ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2020 року справа №200/14595/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Гаврищук Т.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Д`яконової Кристини Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 р. (у повному обсязі складено та підписано 27 січня 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/14595/19-а (головуючий І інстанції суддя Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа - Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій відповідача щодо відмови в поновленні пенсії за вислугу років та перерахунок йому пенсії неправомірними; скасування рішення відповідача від 16.10.2019 року № 29/03.1-17 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років; зобов`язання відповідача поновити та виплатити йому пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі заяви від 19.09.2019 року; скасування рішення відповідача від 17.10.2019 року № 29/03.1-18 та зобов`язання відповідача призначити та виплатити йому надбавку до пенсії на непрацездатного члена сім`ї віком до 18 років на підставі його заяви від 19.09.2019 року (а.с. 3-5).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 44-46).

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 49-50).

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що в п.п. 1, 7, 12 постанови № 3-1 від 30.01.2007 року зазначено порядок звернення за призначенням пенсії вперше. Разом з тим, позивачу вже була призначена пенсія, яку він мав намір поновити у зв`язку з його повторним звільненням.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Згідно п. 2 ч. 1, 2 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

З 07.11.2015 року позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв`язку зі звільненням за скороченням штатів (а.с. 151-152).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 р. у справі № 805/359/16-а був визнаний протиправним та скасований наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 393 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення майора міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п.п. «г» п. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділення міліції Жовтневого районного відділу Маріупольського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 07 листопада 2015 року (а.с.143-149).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року рішення від 11 жовтня 2018 року залишено без змін.

Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 30 о/с лк від 26.10.2018 року позивача поновлено на посаді (а.с. 142).

У зв`язку з поновленням позивача на посаді з 07.11.2015 року виплата пенсії позивачеві була припинена рішенням відповідача на підставі протоколу № 16 від 26.11.2018 року з 01.12.2018 року включно з посиланням на ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 139).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 2 від 24.01.2020 року було стягнуто з позивача суму пенсії виплачену надміру (а.с. 104).

09.09.2019 року наказом № 17 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у запас (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) (а.с. 29, 116 зв. бік).

19.09.2019 року позивач звернувся до Маріупольського УПФ з заявою про поновлення пенсії за вислугу років та надбавки на дитину (утриманця) та надав відповідні документи, які були надіслані Маріупольським ОУПФ до ГУ ПФУ в Донецькій області (а.с. 9, 28, 109, 110).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 29/03.1-17 від 16.10.2019 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю надання уповноваженим структурним підрозділом відповідного Міністерства документів, передбачених пунктами 1, 7, 12 Постанови № 3-1 (а.с. 10-11, 106-107).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 2/03.1-18 від 17.10.2019 року позивачу відмовлено в призначенні надбавки до пенсії на непрацездатного члена сім`ї віком до 18 років у зв`язку з відсутністю отримання заявником пенсійної виплати (а.с. 12, 108).

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, а рішення суду - скасувати з наступних підстав.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262).

Унормуванням ч. 1 ст. 1-1 Закону № 2262 законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби (ч. 1 ст. 2 Закону № 2262).

Вказаним приписам кореспондує положення п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262 щодо призначення пенсії особам, якщо вони звільнені зі служби.

Положеннями ч. 2 ст. 2 Закону № 2262, у редакції Закону України № 1194-VII від 09.04.2014 року, передбачено:

«Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі повторного прийняття їх на військову службу до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту, службу до Національної поліції, Служби судової охорони, органів та підрозділів цивільного захисту, податкової міліції та Державної кримінально-виконавчої служби України виплата пенсій на час їх служби припиняється. При наступному звільненні із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням загальної вислуги років на день останнього звільнення.

Пенсіонерам з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, у разі призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняття на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів та підрозділів цивільного захисту під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення виплата пенсій не припиняється. Після звільнення із служби цих осіб виплата їм пенсій здійснюється з урахуванням додаткової вислуги років від часу призову їх на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або повторного прийняття їх на службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, до дня фактичного звільнення. Якщо новий розмір пенсії цих осіб буде нижчим за розмір, який вони отримували до призову або повторного прийняття їх на службу, виплата їм пенсій здійснюється у розмірі, який вони отримували до призову або прийняття на службу в особливий період.

Зазначений у частині третій цієї статті порядок збереження, нарахування та виплати пенсій поширюється на пенсіонерів з числа військовослужбовців та осіб, які отримують пенсію за цим Законом, прийнятих на службу на посади поліцейських до підрозділів поліції особливого призначення.

Військовослужбовцям, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби».

