ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 травня 2020 року м.Дніпросправа № 340/2717/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 340/2717/19 (суддя Казанчук Г.П.) за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області (далі - відповідач) про застосування адміністративно-господарського штрафу № 134423 від 08.10.2019р.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що оформлення протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу необхідне лише при виконанні міжнародних перевезень. Натомість перевезення вантажу здійснювалось виключно в межах України і є внутрішніми, а тому у водіїв був відсутній обов`язок ведення та пред`явлення до перевірки протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги надану індивідуальну контрольну книжку водія. Крім того, відповідачем надано лише акт перевірки, а будь-яких інших доказів, що підтверджували б обставини справи та вчинення ФОП ОСОБА_1 правопорушення, відповідачем надано не було.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві відповідач стверджує, що суд встановив всі обставини справи, перевірив доводи обох сторін та надані ними докази, в результаті чого прийняв законне і обґрунтоване рішення. Просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

ФОП ОСОБА_1 з 20.05.1998р. зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується Витягом з ЄДРЮОФОПГФ, в якому в графі «види діяльності» зазначено, серед іншого, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 52.24 Транспортне оброблення вантажів (а.с. 47).

Посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області у ході рейдової перевірки 04.09.2019р. на автодорозі Н-1 Київ - Знам`янка 241 кв + 800 м перевірено транспортний засіб MAN, державний номер НОМЕР_1 , що належить ФОП ОСОБА_1 , яким керував водій ОСОБА_2 , здійснюючи перевезення вантажу. За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №157587 від 04.09.2019р., яким зафіксовано порушення, передбачене абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - надання послуг з перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначено статтею 48 цього Закону, а саме неоформлений протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено вимоги наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010р. Згідно з приміткою від підписання акту водій відмовився (а.с. 34).

Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт, начальник Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області прийняв постанову №134423 від 08.10.2019р., якою на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення вимог статті 48 цього Закону до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що склало 1 700 грн. (а.с. 10).

Позивач, вважаючи постанову протиправною та незаконною, звернувся до суду з позовом про її скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт».

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, передбачена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (Порядок №1567).

Відповідно до ст.1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг (ст.5 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України (ст.6 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Відповідно до ч.8 ст.53 Закону України «Про автомобільний транспорт» водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Стаття 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За висновками відповідача, позивач надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення необхідних документів, а саме протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушив вимоги наказів Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010 року.

Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», Закону України «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року №340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 року за №811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (надалі - Положення №340).

Пунктами 1.1, 1.2, 1.3 Положення №340 передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», Закону України «Про дорожній рух».

Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 6.1 Положення №340 передбачено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Відповідно до пункту 4 наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року №340 ця норма для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн набрала чинності з 01.06.2013 року, а для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою від 3,5 тонн до 12 тонн - з 01.06.2015 року.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 року №385, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 року за №946/18241, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385).

Ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів та поширюється на суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

За визначенням, наведеним у пункті 1.4 розділу І Інструкції №385, контрольний пристрій (тахограф) - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Умови використання тахографів передбачені розділом III Інструкції №385.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 розділу ІІІ Інструкції №385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Позивач не заперечував, що транспортний засіб, яким на момент перевірки здійснювалось внутрішнє перевезення вантажу, не був обладнаний тахографом, а відтак у водія були відсутні протоколи про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. При цьому наполягав на тому, що водії автомобілів вели індивідуальні контрольні книжки, як це передбачено пунктом 6.3 Положення №340, копії яких долучив до позову (а.с. 11 - 14).

Пунктом 6.3 Положення №340 передбачено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3). Водночас, системний аналіз приписів Положення №340 свідчить про те, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонни, які використовуються суб`єктами господарювання для внутрішніх перевезень вантажів, в обов`язковому порядку повинні бути обладнані діючим та повіреним тахографом.

Судом встановлено, що позивач надавав послуги з перевезення вантажів як суб`єкт господарювання, використовуючи найману працю водія, для перевезення вантажів ним використовувалися вантажні автомобілі. Доказів того, що вантажний автомобіль позивача був з повною масою менше ніж 3,5 тонни суду не надано.

Відтак, згідно з вимогами пункту 6.1 Положення №340 вантажний автомобіль, якими виконувалися внутрішні перевезення вантажів, в обов`язковому порядку повинен був бути обладнаний діючим та повіреним тахографом. А для водіїв таких автомобілів, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Ведення водієм індивідуальної контрольної книжки не замінює обов`язок автомобільного перевізника використовувати для цього перевезення лише автомобіль, що обладнаний тахографом, а водія - мати відповідні документи, які підтверджують його використання.

Отже матеріалами справи доведено факт вчинення позивачем господарських правопорушень - надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 цього Закону, за що абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність автомобільного перевізника у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, відтак, були відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 340/2717/19 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддяН.П. Баранник

суддяН.І. Малиш

суддяА.А. Щербак