТ «Сумихімпром» ОСОБА_2 відповідачем було видано наказ № 884 від 28.05.2019 про позапланову перевірку позивача.

В направленні від 28.05.2019 № 02-02/427 зазначено, що перевірка проводиться саме з питань дотримання законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки та безпечного ведення роби під час виконання робіт, що призвели до настання нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 17.05.2019 із слюсарем-ремонтником ПАТ «Сумихімпром» ОСОБА_2 .

З матеріалів справи суд вбачає, що під час проведення спірних перевірок інспекторами відповідача досліджувались питання, пов`язані з дотриманням законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки та безпечним ведення робіт, саме під час виконання тих робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок зі смертельним наслідком.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування приписів від 31.05.2019 та від 12.09.2019 підлягають задоволенню в частині скасування пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 9, 11, 12, 16 припису від 31.05.2019 та пунктів 1, 2, 4 припису від 12.09.2019. в іншій частині позовні вимоги суд вважає необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Разом з тим суд зазначає, що враховуючи приписи ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, в даному випадку, судові витрати відшкодовуються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Управління Держпраці у Сумській області про визнання дій незаконними, визнання протиправними та скасування приписів - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 3, 5, 6, 9, 11, 12, 16 припису Управління Держпраці у Сумській області від 31.05.2019 № 02-05/284.

Визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2, 4 припису Управління Держпраці у Сумській області від 12.09.2019 № 02-05/519.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, 40003, код ЄДРПОУ 05766356) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області (вул. Горького, 28-б, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39857622) суму судового збору в розмірі 1 921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, статтею 295 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення складено 26.05.2020 року.

Суддя В.О. Павлічек