ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/8977/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Стратієнко Л.В., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Півень А.Л.;

за участю представників:

позивача - Деруга Н.О. - адвокат;

відповідача - Ковальчук Т.О. - адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя Чинчин О.В.)

від 25.09.2019

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Євсіков О.О., судді - Агрикова О.В., Чорногуза М.Г.)

від 18.12.2019

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд»

до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України»

про зобов`язання відвантажити зерно вартістю 299 947,20 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

1.1. У липні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд» (надалі - ПАТ «Аграрний фонд», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державна продовольчо - зернова корпорація України» (надалі - ПАТ «Державна продовольчо - зернова корпорація України», відповідач) про зобов`язання відвантажити зерно пшениці 6 класу 2017 року врожаю у кількості 71, 416 тонн загальною вартістю 299 947, 20 грн.

1.2. Позовна заява обґрунтована такими обставинами:

1.2.1. 28.07.2016 року між ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (зерновий склад) та ПАТ «Аграрний фонд» (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна № 8-З/ЗБ/2016 (з протоколом розбіжностей), відповідно до умов якого поклажодавець зобов`язаний був передати зерно, а зерновий склад зобов`язаний прийняти його на зберігання на умовах, визначених цим договором.

1.2.2. Відповідно до пункту 3.3. договору від 28.07.2016 року зазначено, що поклажодавець зобов`язаний своєчасно розраховуватись за надані йому послуги з приймання, оформлення, зберігання, відвантаження зерна та надання додаткових послуг, пов`язаних зі зберіганням зерна.

1.2.3. За умовами пункту 6.1 договору від 28.07.2016 року (в редакції протоколу розбіжностей) не пізніше ніж за 10 робочих днів до запланованої дати відвантаження зерна, поклажодавець зобов`язаний письмово повідомити про це зерновий склад (у тому числі перелік транспортних засобів, водіїв та експедиторів за 2 дні). Кількість, вага та спосіб відвантаження зерна узгоджується поклажодавцем із зерновим складом шляхом складання графіку з урахуванням технічних можливостей зернового складу, погодних умов та інших факторів.

1.2.4. Згідно з пунктами 6.2, 6.3 договору від 28.07.2016 року (в редакції протоколу розбіжностей) поклажодавець здійснює зазначене повідомлення зернового складу про намір відвантажити зерно шляхом надання заявки на відвантаження зерна (форма заявки - додаток № 4 до договору).

1.2.5. Відпуск зерна здійснюється зерновим складом партіями на підставі письмової заяви поклажодавця із зазначенням найменування зерна, його кількості (ваги), назви експедитора, виду транспорту та дату відвантаження згідно з погодженим графіком.

1.2.6. Пунктом 6.8. договору від 28.07.2016 року (в редакції протоколу розбіжностей) передбачено, що відвантаження зерна проводиться після повної оплати поклажодавцем послуг зернового складу, включно з оплатою послуг по відвантаженню зерна за мінусом 10% від вартості.

1.2.7. Доказом виконання зерновим складом обов`язку з відвантаження партії зерна належної кількості та якості, є підписана представником поклажодавця товарно-транспортна накладна (ТТН), погашена складська квитанція, виправлення в тексті яких не допускається (пункт 6.15 договору від 28.07.2016 року).

1.2.8. Відповідно до пункту 9.1 договору від 28.07.2016 року (в редакції протоколу розбіжностей) послуги зернового складу по відвантаженню надаються за умови попередньої оплати в розмірі 90%, остаточний розрахунок проводиться по фактично виконаним роботам.

1.2.9. Додатковими угодами до договору від 28.07.2016 року №1 від 15.09.2016 року, № 2 від 01.11.2016 року, №3 від 28.12.2016 року, № 4 від 18.05.2017 року, № 5 від 29.05.2017 року, № 6 від 06.07.2017 року, № 7 від 12.12.2017 року, № 8 від 16.03.2018 року та № 9 від 21.05.2018 року сторони вносили зміни до договору щодо вимог до якості зерна, тарифів на послуги зернового складу, строку зберігання, юридичних адрес сторін.

1.2.10. На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв пшеницю м`яку 6 класу, урожаю 2017 року, у кількості 833,656 тонн, на підтвердження чого видано складські квитанції № 186 від 30.08.2017 року (серія АЦ № 510412) та № 414 від 12.02.2018 року (серія АЧ № 224340).

1.2.11. Додатковою угодою № 9 від 21.05.2018 року сторони погодили новий строк зберігання зерна - до подання поклажодавцем вимоги про його повернення, але в усякому разі, повернення зерна поклажодавцю відбувається не пізніше 30.06.2018 року (граничний строк зберігання).

