-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
_____________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
12.05.2020 Справа № 905/2356/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,
при секретарі судового засідання Пузіковій Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом: Фізичної особи-підприємця Гребенюк Нелі Михайлівни (ІПН НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до відповідача: Маріупольської міської ради Донецької області (код ЄДРПОУ 33852448; адреса: 87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр-т Миру, буд. 70),
про: визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області № 7/46-4552 від 23.10.2019 та про визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки в запропонованій редакції, -
за участю представників сторін:
від позивача: не з`явився;
від відповідача: не з`явився, -
СУТЬ СПОРУ:
Фізична особа-підприємець Гребенюк Неля Михайлівна звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради Донецької області про скасування п.1 рішення Маріупольської міської ради №7/46-4552 від 23.10.2019 "Про поновлення строку оренди земельної ділянки на перехресті проспекту Будівельників та бульвару Шевченка в Центральному районі міста Маріуполя фізичній особі-підприємцю Гребенюк Н.М."; про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки на перехресті проспекту Будівельників та бульвару Шевченка в Центральному районі міста Маріуполя, укладений між Маріупольською міською радою та фізичною особою-підприємцем Гребенюк Н.М. від 30.10.2014.
Вимоги мотивовані тим, що з 2000 року позивачка користується виділеною земельною ділянкою, належно виконує свої обов`язки за договором. На орендованій земельній ділянці (кадастровий номер 1412336300:01:017:0037) знаходиться належне їй на праві власності майно - торгівельний павільйон загальною площею 20 кв.м., розміщення якого на даній земельній ділянці узгоджено. З метою використання свого переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, позивачка у серпні 2019 року зверталась до Маріупольської міської ради з метою продовження строку дії договору оренди земельної ділянки від 12.01.2014 у відповідності до положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та п.3.2 цього договору, але 23.10.2019 відповідачем прийнято рішення № 7/46-4552 від 23.10.2019, яким відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови), кадастровий номер 1412336300:01:017:0037, площею 0,0012га. На переконання позивачки, оскаржуваним рішенням порушуються її майнові права, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
На підтвердження вимог надано суду: рішення Виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 20.12.00 № 427/13 «Про надання земельних ділянок для встановлення павільйонів з реалізації квітів у Жовтневому районі міста приватному підприємцю Гребенюк Н.М.», договір оренди земельної ділянки від 09.04.2001, рішення Маріупольської міської ради від 30.10.2014 № 6/42-4792 «Про поновлення строку оренди земельної ділянки на перехресті пр. Будівельників та бул. Шевченка в Жовтневому районі міста фізичній особі- підприємцю Гребенюк Н.М.», договір оренди земельної ділянки від 12.01.2015, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер витягу 37008577 від 30.04.2015), паспорт № 297 на об`єкт обслуговування населення - торгівельний павільйон, рішення Маріупольської міської ради від 23.10.2019 № 7/46-4552 «Про поновлення строку оренди земельної ділянки на перехресті просп. Будівельників та бульв. Шевченка в Центральному районі міста фізичній особі-підприємцю Гребенюк Н.М.», документи, що підтверджують особу позивача, копії яких долучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 21.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 905/2356/19; визначено справу розглядати в порядку загального позовного провадження; призначено судове засідання на 21.01.2020; визнано явку уповноважених представників сторін в судове засідання не обов`язковою; встановлено сторонам строк для вчинення дій процесуального характеру (надання суду відзиву на позовну заяву відповідачем, відповіді на відзив позивачем, тощо).
У зв`язку з направленням відповідно до наказу Господарського суду Донецької області від 15.01.2020 № 2-а судді Величко Н.В. до Харківського регіонального відділення Національної школи суддів України для участі у запланованому проведенні підготовки суддів господарських судів тривалістю 5 календарних днів з 20 по 24 січня 2020 року, суд повідомив сторін листом від 16.01.2020 та відповідною телефонограмою про те, що судове засідання по справі №905/2356/19, призначене ухвалою від 21.12.2019, відбудеться 04.02.2020.
