П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/1195/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір В.О.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

18 травня 2020 року

м . Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, в якому просив:

- визнати протиправною відмову у зарахуванні років навчання, років служби в податковій міліції, пільгової вислуги років, в тому числі, за роки служби в УБОЗ та пільгу за участь в АТО майору поліції оперуповноваженому відділу оперативних розробок Чернівецького управління ДВБ НП до календарної вислуги років та зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (відповідач) зарахувати до календарної вислуги років для виходу на пенсію роки навчання, роки служби в податковій міліції, пільгову вислугу років, в тому числі за роки служби в УБОЗ та пільгу за участь в АТО вислугу;

- зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України провести перерахунок і виплату грошового забезпечення в частині надбавок за стаж служби в поліції.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на неправомірність дій відповідача щодо неврахування до календарної вислуги років його навчання в ЧНУ ім.Ю.Федьковича (01.09.1996р. - 01.07.2001р.) та служби в податковій міліції (з 06.05.2004р. - 08.07.2009р.), а також пільгової вислуги років за роки служби в підрозділах УБОЗ (09.07.2009р. - 22.06.2015р.) та відрядження в зону АТО, в результаті чого ним було отримано статус "учасник бойових дій" (04.10.2014р. - 01.11.2014р.).

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року позов задоволено частково.

Зокрема, суд:

визнав протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо виключення з розрахунку стажу служби в поліції майора поліції оперуповноваженого відділу оперативних розробок Чернівецького управління ДВБ НП до календарної вислуги років ОСОБА_1 - стажу служби в податковій міліції;

визнав протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо не зарахування до календарної вислуги років майору поліції оперуповноваженому відділу оперативних розробок Чернівецького управління ДВБ НП ОСОБА_1 - пільгової вислуги років за роки служби в УБОЗ та пільгу за участь в АТО;

зобов`язав Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України зарахувати до календарної вислуги років для виходу на пенсію майору поліції оперуповноваженому відділу оперативних розробок Чернівецького управління ДВБ НП ОСОБА_1 - роки служби в податковій міліції, пільгову вислугу років за роки служби в УБОЗ та пільгу за участь в АТО;

зобов`язав Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України провести перерахунок і виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 в частині надбавок за стаж служби в поліції.

В задоволенні позовних вимог щодо зарахування ОСОБА_1 до календарної вислуги років роки навчання у вищому навчальному закладі, суд першої інстанції відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач фактично продублював доводи наведені ним у відзиві на позовну заяву, виклавши їх в ракурсі висновків суду першої інстанції та в межах задоволених судом першої інстанції вимог позовної заяви.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення та, пославшись на правомірність висновків суду першої інстанції, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Зокрема, на переконання позивача, відповідач жодним чином не спростовує аргументи наведені в позовній заяві та не враховує ні норми законодавства, що належить застосовувати до даних правовідносин, ні судову практику з даного питання.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , згідно наявних у матеріалах справи копій трудової книжки та витягу з послужного списку, з 09.07.2009 р. по 06.11.2015 р. проходив службу в органах внутрішніх справ, зокрема, на різних посадах відділу боротьби з легалізацією доходів організованих груп і злочинних організацій УБОЗ, відділу боротьби з корупцією УБОЗ УМВС України в Чернівецькій області, а з 22.06.2015 р. працював начальником лінійного відділу пункту в аеропорту "Чернівці" Першотравневого районного відділу УМВС України в Чернівецькій області (том 1, а.с.63-64, 68 ).

Згідно наказу УМВС України від 06.11.2015 р. №303 о/с ОСОБА_1 звільнений з ОВС у запас Збройних Сил згідно з пунктом 9 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію", відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за пунктом 64 підпункту "з" (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації)), з 06.11.2015р. (том 1, а.с.68 на звороті).

3 07.11.2015 р. позивача прийнято на службу в Національній поліції (том 1, а.с.68 на звороті).

Згідно з наказом ГУНП в Чернівецькій області від 26.11.2015 р. №75 о/с станом на 07.11.2015 р. позивачу установлено стаж служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років - 12 років 06 місяців 07 днів (том 1, а.с.28).

Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - ДВЕ НПУ) від 15.05.2017р. №104 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду оперуповноваженого відділу оперативних розробок Чернівецького управління ДВБ НПУ (том 1, а.с.21).

08.07.2019 р. позивач звернувся до Департаменту та просив повідомити, яка вислуга років в календарному обчислені зарахована йому при прийняті на службу до лав Національної поліції України, а також вказати розмір надбавки за вислугу років, що нараховується станом на 01.07.2019. Крім того, просив повідомити його вислугу років в податковій міліції та в Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю, яка була зарахована йому в складі МВС України (а.с.147).

Листом від 08.08.2019 р. за вих.№3-174 о/п/4202/0419, № 3-204 о/п/4202/0419 відповідач повідомив позивачу, зокрема, про те, що за відомостями його особової справи: з 06.05.2004 до 08.07.2009 (05 років 02 місяці 03 дні) - становить час проходження служби в органах податкової міліції; з 09.07.2009 до 22.06.2015 (05 років 11, місяців 14 днів) - час проходження служби в органах внутрішніх справ на оперативних посадах підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю. Крім того, у листі вказано, що відповідно до вимог статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" служба в податковій міліції не зараховується до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки. Крім того, надіслав позивачу копії трудової книжки та витяг з послужного списку (том 1, а.с.23-24).

Наказом ДВБ НПУ від 23.08.2019р. №160 о/с, на підставі розрахунку стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки ОСОБА_1 від 01.08.2019р., відповідно до статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" станом на 01.08.2019р. установлено стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки - 11 років 00 місяців 27 днів (том1, а.с.73).

09.09.2019 р. позивач звернувся до відповідача з заявою (за вх. № 3-257 о/п), у якій він просив повідомити, яка вислуга років нарахована йому в період з 15.05.2017р. по 23.08.2019р., а також підстави видання Департаментом наказу від 23.08.2019р. № 160 о/с, яким здійснено перерахунок вислуги років у бік зменшення (том 1, а.с.69).

Листом від 23.09.2019 р. за вих.№3-257о/п/42-02/04-19 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки посадовими особами ГУНП в Чернівецькій області наказом від 26.11.2015р. №75 о/с та у подальшому Департаментом захисту економіки Національної поліції України на підставі вказаного наказу ГУНП помилково зарахований період проходження служби в органах податкової міліції, що призвело до надмірної виплати надбавки за стаж служби, дотримуючись вимог законодавства, наказом ДВБ НПУ від 23.08.2019 № 160 о/с ОСОБА_1 установлено стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, станом на 01 серпня 2019 року - 11 років 00 місяців 27 днів (без урахування служби в податковій міліції).

Позивач вважаючи, що до його календарної вислуги років підлягають зарахуванню роки навчання, роки служби в податковій міліції, пільгова вислуга років, в тому числі за роки служби в УБОЗ та за участь в АТО, звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність відповідачем правомірності визначення календарної вислуги років позивача при виході на пенсію у відповідності до чинного законодавства. При цьому, суд першої інстанції погодився з доводами відповідача щодо правомірності дій в частині не зарахування до вислуги років позивача його навчання у вищому навчальному закладі.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів апеляційної скарги встановлено, що відповідач фактично погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а тому, керуючись положеннями ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги відповідача.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено частково, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.78 Закону України "Про Національну поліцію" стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Так, положеннями ст.19 Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-XII (який регулював правовий статус податкової міліції в період служби позивача) податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Відповідно до ст.ст.24,26 зазначеного Закону особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ. Держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України "Про міліцію".

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в України" №508-VI від 05.07.2012 внесено зміни до Податкового кодексу України.

Згідно з п.353.1. ст.353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Зазначені норми кореспондуються з вимогами ч.1 ст.24 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", який був чинний до 20.11.2012, згідно якої особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.

Так, за приписами п.356.1 ст.356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави для висновку, що служба в органах податкової міліції здійснювалась в порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, тобто прирівнюється до служби в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького складу, а відтак повинна зараховуватись до стажу служби в поліції на підставі п.3 ч.2 ст.78 Закону України "Про Національну поліцію", а тому відповідачем помилково не зараховано спірний стаж до стажу служби в поліції.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності власних дій щодо незарахування стажу роботи позивача у податковій міліції у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, до стажу служби в поліції.

Вирішуючи питання про обґрунтованість незарахування відповідачем до календарної вислуги років позивача період його служби в підрозділах УБОЗ (09.07.2009р. - 22.06.2015р.) та час відрядження в зону АТО (04.10.2014р. - 01.11.2014р.) в пільговому обчисленні, судова колегія виходить з наступного.

Регулювання вказаного питання повинно відбуватися з урахуванням наступних положень, викладених Конституційним Судом України у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09.02.1999 рок № 1-рп/99, від 05.04.2001 року № 3-рп/2001 та від 13.03.2012 року № 6-рп/2012, в яких висвітлена позиція щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином, зміст правовідносин, зокрема, прав та обов`язків особи, не може змінюватися зі зміною законодавчих норм.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що право позивача на зарахування при обчисленні вислуги років на пільгових умовах часу проходження служби в підрозділах боротьби з економічною злочинністю визначаються за тими правилами, які були чинними на момент виникнення відповідного права.

Отже, реалізація права працівникам на обчислення пільгової вислуги років, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" здійснюється з моменту їх вступу на службу до моменту скасування такої пільги постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2011 року №780 "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 № 393 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 27.06.2018 у справі №750/9775/16-а та від 16.08.2019 року у справі №802/1877/17-а.

Отже, в даному випадку, судова колегія застосовує Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затверджений постановою КМУ № 393 від 17 липня 1992 року (далі Порядок № 393).

Відповідно до підпункту пункту 3 Порядку №393 в редакції доповненою Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року №497, було передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця: час проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах боротьби з економічною злочинністю за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністерством внутрішніх справ.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Переліку посад працівників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю органів внутрішніх справ, стаж роботи яких обчислюється з розрахунку 1,5 роки за кожен рік служби» №432 від 14 листопада 2007 року підлягає зарахуванню до стажу служби, що дає право на пенсію, у пільговому обчисленні з розрахунку один місяць служби за 1,5 місяці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 2011 року №780 "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 №393 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" внесено зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей", згідно з якими абзаци двадцять четвертий, двадцять шостий, двадцять сьомий і двадцять дев`ятий підпункту "в" виключено.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За такого правового регулювання та обставин справи суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо належності зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення позивачу пенсії, вислугу в пільговому обчисленні, сформовану за період з 09.07.2009 до 22.06.2015, у загальній кількості 05 років 11 місяців 14 днів.

Вказана позиція також стосується і періоду відрядження позивача в зону АТО, в результаті якої ним отримано статус "учасник бойових дій", з 04.10.2014р. по 01.11.2014р., оскільки згідно з пп. "а" п.3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Таким чином, беручи до уваги кожен аргумент викладений в апеляційній скарзі та відзиві на неї, судова колегія дійшла висновку, що доводи апелянта не знайшли свого відображення під час апеляційного розгляду, через що відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий

Біла Л.М.

Судді

Гонтарук В. М. Курко О. П.