1.2.12. 22.05.2018 року позивачем направлено зерновому складу заявку на відвантаження зерна залізничним транспортом у строк не пізніше 30.06.2018 року у кількості 833,656 тонн. У заявці було зазначено уповноважену на отримання особу та транспортну організацію.

1.2.13. У період з 07.06.2018 року по 13.06.2018 року відповідачем здійснено відвантаження зерна у кількості 761,750 тонн, що підтверджується актом наданих послуг № 0000136 від 10.07.2018 року (підписаним між позивачем та експедитором - ТОВ «Озмантус»), залізничними накладними № 43099084, № 43099142, № 43154665, № 43154608, № 43172915 та товарно-транспортними накладними № 122 від 07.06.2018 року, № 123 від 11.06.2018 року, № 124 від 13.06.2018 року.

1.2.14. Листом від 29.08.2018 позивач повідомив відповідача, що на зерновому складі має зберігатися залишок зерна у кількості 71,416 тонн, проте щодо вказаного залишку не було видано складську квитанцію, не допущено представника позивача 19.06.2018 до проведення перевірки наявності залишку зерна за місцем зберігання.

1.2.15. 05.11.2018 позивач направив зерновому складу заявку на відвантаження зерна, в якій поклажодавець посилаючись на часткове відвантаження відповідачем зерна, просить внести зміни до заявки від 22.05.2018 року, зменшивши кількість зерна на відвантаження залізничним транспортом до 762,240 тонн.

1.2.16. 22.11.2018 та 29.11.2018 позивач вчергове звернувся до відповідача з листами, в яких просив посприяти у здійсненні відвантаження 71,416 тонн пшениці.

1.2.17. У відповідь на лист від 22.11.2018 року відповідач повідомив, що викладені у листі обставини потребують додаткової перевірки і питання буде вирішено після її проведення.

1.2.18. 02.01.2019 позивач направив зерновому складу коригуючу заявку на відвантаження зерна, в якій поклажодавець посилаючись на часткове відвантаження відповідачем зерна, просив внести зміни до заявки від 22.05.2018 року, змінивши строк відвантаження до 31.01.2019 року включно, зменшивши кількість зерна на відвантаження залізничним транспортом до 762,240 тонн, змінивши кількість до відвантаження зерна автотранспортом до 71,416 тонн із зазначенням транспортної організації.

1.2.19. 26.02.2019 року відповідач на вимогу позивача про відвантаження зерна надав відповідь, якою відмовив у задоволенні цієї вимоги з посиланням на недодержання порядку отримання зерна, оскільки надання коригуючої заяви не передбачено умовами договору. Крім того, відповідач з посиланням на умови договору вказує на наявність заборгованості за послуги зберігання, що унеможливлює відвантаження зерна, запропонував підписати акти здачі-приймання робіт, сплатити наявну заборгованість, оформити належним чином заявку та погодити графік відвантаження залишку зерна.

1.2.20. 19.03.2019 позивач повідомив, що ним було дотримано положення договору, надано всі необхідні документи для одержання зерна, запропоновано надати графік відвантаження, в той же час вимоги було проігноровано відповідачем. Також позивач вимагав виконати заявку на відвантаження зерна від 22.05.2018 року № 10/167 у повному обсязі та надати графік на відвантаження зерна пшениці 6 класу 2017 року врожаю у кількості 71,416 тонн у максимально стислі строки.

1.2.21. З огляду на те, що відповідач залишив всі вимоги позивача без задоволення, позивач звернувся з цим позовом.

1.3. Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував зазначаючи, що підставою відмови у відвантаженні зерна стало недодержання позивачем порядку та умов відвантаження зерна, передбачених договором від 28.07.2016 року, а саме: ненаправлення письмового повідомлення про відвантаження зерна; неузгодження графіку відвантаження зерна; неповідомлення про перелік транспортних засобів, водії, експедиторів, які мають бути задіяні для відвантаження зерна; ненадання заявки на відвантаження встановленої форми; ненадання оригіналу першого примірнику складського документу на зерно пшениці у кількості 71,416 тонн та довіреності на його отримання. Також, відповідач стверджує, що позивачем порушені умови договору щодо своєчасності оплати вартості послуг, що також є підставою для відмови у відвантажені зерна.

1.4. У відповіді на відзив позивач зазначає, що він на виконання пунктів 6.1 - 6.3 договору завчасно надав заявку відповідачу на відвантаження 833,656 тонн зерна, а також на виконання пункту 6.5 договору надав весь необхідний пакет документів для здійснення відвантаження зерна. Позивач вказував, що відповідач з невідомих для нього причин здійснив часткове відвантаження товару, при цьому, не виписавши складську квитанцію на залишок не відвантаженого зерна. Щодо заборгованості за послуги зберігання за червень 2018 року, то позивач вказав, що він мав право у відповідності до пункту 9.1 договору здійснити таку оплату після відвантаження зерна.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 у справі № 910/8977/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019, позов про зобов`язання відвантажити зерно вартістю 299 947,20 грн задоволено повністю.

