ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2020 року

Київ

справа №820/5402/16

адміністративне провадження №К/9901/36955/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шарапи В.М.,

суддів - Желєзного І.В., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного природного парку "Дворічанський" в особі Служби державної охорони на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року у складі судді Зінченко А.В. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року, у складі колегії суддів: Ральченка І.М. (головуючий), суддів: Катунова В.В., Бершова Г.Є. у справі за позовом Дочірнього підприємства «Бірюк» (далі - ДП «Бірюк») до Національного природного парку «Дворічанський» в особі Служби державної охорони (далі - НПП «Дворічанський») про скасування припису,-

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ДП "Бірюк" звернулоя до суду з позовом, у якому просить скасувати припис Служби державної охорони природно-заповідного фонду Національного природного парку "Дворічанський" №6 від 5 вересня 2016 року про усунення порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

2. Харківський окружний адміністративний суд постановою від 21 листопада 2016 року адміністративний позов задовольнив.

Скасував припис Служби державної охорони природно-заповідного фонду Національного природного парку «Дворічанський» №6 від 5 вересня 2016 року про усунення порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

2.1 Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що викладені в приписі вимоги щодо заборони підгодівлі диких тварин та демонтування мисливських веж на території урочища "Заливне-1" в межах господарської зони НПП "Дворічанський" є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідачем не було надано до суду правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, та враховуючи офіційно зареєстровану діяльність мисливського господарства ДП "Бірюк", суд дійшов висновку, що оскаржуваний припис Служби державної охорони природно-заповідного фонду НПП "Дворічанський" №6 від 5 вересня 2016 року підлягає скасуванню.

3. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 березня 2017 року постанову суду першої інстанції змінив в частині підстав та мотивів прийнятого рішення. В іншій частині - залишив без змін.

3.1 Змінюючи постанову суду першої інстанції в частині підстав та мотивів та підтримуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин норми частини 4 статті 7 Закону України від 16 червня 1992 року №2456-XII «Про природно-заповідний фонд України» (далі - Закон №2456-XII), оскільки межі НПП «Дворічанський» визначені відповідно до проекту створення його території.

3.2 Щодо підстав задоволення позову суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач здійснює свою господарську діяльність на підставі договорів про умови ведення мисливського господарства від 7 вересня 2004 року, укладеного між Державним лісогосподарським об`єднанням «Харківліс» та ДП «Бірюк», про умови ведення мисливського господарства від 9 січня 2008 року, укладеного між Харківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ДП «Бірюк», якими визначено, що ДП «Бірюк» має право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі і біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

3.3 Наказом №0204-01 від 2 квітня 2012 року«Про визначення відтворювальної ділянки на території мисливських угідь ДП «Бірюк», затвердженого директором ДП «Бірюк» та погодженого ДП «Куп`янське ЛГ», Дворічанською РДА, для забезпечення охорони та відтворення копитних, хутрових тварин та пернатої дичини, що мешкає на території угідь мисливського господарства ДП «Бірюк», у тому числі в НПП «Дворічанський», створено відтворювальну ділянку в межах обходу №2 відповідно карти-схеми (додаток №1) загальною площею 7023 га, на термін до 1 січня 2017 року.

3.4 З огляду на те, що відповідачем надавались позивачу 5 вересня 2013 року, 25 грудня 2014 року погодження на діяльність ДП "Бірюк" з влаштування підгодівельних майданчиків, годівниць, а також встановлення вишок для спостереження за дикими тваринами, зазначені в акті перевірки обставини не є порушенням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

3.5 За наведених обставин суд апеляційної інстанції зробив узагальнюючий висновок про те, що аналізуючи виявлені в акті обстеження (перевірки) від 5 вересня 2016 року та протокольному рішенні від 19 березня 2015 року порушення природоохоронного законодавства та вимоги припису, колегія суддів не може вважати спосіб їх усунення, визначений у приписі обґрунтованим, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між виявленими порушеннями та наявністю спостережних веж та годівниць, та відношення ДП «Бірюк» до таких порушень, тобто їх знесення жодним чином не призведе до усунення порушень.

