Дата документу 12.05.2020

Справа № 320/2511/18

2/937/59/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Левандовська О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання заповіту недійсним,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_3 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_4 , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень просить визнати недійсним нотаріально посвідчений заповіт від 29.09.2016, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською Оксаною Олегівною, складений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що її батьками були: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . В свою чергу, батьками її батька були її дідусь та бабуся - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Зміна її прізвища відбулась внаслідок подій: 14.03.2002 в зв`язку з розірванням шлюбу матері з батьком, вона змінила своє прізвище на ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище матері); 24.04.2010 вступила в шлюб з ОСОБА_11 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 у її діда та бабусі народилась - ОСОБА_5 - менша сестра її батька, відповідно її тітка, з якою вона підтримувала дружні сімейні відносини. В дитинстві багато часу проводила в неї, а коли стала доросла, продовжувала її відвідувати та запрошувати до себе в родину. ІНФОРМАЦІЯ_6 її батько ОСОБА_6 , мешкаючи в м. Мелітополі, у віці 44 років, помер.

Її тітка ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, стала власницею 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Останні 4 роки проживала зі своїм співмешканцем ОСОБА_12 , 1957 р.н.. Також, у неї збереглись відносини зі знайомою ОСОБА_2 , яка доводилась їй кумою, тітка хрестила в неї дитину.

На початку 2012 тітка ОСОБА_5 , дізналась про своє онкологічне захворювання молочної залози. Позивач разом зі своєю з матір`ю допомагали ОСОБА_5 матеріально. В усній формі тітка заповідала свою частину будинку саме їй, єдиній племінниці. Працювала тітка на ДП «Придніпровська залізниця» на посадах багажного касира та комірника, під керівництвом ОСОБА_9 , яка є рідною сестрою її матері. У зв`язку з хворобою, за власним бажанням тітки та на підставі її заяв, вона була неодноразово переведена на інші посади. Обов`язки на займаних посадах були легше попередніх, що підтверджувало її погане самопочуття.

Станом на серпень 2016 р. ОСОБА_5 була змушена приймати досить сильні медичні препарати, призначені лікарями- онкологами, бо дуже скаржилась на значний больовий синдром. Позивача з матір`ю та чоловіком докладали всі зусилля з метою допомоги тітці. З її співмешканцем у позивача склались досить добрі відносини. Щодо стану самопочуття ОСОБА_5 , зазначає, що в результаті прийому медичних препаратів тітка вела себе досить не характерно звичайній поведінці, виникало враження, що періодами вона не завжди орієнтувалась в просторі, та знаходилась в якомусь хворобливому стані. В період з 22 вересня 2016 року по 07 листопада 2016 року перебувала аж 5 разів на лікарняному та приймала лікарські препарати, які сильно впливали на стан її здоров`я та в неї відбувався тимчасовий психічний розлад.

15 вересня 2016 року ОСОБА_5 була проведена томограма головного мозку, згідно висновків якої, MR-картина поліочагового пораження обох півкуль головному мозку та правої середньої мозочкової ніжки - вторичного характеру.

ОСОБА_5 в момент складення заповіту, а саме з 22 вересня 2016 року по 03 жовтня 2016 року знадилась на стаціонарному лікуванні КУ «Мелітопольський онкологічний диспансер» ЗОР та жодним чином не могла самостійно порушувати режим стаціонару в лікувальному закладі, без дозволу медичного персоналу. ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 мешкаючи в м. Мелітополі, померла. Після певного часу з`ясувалось від ОСОБА_12 , що і підтверджено Витягом зі Спадкового реєстру від 15.11.201, що померла ОСОБА_5 , страждаючи фізичними болями, з метою подальшого лікування хвороби з відповідним фінансуванням, на вимогу відповідачки ОСОБА_2 , була змушена 29.09.2016 укласти нотаріально посвідчений заповіт на все своє майно, на її ім`я. Враховуючи мотиви та обставини, при яких було укладено спірний заповіт, ймовірний хворобливий стан ОСОБА_5 , вважає його недійсним.

16.08.2018 від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що посилання позивачки в частині обґрунтування її позовних вимог є безпідставними. Зазначила, що ОСОБА_7 29.09.2016 склала на її користь заповіт на належне їй майно за доброю волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного так і морального з її боку, що не суперечить вимогам ч. 2 ст. 1235 ЦК України, з якої вбачається, що заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Дані обставини свідчать про те, що волевиявлення заповідача було вільним та відповідало його волі.

