ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/12039/19

Провадження № 22-ц/818/2177/20

25 травня 2020 року

м.Харків

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Овсяннікової А.І.

суддів - Коваленко І.П., Котелевець А.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач заступник директора Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації начальника управління з питань фармації, фінансування та економіки Бондарчук Геннадій Вадимович

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 лютого 2020 року у складі судді Шестака О.І. у цивільній справі № 638/12039/19 за позовом ОСОБА_1 до посадової особи Бондарчука Геннадія Вадимовича -заступника директора Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, начальника управління з питань фармації, фінансування та економіки про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до посадової особи Бондарчука Геннадія Вадимовича заступника директора Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації начальника управління з питань фармації, фінансування та економіки про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначає, що чинне законодавство гарантує право на вільний вибір лікаря та, коли стан здоров`я підтверджує та виправдує це, вибір лікувально-профілактичного закладу.

Він вирішив скористатися правом на вибір лікувального закладу, звернувшись до Міністерства охорони здоров`я України, однак отримав відповідь Департаменту охорони здоров`я ХОДА № Д-4278-07 від 14 червня 2019 року за підписом заступника директора департаменту - Бондарчука Г.В . Відповідач, порушуючи право вибору лікувального закладу, прив`язує його до місця проживання та закріплює за дільничним лікарем, посилаючись на наказ Міністерства охорони здоров`я України №: 646 від 05 жовтня 2011 року.

Відповідачем створюється перешкоджання у стаціонарному лікуванні позивача саме у відділенні відновного лікування закладу охорони здоров`я «Обласна клінічна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», про що свідчить його відповідь № Д-4278-07 від 14 червня 2019 року, надана з порушенням вимог ст. ст. 15, 19 Закону України «Про звернення громадян». Відповідач як посадова особа посилається на підзаконний документ: Наказ, що регламентує порядок направлення на лікування, залишив за межами розгляду його стан здоров`я та саме прохання до керівника Департаменту, а не до його заступника.

Відповідачем порушені принципи Конвенції про права осіб з інвалідністю, а саме рівність можливостей та поваги до особливостей осіб з інвалідністю і прийняття їх як компонента людської різноманітності й частини людства.

Відповідь від 14 червня 2019 року йому як інваліду 2-ї групи є принижуючою, оскільки його вважають особою, що недостойна лікування в закладі відновного лікування обласної лікарні. Бондарчук Г.В. як не компетентна особа принижує його гідність, притаманну людської особистості, а бездіяльність контролюючого органу Міністерства охорони здоров`я надає можливості відповідачу порушувати права громадянина, який має право на вибір лікувального закладу, принижувати його як особу яка має групу інвалідності, знущатися, відповідаючи йому про порядок направлення на стаціонарне лікування згідно підзаконного акту, не розглядаючи самого звернення в силу своєї некомпетентності та невидачі самого направлення.

Просить признати неправомірними дії заступника начальника Департаменту, начальника управління з питань фармації, фінансування та економіки Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації посадової особи Бондарчука Г.В. , які висловлюються у порушені вимог ст. ст. 15, 19 Закону України «Про звернення громадян» ст. 6 та ст. 38 Закону «Основ законодавства України про охорону здоров`я» на право вільного вибору лікаря та лікувально-профілактичного закладу як некомпетентної посадової особи, якою у зв`язку з займаною посадою порушена ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», а саме: забезпечення поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою рішення, зобов`язати розглянути заяву з наданням відповіді начальника Департаменту охорони здоров`я ХОДА.

