ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/8856/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - Міська рада, позивач, скаржник) - Бондаренко І.О. (самопредставництво, посадова інструкція від 12.05.2020),

відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК, відповідач) - Данилов К.О. (самопредставництво, наказ від 22.01.2020 №3-ОД),

розглянув касаційну скаргу Міської ради,

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2019 (головуючий - суддя Мандриченко О.В.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 (головуючий - суддя Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.)

у справі № 910/8856/19

за позовом Міської ради

до АМК

про визнання недійсним рішення.

Історія справи

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У липні 2019 року Міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до АМК про визнання недійсним рішення АМК від 25.04.2019 № 287-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» (далі - Рішення АМК).

1.2. Позов мотивовано тим, що Рішення АМК є необґрунтованим, оскільки АМК неповно з`ясовано та не доведено обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, неправильно застосовано норми матеріального права.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020, у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано відсутністю підстав, передбачених частиною першою статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», для задоволення позовних вимог та визнання недійсним Рішення АМК.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду Міська рада просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 910/8856/19, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Міської ради.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Як на підставу касаційного оскарження названих судових рішень Міська рада посилається на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказуючи на те, що на цей час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо притягнення до відповідальності органу місцевого самоврядування за антиконкурентну організацію дорожнього руху, за умови, що така організація прямо передбачена Генеральним планом міста та стратегією розвитку торговельного порту.

4.2. Скаржник зазначає, що рішення органу місцевого самоврядування про організацію дорожнього руху апріорі не може розглядатися як дія, якою встановлені не передбачені законами України обмеження самостійності підприємств у частині споживання ними послуг, оскільки таке рішення, на думку позивача, має зовсім іншу правову природу та мету, покликане забезпечити організацію дорожнього руху у найбільш оптимальний спосіб та не спрямоване на регулювання споживання будь-яких послуг.

4.3. Міська рада вважає, що судами попередніх інстанцій оскаржувані рішення у справі ухвалені з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а саме: підпункту 7 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; статті 1, пункту 1 частини другої статті 10, статті 28-1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»; статті 6 Закону України «Про дорожній рух»; пункту 1 частини першої статті 19 Закону України «Про автомобільні дороги», пункту 2 частини першої статті 1, статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності», статті 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».

4.4. Скаржник вказує на те, що рішення виконавчого комітету Міської ради від 25.02.2016 № 46 «Про затвердження схеми організації руху вантажного транспорту до Одеського морського торгівельного порту» прийнято на виконання положень Генерального плану м. Одеси, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 №6489-VI, яким передбачено вжиття заходів спрямованих на вилучення контейнеровозів з магістральних вулиць міста саме шляхом забезпечення заїзду в порт усього вантажного транспорту з окружної дороги через «Сухий порт». Крім того, Міська рада зазначає про те, що назване рішення виконавчого комітету Міської ради у цьому випадку носить організаційно-розпорядчий характер та лише затверджує раніше розроблені управлінські рішення.

4.5. Міська рада звертає увагу на те, що АМК рішенням від 21.12.2017 №720-р зобов`язало Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротерминал» забезпечити можливість проїзду в Одеський морський торговельний порт експедиторів (перевізників) територією товариства без сплати за послуги, у випадку якщо експедитори (перевізники) не потребують і не мають наміру їх споживати, крім тих, що стосуються користування територією Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротерминал» для проїзду до Одеського морського торговельного порту і без яких забезпечити такий проїзд неможливо.

Так, скаржник вказує на те, що АМК безпідставно розповсюдив відповідальність за порушення, яка має покладатися на особу, яка таке порушення вчинила, на орган місцевого самоврядування, адже Міська рада не уповноважувала Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротерминал» стягувати кошти за послуги, які фактично не надавалися.

5. Позиція відповідача

5.1. АМК 15.05.2020 направлено на адресу Касаційного господарського суду відзив на касаційну скаргу Міської ради, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги з посиланням на її безпідставність та необґрунтованість.