При цьому, звертає увагу суду на те, що позивачка, посилаючись у позові на те, що вона змусила ОСОБА_7 , користуючись її важким станом здоров`я, укласти з нею заповіт, не представила суду жодного доказу, який би підтверджував цей факт, незважаючи на те, що у відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Безпідставне твердження позивача відносно того, що ОСОБА_5 в усній формі заповідала свою частину будинку саме позивачці по справі ОСОБА_1 , бо воно нічим не підтверджено та не відповідає вимогам закону. Нічим не обґрунтоване та не підтверджене твердження позивачки відносно того, що вона матеріально допомагала ОСОБА_5 . Позивачка по справі, ОСОБА_1 ніколи не надавала їй матеріальної допомоги у зв`язку з її хворобою та не здійснювала догляд за хворою тіткою, ніколи не супроводжувала її до лікарських закладів. Фактично матеріальну допомогу на лікування ОСОБА_5 надавала її хресниця- рідна донька ОСОБА_2 .

Також не відповідає дійсності заява позивачки у позовній заяві про те, що ОСОБА_7 в результаті прийому медичних препаратів вела себе досить не характерно звичайній поведінці, періодами не завжди орієнтувалась в просторі та знаходилась в якомусь хворобливому стані. Фактично до дня смерті ОСОБА_5 , незважаючи на те, що вона дійсно мала онкологічне захворювання (рак молочної залози), їй не призначалась та вона не приймала наркотичних та психотропних препаратів (їй проводили хіміотерапію та вона приймала тільки знеболюючі), вона перебувала при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки цих дій, вона завжди орієнтувалась у просторі та ніколи не здійснювала будь-яких дій, які б свідчили про не характерність її звичайній поведінці.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 , позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в уточненій позовній заяві. На задоволенні позову наполягали. Просили визнати заповіт недійсним з тих підстав, що тітка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки перебувала у вкрай тяжкому фізичному та моральному стані внаслідок наявної у неї онкологічної хвороби.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_4 , позовні вимоги не визнали з підстав, викладених у відзиві на позов. В задоволенні позову просили відмовити.

Вислухавши сторони, їх представників, допитавши свідків, експерта, вивчивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, відповідними доказами не підтвердженими, а відтак у позові слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено наступне.

29.09.2016 ОСОБА_5 (яка є тіткою позивачки), складено заповіт, яким на випадок своєї смерті усе належне їй майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що буде йому належати на день її смерті за законом та на що вона буде мати право, вона заповідає ОСОБА_2 . Заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області Чудською О.О. за реєстровим № 3507 (а.с.52 Т.1).

ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_5 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 03.10.2017 року (а.с.50 Т.1).

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання вищевказаного заповіту недійсним, посилаючись на те, що в момент складання заповіту волевиявлення тітки не було вільним і не відповідало її волі. В судовому засіданні пояснила, що підставою недійсності заповіту вважає той факт, що тітка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, оскільки перебувала у вкрай тяжкому фізичному та моральному стані внаслідок наявної у неї онкологічної хвороби, постійно знаходилася під дією медичних препаратів, що суттєво вплинуло на її свідомість.

Відповідно до ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цією особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 16 постанови від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правила статті 225 ЦК ( 435-15 ) поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення

правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК ( 1618-15 ) зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину

недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

В п. 1 Інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів із зобов`язань, що виникають із договорів та інших правочинів»№ 10-1390/0/4-12 від 27.09.2012, адресованого головам апеляційних судів сформульовано обов`язкову для всіх судів України правову позицію щодо визнання недійсним правочину відповідно до частини першої статті 225 ЦК України. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами (стаття 212 ЦПК України), будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Проведеною у справі посмертною судово-психіатричною експертизою не зроблено висновку про абсолютну неспроможність спадкодавця у момент складення ним заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними, а лише стверджено, що існуючі в той час порушення його психічної діяльності істотно впливали на його здатність усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, що саме по собі не є підставою для визнання складеного в такому стані заповіту недійсним з підстав, передбачених частиною першою статті 225 ЦК України.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) висловив правову позицію, відповідно до якої підставою для визнання правочину недійсним згідно частини першої статті 225 ЦК України може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Отже, підставою для визнання правочину недійсним за вказаної підстави може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК України) (постанова від 29 лютого 2012 р. № 6-9цс12).

