Справа № 598/740/20

провадження № 3/598/339/2020

ПОСТАНОВА

іменем України

"22" травня 2020 р. Суддя Збаразького районного суду

Тернопільської області Олещук Богдан Тарасович

з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Збаражі Тернопільської області, матеріали, які надійшли від Збаразького відділення поліції Підволочиського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

за ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії АПР18 №548591 від 22.04.2020р., встановлено, що: «22.04.2020р. о 16 години 25 хвилин ОСОБА_1 18.04.2020р. перетнув державний кордон жит с.Діброва Збаразького р-ну в контрольно пропускному пункті «Яготин», відмовився від обов`язкової госпіталізації до м.Ковель Волинської області, чим порушив п.п.4, 5 постанови КМУ від 11.03.2020р. №211 та ст.ст.29, 31 «Про захист населення від інфекційних хвороб, чим вчинив правопорушення передбачене статтею 44-3 КУпАП».

У судовому засіданні ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП, не визнав і пояснив, що дійсно він, повертаючись із заробітків, 18.04.2020р. перетнув державний кордон України з Польщею. При перетині кордону у нього взяли на аналіз кров, поміряли температуру і сказали йти в автобус і їхати додому. Ніхто в лікарню на обсервацію його не направляв, а сказали йому перебувати вдома на самоізоляції 14 днів. Після цього, він 14 днів перебував вдома в окремій кімнаті житлового будинку в с.Діброва Збаразького району і ні з ким не контактував, а тому просить справу провадженням закрити.

Стаття 245 КУпАП регламентує, що завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У відповідності до вимог ст.9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак, тобто об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони.

Диспозиція ст.44-3 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.

Таким чином, з диспозиції ст.44-3 КУпАП вбачається, що адміністративна відповідальність настає в разі вчинення порушення правилщодо карантинулюдей,санітарно-гігієнічних,санітарно-протиепідемічнихправил інорм,передбачених ЗакономУкраїни «Прозахист населеннявід інфекційниххвороб»,іншими актамизаконодавства,а такожрішень органівмісцевого самоврядуванняз питаньборотьби зінфекційними хворобами.

Однак в даній справі орган, що склав протокол, цих вимог не дотримався.

Як вбачається з протоколу серії АПР18 №548591 від 22.04.2020р., про адміністративне правопорушення за ст.44-3 КУпАП відносно ОСОБА_1 при викладі суті правопорушення автор протоколу не вказав, ким і куди саме, в який спеціалізований заклад для організації обсервації (ізоляції) направлявся ОСОБА_1 , і з якою метою? Разом з тим, у протоколі вказано дві дати і час вчинення правопорушення 22.04.2020р. о 16 годині 25 хвилин і 18.04.2020р.. Крім того, у протоколі зазначено статті порушення але не вказано якого саме нормативно-правового акту. Також у протоколі на зазначено місце роботи (навчання), посади ОСОБА_1 , чи притягувався останній до адміністративної відповідальності? У протоколі відсутні пояснення ОСОБА_1 , не зазначені прізвища та адреси свідків,якщо вониє.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2» з 12 березня 2020 року, і на час розгляду справи до 22 червня 2020 року, на всій території України встановлено карантин.

Абзацом 4 пункту 5 вказаної постанови установлено, що обов`язковій госпіталізації до обсерваторів (ізоляторів), які визначаються обласними, Київською міською державними адміністраціями, підлягають особи, які здійснюють перетин державного кордону (крім осіб, які є працівниками дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв офіційних міжнародних місій, організацій, акредитованих в Україні, та членів їх сімей, водіїв та членів екіпажу вантажних транспортних засобів, членів екіпажів повітряних і морських, річкових суден, членів поїзних і локомотивних бригад, якщо немає підстав вважати, що вони були в контакті з хворою на COVID-19 особою). Обов`язкова госпіталізація таких осіб до обсерваторів (ізоляторів) проводиться упорядку, визначеному цією постановою.