4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:

4.1 5 вересня 2016 року працівниками державної охорони НПП "Дворічанський" проведено перевірку додержання ДП "Бірюк" законодавства про охорону навколишнього природного середовища та природно - заповідний фонд, за наслідками якої відповідачем винесено припис №6 про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства у такий спосіб: прибрати мисливські вежі та годівниці, які розташовані на території урочища "Заливне-1" (лісові квартали №32, 35, 38) в межах НПП "Дворічанський"; припинити підгодівлю диких тварин на території урочища "Заливне-1" в межах НПП "Дворічанський".

4.2 За змістом припису встановлено, що в ході обстеження стану природних комплексів та об`єктів, які розташовуються в межах території НПП "Дворічанський", визначених Проектом створення НПП "Дворічанський", а саме урочище "Заливне-1", встановлено зведення трьох мисливських веж та поблизу веж облаштовані підгодівельні майданчики для диких тварин, що є грубим порушенням статей 21, 18 Закону №2456-XII та пункту 4.3 Положення про НПП "Дворічанський".

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

5.1 Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ним порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції невірно застосував норми частини 4 статті 7 Закону №2456-ХІІ. Однак суд апеляційної інстанції вказане порушення усунув і обґрунтовано вказав на те, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

5.2 Також відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій не застосовано до спірних правовідносин норми статті 21 Закону №2456-ХІІ, які регулюють господарську діяльність, до якої належить і мисливство, у межах господарської зони природно-заповідного парку. Така діяльність здійснюється з урахуванням вимог статті 18 цього Закону щодо зони антропогенних ландшафтів.

5.3 Щодо порушення норм процесуального права особа, яка подала касаційну скаргу зауважує, що суди попередніх інстанцій не повно і необ`єктивно дослідили докази по справі, що вплинуло на висновки судів про задоволення позову.

6. Позивач подав заперечення на касаційну скаргу. Аргументи відповідача зводяться до того, що суди попередніх інстанцій повно і об`єктивно встановили обставини у справі, при цьому правильно застосували норми матеріального права і не допустили порушення норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення, тому відсутні підстави для її задоволення.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин першої-другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, що діяла до 8 лютого 2020 року), у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Повноваження відповідача у спірних правовідносинах регулюються Законом №2456-ХІІ. Відповідно до статей 60, 61 цього Закону охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони. Посадові особи служби державної охорони природно-заповідного фонду України мають право, у тому числі: безперешкодно відвідувати підприємства, установи, організації, судна та інші транспортні засоби в межах відповідних територій, об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон для перевірки додержання законодавства про охорону навколишнього природного середовища та природно-заповідний фонд; давати обов`язкові для виконання приписи з метою усунення порушень, виявлених у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

10. Отже суд касаційної інстанції констатує, що оскаржений припис відповідачем прийнято у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом.

11. Щодо регулювання спірних правовідносин суд касаційної інстанції зауважує, що вони регулюються Законом №2456-ХІІ та прийнятими на його виконання нормативними актами. Відповідно до преамбули Закону №2456-ХІІ цей Закон визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів. Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

12. Відповідно до статей 3 та 8 Закону №2456-ХІІ до природно-заповідного фонду України належать у тому числі національні природні парки. Збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду забезпечується, у тому числі, шляхом додержання вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської діяльності.

13. Статтею 20 Закону №2456-ХІІ визначено, що Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

14. Згідно статті 21 цього Закону на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:

заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони;

зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов`язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації;

господарська зона - у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

15. У свою чергу у зоні антропогенних ландшафтів біосферних заповідників забороняється мисливство (абзац четвертий частини першої статті 18 Закону №2456-ХІІ).

