ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 квітня 2020 року

м. Ужгород

№ 260/1035/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.,

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 , представник - не з`явився,

відповідача: Сільський голова с. Приборжавське Шпортень В.І., представник - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до сільського голови с. Приборжавське, Іршавського району, Закарпатської області Шпортень ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 07 травня 2019 року.

ОСОБА _1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до сільського голови с.Приборжавське, Іршавського району, Закарпатської області Шпортень В.І., яким просить суд визнати незаконною бездіяльність сільського голови в частині не здійснення контролю за водовідведенням дощових вод по вул. Тиха, вул. Миру та зобов`язати сільського голову провести облаштування канави по обидві сторони вул.Тиха, вул.Миру та вул.Перемоги та з кінця вул.Миру зробити кількість потрібних відводів води у потік, який протікає рядом.

Позовна заява мотивована тим, що позивач проживає по АДРЕСА_1 , що в с. Приборжавське, Іршавського району, Закарпатської області та протягом тривалого часу звертається до відповідача з метою вирішення питання що стосується благоустрою у населеному пункті, а саме вжиття заходів щодо облаштування стічних канав які частково проходять по вул. Тиха, вул. Миру та вул. Перемоги де поблизу протікає потік, оскільки відсутність канави призводить до підтоплення його домогосподарства та земельної ділянки, крім того відбувається руйнування дороги на зазначених вулицях.

Питання облаштування благоустрою ставилось Іршавською районною державною адмрцією, Іршавською районною радою та районною архітектурою перед сільським головою, однак жодних дій з боку відповідача вжито не було, що свідчить про бездіяльність щодо приведення у відповідність до чинних санітарних норм умов благоустрою в селі в частині облаштування стічних канав.

Відповідач подав відзив в я кому проти позову заперечив, вважає, що позовна заява задоволенню не підлягає та додатково зазначив, що ОСОБА_1 не являється мешканцем села, на неодноразові запити були надані розгорнуті відповіді, а питання які порушує позивач в компетенцію відповідача не входять. Крім того з 22.12.2019р. була утворена Довжанська територіальна громада і Приборжавська сільська рада припинила свою діяльність.

В судове засідання представники сторін не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, на час розгляду даної справи клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходили.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приписами ч.4 ст. 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вказане, суд вважає, що вжито всіх заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце проведення судового засідання та не вбачає причин для відкладення розгляду справи та вважає за доцільне розглянути справу в порядку письмового провадження.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Місцеве самоврядування, відповідно до ст. 140 Конституції України, є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Ч. 3 ст. 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус і відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” №280/97-ВР від 21.05.1997 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, спрямованого на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини регулюються нормами Закону України "Про благоустрій населених пунктів" №2807-IV від 06.09.2005 р. (далі – Закон).

“Благоустроєм населених пунктів” в розумінні норм Закону є комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Частиною 1 ст. 2 Закону визначено, що благоустрій населених пунктів передбачає:

1) розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів;

2) організацію належного утримання та раціонального використання територій, будівель, інженерних споруд та об`єктів рекреаційного, природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення;

3) створення умов для реалізації прав та виконання обов`язків суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Закону, до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, серед іншого, території загального користування, в тому числі, вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки.

Організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста) (ст. 20 Закону).

Згідно ст. 29 Закону власники об`єктів благоустрою забезпечують освітлення цих об`єктів відповідно до вимог державних стандартів, норм і правил. Забезпечення утримання, належного функціонування та збереження освітлювальних приладів на території об`єктів благоустрою, впровадження енергозберігаючих технологій та обладнання здійснюються балансоутримувачами цих об`єктів благоустрою.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачений обов`язок власників об`єктів благоустрою, до яких віднесено в тому числі, вулиці населених пунктів, забезпечувати їх освітлення відповідно до вимог державних стандартів, норм і правил.

Статтею 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Нормами Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” розмежовані повноваження між сільською радою та її виконавчим комітетом.

Питання, що віднесені до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад передбачені ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Так, зокрема, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, в тому числі, питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Разом з тим, відповідно до ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, в тому числі, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Таким чином, законодавчими нормами розмежовано повноваження сільської ради та її виконавчого комітету у сфері благоустрою населеного пункту. При цьому питання організації благоустрою населених пунктів віднесено саме до власних повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. Сільська рада може приймати рішення щодо встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, однак не вирішувати питання, що стосуються його організації.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради. Рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою (ч.6, 9 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Отже, провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють порядок діяльності органу місцевого самоврядування, суд дійшов висновку, що сільський голова Шпортень В.І. не був належним суб`єктом правових відносин у даній справі, щодо проблем благоустрою, а саме водовідведення дощових вод та облаштування канави.

Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів громадяни у сфері благоустрою населених пунктів мають право:

1) користуватись об`єктами благоустрою населених пунктів;

2) брати участь в обговоренні правил та проектів благоустрою території населених пунктів;

3) вносити на розгляд місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій пропозиції з питань благоустрою населених пунктів;

4) отримувати в установленому законом порядку повну та достовірну інформацію про затвердження правил благоустрою території населеного пункту та внесення до них змін, а також роз`яснення їх змісту;

5) брати участь у здійсненні заходів з благоустрою населених пунктів, озелененні та утриманні в належному стані садиб, дворів, парків, площ, вулиць, кладовищ, братських могил, обладнанні дитячих і спортивних майданчиків, ремонті шляхів і тротуарів, інших об`єктів благоустрою;

6) вимагати негайного виконання робіт з благоустрою населених пунктів у разі, якщо невиконання таких робіт може завдати шкоду життю, здоров`ю або майну громадян;

7) звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою.

Суд наголошує, що законодавством України передбачена можливість фізичним особам внесення на розгляд місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій пропозиції з питань благоустрою населених пунктів та відповідно передбачене право на отримання відповіді, щодо внесених на розгляд пропозицій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач довів, що обставини, які позивач вважає бездіяльністю не входять до його компетенції відповідно до чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Сільського голови с. Приборжавське Шпортень Віктора Івановича про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя

П.П.Микуляк