Відповідач заступник директора Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, начальник управління з питань фармації, фінансування та економіки Бондарчук Г.В. просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. 03 червня 2019 року до Департаменту охорони здоров`я Харківської ОДА від Міністерства охорони здоров`я України надійшло звернення ОСОБА_1 від 27 березня 2019 року щодо організації роботи поліклініки № 18, направлення на стаціонарне лікування до Харківської обласної клінічної лікарні та з інших питань. Міністерством охорони здоров`я України надано доручення Департаменту охорони здоров`я Харківської ОДА розглянути порушені у зверненні питання, вжити заходи щодо забезпечення заявника необхідною медичною допомогою, у разі необхідності направити його на стаціонарне лікування у профільний заклад. Також здійснити заходи щодо покращення забезпечення медичною допомогою населення у поліклініці № 18 м. Харків. Департаментом на виконання доручення МОЗ України в межах наданої компетенції розглянуто зазначене звернення та надана відповідь від 14 червня 2019 року № Д-4278-07. КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» є закладом третинного рівня. Направлення хворих для госпіталізації в лікувальні заклади третинного рівня регулюються Порядком організації медичного обслуговування та направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 жовтня 2011 року № 646. ОСОБА_1 неодноразово роз`яснювалося, що надання направлення до відділення відновного лікування Харківської обласної клінічної лікарні не відноситься до повноважень ані Департаменту ані посадових осіб Департаменту охорони здоров`я Харківської ОДА. Не передбачено надання направлень на лікування посадовими особами Департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації через відсутність фахівців, які вирішують питання щодо необхідності госпіталізації хворих до відповідних закладів охорони здоров`я. Позивачу не було відмовлено у видачі направлення та не могло бути відмовлено враховуючи те, що надання заявникам направлень на лікування не відноситься до компетенції Департаменту охорони здоров`я. В межах наданої компетенції Департаментом розглянуто звернення ОСОБА_1 від 27 березня 2019 року, а за результатами розгляду надана вичерпна відповідь на ті питання, вирішення яких входить до повноважень Департаменту. Оскільки КНП «Міська поліклініка № 18» Харківської міської ради не підпорядкований Департаменту охорони здоров`я Харківської ОДА в частині питань щодо організації надання ОСОБА_1 допомоги в умовах КНП «Міська поліклініка № 18», звернення позивача надіслано за належністю до Департаменту охорони здоров`я Харківської міської ради з проханням повідомити заявника про результати розгляду. Питання, які порушені у зверненні ОСОБА_1 та вирішення яких входить до повноважень Департаменту охорони здоров`я Харківської ОДА розглянуті об`єктивно, повно та всебічно, в межах наданої компетенції, а за результатами розгляду у встановлений законодавством України строк надана повна та ґрунтовна відповідь, яка підписана повноважною посадовою особою.

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем ОСОБА_1 своєчасно надано повну і обґрунтовану відповідь на його звернення, роз`яснено порядок реалізації його права на вільний вибір лікувального закладу , а тому позов задоволенню не підлягає.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Зазначає, що ним надано достатньо доказів на підтвердження діагнозу, який є достатнім для перебування у відділені відновного лікування і є доказом невиконання Бондарчуком Г.В. посадових обов`язків та ненадання медичної допомоги особі із інвалідністю II групи щодо направлення до відділення відновного лікування.

Відповідач не надав доказів щодо належного виконання вимог Закону «Про звернення громадян», лише надано докази щодо дотримання строків надання відповіді, а по суті звернення не розглянуті.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник директора Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації - начальник управління з питань фармації, фінансування та економіки Бондарчук Г.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Питання, які порушені у зверненні ОСОБА_1 та вирішення яких входить до повноважень Департаменту охорони здоров`я Харківської ОДА розглянуті об`єктивно, повно та всебічно, в межах наданої компетенції, а за результатами розгляду у встановлений законодавством України строк надана повна та грунтовна відповідь, яка підписана повноважною посадовою особою.

Посилання ОСОБА_1 на порушення відповідачем ст. ст. 15, 16 Закону України «Про звернення громадян» є безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, дослідив матеріали справи та обговорив доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи з 01 лютого 2011 року ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності безстроково.

03 червня 2019 року Департаментом охорони здоров`я Харківської ОДА отримано лист МОЗ України, яким направлено для розгляду звернення ОСОБА_1 з додатками на 11 аркушах.