5.2. АМК вказує на те, що частиною 2 статті 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно- господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

5.3. АМК звертається до висновку, викладеного у постанові Вищого господарського суду України від 31.11.2010 у справі № 27/143/10, відповідно до якого, зокрема вказано, що «ніким не заперечується право органу місцевого самоврядування створювати в межах наданих йому повноважень комунальні підприємства, але водночас, як правильно зазначено попередніми судовими інстанціями, реалізація Виконкомом повноважень, у тому числі наданих згаданою статтею 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", має здійснюватись з дотриманням вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", в тому числі наведеної раніше частини другої статті 4 цього законодавчого акта…».

5.4. Відповідач зазначає, що органи місцевого самоврядування, у тому числі Скаржник, під час виконання свого обов`язку щодо забезпечення безперервних, безпечних економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами зобов`язані також враховувати можливий вплив на стан конкуренції, а також не вчиняти дії які мають на неї негативний вплив.

5.5. АМК вказує на те, що погодження спірного рішення Виконкому ОМР з профільними центральними органами виконавчої влади не спростовує факту вчинення позивачем порушення, з огляду на виключні повноваження органів Комітету, що передбачені статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» відповідно до яких здійснення іншими органами державної влади повноважень Антимонопольного комітету України, передбачених пунктами 1-4 і 11 частини першої, пунктами 1, 2 і 4 частини другої, пунктами 11-13, 15 і 16 частини третьої цієї статті, не допускається.

5.6. Щодо притягнення до відповідальності ТОВ «Євротерминал» за порушення законодавства про захист економічної конкуренції АМК зазначає, що ТОВ «Євротерминал» та Виконавчий комітет Одеської міської ради вчинили різні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, хоча і пов`язаних між собою обставинами. Так, порушення Міської ради полягає у створенні таких умов що весь вантажний транспорт прямує до Одеського морського торговельного порту через територію ТОВ «Євротерминал» на якій розташовано Сухий порт для відстою вантажного автотранспорту до в`їзду в ОМТП. Водночас порушення ТОВ «Євротерминал» полягають у стягненні плати за комплекс послуг які за фактично не надавались.

5.7. Крім того, відповідач зазначає, що як структура статті 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» так і структура пункту 2 Положення про порядок погодження з органами Антимонопольного комітету України рішень органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування щодо демонополізації економіки, розвитку конкуренції та антимонопольного регулювання, затвердженого Розпорядженням Комітету 01.04.1994 № 4-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.04.1994 за № 78/287 не свідчить про те, що перелік нормативно-правових актів та рішень органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, органів місцевого самоврядування які підлягають погодженню з органами Комітету є вичерпним. Відтак, рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 25.02.2016 № 46 «Про затвердження схеми організації руху вантажного транспорту до Одеського морського торгівельного порту» підлягало погодженню з органами Комітету, тому висновок суду прийнятий із правильним застосуванням норм матеріального права зокрема статті 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. АМК 25.04.2019 прийнято рішення № 287-р у справі №143-26.13/88-17 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції", яким:

- визнано, що виконавчий комітет Одеської міської ради, прийнявши 25.02.2016 рішення № 46 "Про затвердження схеми організації руху вантажного транспорту до Одеського морського торгівельного порту", вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене абзацом дев`ятим частини другої статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді дії, якою встановлені не передбачені законами України обмеження самостійності підприємств у частині споживання платних послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерминал", що надаються на території Сухого порту;

- зобов`язано виконавчий комітет Одеської міської ради передбачити можливість заїзду вантажного автотранспорту до Одеського морського торговельного порту без споживання платних послуг товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерминал".

6.2. Рішення АМК мотивовано таким:

- виконавчим комітетом Одеської міської ради 25.02.2016 прийнято рішення № 46 «Про затвердження схеми організації руху вантажного транспорту до Одеського морського торгівельного порту» (далі - Рішення № 46), яким обмежено рух до Одеського морського торгівельного порту таким чином, що весь вантажний транспорт прямує до нього виключно через територію ТОВ «Євротерминал», з обов`язковим користуванням та оплатою його послуг;

- проект зазначеного Рішення № 46 на погодження до органів АМК, відповідно до статті 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», не надходив;

