Справа № 755/3249/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Виниченко Л.М., розглянувши в приміщенні суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 755/3249/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку медицини та освіти «Євромед», третя особа директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку медицини та освіти «Євромед» Біжовець Ірина Станіславівна про захист прав споживачів, визнання договору недійсним, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,-

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась з позовом у якому визнати недійсним клієнтський договір № 11/06-К, укладений 08.11.2019 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку медицини та освіти «Євромед», стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 51000 грн., моральну шкоду у розмірі 300000 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 50000 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами 08 листопада 2019 року укладено клієнтський договір про надання послуг № 11/06-К.

Позивач зазначає, що за умовами вказаного договору відповідач є офіційним представником проекту «Європа медична», докладний опис послуг та умови участі в якому розміщені на сайті http://evromed.org.uа, та бере на себе зобов`язання надати клієнту передбачені відповідною програмою проекту послуги на території Республіки Польща, які клієнт зобов`язується оплатити в Україні, а «Цент Евромед» сприяти в реалізації стосовно клієнта програми та отриманні клієнтом послуг шляхом як безпосереднього виконання таких послуг, так і посередництва між клієнтом та невідомими співвиконавцями, а також шляхом інформаційно-консультативного забезпечення клієнта.

Позивач вказує, що вона 08.11.2019 року на виконання умов договору сплатила 51000 грн., що згідно курсу НБУ на момент сплати складало 1878,45 Євро. На її електронну адресу 22.11.2019 р. надійшли два електронні листи, в одному з яких зазначалося, що у неї з`явились нові курси для проходження, зміст яких вона не зрозуміла, тому листувалася з менеджером для роз`яснення отриманого тексту. Через деякий час з нею зв`язалась менеджер фундації Євромед, яка розмовляла хамовито, також запропонувала їй пройти психологічний тест та 15 занять з викладачем польської мови з початкового рівня за 2 місяці, однак вона (позивач) польську мову знала на хорошому рівні, про що зазначала при укладенні договору. Про таку розмову вона повідомила іншого менеджера 23.11.2019 року, однак остання їй також не допомогла.

Позивач зазначає, що 28.11.2019 року в офісі відповідача вона написала заяву про розірвання договору, на яку отримала лист-відповідь № 12/22-К від 27.12.2019 року з повідомленням про те, що їй буде повернуто лише 323,00 Євро, що по курсу НБУ на вказану дату 8336 грн. У відповіді зазначалося про те, що клієнту не буде повернута сума у розмірі 1150,00 Євро за комплексну мовну та адаптаційну підготовку та сума 397,00 Євро на відшкодування збитків за відмову від участі у програмі.

Позивач стверджує, що ТОВ «Центр розвитку медицини та освіти «Євромед» не було надано за договором жодних послуг, вона не брала участі у жодному етапі програми чи проекті; при розірванні договору відповідач грубо порушив умови договору, необґрунтовано привласнив її кошти. Також прийнявши 08.11.2019 р. від неї кошти готівкою 51000 грн., відповідачем було перевищено допустиму межу розрахунків готівкою, що є порушенням ст. 163-15 КпАП.

Вказує, що відповідачем було приховано необхідну, доступну, достовірну інформацію про послуги, до договору включені умови, які є несправедливими, порушено принцип рівності сторін договору, чим порушено норми ст. ст. 15, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів». Зокрема, несправедливим є пункт 4.3 договору, яким визначено, що у разі відмови клієнта від участі у програмі сплачені кошти підлягають поверненню за фактично розпочаті етапи програми, у яких клієнт не брав участі. Проте в договорі не зазначено коли саме починаються «етапи програми». В цьому ж пункті передбачено у разі розірвання договору з оплаченої клієнтом суми утримувати 10%, що становить 397 Євро на відшкодування збитків, проте тут наявний обман, оскільки 10 % від сплаченої суми 1878,45 Євро становить 188 Євро, а від загальної суми договору 488 Євро, також цим порушено принцип рівності сторін.

Позивач зазначає, що договір про надання посередницьких послуг взагалі є недійсним, оскільки його зміст суперечить нормам чинного законодавства України та не спрямований на реальне настання правових наслідків. Відповідач, укладаючи договір, фактично застосував нечесну підприємницьку практику шляхом здійснення діяльності з посередництва при працевлаштуванні за кордоном без належної ліцензії, необхідність якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 р. № 1060, та впродовж тривалого часу не вчиняв жодних дій, які б свідчили про намагання виконати умови договору.