16. Правові засади провадження господарської діяльності з мисливства регулюються Законом України від 22 лютого 2000 року №1478-III «Про мисливське господарство та полювання» (далі - Закон №1478-ІІІ). Преамбулою цього Закону визначено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу. У частині першій цього Закону визначено, що мисливство - вид спеціального використання тваринного світу шляхом добування мисливських тварин, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь. Мисливське господарство як галузь - сфера суспільного виробництва, основними завданнями якого є охорона, регулювання чисельності диких тварин, використання та відтворення мисливських тварин, надання послуг мисливцям щодо здійснення полювання, розвиток мисливського собаківництва.

17. Частиною п`ятою статті 21 Закону №1478-ІІІ встановлено, що для потреб мисливського господарства користувачі мисливських угідь мають право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

18. За такої конструкції норм Закону №1478-ІІІ у спірних правовідносинах щодо права ведення мисливського господарства суд касаційної інстанції вважає, що будівництво на мисливських угіддях необхідних будівель, біотехнічних споруд, здійснення інших заходів, пов`язаних з веденням мисливського господарства, можливе у разі, коли такі не суперечать законодавству та інтересам користувача земельної ділянки - у даному випадку НПП «Дворічанський». Такий висновок суду кореспондується також з метою, з якою прийнято Закон №2456-ХІІ, а саме здійснення правового регулювання і охорони природно-заповідного фонду як національного надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

19. На виконання вимог Закону №2456-ХІІ Указом створено на території Дворічанського району Харківської області НПП "Дворічанський".

20. На виконання Указу Президента України від 11 грудня 2009 року №1044/2009 КМ України Міністерством екології та природних ресурсів України Наказом від 21 жовтня 2011 року №405 затверджено Положення про національний природний парк "Дворічанський" (далі - Положення №405). Пунктом 1.6. цього Положення встановлено, що загальна площа Парку становить 3131,2 гектара, у тому числі 658,8 гектара, що надаються у постійне користування Парку, та 2472,4 гектара, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів. На землях, які передаються Парку без вилучення, може здійснюватися традиційна господарська діяльність відповідно до вимог Проекту організації території Парку та за погодженням науково-технічної ради Парку.

21. Згідно пункту 3.10 Положення №405 для розв`язання наукових або науково-технічних проблем у Парку створюється науково-технічна рада (далі - НТР). Відповідно до підпункту 4.2.4. пункту 4.2. та пункту 4.3. цього Положення в межах господарської зони проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на Парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення Парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, що включені до складу Парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників, та за погодженням НТР Парку. На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території Парку, в тому числі мисливство.

22. Стосовно застосування до встановлених судами попередніх інстанцій обставин норм матеріального права суд касаційної інстанції зазначає таке.

23. Висновок суду апеляційної інстанції щодо зміни рішення суду першої інстанції у частині підстав та мотивів відмови у задоволенні позову є обґрунтованим. Встановивши, що межі НПП «Дворічанський» в натурі не встановлені, суд апеляційної інстанції підставно застосував норми частини четвертої статті 7 Закону №2456-ХІІ, вказавши, що до встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

24. Поряд із тим, встановивши, що рішенням Науково-технічної ради Національного природного парку «Дворічанський» від 19 березня 2015 року (протокол №2) вирішено скасувати погодження на ведення господарської діяльності ДП «Бірюк» як такої, що суперечить законодавству, у тому числі щодо встановлення будь-яких веж та підкормки диких тварин, суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що діяльність позивача з влаштування підгодівельних майданчиків, годівниць, а також встановлення вишок для спостереження за дикими тваринами не є порушенням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

25. Позиція суду касаційної інстанції в цій частині ґрунтується на тому, що суд апеляційної інстанції не застосував під час вирішення спору по суті в цій частині норм права. Зокрема - статті 20 Закону №2456-ХІІ щодо мети створення Національного природного парку - збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

