Постанова

іменем України

20 травня 2020 року

м. Київ

справа № 748/1344/18

провадження № 51-6351км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданого ОСОБА_6 ,

потерпілих ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої й апеляційної інстанцій, потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та їх представника адвоката ОСОБА_9 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 червня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 15 листопада 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013260000000107, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 червня 2019 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 271 КК і виправдано за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.

Цивільний позов потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишено без розгляду. Вирішено питання щодо процесуальних витрат.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачено у тому, що він, перебуваючи згідно з наказом начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Чернігівській області від 06 грудня 2012 року № 238-к на посаді провідного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів зазначеного управління, будучи відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», п. 1 Положення про органи рибоохорони Державного агентства рибного господарства України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 19 січня 2012 року № 26, п. 1.2 посадової інструкції провідного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів Чернігіврибоохорони, затвердженої начальником Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Чернігівській області від 06 грудня 2012 року посадовою особою структурного підрозділу правоохоронного органу державної влади, виконував організаційно-розпорядчі функції та функції представника влади і, таким чином, за ч. 3 ст. 18 КК, п. 1 примітки до ст. 364 КК був службовою особою.

Згідно з пунктами 1. 2 Положення про органи рибоохорони Державного агентства рибного господарства України органи рибоохорони у своїй діяльності керуються Конституцією України та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр-міністра України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України, дорученнями Міністра аграрної політики та продовольства України, його першого заступника та заступника, наказами Держрибагенства України, дорученнями Голови Держрибагенства України, актами місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, а також цим Положенням.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про охорону праці» працівник зобов`язаний дбати про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

ОСОБА_6 під час проведення рибоохоронного рейду 07 травня 2013 року, будучи старшим рейдової групи, вивів її на човні у плавання на воду річки Десни з порушенням таких нормативно-правових актів.

Зокрема, порушуючи п. 3.2 Правил користування водними об`єктами для плавання на маломірних (малих) суднах в Чернігівській області, затверджених рішенням сімнадцятої сесії четвертого скликання Чернігівської обласної ради від 05 липня 2005 року, ОСОБА_6 випустив човен на воду в темний час доби, до сходу сонця.

Усупереч підпунктам 3.13.1, 3.13.2 Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 16 лютого 2004 року № 91, випущений ОСОБА_6 уночі човен не був обладнаний типовими або бортовими вогнями (ходовою сигналізацією).

Не додержуючись п. 7.7 Правил охорони життя людей на водних об`єктах України, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 03 грудня 2001 року № 272, ОСОБА_6 випустив човен на воду з перезавантаженням плавзасобу понад визначену вантажопідйомність і пасажиромісткість.

Порушуючи п. 5.4 Правил користування водними об`єктами для плавання на маломірних (малих) суднах в Чернігівській області та п. 3.15 Порядку проведення рибоохоронних рейдів, затвердженого наказом Держкомрибгоспу України від 06 грудня 1999 року № 158, ОСОБА_6 випустив на воду човен, пасажири та судноводій якого не були одягнуті в рятувальні жилети.

Усупереч підпунктам 2.1; 2.4 Порядку проведення рибоохоронних рейдів, затвердженого наказом Держкомрибгоспу України від 06 грудня 1999 року № 158, та наказу начальника Чернігіврибоохорони від 08 жовтня 2012 року № 82 ОСОБА_6 взяв та допустив до проведення рибоохоронного рейду сторонню особу ОСОБА_11 .

Так, під час проведення рибоохоронного рейду 07 травня 2013 року старший рейдової групи провідний державний інспектор відділу охорони водних біоресурсів Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Чернігівській області ОСОБА_6 умисно порушив вимоги підпунктів 3.2, 5.4 Правил користування водними об`єктами для плавання на маломірних (малих) суднах в Чернігівській області, підпунктів 3.13.1, 3.13.2 Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, п. 7.7 Правил охорони життя людей на водних об`єктах України, ст. 14 Закону України «Про охорону праці», наказ начальника Чернігіврибоохорони від 08 жовтня 2012 року № 82 та як старший групи випустив 07 травня 2013 року, у період часу з 04:00 до 04:30, в темний час доби, тобто до сходу сонця, без використання рятувальних жилетів, в умовах обмеженої видимості та перевантаження судна, без ходової сигналізації судна, для проведення рибоохоронного рейду на воду річки Десни в районі с. Ульянівка Чернігівського району Чернігівської області моторний прогулянковий човен типу «Казанка» з бортовим реєстраційним номером НОМЕР_1 із човновим двигуном «Вихор 25» під керуванням ОСОБА_12 з пасажирами ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , у ході якого вказаний човен під час руху зіткнувся з невідомою перешкодою, що надалі призвело до перекидання човна і спричинило загибель ОСОБА_13 та ОСОБА_11 .

За висновком судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності від 26 квітня 2017 року № 10140 причинний зв`язок із настанням нещасного випадку має невиконання провідним державним інспектором Чернігіврибоохорони ОСОБА_6 вимог п. 3.2 Правил користування водними об`єктами для плавання на маломірних (малих) суднах в Чернігівській області, підпунктів 3.13.1, 3.13.2 Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, п. 7.7 Правил охорони життя людей на водних об`єктах України, ст. 14 Закону України «Про охорону праці», наказу начальника Чернігіврибоохорони від 08 жовтня 2012 року № 82.

Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 15 листопада 2019 року вирок районного суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.

Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, потерпілі ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та їх представник адвокат ОСОБА_9 , вказуючи на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просять скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Вважають, що суд першої інстанції, порушуючи вимоги ч. 3 ст. 374?Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), а суд апеляційної інстанції ч. 2 ст. 419 КПК, в рішеннях не вмотивували, чому відкинули докази обвинувачення, досліджені в судах та долучені до матеріалів провадження. Наголошують на тому, що судами не надано об`єктивної оцінки окремим доказам та не обґрунтовано визнання доказів наданих стороною обвинувачення недопустимими чи неналежними.

Скаржники вказують на те, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно дійшли висновку, що у діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК, оскільки він не є суб`єктом такого злочину. У свою чергу прокурор зазначає, що в матеріалах кримінального провадження наявні докази, досліджені судами, які підтверджують, що ОСОБА_6 за займаною посадою був службовою особою Чернігіврибоохорони, виконував функції представника влади та організаційно-розпорядчі функції, був у цьому рибоохоронному рейді безпосереднім керівником робіт і старшим рейдової групи, зобов`язаний був виконувати сам та контролювати виконання підлеглим йому складом рейдової групи вимог законодавства та інших нормативно-правових актів з охорони праці.

Крім того, вказує, що суди не взяли до уваги і неналежно оцінили ряд доказів, які беззаперечно підтверджують факт початку рибоохоронного рейду з моменту виходу осіб на воду в районі с. Ульянівка на човні.

Як на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, прокурор, потерпілі та їх представник посилаються на те, що помилковими є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що один із загиблих ОСОБА_11 не є потерпілим від злочину, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК, оскільки на час загибелі не перебував у трудових відносинах із Чернігіврибоохороною.

Свої доводи скаржники обґрунтовують також і тим, що усупереч вимогам ч. 1 ст. 101, п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК судами не наведено та не вмотивовано незгоди з висновком судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності від 26 квітня 2017 року № 10140.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 висловили доводи про наявність підстав для задоволення касаційних скарг.

Прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційні скарги частково і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_6 заперечив проти задоволення касаційних скарг, навів аргументи щодо законності й обґрунтованості судових рішень, просив залишити їх без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За частиною 1 ст. 412 КПК істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі його порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Частинами 1, 2 ст. 2 КК регламентовано, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК суд ухвалює виправдувальний вирок у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбаченихпунктами 1та2 ч. 1 ст. 284цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку має містити підстави для виправдання обвинуваченого та мотиви, виходячи з яких, суд відкидає докази обвинувачення.

За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів

у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих

у судовому засіданні.

За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 84 КПК доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд установлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.

Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед установленої сили.

Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів суд повинен належно мотивувати.

Як убачається з матеріалів провадження, вказаних норм закону районний суд не дотримався.

Відповідно до обвинувального акта орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_6 у порушенні вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці службовою особою установи, що спричинило загибель людей, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що суб`єктом злочину, передбаченого ст. 271 КК, є службова особа підприємства, установи, організації, яка на підставі наказу адміністрації, посадової інструкції чи відповідно до займаної посади має спеціальні обов`язки з охорони праці, або громадянин суб`єкт підприємницької діяльності.

На переконання районного суду, ОСОБА_6 не є суб`єктом злочину, передбаченого ст. 271 КК, однак суд не взяв до уваги, що під час проведення рибоохоронного рейду 07 травня 2013 року ОСОБА_6 був старшим рейдової групи та в порушення п. 3.2 Правил користування водними об`єктами для плавання на маломірних (малих) суднах в Чернігівській області, затверджених рішенням сімнадцятої сесії четвертого скликання Чернігівської обласної ради від 05 липня 2005 року, випустив човен на воду в темний час доби, до сходу сонця.

Також із матеріалів кримінального провадження вбачається, що до обвинувального акта долучено, а судом досліджено докази, які, на думку сторони обвинувачення, підтверджували, що ОСОБА_6 як старший рейдової групи був зобов`язаний дотримуватися і контролювати дотримання іншими учасниками рибоохоронного рейду законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці, зокрема:

1) наказу начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Чернігівській області від 06 грудня 2012 року № 238-к, згідно з яким ОСОБА_6 призначено на посаду провідного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів зазначеного управління;

2) посадової інструкції провідного державного інспектора відділу охорони водних біоресурсів Чернігіврибоохорони, затвердженої начальником Чернігіврибоохорони 06 грудня 2012 року, за нормами якої на ОСОБА_6 серед інших функціональних обов`язків покладено обов`язки з охорони праці при здійсненні роботи, зокрема обов`язок знати правила охорони праці, техніки безпеки (п. 1.7) та дотримуватися зобов`язань з охорони праці і виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку, проводити перед початком кожного рибоохоронного рейду зі складом групи інструктаж з охорони праці і техніки безпеки (п. 2.4).

3) Інструкції з охорони праці для держінспекторів відділу охорони водних біоресурсів № 4, затвердженої начальником управління Чернігіврибоохорони 15 квітня 2013 року. Дія зазначеної інструкції поширюється на всіх інспекторів Чернігіврибоохорони, у тому числі і на провідного державного інспектора ОСОБА_6 (п. 1.1).

Згідно з п. 1.2 вказаної Інструкції інспектори рибоохорони повинні знати і виконувати вимоги інструкцій з охорони праці, зокрема: для іхтіологів; при роботі на маломірних плавзасобах що не підлягають реєстру; інструкції про дії інспекторів рибоохорони при виявленні порушень і затриманні порушників.

Отже, ОСОБА_6 під час здійснення рибоохоронного рейду мав виконувати вимоги вищевказаних нормативно-правових актів у частині охорони праці, зокрема і ті норми з охорони праці, які містяться в нормативно-правових актах, що регулюють плавання на маломірних суднах, дії інспекторів при виявленні порушень рибальства, тощо.

ОСОБА_6 як старший рейдової групи відповідно до п. 2.1 Інструкції з охорони праці для держінспекторів відділу охорони водних біоресурсів № 4 перед початком робіт зобов`язаний був перевірити виконання вимог відповідних інструкцій з охорони праці, а згідно з п. 2.3 також провести інструктаж з техніки безпеки.

4) Положення про громадських інспекторів рибоохорони, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 24 лютого 2012 року № 83.

У цьому Положенні також закріплювався обов`язок ОСОБА_6 щодо забезпечення під час роботи вимог з охорони праці.

Згідно з Положенням кожний громадський інспектор працює у взаємодії з державним інспектором рибоохорони і під його керівництвом у межах відповідного територіального органу рибоохорони (п. 3.1). Державний інспектор, за яким закріплений громадський інспектор, координує його діяльність, проводить з ним регулярні інструктажі з охорони праці та техніки безпеки (п. 3.2).

Наведені в зазначених нормативних актах норми зобов`язували ОСОБА_6 знати, дотримуватися і контролювати виконання в процесі роботи норм з охорони праці, в тому числі й тих, які регулюють охорону праці при роботі на маломірних плавзасобах під час плавання та проведення рибоохоронних рейдів.

Також суд першої інстанції не надав оцінки висновку судової інженерно-технічної експертизи з охорони праці та безпеки життєдіяльності від 26 квітня 2017 року № 10140, відповідно до якого у причинному зв`язку з настанням нещасного випадку перебуває невиконання провідним державним інспектором Чернігіврибоохорони ОСОБА_6 вимог п. 3.2 Правил користування водними об`єктами для плавання на маломірних (малих) суднах в Чернігівській області, підпунктів 3.13.1, 3.13.2 Правил судноплавства на внутрішніх водних шляхах України, п. 7.7 Правил охорони життя людей на водних об`єктах України, ст. 14 Закону України «Про охорону праці», наказу начальника Чернігіврибоохорони від 08 жовтня 2012 року № 82.

Стосовно висновку суду про те, що сторона обвинувачення документально не підтвердила того, що під час перекидання човна рейд вже був розпочатий, то суд касаційної інстанції звертає увагу на таке.

Згідно з актом № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, ОСОБА_6 був старшим рейдової групи, йому було видано план-наказ від 29 квітня 2013 року № 90, за яким у період з 29 квітня до 15 травня 2013 року група ОСОБА_6 повинна знаходитися у рибоохоронному рейді на річках і водоймах Куликівського, Менського, Чернігівського та Щорського районів. Також зазначено, що саме ОСОБА_6 було прийнято рішення про проведення рибоохоронного рейду 07 травня 2013 року.

У пункті 7 акта «Причини нещасного випадку» констатовано, що однією з причин цього є порушення наказу Чернігіврибоохорони № 82 у частині залучення до проведення рибоохоронного рейду сторонньої особи громадянина ОСОБА_11 .

Згідно з актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 07 травня 2013 року , від 11 липня 2013 року форми H-5 комісія також констатувала той факт, що нещасний випадок стався саме під час проведення рибоохоронного рейду.

Районний суд не проаналізував і належно не оцінив зазначених доказів, кожного з них та їх сукупності у взаємозв`язку з іншими доказами й у своєму рішенні не зазначив мотивів, з яких відкинув докази обвинувачення, а тому колегія суддів касаційного суду вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_6 інкримінованого складу злочину, передбаченого ст. 271 КК, є передчасним.

Статтею 419 КПК передбачено, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Однак апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не дотримався вказаних положень процесуального закону і не зазначив переконливих мотивів, з яких апеляційні скарги прокурора, потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та їх представника адвоката ОСОБА_9 визнав необґрунтованими.

Разом із тим суди першої та апеляційної інстанцій у судових рішеннях з належним обґрунтуванням дійшли висновку про відсутність підстав для визнання ОСОБА_11 потерпілим від злочину, передбаченого ч. 2 ст. 271 КК, оскільки він не перебував у трудових відносинах з Чернігіврибоохороною. У зв`язку з цим необхідно зазначити, що основним безпосереднім об`єктом злочину, відповідальність за який встановлена ст. 271 КК є право особи на безпечні умови праці, а обов`язковим додатковим її здоров`я. Тому потерпілими від зазначеного злочину можуть бути тільки особи, які мають постійний чи тимчасовий зв`язок з певним підприємством, установою, організацією чи з виробничою діяльністю громадянина-суб`єкта підприємницької діяльності (безпосередньо працюють, прибули у відрядження, на практику, стажування або діяльність яких пов`язана з цим виробництвом тощо). Особи, які не пов`язані із таким виробництвом, не можуть визнаватися потерпілими від цього злочину. Отже, доводи, які викладено в касаційних скаргах прокурора, потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та їх представника адвоката ОСОБА_9 в цій частині, є необґрунтованими.

З огляду на те, що допущені порушення не може бути усунуто на стадії апеляційного провадження, судові рішення підлягають скасуванню, а кримінальне провадження направленню на новий розгляд у суді першої інстанції, під час якого суду слід урахувати наведене, ретельно дослідити всі докази, надані стороною обвинувачення, та залежно від встановленого постановити законне й обґрунтоване рішення, виклавши в ньому аналіз і оцінку доказів та мотиви його прийняття.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої й апеляційної інстанцій, потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та їх представника адвоката ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04 червня 2019 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 15 листопада 2019 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3