- порядок надання послуг та їх вартість, що надаються ТОВ «Євротерминал» за договорами із вантажовласниками, були предметом розслідування АМК, за результатами якого прийнято рішення від 21.12.2017 № 720-р, яким ТОВ «Євротерминал» зобов`язано забезпечити можливість проїзду в ОМТП експедиторів (перевізників) територією товариства без сплати за послуги, у випадку якщо експедитори (перевізники) не потребують і не мають наміру їх споживати, крім тих, що стосуються користування територією ТОВ «Євротерминал» для проїзду до ОМТП і без яких забезпечити такий проїзд неможливо;

- ТОВ «Євротерминал», на території якого розташовано Сухий порт (до складу якого входить накопичувальний транзитний майданчик) для відстою вантажного автотранспорту до в`їзду в ОМТП, є єдиним суб`єктом господарювання, що надає послуги обслуговування транспорту на ньому, без споживання яких заїзд в ОМТП є неможливим, та, відповідно до рішення АМК від 21.12.2017 № 720-р, є таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг, пов`язаних з обслуговуванням (обробкою) вантажних транспортних засобів, без оплати яких заїзд в ОМТП є неможливим, з часткою 100 відсотків, зокрема, у зв`язку із встановленим Рішенням № 46 обмеженням доступу до ОМТП;

- АМК зроблено висновок про те, що за умов збереження фактичної сплати за проїзд до Одеського морського торговельного порту у вигляді послуги, яку надає ТОВ «Євротерминал», рішення № 46 «Про затвердження схеми організації руху вантажного транспорту до Одеського морського торгівельного порту» продовжуватиме обмежувати самостійність підприємств щодо придбання або не придбання відповідної послуги;

- на час прийняття рішення АМК встановлено незабезпеченість безперешкодного проїзду до ОМТП;

- дії Виконавчого комітету Одеської міської ради мають негативні наслідки для суб`єктів господарювання, яким такими діями створюються перешкоди доступу до вільного проїзду до ОМТП, а саме у вигляді споживання платних послуг ТОВ «Євротерминал»;

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки касаційна скарга у цій справі подана після набрання чинності названого закону розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020 (далі - у редакції, чинній з 08.02.2020).

7.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

8.2. Відповідно до з`ясованого попередніми судовими інстанціями змісту Рішення АМК, дії Міської ради згідно з ним кваліфіковано за ознаками пункту 3 статті 50, абзацу дев`ятого частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

8.3. Відповідно до частина друга статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

8.4. Положеннями частин першої-третьої статті 25 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що держава підтримує конкуренцію як змагання між суб`єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб`єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб`єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку.

Органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб`єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

Уповноважені органи державної влади і органи місцевого самоврядування повинні здійснювати аналіз стану ринку і рівня конкуренції на ньому і вживати передбачених законом заходів щодо упорядкування конкуренції суб`єктів господарювання.

Стаття 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" відносить до основних завдань названого Комітету здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

- цим Законом регулюються відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб`єктами господарювання; суб`єктів господарювання з іншими суб`єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв`язку з економічною конкуренцією; цей Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України (стаття 2);

- суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію (частина друга статті 4);

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні дії органів місцевого самоврядування (пункт 3 статті 50);

- антиконкурентними діями органів, зокрема, місцевого самоврядування є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність таких органів, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції (частина перша статті 15);

- антиконкурентними діями, в тому числі органів місцевого самоврядування, зокрема, визнається дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком (абзац дев`ятий частини другої статті 15).

8.5. Місцевий та апеляційний господарські суди, дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, дослідивши доводи АМК, які покладені в обґрунтування висновків, а саме встановлення, що прийняття спірного рішення позивача (рішення №46) має безпосередній вплив на конкуренцію, оскільки внаслідок прийняття такого рішення створені умови, за яких при відсутності альтернативного шляху вантажний транспорт прямує до Одеського морського торгівельного порту через територію ТОВ "Євротерминал", що сприяє монополізації ТОВ "Євротерминал", та обмежує самостійність підприємств, що полягає у тому, що для вантажного транспорту рух організований таким чином, що суб`єкти господарювання не маючи можливість обрати альтернативний заїзд до ОМТП вимушені сплачувати ТОВ "Євротерминал" кошти за послуги, що свідчить про ущемлення їх інтересів, - дійшли обґрунтованих висновків про прийняття АМК Рішення у межах наданих йому повноважень та про відсутність передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для скасування Рішення АМК.

