ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4938/20 Справа № 182/1941/19 Суддя у 1-й інстанції - Багрова А. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Бондар Я.М.

суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар судового засідання-Чубіна А.В.

сторони справи :

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Публічне акціонерне товариство „Укрсиббанк",

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гамана Олександра Миколайовича, на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2020 року, ухваленого суддею Багровою А.Г. у м.Нікополі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 29 січня 2020 року,-

ВСТАНОВИВ :

У березні 2019 року представник позивача звернувся з позовними вимогами до ПАТ „Укрсиббанк" та просив суд визнати недійсним правочин односторонньої відмови від договору-анкети про відкриття та комплексне розрахунково-комплексне обслуговування банківських рахунків фізичної особи(з Правилами) № НОМЕР_1 , укладеного між Публічним акціонерним товариством „Укрсиббанк" та ОСОБА_1 ; зобов`язати ПАТ „Укрсиббанк" до виконання зобов`язань за договором-анкетою про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи (з Правилами) № НОМЕР_1 шляхом здійснення операцій з розрахунково-касового обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства, забезпечуючи обмін технологічною та іншою інформацією між сторонами; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 9350 грн. (а.с. 1-5)

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що відповідачем в грудні 2017 року було заблоковано картковий рахунок № НОМЕР_2 , при цьому банк не пояснив причини припинення обслуговування клієнта. ОСОБА_1 неодноразово звертався до працівників банку з питанням стосовно припинення обслуговування його рахунку і 25.05.2018 року йому усно було пояснено, що картковий рахунок заблоковано з посиланням на ст.10 Закону України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", так як йому встановлено неприйнятно високий ризик. При цьому банком не було здійснено поглибленої перевірки та аналізу відповідності фінансових операцій змісту діяльності та фінансовому стану Клієнта. Припиняючи обслуговувати його рахунок відповідач порушив вимоги закону, оскільки не звертався до спеціально уповноваженого органу з повідомленням в установленому законодавством порядку про фінансову операцію, її учасників та про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому банком, а спеціально уповноважений орган не приймав рішення про продовження зупинення фінансової (фінансових операцій), що в свою чергу спростовує можливість суб`єкта первинного фінансового моніторингу обмежувати Клієнту право розпорядження рахунком більше двох днів, не витребував у ОСОБА_1 інформацію, необхідну для його вивчення, уточнення інформації про нього, здійснення поглибленої перевірки, що зумовило встановлення ОСОБА_1 неприйнятно високого ризику без аналізу відповідності фінансових операцій змісту його діяльності та фінансовому стану Клієнта та як наслідок стало підставою для необґрунтованої односторонньої відмови від Договору-анкети.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Укрсиббанк" про визнання недійсним правочину та спонукання до виконання умов договору, відмовлено.

В апеляційній скарзі, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гаман О.М., посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у повному обсязі задовольноти позовні вимоги ОСОБА_1 .

При цьому, скаржник не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у листі від 02.02.2018 року Банк повідомив Кліенту про відмову в обслуговуванні, керуючись своїм правом, закріпленим у Договорі-анкеті, тобто одностороння відмова від Договору-анкети відбулася саме на умовах цього договору, а не Закону №1702-VІІ.

Позивач не погоджується з позицією суду першої інстанції, викладеною в оскаржуваному судовому рішенні, оскільки вона суперечить внутрішнім документам суб`єкта первинного фінансового моніторингу, Закону №1702-VІІ та Закону України «Про банки та банківську діяльність №2121-ІІІ, а також суперечить позиції відповідача, в якій чітко зазначено, що Банк розірвав договір банківського рахунку в односторонньому порядку, виконуючи функції субєкта первинного фінансового моніторингу, діяльність, якого регламентується вказаними законами, у зв`язку із чим неможлива одностороння відмова від Договору-анкети з підстав наявності сумнівних операцій в діяльності Клієнта без застосування, зазначених законів.

Скаржник вказує, що в судовому засіданні 22 січня 2020 року представник відповідача підтвердив факт не направлення позивачу листа з проханням надати пояснення щодо суті операцій, що мають ознаки сумнівності та копії, підтверджуючих документів щодо проведення операцій (договори, акти, накладні тощо).

Скаржник вважає, що невиконання працівиками відповідача законодавчих вимог та положень внутрішніх документів, призвело до відсутності підстав, передбачених ст.10 Закону №1702-VІІ для односторонньої відмови від Договору, а тому відповідач припустився до спростування тверджень позивача в обхід самого Закону №1702-VІІ. Суд першої інстанції, погодившись із твердженнями відповідача допустив неправильне застосування норм матеріального права та неповно зясував обставини, що мають значення для справи.