Порядок проведення обов`язкової госпіталізації осіб, які здійснюють перетин державного кордону, до обсерваторів (ізоляторів) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2020р. №262 та є додатком до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р..

Пунктом 3 вказаного порядку передбачено, що керівники обласних, Київської міської держадміністрацій: визначають перелік спеціалізованих закладів для організації обсервації (ізоляції) та надсилають його до штабу з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації відповідної адміністративно-територіальної одиниці; забезпечують чергування біля пунктів пропуску через державний кордон бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги під час направлення осіб на обсервацію (ізоляцію); визначають обсяги витрат, які необхідні для забезпечення транспортування осіб до місць обсервації (ізоляції) та укладають відповідні договори з постачальниками послуг; забезпечують організацію харчування, яке здійснюється за рахунок коштів осіб, які перебувають в обсерваторах (ізоляторах); забезпечують організацію медичного (дистанційного) супроводу осіб у місцях обсервації (ізоляції), надання їм медичної допомоги та видачі листків непрацездатності у разі потреби.

Відповідно до п.5 вказаного Порядку керівник робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації відповідної адміністративно-територіальної одиниці своїм рішенням визначає уповноважених осіб, відповідальних за організацію процесу госпіталізації осіб до обсерваторів (ізоляторів) після того, як особи залишили територію пункту пропуску через державний кордон.

Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про необхідність проходження обсервації; також матеріали справи про адміністративне правопорушення не містить переліку спеціалізованих закладів для організації обсервації (ізоляції), визначеного керівником обласної держадміністрації та даних щодо роз`яснення порядку обов`язкової госпіталізації до обсерваторів (ізоляторів); відсутні дані щодо визначення уповноваженої особи, відповідальної за організацію процесу госпіталізації осіб до обсерваторів (ізоляторів).

Згідно положеньст.9Конституції Українита ст.19Закону України«Про міжнароднідоговори»,міжнародні договори,згода наобов`язковістьяких данаВерховною РадоюУкраїни,є частиноюнаціонального законодавстваУкраїни.Передбачено також,що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КУпАП стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0.42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

У справі «Маліге проти Франції» («Malige v. France», заява № 27812/95, рішення від 23 вересня 1998 року) ЄСПЛ визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом, що вимагає додержання процедурних гарантій, визначених Конвенцією.

Частина друга ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно добутих доказів.

Враховуючи викладене, в справах про адміністративні правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв`язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення. Таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

У справі «Карелін проти Росії» («Каrеlіn v. Russia», заява №926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, ЄСПЛ зазначив, що за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини 1 статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи із наведеної практики ЄСПЛ, а також враховуючи вимоги ст.ст.7, 254, 279 КУпАП суд повинен розглядати справу не інакше, як на підставі та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Також в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

У відповідності до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

З оглядуна те,що оформленняданої справипро адміністративнеправопорушення виконаноне належнимчином,а зазначенівище недолікив судовомузасіданні неможуть бутиусунуті,вважаю,що уматеріалах справивідсутні достатнідокази,які ббеззаперечно свідчилипро вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.

Відповідно довимог п.1ч.1ст.247КУпАП провадженняпо справіпро адміністративнеправопорушення неможе бутирозпочато,а розпочатепідлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи все вищенаведене, суд приходить до висновку, що в притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.44-3 КУпАП слід відмовити, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення та за недоведеністю вказаного у протоколі адміністративного правопорушення, тобто згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

На підставінаведеного такеруючись ст.6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод,ст.ст.9,62Конституції України,ст.19Закону України«Про міжнароднідоговори»,ст.ст.7,9,247,251,255,254,259,283,284 КУпАП,

постановив:

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.44-3 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадженням закрити.

Дана постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови. Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Дана повна постанова суду складена,підписана іпроголошена суддею22травня 2020 року.

Суддя Богдан Олещук