Від позивача до канцелярії суду надійшла уточнююча позовна заява б/н від 30.01.2020 (вх.№ 2306/20 від 03.02.2020), в якій Фізична особа-підприємець Гребенюк Неля Михайлівна просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення Маріупольської міської ради Донецької області № 7/46-4552 від 23.10.2019 "Про поновлення строку оренди земельної ділянки на перехресті проспекту Будівельників та бул. Шевченка в Центральному районі міста фізичній особі-підприємцю Гребенюк Н.М.", яким відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови), кадастровий номер 1412336300:01:017:0037, площею 0,0012 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для функціонування торгового павільйону з реалізації квітів) на перехресті пр-ту Будівельників та бул. Шевченка в Центральному районі міста Маріуполя фізичній особі-підприємцю Гребенюк Н.М.;
- визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, укладеного 12.01.2015 року між Маріупольською міською радою та фізичною особою-підприємцем Гребенюк Нелею Михайлівною про надання в оренду фізичній особі-підприємцю Гребенюк Н.М. земельної ділянки площею 0,0012 га (кадастровий номер 1412336300:01:017:0037) на перехресті проспекту Будівельників та бул. Шевченка в Центральному районі міста Маріуполя , державна реєстрація договору оренди проведена 29.04.2015, на тих самих умовах і на той самий строк, в редакції що додається.
До заяви додано: податкові декларації з плати за землю, квитанції щодо сплати плати за землю та докази надсилання цих документів відповідачу, копії яких долучено до справи.
Ухвалою від 04.02.2020 повідомлено Маріупольську міську раду Донецької області про перерву у підготовчому засіданні по справі №905/2356/19 до 20.02.2020; запропоновано відповідачу у строк до 18.02.2020 надати суду відзив на позовну заяву з викладенням нормативно обґрунтованих мотивів та наданням всіх можливих доказів на їх підтвердження, включаючи позицію щодо уточнюючої позовної заяви б/н від 30.01.2020; визнано явку уповноважених представників сторін необов`язковою.
Відповідачем вимоги ухвали суду від 04.02.2020 не виконано, письмовий відзив на позовну заяву не подано, про причини не повідомлено.
Ухвалою від 20.02.2020 прийнято до розгляду змінені вимоги Фізичної особи-підприємця Гребенюк Нелі Михайлівни, викладені в уточнюючій позовній заяві б/н від 30.01.2020 (вх.суду № 2306/20 від 03.02.2020); продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 20.03.2020; підготовче засідання відкладено на 10.03.2020; визнано явку уповноважених представників сторін не обов`язковою; запропоновано позивачу надати суду до 05.03.2020 документальне підтвердження виконання умов п.5.1 договору оренди земельної ділянки від 12.01.2015р. або письмові пояснення з цього приводу; відповідачу надати суду до 05.03.2020 текст зауваження Головного управління містобудування і архітектури міської ради №30.5/43802 від 09.10.2019р., про які йдеться у рішенні Маріупольської міської ради Донецької області №7/46-4552 від 23.10.2019р.; письмові пояснення щодо часу виникнення обставин, які викладенні у зауваженнях Головного управління містобудування і архітектури міської ради №30.5/43802 від 09.10.2019р., у тому числі щодо наявності або відсутності таких обставин при прийнятті відповідачем рішення про передачу позивачу в оренду спірної земельної ділянки за договором від 09.04.2001р., які підтвердити документально.
04.03.2020 від позивача до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив б/н від 04.03.2020 (вх.№4819/20), в якій викладено заперечення проти доводів відповідача у відзиві на позовну заяву та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
10.03.2020 від відповідача до канцелярії суду надійшли додаткові пояснення №1908/2020 від 04.03.2020 (вх.№5153/20), в яких викладено заперечення проти задоволення позовних вимог.