14 червня 2019 року Департаментом охорони здоров`я Харківської ОДА за вих. №Д-4278-07 за підписом заступника начальника Департаменту Бондарчука Г.В. надано відповідь на звернення ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що відповідач діяв у межах закону, відповідь є вичерпною, а тому підстав для задоволення позову не вбачається.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.ст. 15, 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, осіб з інвалідністю внаслідок війни розглядаються першими керівниками державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій особисто.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що відповідач порушує його права шляхом надання відповідей про порядок направлення на стаціонарне лікування згідно підзаконного акту, при цьому не розглядаючи самого звернення в силу некомпетентності та невидачі самого направлення.

Відповідач категорично запречує проти позову, зазначаючи, що відповідь є вичерпною та містить відповіді на постановлені питання в межах повноважень. Також зазначає, що позивачу неодноразово роз`яснювались як процедура отримання направлення на лікування та отримання третинної (високоспеціалізованої медичної допомоги), а також неможливість надання такого направлення через відсутність відповідних повноважень у посадових осіб Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації.

Як вбачається зі змісту відповіді ОСОБА_1 повторно повідомлено, що порядок направлення хворих для госпіталізації в лікувальні заклади третинного рівня, яким є КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 жовтня 2011 року за № 646 (г1414-11), а саме «Порядок організації медичного обслуговування та направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 грудня 2011 року за № 1416/20154. Також зазначено, що після консультації в міській поліклініці та лікування в стаціонарі другого рівня мешканців міста та районів області, у разі виникнення необхідності в обстеженні та консультації фахівців третинного рівня, медичні працівники скеровують хворих до консультативної поліклініки КЗОЗ «Обласна клінічна лікарня - центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» або інших закладів охорони здоров`я третинного рівня, для вирішення питань госпіталізації та визначення профільності необхідних стаціонарних відділень.

Крім того, позивача повідомлено, що з метою розгляду питань організації надання медичної допомоги в умовах КНП «Міська поліклініка №18» Харківської міської ради звернення надіслано на розгляд за належністью до Департаменту охорони здоров`я Харківської міської ради.

Згідно статті 1, 8, 33, 35-3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.

Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров`я медичної допомоги, до якої належать : екстрена медична допомога; первинна медична допомога; вторинна (спеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; третинна (високоспеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; паліативна допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров`я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах. Медична допомога за видами поділяється на екстрену, первинну, вторинну (спеціалізовану), третинну (високоспеціалізовану), паліативну, медичну реабілітацію. Порядок надання медичної допомоги лікарями та іншими медичними працівниками і порядок направлення пацієнтів до закладу охорони здоров`я, що надає медичну допомогу відповідного виду, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, якщо інше не передбачено законом.

Третинна (високоспеціалізована) медична допомога - медична допомога, що надається в амбулаторних або стаціонарних умовах у плановому порядку або в екстрених випадках і передбачає надання консультації, проведення діагностики, лікування хвороб, травм, отруєнь, патологічних станів, ведення фізіологічних станів (під час вагітності та пологів) із застосуванням високотехнологічного обладнання та/або високоспеціалізованих медичних процедур високої складності; направлення пацієнта відповідно до медичних показань для надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги або третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги з іншої спеціалізації.

Порядок направлення пацієнтів відповідно до медичних показань до закладів охорони здоров`я, що забезпечують надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, а також порядок надання такої допомоги встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Третинна (високоспеціалізована) медична допомога надається відповідно до медичних показань за направленням лікуючого лікаря з надання первинної чи вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги або закладу охорони здоров`я, який забезпечує надання первинної, вторинної (спеціалізованої) чи третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, у тому числі й іншої спеціалізації. При цьому, без направлення третинна (високоспеціалізована) медична допомога надається безоплатно відповідно до медичних показань у закладах охорони здоров`я, з якими укладені договори про медичне обслуговування населення, пацієнтам із хронічними захворюваннями, які перебувають на диспансерному обліку у відповідному високоспеціалізованому багатопрофільному або однопрофільному закладі охорони здоров`я. Без направлення третинна (високоспеціалізована) медична допомога також надається безоплатно відповідно до медичних показань у закладах охорони здоров`я пацієнтам, які перебувають у невідкладному стані.