У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача, відповідач ПАТ „Укрсиббанк", посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника позивача Гамана О.М., який у повному обсязі підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та просив їх задовольнити в повному обсязі з викладених у скарзі підтавав, представника відповідача Римайла Н.Р. , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги представника відповідача з викладених у відзиві підстав, просив оскаржуване судове рішення залишати ти без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалами справи і судом встановлено, що 20.10.2017 року між ОСОБА_1 та АТ „Укрсиббанк" було укладено Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи (із Правилами) № НОМЕР_1 та відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 140-141).

Підписуючи договір-анкету ОСОБА_1 погодився з викладеною пропозицією Банку надавати клієнту комплекс послуг з розрахунково-касового обслуговування на умовах, встановлених в Договорі анкеті та Правилах .

У грудні 2017 року Банком проводився аналіз операцій за рахунками ОСОБА_1 , за результатами якого було виявлено невідповідність операцій за рахунками Клієнта критеріям ризику, які встановлені Положенням про КЗК.

Зокрема встановлено: - кошти на рахунках Клієнта надходять від однієї юридичної особи у сумах, які не відповідають фінансовому стану фізичної особи; - рівень доходів Клієнта не відповідає обсягу планових операцій; - значні обсяги операцій з фінансовою допомогою за рахунком(а.с.168-169).

08.12.2017 року Комітет затвердження клієнтів АТ „Уксиббанк" було розглянуто питання про продовження ділових відносин з ОСОБА_1 та прийнято рішення „Подальше співробітництво не рекомендовано"

02.02.2018 року банком направлено лист-повідомлення про відмову у подальшому обслуговуванні, у тому числі за Договором № НОМЕР_1 , та намір закрити рахунки, у тому числі рахунок № НОМЕР_2 (а.с.198-210,65-67 том 2).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову позивачу ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог керувався нормами права викладеними в судовому рішенні та з урахуванням встановлених обставин і наданих сторонами доказів, виходив з того, що не встановлено порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся з даним позовом до суду. Дії відповідача щодо призупинення обслуговування рахунку позивача 08.12.2017 року, а не через 60 днів після направлення повідомлення про закриття рахунків позивачем не оскаржуються, а тому не є підставою для задоволення позовних вимог позивача, оскільки предметом розгляду є визнання недійсною односторонньої відмови від Договору щодо закриття рахунку 10.04.2018 року та спонукання до його виконання.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції і не може погодитись із доводами представника позивача Гамана О.М. , викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За вимогами ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, ;що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване позивачем судове рішення відповідає зазначеним вище нормам закону.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обовязок доведення позовних вимог, цивільним процесуальним законом покладено на позивача.

Так, відповідно до п.4.1.3 Правил (договор-анкета №11000034052902 з Правилами) Банк має право відмовити клієнту в наданні послуг за Договором, зокрема у проведенні операцій за Рахунками та/або у виконанні наданого клієнтом розрахункового та/або касового документу, у порядку та випадках передбачених Договором та/або законодавством.

Пунктом 11.8 Правил передбачено підстави, за наявності яких банк має право в односторонньому порядку припинити надання послуг за Договором та/або Договір може бути розірвано.

У п.11.8 Правил визначені наступні випадки:

- у випадках, передбачених законодавством України та/або Договором, або у разі порушення Клієнтом умов договору, та/або

- у випадку, якщо клієнт веде ризикову діяльність, зокрема, але не обмежуючись проводить операції, проведення яких через Банк, на думку Банку, призводить , або може призвести до порушення норм Законодавства та/або Законодавства з принципом екстратериторіальності та/або міжнародних санкцій, в тому числі щодо протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та/або

- у випадку, якщо Клієнт веде ризикову діяльність, зокрема, але не обмежуючись, співпрацює та/або має у своїй структурі та/або іншим чином пов`язаний з особами, співпраця та/або будь-який зв`язок з якими, на думку Банку, призводить або може призвести до порушення норм Законодавства та/або Законодавства з принципом екстратериторіальності та/або міжнародних санкцій, в тому числі щодо протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, та/або

- у випадку наявності чи можливості настання будь-якої події, результату або обставини відносно Клієнта чи здійснюваних Клієнтом операцій, що а думку Банку, має або може мати негативний вплив для Банку та/або Групи BNP Paribas, в тому числі, але не обмежуючись призводить або може призвести до матеріальних збитків та/або негативно впливати на репутацію Банку та/або Групи BNP Paribas та/або призводить або може призвести до будь-яких інших негативних наслідків для Банку та/або Групи BNP Paribas, та/або у випадку втрати Банком комерційного інтересу щодо подальшої співпраці з Клієнтом.