З наведених приписів випливає, що пенсія за Законом № 2262 призначається і виплачується не тільки особам, зазначеним у ст. 2 цього Закону, якщо вони звільнені зі служби.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затверджено постановою правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 р. за № 135/13402 (із змінами та доповненнями) (далі Порядок № 3-1).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідно до Порядку № 3-1 уповноважений структурний підрозділ, а саме Головне управління МВС України в Донецькій області оформлює всі необхідні документи. Проте, враховуючи, що відповідні документи для призначення пенсії позивачу не надходили до пенсійного органу, то відсутні підстави для визнання протиправними дій пенсійного органу щодо відмови в поновленні пенсії за вислугу років, перерахунку пенсії та зобов`язання поновити та виплатити пенсію, оскільки такі позовні вимоги заявлені на майбутнє.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивачу вже була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та припинена у зв`язку з поновленням позивача на посаді.

За вимогами п. 3 частини 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Рішення вважається виконаним суб`єктом владних повноважень з дня видання відповідно до законодавства наказу або розпорядження про поновлення особи на посаді, з якої її було звільнено та внесення відповідного запису до трудової книжки за приписами п.2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110:

«У розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається.

У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за

N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання.

У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення».

Саме такі дії вчинило Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області і підтвердженням цього є трудова книжка позивача (а.с. 13).

За загальновідомим правилом поновлення на попередній роботі відбувається не з дати винесення судом рішення про таке поновлення, а з дати звільнення працівника, яка відповідно до цього рішення визнається недійсною і час оплаченого вимушеного прогулу зараховується до стажу роботи.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач неправомірно вважає поновлення позивача на посаді повторним прийняттям його на службу в органи внутрішніх справ. При цьому суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачеві і отримання останнім копій рішення про припинення виплати пенсії, про стягнення суми пенсії виплаченої надміру. Оскільки ці акти індивідуальної дії не є предметом спору в цій справі, то суд не вдається до їх аналізу на відповідність нормам законодавства, а лише фіксує факт їх наявності.

При розгляді звернення щодо поновлення виплати пенсії суд звертає увагу на те, що подання заяви про поновлення виплати пенсії в Україні регулюється відповідно до п. 4 Порядку № 3-1, за яким «Заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.

Заява про припинення виплати пенсії у зв`язку з виїздом за кордон, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні тощо, подається пенсіонером, або його законним представником особисто до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання. При цьому в заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, які перебувають на повному державному утриманні, указується адреса одержувачів цієї частини пенсії».

З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2019 року позивач звернувся до Маріупольського УПФ з заявою про поновлення пенсії за вислугу років та призначення надбавки до пенсії на непрацездатного члена сім`ї віком до 18 років та надав відповідні документи, які були надіслані Маріупольським ОУПФ до ГУ ПФУ в Донецькій області (а.с. 9, 28, 109).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 29/03.1-17 від 16.10.2019 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю надання уповноваженим структурним підрозділом відповідного Міністерства документів, передбачених пунктами 1, 7, 12 Постанови № 3-1 (а.с. 10-11, 106-107).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 2/03.1-18 від 17.10.2019 року позивачу відмовлено в призначенні надбавки до пенсії непрацездатного члена сім`ї віком до 18 років у зв`язку з відсутністю отримання заявником пенсійної виплати (а.с. 12, 108).

Таким чином, відповідачем протиправно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки позивач звертався з заявою саме про поновлення пенсії за вислугу років.

З урахуванням зазначеного, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 29/03.1-17 від 16.10.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 2/03.1-18 від 17.10.2019 року про відмову в призначенні надбавки до пенсії непрацездатного члена сім`ї віком до 18 років також підлягає скасуванню, оскільки є похідним від вищенаведеного.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зважаючи, що відповідачем взагалі не розглядалась заява позивача про поновлення пенсії за вислугу років з необхідним пакетом документів та не приймалось відповідне рішення, суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку ефективним засобом порушеного права позивача буде визнання протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 29/03.1-17 від 16.10.2019 року та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 2/03.1-18 від 17.10.2019 року; зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 19.09.2019 року про поновлення пенсії за вислугу років та призначення надбавки до пенсії непрацездатного члена сім`ї віком до 18 років.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що, приймаючі спірні рішення, він діяв правомірно.

Відповідно до положень ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: у даній справі неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне частково скасувати рішення суду першої інстанції на виконання положень ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розподіл судових витрат здійснено з урахуванням ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, п. 4 ч. 1 ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Д`яконової Кристини Ігорівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 р. - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 р. - у справі № 200/14595/19-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа - Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати рішення відповідача від 16.10.2019 року № 29/03.1-17 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років та від 17.10.2019 року № 29/03.1-18 про відмову у виплаті надбавки до пенсії на непрацездатного члена сім`ї віком до 18 років на підставі його заяви від 19.09.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.09.2019 року про поновлення пенсії за вислугу років та призначення надбавки до пенсії непрацездатного члена сім`ї віком до 18 років з урахуванням правових висновків, викладених в мотивувальній частині цієї постанови.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 576 (п`ятсот сімдесят шість) грн. 30 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 27 травня 2020 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді Т.Г. Арабей

Т.Г. Гаврищук