Відповідно до частин 1, 2 статті 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров`я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Згідно п. 1.1 Розділу І Порядку організації медичного обслуговування та направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 жовтня 2011 року № 646( чинний на час надання відповіді), цей Порядок регулює основні засади організації надання медичної допомоги в закладах ВМД та ТМД та умови, за яких пацієнт скеровується до закладів охорони здоров`я державної та комунальної форм власності, що надають вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу (далі - ВМД) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу (далі - ТМД), а також шляхи надходження пацієнтів до зазначених закладів.

За Розділом ІІІ вищенаведеного Порядку визначено порядок направлення пацієнтів до закладів третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги. Так, зокрема згідно п. 3.1. направлення пацієнтів у плановому порядку до закладів ТМД відповідної спеціалізації здійснюється за таких умов: 1) необхідність у використанні високотехнологічних, високоспеціалізованих методів діагностики та лікування; 2) відсутність ефекту від застосованого лікування в закладах ВМД; 3) складні для діагностики випадки захворювань.

При цьому, направлення пацієнтів до закладів ТМД у плановому порядку забезпечують: лікарі-спеціалісти закладів ВМД, ТМД, лікарсько-консультативні комісії обласних лікарень, спеціалізованих центрів (у разі направлення до клінік НДІ) (п. 3.2).

Направлення ж пацієнтів до закладів ТМД в екстреному порядку забезпечують: медичні працівники служби швидкої медичної допомоги; лікарі ЦПМСД, лікарі ЗП-СЛ, які провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці, що перебувають з ЦПМСД у цивільно-правових відносинах, та лікарі спеціалісти закладів ВМД за необхідності в терміновому використанні високотехнологічних або високоспеціалізованих методів діагностики та лікування.

Отже, вимогами чинного законодавство визначено перелік осіб, до компетенції яких відноситься питання щодо направлення пацієнтів до закладів ТМД, серед яких посадові особи місцевих державних адміністрацій не зазначені.

Також, серед повноважень місцевої державної адміністрації в галузі науки, освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, материнства і дитинства, сім`ї та молоді згідно ст. 22 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» повноваження щодо визначення закладу лікування особи та направлення її для лікування відсутні.

Також, КНП «Міська поліклініка №18» є комунальним не державним закладом охорони здоров`я, а тому запит обґрунтовано направлено за належністю до органів місцевого самоврядування, про що повідомлено позивача.

Посилання ОСОБА_1 щодо порушення його права на вільний вибір лікаря та лікувального закладу у зв`язку з посиланням на Порядок у організації медичного обслуговування та направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 жовтня 2011 року № 646, що на його думку, суперечить ст. 64 Конституції України- обґрунтовано не прийнято судом першої інстанції та не приймається судом апеляційної інстанції.

За ст. 64, 49, 8, 117 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

За п. 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 МОЗ у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України і постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Накази МОЗ, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами.

Отже, нормотворча діяльність органів виконавчої влади передбачена вимогами Закону, а тому визначення порядку надання медичної допомоги шляхом видання відповідного наказу МОЗ безумовно не свідчить про порушення прав на охорону здоров`я, передбаченого Конституцією України.

Даний наказ був чинним на час надання відповіді, а тому посилання на нього у відповіді заступника начальника Департаменту охорони здоров`я Харківської ОДА, якою роз`яснено порядок направлення до лікувальних закладів третинного рівня, не свідчить про порушення вимог чинного законодавства та дискримінаційного ставлення до позивача як особи, що має групу інвалідності.

За таких обставин вважати, що дії відповідача порушують права позивача на право вільного вибору лікаря та лікувально-профілактичного закладу - не можна.

Звернення розглянуто у відповідності до вимог закону, в межах повноважень, відповідь містить відповіді на ті питання, які входить до компетенції Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації у визначений законом строк.

За таких обставин підстав для задоволення позову не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 06 лютого 2020року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25 травня 2020 року.

Головуючий - А.І. Овсяннікова

Судді: І.П. Коваленко

А.В. Котелевець