Наказом Міністерства фінансів України №584 від 08.07.2016 "Про затвердження Критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення" (далі - наказ Міністерства фінансів України №584 від 08.07.2016) затверджено Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, відповідно до пункту 3 Розділу 1 яких встановлено, що суб`єкти первинного фінансового моніторингу (до яких зокрема відносяться банки) розробляють власні критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення з урахуванням цих Критеріїв, вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта, та особливостей діяльності суб`єкта.

Відповідно до п.17 Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління НБУ від 26.06.2015 № 417, банк зобов`язаний розробити та затвердити такі окремі внутрішні документи з питань фінансового моніторингу, що мають оновлюватися з урахуванням змін до законодавства України та подій, що можуть вплинути на ризики легалізації кримінальних доходів / фінансування тероризму.

Наказом ПАТ "УкрСиббанк" №П-СОМРL-2017-19 від 20.02.2017 затверджено Положення про Комітет затвердження клієнтів АТ "УкрСиббанк" (далі - Положення про КЗК), яке розроблено відповідно до чинного законодавства України, нормативно - правових актів Національного банку України, стандартів BNP PARIBAS Group і внутрішніх документів АТ УкрСиббанк"(а.с.212-225) .

Відповідно до п.4.4.5 вказаного Положення, СКЗК (Комітет затвердження сумнівних клієнтів) може приймати рішення щодо клієнта „Співпраця не рекомендована" - за наявності рішення всіх членів СКЗК про недоцільність подальшого обслуговування клієнта. Причини відмови клієнту не повідомляються. Обслуговування рахунків клієнтів призупиняється у частині проведення видаткових операцій.

Так під час судового розгляду справи було встановлено, що у грудні 2017 року відповідачем проводився аналіз операцій за рахунками ОСОБА_1 , яким було встановлено невідповідність операцій за рахунками позивача критеріям ризику, які встановлені Положенням про КЗК.

Було встановлено, що кошти на рахунках позивача надходять від однієї юридичної особи у сумах, які не відповідають фінансовому стану фізичної особи ОСОБА_1 ; рівень доходів фізичної особи ОСОБА_1 не відповідає обсягу планових операцій; значні обсяги операцій з фінансовою допомогою за рахунком (а.с.168-169).

Після проведеного за рахунками позивача ОСОБА_1 аналізу операцій 08.12.2017 року Комітет затвердження клієнтів АТ „Уксиббанк" розглянув питання про продовження ділових відносин з ОСОБА_1 та прийняв рішення „Подальше співробітництво не рекомендовано", що підтверджено витягом з протоколу КЗК №47 від 08.12.2017.

Посилання скаржника на п.4.1.9 та п.5.1.1 Положення про комітет затвердження клієнтів АТ „Уксиббанк" та ст.10 Закону № 1702-VІІ, щодо на надіслання запиту позивачу про надання додаткової інформації, колегія суддів відхиляє, оскільки умовами Договору (разом з Правилами) у позивача відсутній безпосередній обов`язок щодо направлення додаткових запитань до Клієнта, витребування у державних органів відомостей для уточнення інформації про клієнта або проведення поглибленої перевірки, так як Банк на підставі наявних розрахункових, платіжних документів, анкетних даних та платежів Клієнта зробив самостійний висновок про сумнівні операції та сумнівну підприємницьку діяльність фізичної особи (позивача), використовуючи ризико-орієнтований підхід. Відомостей про те, що позивач є фізична особа-підприємець матеріали справи не містять, тоді, як операції по рахункам позивача притаманні підприємницькій діяльності.

На підтвердження сумнівної діяльності за рахунками ОСОБА_1 відповідачем надана ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 21.03.2018 року по справі № 760/7253/18 про тимчасовий доступ до документів, яка була отримана банком 21.03.2018 року безпосередньо від детектива Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України, з якої вбачається, що детектив, зокрема просив дозволу суду на надання можливості ознайомитись та вилучити завірені копії документів щодо наявних рахунків у АТ „Уксиббанк" у ОСОБА_1 (а.с.196-197, т.1).

Суд першої інстанції, дослідивши надані відповідачем внутрішні Положення та Правила, встановив, що ненадання інформації Банком позивачу про причини припинення подальшої співпраці не свідчить про відсутність підстав для розірвання Договору і, що зазначені дії Банку не суперечать умовам Договору, оскільки право Банку на односторонню відмову від Договору встановлено самим договором, а рішення Банку про припинення ділових відносин з клієнтом ґрунтується на нормах законодавства та внутрішніх документах Банку з питань фінансового моніторингу, якими, є Програма управління комплаєнс-ризиків фінансового моніторингу, затверджена наказом АТ "УкрСиббанк" №П-COMPL-2016-42 від 28.09.2016, та Положення про Комітет затвердження клієнтів АТ "УкрСиббанк", затверджене наказом ПАТ "УкрСиббанк" №П-СОМРL-2017-19 від 20.02.2017.