В судовому засіданні за клопотанням сторони позивача по справі була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза, проведення якої було доручено експертам Запорізької обласної психіатричної лікарні.

Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи № 418 від 23.09.2019, ОСОБА_5 , 1966р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , на момент складання заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Чудською О.О. 29.09.2016, виявляла ознаки психічного розладу у вигляді органічного емоційно-нестійкого (астенічного) розладу легкого ступеню внаслідок онкологічного захворювання (рак правої молочної залози з метастазами у головний мозок). Ступінь психічних розладів був таким, що вона могла в повному обсязі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.(а.с.231-238 Т.1).

Таким чином, проведеною у справі експертизою не зроблено висновку про абсолютну неспроможність ОСОБА_5 в момент складання нею заповіту, розуміти значення своїх дій та керувати ними, а лише стверджено, що існуючий на той час ступінь психічних розладів був такий, що істотно впливав (обмежував ) на її здатність розуміти значення своїх дій і керувати ними, що, враховуючи вищенаведене, само по собі не є підставою для визнання складеного в такому стані заповіту недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст.225 ЦК України.

Крім того, допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_15 , який входив до складу комісії лікарів-експертів при проведенні вищевказаної експертизи зазначив, що, як вказано у висновку експертизи, ОСОБА_5 страждала на рак правої молочної залози з метастазами у головний мозок, який був обумовлений загальною слабкістю, головними болями, запамороченням, загальний стан підєкспертної розцінювався лікарями як середньої тяжкості, самостійно пересувалася, зверталася по допомогу у різні клініки, що відображено у медичній документації. Тому, під час підписання заповіту 29.09.2016 ступінь психічних розладів був не таким, щоб позбавляв її здатності розуміти значення своїх дій і керувати ними. Такого висновку експерти дійшли опираючись на надані медичні документи. Зазначив, що відповідно до вимог ЦПК України експерт не має права самостійно збирати дані і вносити їх до висновку. Свідчення свідків в матеріалах справи надані в електронному вигляді, а при прослухуванні інформації, записаному на електронному носії, у членів комісії виникають розбіжності з приводу записаної інформації. Таким чином, у висновку вказано, що свідчення свідків при проведенні експертизи не використовувалися у зв`язку з тим, що в матеріалах справи вони надані в електронному вигляді. Разом з тим, експерт ОСОБА_15 в судовому засіданні роз`яснив, що фраза «виникають розбіжності з приводу записаної інформації» означає те, що показання свідків з приводу психічного стану особи, відносно якої провадиться експертиза, різняться за своїм змістом, часто є протилежними за змістом, тому їх експерти й не враховують. Якби показання свідків були передані на експертизу на електронному носії, їх би відобразили б у висновку, але все одне, експерти при виконанні такого роду експертиз покладаються на медичну документацію. В даному конкретному випадку медичної документації було достатньо для складення висновку.

Тобто, показання експерта підтверджують відсутність встановлення абсолютної неспроможності ОСОБА_5 в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Також в судовому засіданні встановлено, що згідно довідки КУ «Мелітопольський онкодиспансер» ЗОР від 10.08.2018 ОСОБА_5 знаходилась на обліку у КУ «Мелітопольський онкодиспансер» ЗОР у період з 29.05.2012 до 02.10.2017 з діагнозом: « Рак правої молочної залози ст.ПІВ гр.ШВ T3NIMI, метастази в шкіру грудної залози, головний мозок». У період з січня 2016 по вересень 2017 у зв`язку з діагнозом ОСОБА_5 наркотичні та психотропні препарати не призначались.(а.с.97 Т.1).

Згідно відповіді начальника станції Мелітополь структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 17.08.2018, ОСОБА_5 , 1966 р.н., дійсно працювала на станції Мелітополь структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Прийнята на роботу учнем прийомоздавальника вантажу та багажу 04.01.1990 (наказ № 2 від 04.01.1990). Звільнена 30.09.2000 у зв`язку з переведенням на станцію Запоріжжя-І за домовленістю між керівниками (наказ №104 від 29.09.2000). Прийнята за переводом 01.05.2001 касиром багажним 2 категорії (наказ №62 від 03.05.2001). Переведена комірником (наказ №68/ос від 09.10.2012). Переведена швейцаром (наказ №17/ос від 02.03.2016). Усі переведення проводилися за власним бажанням ОСОБА_5 на підставі її заяв на переведення на іншу посаду. ОСОБА_5 була виключена із списків 02.10.2017 у зв`язку із смертю (наказ №53/ос від 13.10.2017).(а.с.122-131 Т.1)

Згідно відповіді начальника станції Мелітополь структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 13.08.2018, ОСОБА_5 , 1966 р.н., дійсно працювала на станції Мелітополь структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця»: прийнята на роботу учнем прийомоздавальника вантажу та багажу 04.01.1990 року (наказ № 2 від 04.01.1990); звільнена 30.09.2000 року у зв`язку з переведенням на станцію Запоріжжя-І за домовленістю між керівниками (наказ №104 від 29.09.2000); прийнята за переводом 01.05.2001 року касиром багажним 2 категорії (наказ №62 від 03.05.2001); виключена із списків 02.10.2017 у зв`язку із смертю (наказ №53/ос від 13.10.2017).(а.с.99-101 Т.1)

Згідно відповіді начальника станції Мелітополь структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 15.06.2018, ОСОБА_5 у зв`язку з хворобою була відсутня за місцем роботи у 2016 році у наступні періоди: з 30.12.2015 по 28.01.2016; з 29.01.2016 по 05.02.2016; з 05.09.2016 по 12.09.2016; з 13.09.2016 по 21.09.2016; з 22.09.2016 по 05.10.2016; з 06.10.2016 по 16.10.2016; з 17.10.2016 по 26.10.2016; з 27.10.2016 по 07.11.2016; з 01.12.2016 по 14.12.2016. Інформація надана згідно обліку листків непрацездатності по станції Мелітополь.(а.с.113 Т.1)

Згідно відповіді Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорті від 18.04.2018, ОСОБА_5 , 1966р.н., в період з січня 2013 по жовтень 2017 проходила лікування в хірургічному відділенні Дніпропетровської клінічної лікарні на залізничному транспорті філії «ЦОЗ» ПАТ «УЗ». Медична карта стаціонарного хворого № 227 , період перебування з 19.02.2013 по 21.02.2013 р. Д-з: Рак правої молочної залози T2N1M0. Стан після Радикальної мастектомії (травень 2012 р. + ПХТ). Проводилося додаткове обстеження. За вимогою виписана до праці. Медична карта стаціонарного хворого № 8621 , період перебування з 24.11.2014 по 05.12.14 Д-з: Рак правої молочної залози T2N1M0. Стан після Радикальної мастектомії (травень 2012 р. + ПХТ). Prolongatio morbi - імплантаційний Mts п/о рубця. Кл.гр. III. Проведена операція 25.11.14 - Висічення утворення п/о рубця. Медична карта стаціонарного хворого № 1065 , період перебування з 12.02.2015 по 17.02.15 Д-з: Рак правої молочної залози T3N1M1. Кл.гр. III. Стан після Радикальної мастектомії (травень 2012 р. + ПХТ). Рецедив у післяопераційний рубець з права (2014 р.). Mts в ліву долю печінки. Від хіміотерапевтичного лікування - відмовилась. У лікуванні використовувалися - розчин глюкози 5%, натрію хлориду 0,9%, рибоксин, аспаркам, аскорбінова кислота, піридоксину гідрохлорид, ціанкоболамін, рантак, дексаметазон.(а.с.117 Т.1)

Згідно відповіді КУ «Міська лікарня планового лікування» ММР ЗО від 25.04.2018, ОСОБА_5 , 1966р.н. перебувала на лікуванні у КУ "Міська лікарня планового лікування" ММР ЗО: З 11.12.2013 по 20.12.2013 з діагнозом Гіпертонічна хвороба ІІст. , ступінь 1, ступінь ризику 3. Кризовий перебіг. З 17.03.2014 по 26.03.2014 з діагнозом Гіпертонічна хвороба ІІст, ступінь 2, високий ризик. Кризовий перебіг. Гіпертензивне серце. СН 1-2 Аст., 2ф.к. З 02.10.2014 по 13.10.2014 з діагнозом Хронічна обструктивна хвороба легень1, загострення ср.ст. тяжкості. ЛН2ст. З 27.05.2015. по 05.06.2015 з діагнозом Гіпертонічна хвороба II ст, 2ст, ризик 2. Синусова тахікардія СН 11 А. ФКл III. З 05.09.2016 по 12.09.2016 з діагнозом Гіпертонічна хвороба ІІст, 2ст, ризик 3, Кризовий перебіг. Гіпертонічний криз (05.09.16). Синусова тахікардія. СН 1 ст. ФКл 11 ЦА 11 ДЕ 1 ст. вестибулярний синдром. Хвора отримувала лікування згідно локальним клінічним протоколам надання медичної допомоги хворим з АГ, уніфікованим клінічним протоколам первинної екстреної та вторинної медичної допомоги № 384 від 24.05.2012р. Рекомендації асоціації кардіологів України по діагностиці та лікуванню хронічної серцевої недостатності за 2012р. Гіпертонічні кризи: діагностика та лікування консенсус асоціації кардіологів України та Української асоціації по боротьбі з інсультом за 2013р. Під час перебування на лікуванні у КУ «Міська лікарня планового лікування" ММР ЗО з 05.09.2016 по 12.09.2016 хворій були призначені наступні препарати: мексикор, L-лизин, вазосерк, магнікор, торадив, магнезія, гидазепам. (а.с.115 Т.1)

Згідно відповіді КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» ММР ЗО від 27.04.2018, ОСОБА_5 , обслуговувалась в амбулаторії ЗПСМ №13, згідно даних амбулаторної картки, до лікаря ЗПСМ ОСОБА_18 з січня 2013р. по жовтень 2017 р. за медичною допомогою не зверталась. Знеболювальні препарати не призначалися.(а.с.120 Т.1)

Згідно відповіді КУ «Мелітопольський онкологічний диспансер» ЗОР від 23.04.2018, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (проживала м Мелітополь), у період з січня 2013 року по жовтень 2017 року перебувала на лікуванні в КУ «Мелітопольський онкодиспансер» ЗОР; з приводу карциноми правої молочної залози ст.ІІІВ гр. II ТЗN1М1 метастази в шкіру грудної клітки; в період з січня по грудень 2016 р. застосовувались хіміотерапевтичні засоби для проведення курсів хіміотерапії: єндоксан, фторурацил, доксорубіцін, онкодокс, паклітаксел (на підставі амбулаторної картки хворої ОСОБА_5 № 27212 ).(а.с.132 Т.1)

Вищевказана інформація з медичних установ відповідає даним, вказаним в медичній карті ОСОБА_5 , дослідженої в судовому засіданні.

Допитаний в судовому засіданні завідуючий поліклінікою КУ «Мелітопольський онкологічний диспансер» ЗОР ОСОБА_19 підтвердив, що з 22.09.2016 по 03.10.2016 ОСОБА_5 знаходилась на стаціонарному лікуванні, отримувала лікування, але могла самостійно покидати стаціонар. Препарати, які вона отримувала, могли впливати на неї тільки викликаючи нудоту, блювання. Самостійно пересуватися вона могла. Зазначив, що проведення хіміотерапії не впливає на психіку пацієнта.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_20 , пояснила, що ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_5 , яка була цивільною дружиною її свекра. ОСОБА_2 спілкувалася з ОСОБА_9 . На її день народження, а саме 27.07.2017 , ОСОБА_5 прийшла разом зі свекром. Вона добре себе почувала, пила шампанське, веселилась. Вони не захотіли їхати додому на таксі, пішли пішки. Інколи ОСОБА_5 до неї приїздила, але в більшості вони спілкувалися по телефону. ОСОБА_5 трималася бадьоро, була життєрадісна, дуже хотіла поїхати до похресниці в Америку. Свекор допомагав ОСОБА_5 в хатніх справах, ОСОБА_2 допомагала також. Матеріально ОСОБА_5 допомагала похресниця ОСОБА_13 , яка давала їй гроші на лікування, про це ОСОБА_5 їй говорила особисто. Розмови про належне ОСОБА_5 майно в них не було. Про існування заповіту на ім`я ОСОБА_2 їй стало відомо після поховання ОСОБА_5 , про це їй повідомив свекор. Свекор мешкав з ОСОБА_5 однією сім`єю з 2008 року. ОСОБА_5 не жалілася на свій стан здоров`я, вона була впевнена, що буде жити. В лікарні ОСОБА_5 вона не відвідувала. Їй було відомо, що до останнього ОСОБА_5 рахувалася працівником на станції Мелітополь структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця». Свекор їй говорив, що ніхто, окрім ОСОБА_2 , не допомагав із похованням ОСОБА_5 . В їхній родині ніколи не обговорювалось питання, чому свекру нічого не дісталося після смерті ОСОБА_5 . Вона сама розпорядилась належним їй майном, тому свекор не оспорював прийнятого нею рішення.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_27 , пояснив, позивачка ОСОБА_1 є донькою двоюрідного брата ОСОБА_5 , а відповідачка ОСОБА_2 є її кумою, кращою подругою. За життя ОСОБА_5 склала заповіт на ім`я ОСОБА_2 .. Він спілкувався з ОСОБА_5 до останніх днів її життя і вона була в нормальному психологічному стані. За три дні до її смерті він розмовляв з нею по телефону. ОСОБА_5 хворіла близько п`яти років, в неї був рак. Їй лікували груди, голову. Мешкала вона разом зі співмешканцем ОСОБА_14 , сама за собою доглядала. За місяць до смерті їй стало важче це робити. При спілкуванні з ним, вона завжди його впізнавала, вони телефонували один одному, з ОСОБА_14 були в