Також позивач вказує, що незаконні дії відповідача призвели до її моральних переживань; вона втратила душевний спокій, постійно на протязі часу з моменту безпідставно неповернутих грошових коштів перебуває у роздратованому стані, внаслідок чого у неї погіршився сон, апетит, настій, відчуває пригніченість, погіршився стан здоров`я, їй знадобилися додаткові зусилля для організації свого життя, вона змушена витрачати свій час та здоров`я для відновлення справедливості, через що витрачає значний час та зусилля на поновлення своїх прав, що завдає моральних страждань. У зв`язку з неповерненням їй всіх її грошових коштів вона не має можливості витратити кошти на своє навчання та практику лікаря, у зв`язку з чим почали виникати сварки в сім`ї, оскільки гроші їй давали батьки. Тривале порушення відповідачем її прав викликає у неї відчуття незахищеності від протиправних посягань, моральна шкода полягає у негативних емоціях та переживаннях, які вона зазнала у зв`язку з неповерненням їй грошових коштів. Вона вимушена багато грошей витрачати на юридичну допомогу. Всі ці обставини призводять до спричинення їй моральних страждань і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Заподіяну їй моральну шкоду оцінює у розмірі 300000 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 04.03.2020 року відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 34-36).

07.04.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов з проханням відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на необгрунтованість позовних вимог. Зазначено, що обставини, на які посилається позивач, не відповідають фактичним обставинам справи, є перекрученими та недостовірними. Позивач була детально ознайомлена відповідно укладеного 08.11.2019 р. клієнтського договору № 11/06-К з програмою «Отримання права виконання лікарської практики на території Польщі» та вирішила прийняти участь лише у перших двох етапах, що визначено в п. 4.2 договору. При підписанні договору ОСОБА_1 повідомила менеджеру про те, що вона буде перебувати у Польщі, тому їй буде зручніше, якщо з нею зв`яжуться на при кінці листопада. З цього часу позивачу були направлені відповідні навчальні матеріали для проходження модуля з відповідними рекомендаціями. 22.11.2019 р. на електронну адресу позивача були направлені три психологічні тести. ОСОБА_1 мала доступ до програми та станом на 25.03.2020 року статус позивача, як користувача програми, був активний. Жодних перешкод в навчанні позивачу створено не було, вона повністю була проінформована про дати та строки проведення навчальних модулів, також отримала всю необхідну інформацію, навчальні засоби, консультації та рекомендації в рамках програми, при цьому жодного разу не зверталась за будь якими роз`ясненнями щодо умов договору. На заяву позивача від 28.11.2019 року про намір розірвати договір та про відмову від участі у програмі ОСОБА_1 було повідомлено, що у відповідності до п. 4.3 договору їй буде повернуто 323 євро, адже 1150 євро є оплатою за розпочатий нею перший етап програми, а саме «Комплексна мовна та адаптаційна підготовка», та 397 євро утримується на покриття понесених збитків за відмову клієнта від участі у програмі. Таким чином загальна сума коштів, яка підлягає поверненню, становить 323 євро (1870 1150 397 = 323 євро). Не відповідає дійсності, що позивач не була ознайомлена зі строками надання та вартістю послуг, а також те, що ОСОБА_1 не брала участі в жодному етапі програми, оскільки після підписання договору позивач розпочала своє навчання за першим етапом програми. Відмова від проходження модулів програми та розірвання договору було виключно бажанням позивача. Жодних прав чи інтересів ОСОБА_1 під час навчання за умовами договору порушено не було. Згідно з умовами договору співробітник ТОВ «Центр Євромед» дійсно отримав 08.11.2019 р. готівкою першу частину оплати у розмірі 51000 грн., порушивши своїми діями вимоги КпАП України, але відповідно ст. 38 КпАП України строк притягнення до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення минув. Заявлений розмір моральної шкоди є безпідставним та необґрунтованим, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували ступінь таких моральних страждань. Також позивач вказує на нереальну та завищену вартість правничої допомоги.

У відповідності ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частини 2, 3 вказаної статті регламентують, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову, значення справи для сторін.