8.6. Доводи касаційної скарги Міської ради висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

8.7. Верховний Суд виходить з того, що державі в особі позивача необхідно виконувати позитивні зобов`язання, зазначені у статті 25 ГК України: не приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб`єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб`єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. Вказане узгоджується з положенням частини другої статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже вчиняючи певні дії (ухвалюючи відповідні рішення) органи державної влади і органам місцевого самоврядування у межах своїх повноважень (дискреційних повноважень) повинні враховувати положення статті 25 ГК України та сприяти розвитку конкуренції не допускаючи порушення антимонопольного законодавства.

З таких міркувань, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги Міської ради викладені у пункті 4.2 - 4.4 цієї постанови.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

У пунктах 127, 128 рішення Суду від 14.06.2007 у справі «Свято-Михайлівська Парафія проти України» Суд нагадав, що "закон" має бути сформульовано з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість в розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії (див., наприклад, Rekvenyi v. Hungary [GC], no. 25390/94, paragraphs 34, ECHR 1999-III; and Ukrainian Media Group v. Ukraine, no. 72713/01, paragraph 48, 29 March 2005). Ступінь передбачуваності в значній мірі залежить від змісту акта, який розглядається, сфери, яку він має охопити, та кількості та статусу тих, кому його адресовано (див., Groppera Radio AG and Others v. Switzerlend, judgment of 28 March 1990, A no. 173, p. 26 paragraph 68).

До того ж, в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання (див., серед інших рішень, Amann v. Switzerland [GC], no. 27798/95, ECHR 2000-II, paragraphs 55 and 56; Rotari v. Romania [GC], no 28341/95, ECHR 2000-V, paragraphs 55-63).

Верховний Суд звертає увагу на те, що допускаючи занадто широке й довільне розуміння (тлумачення) дискреції у питанні організацію дорожнього руху під час прийняття рішення № 46, Міська рада не врахувала допустимих законних меж своїх повноважень та об`єктивних і розумних критеріїв для убезпечення позивача від свавілля, несправедливості, непрогнозованості свого рішення, а також вимог конкурентного права.

8.8. Аргументи скаржника про безпідставність відповідальності Міської ради з посиланням на рішення АМК від 21.12.2017 № 720-р щодо ТОВ «Євротерминал» не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, з огляду на те, що підстави притягнення до відповідальності у справі АМК № 130-26.13/22-17 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ «Євротерминал», наслідком розгляду якої стало прийняття рішення АМК від 21.12.2017 №720-р, та підстави ухвалення рішення АМК від 25.04.2019 № 287-р (рішення, що оскаржується позивачем) є різними і наявність рішення від 21.12.2017 №720-р не спростовує наявність підстав для визнання Антимонопольним комітетом України дій Міської ради щодо прийняття рішення №46 порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого абзацом дев`ятим частини другої статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

8.9. Інші доводи Міської ради, які наведені в касаційній скарзі, зводяться до власного тлумачення норм законодавства та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові суду чи відхилені ним. Тому пов`язані з наведеним аргументи скаржників не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

8.10. З огляду на викладене, Касаційним господарським судом приймаються до уваги доводи АМК, викладені у відзиві на касаційну скаргу, як такі, що ґрунтуються на встановлених судами попередніх інстанцій обставинах справи.

8.11. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип юридичної визначеності, складовою якого є принцип res judicata.

Базове тлумачення принципу res judicata, вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.8. Колегія суддів касаційної інстанції звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), рішення від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", в яких послідовно зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. У рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Верховний Суд вважає, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Звертаючись з касаційною скаргою, Міська рада не спростувала наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довела неправильного застосування ними норм матеріального права та/чи порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

9.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Міської ради залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

10. Судові витрати

10.1. Понесені Міською радою у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Виконавчого комітету Одеської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 910/8856/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос