печерський районний суд міста києва

Справа № 758/14895/17-ц

Категорія 18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

17 лютого 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Соколова О.М.,

при секретарі Шевченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що між ним та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу Лояльний у євро №20004009576205 від 15.12.2014 року на суму 5 000 євро та № 00007010296724 від 13.02.2015 у сумі 40 000 доларів США. Відповідно до укладених договорів банк приймає від вкладників на вкладні рахунки грошову суму та зобов`язується повернути вклад та сплатити проценти за користування вкладом на умовах та у порядку передбачених договором та Правилами банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Дельта Банк». П.1.3 Договорів №20004009576205 та № 00007010296724 встановлено, що строк зберігання вкладу зарахування вкладу на рахунок, вказаний у п.1.6 цих договорів по 14.01.2015р. та 15.03.2015 р. Позивач у письмовому вигляді повідомлено банк про розірвання всіх депозитних договорів та направлено вимоги про розірвання договорів, проте кошти належні позивачу не було повернуто. 02.03.2015 року Правлінням НБУ було прийнято постанову №150, якою ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних. З 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу ФГВФО. Позивач вбачає вину власників істотної участі у віднесенні банку до категорії неплатоспроможних. Відповідач у справі ОСОБА_2 є власником істотної частки у ПАТ «Дельта Банк», якому належить 70,61 % частки у статутному фонді банку і таким чином він у розумінні ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» несе відповідальність перед позивачем за неповернення банком належних позивачеві коштів, тому просить стягнути на його користь грошові кошти, внесені ним на рахунок.

Позивач та його представник у судовове засідання не з`явились, від предстанивка позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутніть, позов підтримав, з підстав, викладених у ньому, та просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на підстави, вказані у позовній заяві, проти заочного розгляду не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

У відповідності до п.2 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов непідлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до частини 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ним та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу Лояльний у євро №20004009576205 від 15.12.2014 року на суму 5 000 євро та № 00007010296724 від 13.02.2015 у сумі 40 000 доларів США.

02.03.2015 на підставі постанови Правління Національного банку України за № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 за № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у AT «Дельта Банк».

Позивач у письмовому вигляді повідомим банк про розірвання всіх депозитних договорів та направив вимоги про розірвання договорів.

Згідно листа від 08.06.2015 вх.05-2840544 від АТ «Дельта Банк», позивачу повідомлено, що під час дії тимчасової адміністрації задоволення вкладників та інших кредиторів банку не здійснюється, а отже видача коштів не можлива.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1067 ЦК України, договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Частинами 1, 3 ст. 1068 ЦК України встановлено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» № 4452-VI від 23.02.2012 встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклади фізичних осіб банків гарантуються в порядку і розмірах, передбачених законодавством України.

Статтею 52 цього Закону встановлено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів. Задоволення вимог кредиторів здійснюватиметься за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та реалізації майна банку в порядку та черговості, що передбачена частиною першою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Закону, з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

За статтею 2 Закону, істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 37 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вищим органом управління банку є загальні збори учасників банку, що вирішують будь-які питання діяльності банку. Виконавчим органом банку, що здійснює поточне управління, є правління банку.

За статтею 40 Закону, правління банку очолює голова правління, який керує роботою правління банку та має право представляти банк без доручення. Голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону, керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

Згідно з ст. 43 Закону, при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані: 1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків; 2) приймати рішення в межах наданих повноважень; 3) не використовувати службове становище у власних інтересах; 4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

Крім цього, ч. 1 ст. 52 Закону визначено, що пов`язаними з банком особами є: 1) контролери банку; 2) особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку; 3) керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку; 4) споріднені та афілійовані особи банку, у тому числі учасники банківської групи; 5) особи, які мають істотну участь у споріднених та афілійованих особах банку; 6) керівники юридичних осіб та керівники банків, які є спорідненими та афілійованими особами банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів цих осіб; 7) асоційовані особи фізичних осіб, зазначених у пунктах 1-6 цієї частини; 8) юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі; 9) будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини.

За положеннями ч. 3 ст. 53 Закону ліквідація банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з моменту внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Тобто, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.

За приписами ст. 58 Закону, учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Пов`язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність. Пов`язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов`язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов`язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.

Звертаючись до суду з позовом до відповідача позивач вказав, що ОСОБА_2 власником істотної участі ПАТ «Дельта Банк», тобто є пов`язаними з банком особою, у розумінні ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та несе відповідальність перед позивачем за неповернення банком вкладу та нарахованих відсотків.

Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає процедуру задоволення вимог кредиторів за рахунок майна банку.

Тобто, лише після складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, затвердження реальної ліквідаційної маси банку, продажу майна банку та задоволення вимог кредиторів в процесі ліквідації банку в порядку черговості, визначеної ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», можна встановити розмір вимог кредиторів, що не покривається наявними активами банку, тобто конкретний розмір завданих кредиторам збитків.

Передбачене ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» покладення відповідальності на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним не є автоматичним. Така відповідальність має бути застосована до власників істотної участі лише за наявності їх вини у настанні неплатоспроможності банку.

Таким чином, вимагаючи стягнення шкоди з власників істотної участі банку та/або їх керівників, потрібно насамперед довести факт заподіяння йому шкоди заподіювачами такої шкоди, розмір зазначеної шкоди, докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань власниками істотної участі та заподіяною шкодою.

Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, належних та допустимих доказів, передбачених ст.ст. 77, 79, 81 ЦПК України, які б підтверджували причетність відповідача до неповернення позивачу його вкладу, а також, що з його вини, діями чи бездіяльністю було завдано банку шкоди, суду не надано.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу - слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1058, 1066 ЦК України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Законом України «Про банки і банківську діяльність» та ст.ст. 12,13,77,79, 81,263,264,27,354, ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу -відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Соколов