нього в гостях. Крім цього, ОСОБА_5 спілкувалася з друзями. ОСОБА_2 ОСОБА_5 допомагала, давала гроші на операцію, про це йому говорила сама ОСОБА_5 . Про те, що допомогу ОСОБА_5 надавало підприємство де вона працювала, від неї він не чув. Про заповіт, складений на ім`я ОСОБА_2 , він дізнався вже після смерті ОСОБА_5 . Під час лікування ОСОБА_5 пройшла дві чи три курси хімії-терапії, останній курс якої був в Кропивницькому, в м. Мелітополі вона також проходила такі курси. Відвідувати лікарню ОСОБА_5 могла самостійно, без будь-якої допомоги. В серпні 2017 року він бачив її з ОСОБА_14 на зупинці, вона йшла сама.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_29 , пояснила, що ОСОБА_1 вона не знає. ОСОБА_2 знає вже 30 років, вони з нею подруги. ОСОБА_5 знає через ОСОБА_2 .. З ОСОБА_5 спілкувалися часто, разом їздили відпочивати на море. Олену знає з хорошої сторони, вона гарна людина, часто її бачила на вокзалі, де вона працювала. Про те, що ОСОБА_5 була хвора на онкологію їй було відомо. ОСОБА_2 допомагала ОСОБА_5 грошима. Хворіла вона п`ять років. Бачилися вони з ОСОБА_5 приблизно один раз на півроку. 18.08.2016 на день народженні у ОСОБА_2 , яке вона святкувала в кафе « Райский уголок », вони зустрічалися з ОСОБА_5 . Вона вела себе нормально, веселилася, але не вживала спиртне. З ОСОБА_5 в неї була розмова про те, що вона хоче скласти заповіт на ОСОБА_13 , яка мешкає в Америці , оскільки рідні в неї немає. Похованням ОСОБА_5 займалася ОСОБА_2 , вона особисто їй допомагала, їздила з нею купувати вінки та інше. Чи давали родичі ОСОБА_5 кошти на її поховання їй не відомо. Останній раз вона бачила ОСОБА_5 влітку 2017 року, а вже в серпні того ж року ОСОБА_2 їй сказала, що у ОСОБА_5 знову пішли метастази і вони знову збираються в лікарню. В лікарні ОСОБА_5 вона не відвідувала. ОСОБА_5 не жалілася їй на головний біль.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_33 , пояснила, що ОСОБА_1 є племінницею ОСОБА_5 , донькою її двоюрідного брата. ОСОБА_27 є також її двоюрідним братом, ОСОБА_2 - кумою, подругою ОСОБА_5 . ОСОБА_5 до останнього була нормальною, навіть перед її смертю, а саме 29.09.2017 вона з нею розмовляла. Вона розуміла, що її чекає, розуміла ситуацію, сама приймала рішення. ОСОБА_5 хворіла, в неї був рак молочної залози. Їй дуже допомагала її похресниця, донька ОСОБА_2 - ОСОБА_13 . Вони її забирали з лікарні м. Дніпра, допомагали їй грошима. З підприємства, на якому працювала ОСОБА_5 , її не звільняли, вона не працювала, але отримувала заробітну плату. Після першої операції ОСОБА_5 перевели на легку працю. Вона просила керівництво її звільнити, але її не звільняли. Чому так, вона не знає. Останній рік ОСОБА_5 не працювала. Вона їй говорила, що склала заповіт на ОСОБА_34 , хоча хотіла скласти на свою похресницю ОСОБА_14 , але вона мешкає далеко. Це було у 2016 році і на той час ОСОБА_5 почувала себе нормально. Також вона їй сказала, що племінниця ОСОБА_1 її дуже образила і саме тому вона прийняла таке рішення. Був день народження у онуки, доньки племінниці, а ОСОБА_5 не покликали, лише забрали гроші та поїхали. ОСОБА_2 займалася похованням ОСОБА_5. ОСОБА_5 їй говорила, що в неї все було готово для її поховання. Заповіт ОСОБА_5 склала у вересні 2016 року, про це вона їй повідомила в телефонній розмові. До нотаріуса вона поїхала сама, її ніхто не супроводжував. В липні 2017 року у її матері була річниця від дня смерті, і вони разом їздили на кладовище. ОСОБА_5 приготувала їжу, готувала їжу вона і тоді, коли у її співмешканця був ювілей. ОСОБА_5 приїздила до неї в гості. Що стосується роботи ОСОБА_5 , то вона кілька разів писала заяву на звільнення, але її не звільняли. Про те, що гроші на поховання ОСОБА_5 давала ОСОБА_1 їй нічого не відомо.