2.2. Приймаючи рішення по суті спору суди виходили з таких обставин:

- у Реєстрі складських документів на зерно відсутні відомості про погашення складської квитанція №АЦ 510412 від 30.08.2017 року, на підставі якої було передано пшеницю 6 класу 2017 року врожаю;

- строк зберігання зерна погоджений сторонами в договорі складського зберігання № 8-3/3Б/2016 від 28.07.2016 року, з урахуванням умов додаткової угоди № 9 від 21.05.2018 року, закінчився 30.06.2018 року;

- позивач неодноразово звертався до відповідача з заявками на відвантаження зерна із зазначенням строку відвантаження зерна, уточненої кількості зерна на відвантаження залізничним транспортом - 762,240 тонн та кількості до відвантаження зерна автотранспортом - 71,416 тонн із зазначенням транспортної організації;

- відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження факту повернення позивачу переданого на підставі договору складського зберігання № 8-3/3Б/2016 від 28.07.2016 року зерна пшениці 6 класу 2017 року врожаю у кількості 71,416 тонн (прийняття якого зерновим складом оформлено складською квитанцією №АЦ 510412, дата видачі 30.08.2017 року), як і доказів погашення відповідної складської квитанції.

2.3. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, вказали, що у позивача не виникло зобов`язання з надання нової заяви з повним пакетом документів, визначених умовами договору складського зберігання № 8-3/3Б/2016 від 28.07.2016 року, оскільки зерновим складом не було відвантажено весь обсяг зерна, не було погашено складську квитанцію та не було видано нову складську квитанцію на залишок невідвантаженого зерна.

2.4. Суди першої та апеляційної інстанції також зазначили, що позивач неодноразово звертався до відповідача (в особі Ічнянського ХПП) з проханням узгодити графік відвантаження зерна та видачі нової складської квитанції, однак доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання договірного зобов`язання суду не надано.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 13.01.2020 АТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» звернулося до суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у справі № 910/8977/19, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

3.2. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права зазначає, що:

- суди попередніх інстанцій в порушення вимог статей 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України безпідставно посилаються на листи позивача № 83/20-3/3-1 від 14.06.2018, в якому зазначається, що під завантаження зерна позивач надав 12 вагонів та № 13/20-03/3-4 від 19.08.2018, яким позивач просив відповідача видати нову складську квитанцію на залишок зерна, оскільки докази направлення чи вручення відповідачу цих листів відсутні;

- суди попередніх інстанцій в порушення вимог статті 86 та частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України не врахували, що позивач не надав відповідачу оригінал першого примірника складського документу на зерно в кількості 71, 416 тонн, що стало одною з обставин, яка унеможливила відвантаження відповідачем вказаного зерна позивачу;

- суди першої та апеляційної інстанції в порушення частини 3 статті 538, частини 3 статті 946 Цивільного кодексу України частини 3 статті 28 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» не врахували, що відвантаження залишку зерна пшениці в кількості 71, 416 тонн може бути здійснено відповідачем тільки після повної оплати позивачем послуг зернового складу, включно з оплатою послуг по відвантаженню цього зерна за мінусом 10% від вартості послуг відвантаження.

3.3. ПАТ «Аграрний фонд» подало відзив на позовну заяву, відповідно до якого просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у справі № 910/8977/19 - без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. 08.02.2020 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

4.2. За правилом пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

4.3. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України від 03.10.2017 N 2147-VIII.

4.4. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (зараз і надалі, в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.5. Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

4.6. Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зберігання зерна - комплекс заходів, які включають приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна.

4.7. Статтею 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» передбачено, що зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво; складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня. На вимогу особи, яка здала зерно на зберігання, зерновий склад зобов`язаний виписувати окремі складські документи на зерно на будь-які частини зданого на зберігання зерна. Нові складські документи на зерно видаються в обмін на раніше виписані.

4.8. Згідно зі статтею 43 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію. Істотні дані складської квитанції встановлюються Кабінетом Міністрів України.

4.9. Відповідно до статті 46 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» після видачі зерна володільцям складських документів на зерно зернові склади повинні погасити прийняті складські документи на зерно шляхом відмітки на складському документі - «погашено». Погашені складські документи на зерно в повторний обіг не допускаються і виключаються з реєстру складських документів на зерно, про що робиться відповідний запис. Погашені складські документи зберігаються зерновим складом протягом трьох років.

