ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа
№ 607/2551/20
Головуючийу 1-й інстанції Грицай К.М.
Провадження№ 22-ц/817/518/20
Доповідач- Костів О.З.
Категорія-
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 травня 2020 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Парандюк Т. С., Щавурська Н. Б.,
розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу № 607/2551/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2020 року, постановлену суддею Грицай К.М., про визнання неподаною та повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ФОП — ОСОБА_2 про захист авторських прав,
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ФОП - ОСОБА_2 про захист авторських прав. Дана позовна заява надійшла до суду в електронному вигляді та містить зазначення про те, що документ було сформовано в системі «Електронний суд».
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано не поданою та повернуто позивачці з підстав, передбачених ч.3 ст.185 ЦПК України.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що направлення процесуальних заяв через підсистему «Електронний суд», завірених особистим цифровим підписом заявника, є повноцінним та належним способом подання позовної заяви, яка не пізніше наступного дня передається судді після реєстрації в системі «Електронний суд». Вказує, що суд не може покладати на позивача обов`язок повторного направлення ідентичного змісту позовної заяви на паперових носіях вже отриманих судом в електронному вигляді позовної заяви.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі не надходив.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що 11 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ФОП - ОСОБА_2 про захист авторських прав. Дана позовна заява надійшла до суду в електронному вигляді та містить посилання на те, що документ було сформовано в системі «Електронний суд». (а.с.1-25).
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, як таку, що подана з порушенням вимог ст.175, 177 ЦПК України.
Позивачу надано строк для усунення недоліків, а саме: подання належним чином засвідчених копій всіх документів, що додаються до позовної заяви та їх копій для відповідача. (а.с.27-28).
05 березня 2020 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подала заяву про усунення недоліків, зазначених в ухвалі Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 лютого 2020 року, в якій вказала, що згідно регламенту роботи програми відправлення сформованої позовної заяви з додатками (ресурс) через «Електронний суд» неможливе без накладення цифрового підпису заявника перед її відправленням. Крім того, зазначила, що учасник справи звільняється від обов"язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників спарви, якщо він подає документи до суду в електронній формі (а.с.31-34).
Цього ж дня позивачем через систему «Електронний суд» подано заяву про поновлення процесуального строку на виконання вимог ухвали щодо усунення недоліків на 2-х арк. з додатками 1.1 Електронний зміст матеріалів справи на 05 березня 2020 року та 2.2 Трекінг відправлень - Укрпошта (а.с.35-36).
13 березня 2020 року позивачем через систему «Електронний суд» направлено заяву про усунення недоліків, в якій вона просила доповнити зміст клопотання примірниками сторінок відправлень файлів цифрового підпису (наведені в додатках) на кожен з викладених у позовній заяві електронних документів у файловому форматі *. р7s (а.с.157-168).
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у визначений судом строк зазначені в ухвалі суду недоліки не були усунуті, а саме: не подано належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви електронних доказів для відповідача в паперовому вигляді.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 3 ст.185 ЦПК України визначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За змістом вказаних норм закону, повернення позовної заяви з підстави невиконання вимог ухвали суду про усунення недоліків можливе лише в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилася від виконання вказаних у ній вимог.
Як слідує з матеріалів справи, вказана позовна заява надійшла до суду в електронному вигляді, яка містить зазначення про те, що документ було сформовано в системі «Електронний суд».
Згідно із ч.2 ст.175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до частин першої, четвертої та восьмої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ч.13 ст.14 ЦПК України положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України та після консультацій з Радою суддів України.
Частиною восьмою ст.43 ЦПК України встановлено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).
Наказом Державної судової адміністрації України від 22 грудня 2018 року №628 запроваджено тестову експлуатацію підсистеми «Електронний суд» у всіх місцевих та апеляційних судах України, під час якої місцеві та апеляційні суди у ході тестового режиму експлуатації підсистеми зобов`язано дотримуватись вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду (АСДС), затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 у відповідній редакції.
У п.2.3 рішення Ради суддів України від 12 квітня 2018 року №16 визначено, що окремі норми положення про АСДС, які в тому числі стосуються використання підсистеми «Електронний суд», набирають чинності та можуть використовуватись у тестовому режимі виключно для судів та органів системи правосуддя, визначених пілотними згідно з відповідним наказом ДСАУ.
Відповідний перелік пілотних судів для можливості тестування підсистеми «Електронний суд» визначено наказом ДСАУ від 22 грудня 2018 року №628 (зі змінами й доповненнями). На сьогодні до пілотних віднесено всі місцеві та апеляційні суди, а також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.