Свідки з боку позивача зазначили наступне.

Так, допитана в судовому засіданні ОСОБА_38 , пояснила, що вона працює на залізній дорозі ст.. Мелітополь на посаді чергового помічника начальника вокзалу. ОСОБА_1 працювала в них на залізній дорозі. ОСОБА_2 вона не знає. ОСОБА_5 була її колегою по роботі, вони працювали в одній зміні. ОСОБА_5 працювала в багажному відділі - касиром. Відносини між ними були дружні. Потім в ОСОБА_5 виявили пухлину. В 2012 році їй була зароблена операція. Хвороба була прогресуюча, її стан погіршувався. У зв`язку з чим її було переведено в комірну. Їй було відомо, що у ОСОБА_5 є племінниця ОСОБА_1 . Вона її дуже любила. В ОСОБА_1 народилася дочка, ОСОБА_5 онучка, про яких вона постійно говорила, що це її єдині близькі люди. ОСОБА_5 тяжко хворіла, її турбував головний біль, почувала вона себе погано. У 2016 році ОСОБА_5 перевели у швейцари. Швейцаркою вона була в платному залі. Робота була не важка. Вона витирала пил, вмикала світло, телевізор. На роботу ОСОБА_5 привозив її чоловік, з роботи також забирав він. Працювала ОСОБА_5 до останнього. Для ОСОБА_5 вони досить часто збирали гроші, оскільки лікування для неї було дороге. Від такої допомоги ОСОБА_5 не відмовлялася. В якому розмірі була допомога сказати не може. Вона часто була на лікарняному. Останнім часом у ОСОБА_5 були сильні головні болі. Вона вживала якісь ліки, через які в неї з`явилась якась загальмованість, вона могла декілька раз повторювати одне й те ж саме. Працювала вона разом з ОСОБА_2 . ОСОБА_2 приходила до ОСОБА_5 додому, допомагала її купати, прибратися в квартирі, бо ОСОБА_5 не могла фізично цього робити. Від корпоративів ОСОБА_5 відмовлялася, не вживала спиртне, проте сама пила якісь таблетки, лікарям не довіряла. Одного разу на роботі ОСОБА_5 втратила свідомість. Вона постійно говорила, що після неї все дістанеться ОСОБА_1 , а не ОСОБА_14 , бо з ним вона не розписана та в нього є діти. Які ОСОБА_5 вживала ліки їй не відомо.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_42 , пояснила, що ОСОБА_1 вона знає, вона є племінницею ОСОБА_5 , яка була її колегою по роботі. ОСОБА_2 вона не знає. З ОСОБА_5 вони працювали з 2012 року, коли вона була переведена комірником. Після того, як ОСОБА_5 зробили операцію, вона працювала разом з нею. Вона фактично нічого не робила. В неї сильно боліла голова, набрякала рука. Вони розмовляли за належний їй будинок. ОСОБА_5 говорила, що в неї є племінниця ОСОБА_1 і будинок дістанеться їй. ОСОБА_1 вона бачила, коли та з дочкою приходила до ОСОБА_5 на роботу. Коли ОСОБА_5 виходила на роботу після лікарняного, вона не могла піднятися на другий поверх і лікарняний відносила вона. На роботу ОСОБА_5 привозив її співмешканець ОСОБА_14 . Підприємство допомагало ОСОБА_5 матеріально. За три тижні до смерті ОСОБА_5 вони хотіли її провідати, але коли зателефонували, Володя їм сказав, що приходити не треба, бо ОСОБА_5 дуже погано себе почуває. Від ОСОБА_5 свідок знає, що на її день народження похресниця прислала їй телефон та планшет чи ноутбук. Хіміотерапію їй робили в м. Дніпро. С 2012 року вона ходила з бандажем. Коли ОСОБА_5 робили хіміотерапію в м. Мелітополі в неї випало волосся. З роботи ОСОБА_5 була звільнена у зв`язку зі смертю. Вона була адекватною, але не хотіла з ними спілкуватися.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_43 пояснила, що ОСОБА_1 її дочка, померла ОСОБА_5 -її золовка. Зазначила, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , завжди були теплі відносини, в період хвороби ОСОБА_5 ОСОБА_1 завжди їй допомагала. Пам`ятає, як у серпні-вересні 2016 ОСОБА_5 їй зателефонувала, була досить агресивною по відношенню до лікарів, вживала нецензурну лайку. Далі, зазначила, що у вересні 2016 ОСОБА_5 збиралася подарувати подарунок дочці ОСОБА_1 ОСОБА_4 на честь того, що та пішла до першого класу. Однак, пізніше вона якби забула ту розмову. Разом з тим, свідок зазначила, що ОСОБА_5 була сильною людиною, могла самостійно пересуватися.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_9 пояснила, що працює начальником вокзалу, позивач є її племінницею, ОСОБА_5 - її родичка та співробітниця. ОСОБА_5 працювала в багажному відділі - касиром. Потім в ОСОБА_5 виявили пухлину. В 2012 році їй була зароблена операція. Хвороба була прогресуюча, її стан погіршувався. У зв`язку з чим її було переведено в комірну. Їй відомо, що у ОСОБА_5 дуже любила свою племінницю ОСОБА_1 . У вересні 2016 ОСОБА_5 перебувала у лікарні, якось зателефонувала свідкові, сказала, що їй будуть робити операцію, при цьому вона декілька разів повторювала одне й те ж саме, у зв`язку з чим свідок дійшла висновку, що у той були «провали» в пам`яті .