При цьому згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд з урахуванням предмету спору, наданих сторонами доказів, відзиву, вважає за доцільне у даній справі проведення спрощеного позовного провадження.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.11.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Центр розвитку медицини та освіти «Євромед» укладено клієнтський договір № 11/06-К (а.с. 15-17, далі договір).

Відповідно п. 1.1. договору, «Центр Євромед», що є офіційним представником проекту «Європа медична», докладний опис послуг та умови участі в якому розміщені на сайті http://evromed.org.uа, бере на себе зобов`язання надати клієнту передбачені відповідною програмою проекту (далі програма) послуги на території Республіки Польща, які клієнт зобов`язується оплатити, а «Цент Евромед» сприяти в реалізації програми та отриманні клієнтом послуг шляхом безпосереднього виконання таких послуг, посередництва між клієнтом та співвиконавцями, а також шляхом інформаційно-консультативного забезпечення клієнта.

Згідно п. 1.2 договору, клієнт є учасником проекту в частині реалізації комплексної послуги програми, визначеної цим договором і додатками до нього, а саме: «Отримання права виконання лікарської практики на території Польщі», яка складається з таких частин:

1.2.1 комплексна мовна та адаптаційна підготовка,

1.2.2 підтвердження лікарського диплому,

1.2.3 підготовчі курси до складання лікарського іспиту LЕК (LDЕК),

1.2.4 комплексні інформаційні послуги, які забезпечать працевлаштування клієнта лікарем на території Республіки Польща.

Конкретний вид і деталі кожної частини послуги «Отримання права виконання лікарської практики на території Польщі», яка надається клієнтові в рамках програми, визначаються додатками до даного договору, що є невід`ємною його частиною (п. 1.3 договору).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно норми ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд з`ясовує наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною, і настання певних юридичних наслідків.

Частиною першою статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Позивач в обгрунтування вимог про визнання договору недійсним серед іншого посилається на те, що ТОВ «Центр розвитку медицини та освіти «Євромед» уклало договір на здійснення посередницьких послуг з працевлаштування без отримання відповідної ліцензій, тобто відповідач фактично є особою без належного обсягу дієздатності, а також на недійсність п. 4.3 договору.

Проте з умов предмету укладеного між сторонами договору не випливає, що відповідач зобов`язувався надавати позивачу посередницькі послуги з працевлаштування.

Так, зі змісту спірного правочину, детальний опис і умови якого розміщені на сайті, жодних посилань стосовно працевлаштування у Польщі не має. За умовами договору та відомостей на сайті вбачається, що ТОВ «Центр розвитку медицини та освіти «Євромед» надає інформацію про вільні вакансії у Польщі по завершенню усіх етапів курсу (навчання, нострифікація (підтвердження) диплома і складання завершального державного іспиту у Польщі для лікарів на отримання права професійної діяльності виконання лікарської практики на території Польщі), що не є рівнозначним в розумінні надання послуг з працевлаштування.

Не знайшли свого підтвердження під час вирішення спору також доводи позивача про порушення відповідачем вимог частини 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», якою визначено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Так, зі змісту договору випливає, що детальна інформація про програму, яка є предметом договору, міститься також на сайті. Позивач мала змогу та не була позбавлена можливості ознайомитися з договором, отримати інформацію про послуги та їх умови.

До того ж, з пункту 8.15 договору вбачається, що позивач уклала договір при повному розумінні його предмета та договірних зобов`язань.

У позовній заяві та доданих до неї матеріалів позивач не наводить інших обставин, які б давали підстави для визнання недійсним усього правочину, що передбачені нормою ст. 215 ЦК України, наприклад, під впливом тяжких обставин, чи даних, які б свідчили про неправильне сприйняття нею умов правочину, що вплинуло на її волевиявлення або про вплив на позивача зі сторони відповідача, які можна було б розцінити як помилка чи обман при укладенні договору.

Натомість, оскаржуваний договір було укладено в письмовій формі, він містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів та які мають істотне значення, а також, які були узгоджені сторонами. Текст договору власноручно підписаний позивачем, що свідчить про те, що остання була з ними ознайомлена належним чином.

Отже, підстав для визнання вцілому недійсним договору суд не знаходить.

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них. Ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів, а з метою ухилення від виконання зобов`язань, є неприпустимим.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

При вирішенні спору суд також враховує наступні обставини.