26. Суд апеляційної інстанції під час розгляду справи встановив, що у протоколі №2, на підставі якого прийнято рішення НТР відповідача від 19 березня 2015 року про скасування погодження на ведення господарської діяльності ДП «Бірюк», зазначено про такі обставини:

1. Всупереч чинному законодавству та Положенню про НПП «Дворічанський» підгодовування тварин здійснюється без погодження з адміністрацією парку. Підгодівля проводиться шляхом висипання корму безпосередньо на ґрунт. Ґрунтовий покрив порушений. Відчутний запах гниючих решток корму. Через велику кількість тварин, які відвідують майданчики, навколо них також сильно порушено цілісність ґрунтового покриву в радіусі 20-40 метрів. Годівниці напівпорожні. Сліди копитних біля них взагалі відсутні. Це доводить, що годівниці не використовуються, а підгодовування тварин здійснюється переважно на підгодівельних площах. На площі 3 взагалі відсутні будь-які споруди, які можна використовувати для підгодовування тварин.

2. На обстежуваних площах також є залишки побутового сміття та будівельних матеріалів: скляні та пластикові пляшки, пачки з-під сигарет, дошки, рубероїд, шифер, залишки старих годівниць тощо.

3. На всіх без виключення площах та під`їзду до них зафіксовані сліди самовільної порубки дерев та підліску.

4. На всіх підгодівельних площах розташовані мисливські вежі, які використовуються (за словами директора ДП "Бірюк" Лобача С.О.) для проведення обліку диких тварин. Всі споруди встановлені на території парку без будь-якого погодження з адміністрацією національного парку. Під деякими вежами знайдені стріляні гільзи.

27. Встановлені обставини, які не спростовані учасниками справи, свідчать про те, що у цьому випадку не забезпечується збереження, відтворення і ефективне використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

28. Суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Науково-технічної ради НПП «Дворічанський» від 19 березня 2015 року (протокол №2) вирішено скасувати погодження на ведення господарської діяльності ДП «Бірюк» як такої, що суперечить законодавству, у тому числі щодо встановлення будь-яких веж та підкормки диких тварин. Це рішення у встановленому порядку не оскаржено і не скасовано. Тому в цьому випадку суд апеляційної інстанції повинен був застосувати норми статті 21 Закону №2456-ХІІ щодо правового режиму зонування природних парків, використання їх господарської зони та частину п`яту статті 21 Закону №1478-ІІІ щодо права користувачів мисливських угідь будувати на мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, тільки у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок. Така діяльність не повинна суперечити законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

29. Також суд апеляційної інстанції за встановлених ним обставин справи не застосував вимоги підпункту 4.2.4. пункту 4.2. Положення №405, які вказують, що в межах господарської зони проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на Парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення Парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, що включені до складу Парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників, та за погодженням НТР Парку.

30. За таких обставин висновки суду апеляційної інстанції про правомірність здійснення позивачем діяльності у галузі мисливського господарства відповідно до укладених договорів про умови ведення мисливського господарства у спірних правовідносинах є помилковими з огляду на невідповідність такої діяльності як нормам Закону №1478-ІІІ, так і нормам Закону №2456-ХІІ і прийнятих на його виконання підзаконних нормативних актів.

31. На цій підставі колегія суддів касаційного адміністративного суду приходить до переконання, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права, що відповідно до статті 351 КАС України є підставою для скасування судових рішень та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову. Відповідно касаційна скарга відповідача підлягає до задоволення.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 351, 352, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного природного парку "Дворічанський" в особі Служби державної охорони задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2017 року по справі №820/5402/16 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким Дочірньому підприємству "Бірюк" у задоволенні адміністративного позову до Національного природного парку "Дворічанський" в особі Служби державної охорони про скасування припису Служби державної охорони природно-заповідного фонду Національного природного парку "Дворічанський" №6 від 5 вересня 2016 року про усунення порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища - відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Головуючий суддя: Шарапа В.М.

Судді: Желєзний І.В.

Чиркін С.М.