Згідно п.5.1.1 Положення про КЗК, у разі отримання з рішення КЗК по клієнту „Співпраця не рекомендована" здійснюються наступні заходи:

-Банк інформує Клієнта, що змушений відмовити у подальшому обслуговуванні, користуючись своїм правом розірвати договір, що передбачено пунктом Правил відповідного договору та законодавством України у сфері фінансового моніторингу. Клієнту пропонується закрити рахунки. Якщо Клієнт згоден закрити рахунки з власної ініціативи, відповідальний працівник проводить дії по закриттю рахунку

- у разі якщо клієнт не згоден закрити рахунки та/або не з`явився для закриття рахунків протягом 2-х місяців після консолідованого направлення клієнту листа на рівні ГБ щодо відмови у подальшому обслуговуванні, Банк закриває клієнту рахунки згідно Правил, що є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування.

02.02.2018 року банком направлено лист-повідомлення про відмову у подальшому обслуговуванні, у тому числі за Договором №11000034052902, та намір закрити рахунки, у тому числі рахунок № НОМЕР_2 (а.с.198-210, т.1).

З листа компанії "Франко Пак" на адресу відповідача (а.с.199, т.1), вбачається, що замовлення № 10151839 до Договору між ТОВ «Франко Пак» та АТ «Укрсиббанк» №010613 від 02 січня 2014 відправлено рекомендований з повідомленням про вручення за адресою отримувача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 і АТ «Укрпошта прийняла до обробки дане відправлення 02.02.2018, що підтверджується реєстром згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів (ф.103), тобто цей лист підтверджує, що відповідач 02.02.2018 року направляв на поштову адресу позивача лист-повідомлення про відмову у подальшому обслуговуванні, а отже проіформував позивача стососовно свого рішення про відмову у подальшому обслуговуванні Клієнта, користуючись своїм правом розірвати договір, що передбачено пунктом Правил відповідного договору та законодавством України у сфері фінансового моніторингу.

Доводи скаржника про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів відправлення, зазначеного вище листа-повідомлення ОСОБА_1 , оскільки дія договору №010613 від 02 січня 2014 про відправку поштової кореспонденції, укладеного між ТОВ «Франко Пак» та АТ «Укрсиббанк» на час відправки цього повідомлення була припинена, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідачем були додані докази продовження дії договору №010613 від 02 січня 2014 строком до 31 червня 2019 року, що підтверджено Додатковими угодами №5 від 30.06.2015; №7 від 01.05.2016; №10 від15.11.2016 (а.с. 65-67 том 2).

Колегія суддів, з наведених вище підстав відхиляє доводи представника позивача щодо незаконності прийнятого відповідачем рішення про припинення подальшої співпраці, так як в чинному законодавстві відсутній вичерпний перелік критеріїв ризику, а відповідно до пункту 3 розділу 1 наказу Міністерства фінансів України №584 від 08.07.2016 суб`єкти первинного фінансового моніторингу ( в даному випадку відповідач) розробляють власні критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення з урахуванням цих Критеріїв, вимог та рекомендацій, визначених суб`єктом державного фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання та нагляд за діяльністю відповідного суб`єкта, та особливостей діяльності суб`єкта.

При цьому, як зазначалось вище, чинним законодавством з питань фінансового моніторингу не передбачено обов`язок суб`єкта первинного фінансового моніторингу повідомляти клієнта про конкретні причини прийняття рішення про відмову від підтримання ділових відносин.

Отже, висновок суду першої інстанції, що у данній справі відповідачем не було порушено порядок розірвання договору колегія суддів вважає правильним і повністю із ним погоджується, оскільки у спірних правовідносинах підставою для прийняття відповідачем рішення про розірвання Договору з позивачем є умови договору, а не порушення клієнтом умов Договору, тому факт незгоди позивача з рішенням відповідача про розірвання Договору, не впливає на встановлене договором право Банку на односторонню відмову від Договору.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.202, ч.2 ст.203, ч.1 ст.205, ч.2 ст.207 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

З огляду на вищезазначене колегія суддів відхиляє доводи представника позивача щодо незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення, оскільки ці доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці, проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Таким чином, передбачених ст.376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

Судові витрати, понесені позивачем в зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст.367, 374, ст.375, 381, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гамана Олександра Миколайовича, залишити без задоволення.

Рішення Нікопольського міськрайонного районного суду Дніпропетровської області від 22 січня 2020 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25 травня 2020 року.

Головуючий:

Судді: