СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2020 р. Справа № 922/3757/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Тарасова І.В.;

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Квартино-експлуатаційного відділу м.Харків (вх.№680Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 22.01.2020 у справі №922/3757/19 (повний текст рішення складено та підписано 27.01.2020 суддею Жельне С.Ч. у приміщенні господарського суду Харківської області),

за позовом Акціонерного товариства Харківобленерго, м.Харків,

до Квартино-експлуатаційного відділу м.Харкова, м.Харків,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Харківського національного університету повітряних сил ім.І.Кожедуба, м.Харків,

про стягнення 64963,19 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Харкова про стягнення 64963,19 грн, з яких: 50964,34 грн пеня, 5095,15 грн 3% річних та 8903,70 грн інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем як платником зобов`язань за договором на користування електричної енергії №2-928-к від 01.06.1997 (з урахуванням положень додаткових угод до нього) щодо своєчасної оплати електричної енергії, яка була спожита Харківським університетом повітряних сил ім.І.Кожедуба (споживач) за грудень 2018 року.

У відзиві на позовну заяву (вх.№30806 від 18.12.2019) відповідач просив господарський суд зменшити пеню на 50%.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.01.2020 позов задоволено повністю. Стягнуто з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" заборгованість у розмірі 64963,19 грн, з яких: пеня 50964,34 грн, 3% річних 5095,15 грн, інфляційні втрати 8903,70 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Мотивуючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50% є недоведеним та необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів у підтвердження скрутного матеріального становища відповідача та відсутності на його рахунку коштів, необхідних для проведення розрахунку з позивачем у строки, визначені умовами договору. Взявши до уваги, що відповідач прострочив виконання зобов`язання перед позивачем, господарський суд дійшов висновку про безпідставність клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 50%, а тому відмовив відповідачу у зменшенні штрафних санкцій. Також господарський суд зазначив, що посилання відповідача на відсутність коштів та належності до бюджетної організації, що фінансується з загального державного бюджету, не звільняє від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань, передбачених ст.230 Господарського кодексу України, ст.549, 625 Цивільного кодексу України, організації, які є бюджетними та фінансуються з загального державного бюджету. Відповідно до частини 2 ст.617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.12.2019 у справі №922/3579/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач, посилаючись на частину 12 ст.2, частину 4 ст.48 Бюджетного кодексу України, ст.19 Закону України «Про Збройні Сили України», частину 1 ст.233 Господарського кодексу України, частину 3 ст.551 Цивільного кодексу України, вважає доведеним факт складного економічного становища КЕВ м.Харків та покладення непомірного тягаря на відповідача, який є бюджетною установою та утримується за рахунок коштів Державного бюджету, здійснює безпосереднє квартино - експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об`єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок забезпечення військових частин квартирним майном.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.03.2020 поновлено Квартино-експлуатаційному відділу м.Харкова строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 22.01.2020 у справі №922/3757/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартино-експлуатаційного відділу м.Харків (вх.№680Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 22.01.2020 у справі №922/3757/19. Встановлено позивачу та третій особі строк не пізніше ніж 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу. Попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглядатися за правилами пункту 10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.

05.03.2020 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№2225) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що законодавець не звільняє від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань, передбачених ст.230 Господарського кодексу України, ст.549, 625 Цивільного кодексу України як організації, які є бюджетними та фінансуються з місцевого бюджету, так і комунальні підприємства. Відповідно до частини 2 ст.617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

01.06.1997 між Акціонерною компанією Харківобленерго, правонаступником якої є АТ Харківобленерго (постачальник), та Факультетом наземного радіоелектронного забезпечення постів авіації ХІЛ (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №2-928К, за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

23.05.2006 додатковою угодою до договору №2-928К у зв`язку з реорганізацією споживача, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1430 від 10.09.2003 та наказом Міністра оборони №406 від 19.11.2003, у Преамбулі договору та у всіх додатках замінено найменування споживача на Харківський університет Повітряних Сил (ХУПС).

11.03.2014 у зв`язку із прийняттям нової редакції Правил користування електричної енергії згідно з Постановою НКРЕ №105 від 04.02.2010 між АК «Харківобленерго» та Харківським університетом Повітряних Сил укладено додаткову угоду (далі - додаткова угода від 11.03.2014) до договору про постачання електричної енергії №2-928К від 01.07.1997.

Відповідно до пункту 9.4 додаткової угоди від 11.03.2014 до договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2014, а в частині розрахунків до їх повного завершення. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Ураховуючи, що жодною із сторін договору не було заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, договір був продовжений на 2018 рік (спірний період).

Пунктом 2.2.2 додаткової угоди від 11.03.2014 до договору передбачено, що постачальник електричної енергії зобов`язується постачати споживачу електричну енергію як різновид товару: - в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6 договору, відповідно до додатку №1 "Договірні величини електроспоживання на рік"; - згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком №8 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; - із дотримання граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами, на межі балансової належності електромереж у точці продажу електричної енергії, а саме: - відхилення напруги (тривалість часу відхилення напруги понад нормально припустиме визначається у відповідності до ГОСТ 13109-97): нормально припустиме значення для рівня напруги 0,22 кВ та вище +/-5%, гранично припустиме значення для рівня напруги 0,22 кВ та вище +/-10%; - провал напруги (зниження рівня нижче гранично припустимого значення) - не більше 30 секунд.

Відповідно до пункту 2.3.3 додаткової угоди від 11.03.2014 до договору споживач зобов`язаний своєчасно сплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку №2 "Порядок розрахунків".

Згідно з пунктом 5 додатка 2 Порядку розрахунків споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання. У разі неявки споживача для отримання рахунку Постачальник направляє рахунок Споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим Споживачем з дня його відправлення.".

Відповідно до п. 6 додатка 2 Порядку розрахунків, передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: - пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу; - 3% річних з простроченої суми.

При цьому сума грошового зобов`язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Крім того, пунктом 2.2.1 додаткової угоди від 11.03.2014 до договору передбачено обов`язок споживача виконувати умови договору.

05.01.2015 між позивачем, Харківським національним університетом повітряних сил ім.І.Кожедуба та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Харкова (платник) укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії №2-928К, за якою сторони змінили у пункту 4.5 додатка 2 до договору Порядок розрахунків слово Споживач на Платник. Умовами цієї додаткової угоди встановлений обов`язок відповідача здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії один раз за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Відповідно до пункту 9 додаткової угоди від 05.01.2015 вона набирає чинності із моменту її підписання та її дія розповсюджується на відносини між сторонами з 01.01.2015 до 31.12.2015, а у частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

09.03.2017 між сторонами укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії №2-928К від 01.06.1997 (далі - додаткова угода №2).

Згідно з пунктом 1 додаткової угоди №2 до договору сторони погодили, що укладають цю угоду про наступне: у зв`язку зі зміною назви споживача (при умові повного правонаступництва) згідно з Указом Президента №270/2016 від 24.06.2016 сторони домовились: 1.1. У Преамбулі договору та у всіх додатках, які є невід`ємною частиною Договору, слова "найменування Споживача "Харківський університет Повітряних "Сил імені Івана Кожедуба замінено на слова "Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба".

Звертаючись з даним позовом до суду, позивачем зазначено про те, що ним як постачальником виконано зобов`язання за договором у повному обсязі та здійснено відпуск електричної енергії споживачу. Проте відповідачем як платником свої зобов`язання з повної та своєчасної оплати поставлених обсягів електричної енергії виконані несвоєчасно, з простроченням оплати платежів, що підтверджується рахунком №928 за використану електроенергію за грудень 2018 року, внаслідок чого позивачем виставлено рахунки на оплату пені, 3% річних та інфляційних та заявлено до стягнення суму заборгованості у розмірі 64963,19 грн, з яких: пеня у розмірі 50964,34 грн, 3% річних у розмірі 5095,15 грн та 8903,70 грн інфляційних втрат.

Будь-яких заперечень щодо суми заборгованості у розмірі 64963,19 грн за спірним договором матеріали справи не містять.

Рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем у частині незадоволення судом клопотання про зменшення пені на 50%, отже, переглядається судом апеляційної інстанції у цих межах.

Згідно із частинами 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526, 525, частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 50964,34 грн за період з 01.03.2019 по 01.08.2019 за прострочення сплати основної суми боргу за спірним договором.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і у порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У силу ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 6 додатку №2 "Порядок розрахунків" до договору у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, господарський суд визнав його арифметично правильним, таким, що був здійснений з урахуванням умов договору та положень чинного законодавства, у зв`язку з чим дійшов висновку про стягнення пені у розмірі 50964,34 грн, при цьому визнав клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій на 50% безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Заявник апеляційної скарги не погодився з такими висновками суду першої інстанції у частині стягнення суми пені, оскільки вважає доведеним факт складного економічного становища КЕВ м.Харків та покладення непомірного тягаря на відповідача, який є бюджетною установою та утримується за рахунок коштів Державного бюджету, здійснює безпосереднє квартино - експлуатаційне забезпечення, спрямоване на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об`єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок забезпечення військових частин квартирним майном.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами заявника апеляційної скарги, виходячи з такого.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір пені на 50% у зв`язку з складним матеріальним становищем Квартирно-експлуатаційного відділу та обґрунтовував тим, що Квартирно-експлуатаційний відділ м.Харкова є неприбутковою організацією, яка фінансується за рахунок Державного бюджету України, тому несвоєчасна оплата відповідачем рахунків за спожиту електроенергію пов`язана з невчасним надходженням коштів з Державного бюджету, у чому немає прямої вини відповідач. На підтвердження цих заперечень останнім надано довідку Державної казначейської служби України від 16.01.2019 №02-29/98 про фінансування Квартино-експлуатаційного відділу м.Харків з Державного бюджету та рішення №932 від 23.01.2017 Київської Об`єднаної Державної податкової інспекції м. Харків Головного управління ДФС у Харківській області про включення відповідача до реєстру не прибуткових організацій (а.с.108-111).

Відповідно до частини 1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Така правова позиція зазначена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 925/1471/16.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів у підтвердження його скрутного матеріального становища та відсутності на його рахунку коштів, необхідних для проведення розрахунку з позивачем, у строки, визначені умовами договору.

Посилання заявника на те, що відповідач є бюджетною організацією, що фінансується з загального державного бюджету, не звільняє його від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань, передбачених ст.230 Господарського кодексу України, ст.549, 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 2 ст.617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

Згідно з частинами 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення усіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Колегія суддів зазначає, що приписи ст.233 Господарського кодексу, ст.3, 551 Цивільного кодексу України не є імперативними, тобто зменшення розміру пені є правом, а не обов`язком суду, та може бути застосовано на розсуд суду за наявності певних умов.

Господарським судом ураховано та надано належну оцінку майновим інтересам сторін, зокрема, суд узяв до уваги, що відповідачем не підтверджено доказами скрутного матеріального становища, тому дійшов правильного висновку про те, що пеня зменшенню на 50% не підлягає.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції на підставі повного та об`єктивного розгляду усіх матеріалів справи, установив наявність обставин, за яких визнав обґрунтованими та задовольнив позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 50964,34 грн.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не порушено і норми процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, що у відповідності до вимог ст.277 Господарського процесуального кодексу України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом першої інстанції у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі та прийняте ним рішення (в оскаржуваній частині) є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не убачає.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд оскаржуваного рішення господарського суду покладаються на заявника.

Керуючись статтями 254, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Квартино-експлуатаційного відділу м.Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.01.2020 у справі №922/3757/19 у частині задоволення вимог про стягнення пені у розмірі 50964,34 грн залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.05.2020.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя І.В. Тарасова