Пунктом 4.2 договору визначено, що при умові оплати клієнтом пакету, що включає в себе дві частини програми (відповідно п.п. 4.1.1 4.1.2, а саме: комплексна мовна та адаптаційна підготовка вартістю 1150 євро та легалізація лікарського диплома вартістю 2230 євро) вартість послуг становить 2870 євро, при цьому вартість кожної послуги окремо не підлягає зниженню та зазначається в Додатках у розмірі 100 % від вартості. За домовленістю сторін оплата здійснюється двома платежами: 1) до 11.11.2019 року - 1870 євро; 2) до 11.12.2019 р. - 1000 євро.

Позивач за договором сплатила кошти готівкою за першу частину дистанційного навчання (за п.п. 1.2.1, 4.1.1) у розмірі 51000 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 002 від 08.11.2019 року, виданою співробітником ТОВ «Центр розвитку медицини та освіти «Євромед» (а.с. 18).

Позивач вказує на те, що сплачена нею 08 листопада 2019 року сума становила в еквіваленті 1878,45 Євро, згідно курсу НБУ, що більше на 8,45 Євро, ніж передбачено пунктом 4.2 договору.

Однак, вказані догоди позивача суд до уваги прийняти не може та вважає, що на виконання умов договору позивачем було сплачено кошти в сумі 1870 Євро, оскільки оплату у вказаному розмірі визнано відповідачем.

При цьому суд враховує обумовлений сторонами пункт 5.1 договору, яким визначено, що оплата послуг клієнтом здійснюється в гривні (за курсом «ПриватБанку» на день оплати) або євро шляхом банківського переказу коштів на поточний рахунок «Центру Євромед», відкритий на території України, або на поточний рахунок співвиконавця, відкритий на території Польщі. Станом на 08.11.2019 року АТ «ПриватБанк» було встановлено курс Євро на купівлю валюти 26,80 грн. та на продаж 27,30 грн.

Після сплати коштів на електронну адресу ОСОБА_1 було надіслано відповідачем всі доступи та матеріали, про що зазначає сама позивач. Отже, позивач розпочала (або мала розпочати) цей етап свого навчання за договором. На підтвердження даного факту відповідачем надано суду скріншоти щодо направлення позивачу відкриття доступу до платформи електронного курсу, психологічних тестів, словників, робочого зошита.

Посилання позивача про те, що вона знала польську мову та цей етап навчання їй не був потрібний не має значення для справи, оскільки позивач підписала клієнтський договір, умовами якого передбачено таке навчання першою частиною.

Отже, позивачу відповідачем були надані послуги за частиною навчальної програми, яка визначена договором у розмірі 1150 євро.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

28.11.2019 року ОСОБА_1 зверталась до ТОВ «Центр розвитку медицини та освіти «Євромед» із заявою про розірвання договору, на яку відповідачем була надана відповідь про те, що договір підлягає розірванню на підставі пункту 4.3, у зв`язку з чим позивачу будуть повернуті грошові кошти в сумі 323 євро, що по курсу НБУ станом на 27.12.19 становить 8336 грн. (а.с. 27).

Згідно статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, які кореспондуються з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно пункту 4.3 договору, у разі відмови клієнта від участі в програмі за власним бажанням на будь-якому з її етапів сплачені кошти підлягають поверненню за фактично не розпочаті етапи програми, у яких клієнт не брав участь. У цьому випадку розрахунок відбувається згідно з вартістю, зазначеною в пп. 4.1.1 4.4.4 даного договору. Крім цього, з оплаченої клієнтом суми утримується 10 %, що становить 397 євро на відшкодування збитків, пов`язаних з відмовою клієнта від участі в програмі.

Позивач зазначає, що пункт 4.3 договору є недійсним, оскільки містить несправедливі умови.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самосійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п`ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положенняпідлягають змініабо договір може бути визнаним недійсним у цілому (частина 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4 частини 3 ст. 18 вищевказаного Закону); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів», перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Умова п. 4.3. договору про те, що «з оплаченої клієнтом суми утримується 10%, що становить 397 євро на відшкодування збитків, пов`язаних із відмовою клієнта від участі в програмі», фактично встановлює відповідальність споживача за сам лише факт розірвання договору та не враховує фактичну наявність збитків у надавача послуг.

Натомість, за розірвання договору зі сторони відповідача, як надавача послуг, договір не передбачає жодної відповідальності (штрафних санкцій). Разом з тим, будь-яке відшкодування шкоди або збитків передбачає доведення їх наявності.

За таких обставин, умову договору про утримання 397 євро на відшкодування збитків, які нічим не підтверджуються, не можна назвати справедливою, адже вона призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У зв`язку з викладеним, вищевказана умова пункту 4.3. договору не відповідає вимогам закону, порушує права позивача, тому її слід визнати недійсною.

Відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частин.

В частині вимог про стягнення з відповідача сплачених за договором грошових коштів позов підлягає задоволенню частково.

Позивач має право на повернення суми у розмірі 720 євро, що становить різницю між сплаченою ОСОБА_1 на виконання умов договору сумою 1870 євро та вартістю наданих відповідачем послуг за умовами програми по навчанню 1150 євро, що станом на час ухвалення рішення 25.05.2020 року в гривневому еквіваленті за курсом НБУ (за 100 євро 2916,76 грн.) становить 21000 грн. 67 коп.

Згідно ст. ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як роз`яснено п. п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року від № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодження здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З матеріалів справи убачається, що через включення відповідачем до положень договору умов, які є несправедливими, та відмову у поверненні позивачу грошових коштів у розмірі 397 євро під час розірвання договору з посиланням на те, що вказана сума є відшкодуванням збитків, завданих через відмову від участі у програмі, ОСОБА_1 зазнала моральних переживань, оскільки була позбавлена можливості розпоряджатися належними їй коштами та витрачати їх на власні потреби, чим втратила душевний спокій, відчувала пригніченість, що спричинило негативні зміни і порушення її сталих життєвих зв`язків та призвело до додаткових зусиль для організації життя, крім того позивач витрачала свій час для звернення за правовою допомогою, до суду за захистом порушених прав, що також завдало позивачу моральних страждань.

Однак, з огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем у розмірі 300 000 грн., є завищеним.

Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.

Враховуючи викладене, а також виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та вважає, що грошова сума у розмірі 2 000 грн. є відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану позивачу моральну шкоду.

Та як зазначається у рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі Перна проти Італії, від 09 лютого 2007 року Білуха проти України, - в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 50000 грн.

За приписами ст.ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат.

Відповідно до ст.137ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у цивільній справі справа № 372/1010/16-ц.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу, у зв`язку з чим питання про стягнення з відповідача таких витрат суд не вирішує.

Позивач звільнена від сплати судового збору відповідно положень ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

За нормою частини 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз вказаної норми закону дозволяє стверджувати, що оскільки на час ухвалення рішення Кабінетом Міністрів України не визначений порядок компенсації судових витрат, тому під час розгляду даної категорії справи про захист прав споживачів судові витрати щодо сплати судового збору відносяться за рахунок держави.

За наведених обставин судові витрати при ухваленні рішення з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 3, 11, 15, 16, 23, 203, 215, 217, 626, 627, 628, 638, 901, 1167 ЦК України, ст. ст. 1, 15, 18, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 2, 4, 7, 10, 12, 13, 19, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку медицини та освіти «Євромед», третя особа директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку медицини та освіти «Євромед» Біжовець Ірина Станіславівна про захист прав споживачів, визнання договору недійсним, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати недійсною з моменту укладання клієнтського договору № 11/06-К від 08.11.2019 року, що був укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку медицини та освіти «Євромед», умову в пункті 4.3 договору про утримання з оплаченої клієнтом суми 10%, що становить 397 (триста дев`яносто сім) євро, на відшкодування збитків, пов`язаних із відмовою клієнта від участі в програмі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку медицини та освіти «Євромед» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 21 000 грн. 67 коп. та моральну шкоду у розмірі 2 000 грн., а всього суму 23000 (двадцять три тисячі) грн. 67 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно пункту 3 Розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку медицини та освіти «Євромед», місце знаходження: 02100, м. Київ, вул. Г.Топоровського, 2, оф.10, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 43253651.

Третя особа - директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр розвитку медицини та освіти «Євромед» Біжовець Ірина Станіславівна, місце знаходження: 02100, м. Київ, вул. Г.Топоровського, 2, оф.10.

Судове рішення складене 25 травня 2020 року.

Суддя Л.М.Виниченко