4.10. Пунктом 6.6 договору сторони передбачили, що у випадку, якщо поклажодавець забирає партію зерна в кількості, меншій ніж вказано в складському документі на зерно, зерновий склад видає йому, в обмін на раніше виписаний документ, новий складський документ із зазначенням залишкової кількості зерна, розрахованої на підставі відповідного акту - розрахунку зернового складу, з урахуванням даних особового рахунку поклажодавця.

4.11. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення переданого на зберігання позивачем зерна, а також щодо оформлення належним чином складських документів на передане позивачу зерно та зерно, яке залишилось на зберіганні в складському приміщенні відповідача.

4.12. Розділом 1 Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 27.06.2003 №198 (надалі - Положення), передбачено, що бланки складських документів на зерно є бланками документів суворої звітності. Їх виготовлення, отримання, доставка, облік, зберігання, видача, списання проводяться згідно з чинним законодавством.

4.13. Відповідно до пункту 1.5 розділу 1 Положення облік надходження, використання бланків складських документів здійснюються державним підприємством «Держреєстри України» в електронному вигляді в Реєстрі складських документів на зерно. Другі примірники виданих зерновим складом складських документів на зерно та невикористані бланки складських документів на зерно зберігаються на зерновому складі. Внесення до Реєстру складських документів на зерно інформації про використання бланків складських документів здійснюється відповідно до вимог та порядку, які визначаються Кабінетом Міністрів України у відповідності до положень статті 45 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні».

4.14. Згідно з п. 1.19 розділу 1 Положення після заповнення реквізитів складського документа на зерно, реєстрації його у Реєстрі складських документів на зерно з присвоєнням порядкового номера, один примірник оригіналу заповненого бланка складського документа передається поклажодавцеві або уповноваженій ним особі, а другий залишається на складі.

4.15. Підпунктом 2.5.4 розділу 2 Положення визначено, що зерновий склад щоденно надсилає державному підприємству «Держреєстри України» дані в електронному вигляді в порядку, визначеному Міністерством аграрної політики України, відомості про видані та погашені зерновим складом протягом попереднього робочого дня складські документи на зерно.

4.16. Враховуючи те, що доказів погашення складської квитанції № 186 (№АЦ 510412 від 30.08.2017) суду надано не було, суд касаційної інстанції також погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що залишок зерна у кількості 71,416 тонн, переданого на підставі вказаної складської квитанції, залишився у відповідача.

4.17. Доводи скаржника, що суди першої та апеляційної інстанцій в порушення частини 3 статті 538 та частини 3 статті 946 Цивільного кодексу України не врахували, що відвантаження залишку зерна пшениці в кількості 71, 416 тонн може бути здійснено відповідачем тільки після повної оплати позивачем послуг зернового складу, включно з оплатою послуг по відвантаженню цього зерна за мінусом 10% від вартості послуг відвантаження, Верховним Судом відхиляються, оскільки суди встановили, що позивач здійснив оплату послуг зі зберігання зерна пшениці 6 класу врожаю 2017 року у кількості 833,656 тонни по 31.05.2018, а пунктом 6.8 договору (в редакції протоколу розбіжностей) сторони передбачили, що поклажодавець на момент відвантаження зерна повинен сплатити лише 90%, що і було здійснено позивачем.

4.18. Твердження заявника, що суди попередніх інстанцій в порушення вимог статей 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України безпідставно посилаються на лист позивача № 83/20-3/3-1 від 14.06.2018, в якому зазначається, що під завантаження зерна позивач надав 12 вагонів та на лист № 13/20-03/3-4 від 19.08.2018, яким позивач просив відповідача видати нову складську квитанцію на залишок зерна пшениці у кількості 71, 416 тонн, оскільки докази направлення чи вручення позивачем цих листів відсутні, Верховним Судом відхиляються, оскільки про вказані обставини скаржник не зазначав у відзиві на позовну заяву, відповідно до вимог статей 161, 165 Господарського процесуального кодексу України, крім того, відсутність доказів надіслання вказаних листів не спростовують обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій.

4.19. Аргументи заявника, що суди попередніх інстанцій в порушення вимог статті 86 та частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України не врахували, що позивач не надав відповідачу оригінал першого примірника складського документу на зерно в кількості 71, 416 тонн, що стало одною з обставин, що унеможливила відвантаження відповідачем вказаного зерна позивачу, є безпідставними, з огляду на те, що зазначені доводи були розглянуті та відхилені судом апеляційної інстанції, а суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним.

4.20. З огляду на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо передачі зерна позивачу, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову та не вбачає підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з од-них лише формальних міркувань.

5.2. Верховний Суд вважає висновки Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду обґрунтованими. При цьому, доводи скаржника у касаційній скарзі висновків суду попередніх інстанцій не спростовують.

5.3. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6. Розподіл судових витрат

6.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 у справі № 910/8977/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Л. Стратієнко

І. Ткач