Отже, показання свідків як з боку як позивача, так і відповідача свідчать про наявність родинних відносин між померлою ОСОБА_5 та її племінницею ОСОБА_1 , дружних відносин між померлою ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , на користь якої складено заповіт, принаймні покази свідків з боку позивача не спростовують цей факт.

Зважаючи на підставу та предмет позову у даній справі, суд вважає як показання всіх свідків, так і надані сторонами фотографії, на яких зображені ОСОБА_5 з ОСОБА_1 та, відповідно з ОСОБА_2 такими, що не спростовують здатність ОСОБА_5 в повному обсязі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в момент складання заповіту, також не можуть свідчити про відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_5 щодо розпорядження своїм майном, заснованому на довірливих, дружніх відносинах з ОСОБА_2 .

Показання свідків з боку позивача стосовно того, що ОСОБА_5 внаслідок вживання ліків періодично була дещо загальмована, могла декілька раз повторювати одне й те ж саме не свідчать про неможливість з її боку усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, також враховуючи висновок експертизи та письмові докази в частині призначення лікарських препаратів, висвітлених вище.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне. Представником позивача в судовому засіданні було заявлено клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_5 на предмет можливості усвідомлення нею на час складення заповіту значення своїх дій та керувати ними. Клопотання мотивоване тим, що при проведенні експертизи № 418 від 23.09.2019 експертами не було враховано показання свідків по справі, що викликає сумніви в правильності висновку.

Однак, судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання у зв`язку з наступним.

Так, за змістом частини другої статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Позивач, який по суті не погоджується з результатом експертизи, не довів, що висновок експертизи є недостатньо обґрунтованим чи суперечить іншим матеріалам справи, чи викликає сумніви в його правильності.

Допитаний в судовому засіданні експерт експерт ОСОБА_15 , як зазначалося вище, пояснив, що судово-медична експертиза була проведена на основі медичної документації, якої в даному конкретному випадку було достатньо для складення висновку.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як у межах заявлених вимог та на підставі наданих або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, доказів.

Як вбачається з вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про недоведеність позивачем підстав, передбачених ст. 225 ЦК України для визнання оспорюваного заповіту недійсним, як укладеного дієздатною фізичною особою у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 а, ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено 22.05.2020.

Суддя: Ю.В. Ковальова