Можливість використання електронних документів та організаційно-правові засади електронного документообігу також передбачені законом «Про електронні документи та електронний документообіг».
Необхідність забезпечення ДСАУ впровадження електронного суду передбачена також у п.9 ч.1 ст.152 закону «Про судоустрій і статус суддів».
Функціональні можливості та порядок роботи з підсистемою «Електронний суд» визначені в розділі ХІ положення про АСДС. Зокрема, встановлено, що учасники судового процесу за допомогою підсистеми можуть подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи.
У свою чергу, суди відповідно до вимог цього розділу положення про АСДС мають приймати подані електронні документи як оригінали документів, а електронні копії паперових документів - як завірені копії оригіналів документів та можуть вимагати надання їх оригіналів для перевірки.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14, 16 пункту 1 Положення, електронний документ (далі - ЕД) - оригінал електронного документу з обов`язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис (далі - ЕЦП) - електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. ЕЦП використовується в АСДС для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в цілому або фіксування певних дій з ними (внесення зауважень, пропозицій, погодження частини тексту тощо).
Для проекту будь-якого електронного документу, створеного в підсистемі електронного суду на всіх стадіях його формування забезпечується конфіденційність його змісту за допомогою шифрування із використанням ЕЦП автора проекту. Осіб, допущених до інформації, що захищається, визначає автор документу. З моменту переведення документу у стан «Оригінал» такий документ втрачає статус конфіденційного і перелік осіб, допущених до його змісту визначає адміністратор відповідно до вимог законодавства (пункт 5 розділу ХІ Положення). Документи подаються за допомогою електронного кабінету в форматі ЕД та ЕКПД (електронна копія паперового документу). Суди та ОСП приймають подані ЕД як оригінали документів, а ЕКПД, як завірені копії оригіналів документів та можуть вимагати надання їх оригіналів для перевірки (пункт 6 розділу ХІ Положення).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису.
Отже, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, безумовно є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через Електронний кабінет. Водночас здійснити реєстрацію офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) за відсутності власного електронного підпису неможливо. Тому усі документи, що надійшли до суду саме через зазначений сервіс, вважаються такими, що подані використанням власного електронного підпису.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду, що на час звернення позивача із позовом ЄСІТС розпочала роботу в місцевих судах в тестовому режимі та Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему не затверджено Вищою радою правосуддя, тому на даний час відсутня можливість у визначеному законом порядку направлення відповідачу копій доданих до позовної заяви документів, оскільки відсутність факту початку повноцінного функціонування ЄСІТС не може бути перешкодою для роботи її підсистеми «Електронний суд» та відповідно, права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній формі.
Аналогічний висновок викладений у в постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 640/1374/19.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що позивачем не подано належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви електронних доказів для відповідача в паперовому вигляді, внаслідок чого судом неможливо забезпечити виконання вимог п. 1) ч. 1 ст. 43 ЦПК України, ч. 2 ст. 190 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем, з метою виконання ухвали судді від 14 лютого 2020 року, було подано до суду заяви про усунення недоліків, в яких вказано, що учасник справи звільняється від обов"язку надсилати іншим учасникам справи або подавати до суду копії документів відповідно до кількості учасників спарви, якщо він подає документи до суду в електронній формі. Крім того, позивачем через систему «Електронний суд» направлено до суду примірниками сторінок відправлень файлів цифрового підпису (наведені в додатках) на кожен з викладених у позовній заяві електронних документів у файловому форматі *.р7s.
Таким чином, дана обставина підтверджує те, що позовна заява, додатки (документи) до позовної заяви, засвідчені ЕЦП, прирівнюються до власноручного підпису позивача, та повинні бути прийняті судом.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що недоліки, зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, позивачем фактично усунуто.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції припустився надмірного формалізму та помилково прийшов до висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 у зв`язку з не поданням належним чином засвідчених копій доданих до позовної заяви електронних доказів для відповідача в паперовому вигляді.
Повернення позовної заяви із суто формальних підстав, які не перешкоджають її розгляду, є порушенням права на доступ до правосуддя, принцип якого проголошено ст.55 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення судом першої інстанції позовної заяви ОСОБА_1 з формальних підстав унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Згідно ч.4 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню із направленям справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.
Питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішується, оскільки не вирішено спір по суті.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 березня 2020 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 15 травня 2020 року.
Головуючий
Судді