Відповідач вказує, що відповідно до висновку до проекту рішення міської ради про погодження місця розташування об`єкта від 09.10.2019 № 30.5/43802, місце розташування об`єкту не відповідає дозволеним видам використання території згідно затвердженого плану зонування міста Маріуполя, а саме: земельна ділянка розташована в територіальній зоні ТР-2 - зона транспортної інфраструктури (зона червоних ліній вулиць і доріг). ФОП Гребенюк Н.М. до Маріупольської міської ради жодних підтверджень погодження розміщення об`єкту в зоні червоних ліній вулиць і доріг з Національною поліцією надано не було. Відповідач також зауважує, що Маріупольська міська рада при прийняття рішення №7/46-4552 від 23.10.2019р. не здійснює розірвання договору в односторонньому порядку, а лише не бажає продовжувати договірні відносини, строк дії яких спливає, у зв`язку з недоцільністю їх продовження в умовах розбудови сучасного міста та невідповідністю розміщення вказаної споруди з урахуванням вимог рішень № 6/28-3210 від 18.06.2013, яким затверджено Комплексну схему розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Маріуполя (План зонування території м. Маріуполя) та № 7/14-1102 від 23.12.2016.
До цих пояснень додано: висновок Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 09.10.2019 № 30.5/43802 до проекту рішення міської ради про погодження місця розташування об`єкта, роздруківку з офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України безкоштовний запит з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Маріупольської міської ради, правовстановлюючі документи на особу, що підписала пояснення, копії яких долучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 10.03.2020 підготовче засідання відкладено на 19.03.2020, про що сторін повідомлено телефонограмами (містяться в матеріалах справи).
Ухвалою від 19.03.2020 закрито підготовче провадження у справі №905/2356/19; призначено розгляд справи по суті 14.04.2020; явка представників сторін визнана не обов`язковою.
Така ухвала отримана позивачем 25.03.2020, відповідачем - 24.03.2020, про що свідчать наявні в матеріалах справи відповідні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
В судове засідання 14.04.2020 позивач та відповідач своїх представників не направили, клопотань про розгляд справи у відсутність представників від позивача та відповідача до суду не надходило, враховуючи, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID - 19» від 11.03.2020 №211 (з подальшими змінами) з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на усій території України установлено карантин та обмежено пересування автомобільним, залізничним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, розгляд справи було відкладено на 12.05.2020, про що судом постановлено відповідну ухвалу.
Ухвала суду від 14.04.2020 отримана відповідачем 21.04.2020, позивачем - не отримана (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення щодо відповідача та роздруківка відомостей відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта» щодо позивача - містяться в матеріалах справи).
Така ухвала суду направлена позивачу поштою за вказаною у позовній заяві адресою. Про зміну свого місцезнаходження позивачка суд не повідомляла.
В судове засідання 12.05.2020 позивач та відповідач своїх представників не направили, про причини суд не повідомили.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 ГПК України.
Відповідно до частини першої ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст. 202 ГПК України).
Відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень регулюються Законом України "Про доступ до судових рішень" (який набрав чинності з 01.06.2006), ст. ст. 2, 4 якого встановлено, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Причому, згідно зі ст. 11 цього Закону, не пізніше 01.06.2006 забезпечено постійне внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень електронних копій судових рішень Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих адміністративних судів, апеляційних та місцевих господарських судів, апеляційних загальних судів, а внесення судових рішень місцевих загальних судів - не пізніше 1 січня 2007 року.
Проявивши належну обачність позивач Фізична особа-підприємець Гребенюк Неля Михайлівна та її представник - адвокат Каменюк Людмила Миколаївна, могли дізнатись з Єдиного державного реєстру судових рішень, інформація якого є загальнодоступною, про рух справи №905/2356/19 та про винесення Господарським судом Донецької області ухвали від 14.04.2020 у даній справі, про відкладення розгляду справи на 12.05.2020.
Отже, позивач та відповідач вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.
Суд враховує, що згідно Указу Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, на всій території України установлено карантин.
Водночас, Рада суддів України звернулась до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін. Також Рада суддів України просить громадян утриматися від відвідин суду, якщо у них є ознаки будь-якого вірусного захворювання (заява Голови Ради суддів України щодо карантинних заходів від 11.03.2020).
Крім того, Рада суддів України рекомендувала у період з 16 березня до 3 квітня 2020 року встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою продовжено карантин на території України до 24.04.2020.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме, розділ Х "Прикінцеві положення" доповнено пунктом 4 такого змісту:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційного скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Вказані зміни до Господарського процесуального кодексу України набули чинності 02.04.2020.
Згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 N 291, від 04.05.2020 N 343 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якими продовжено карантин на території України до 22 травня 2020 року.
Суд також враховує, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин (ст.7 ГПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. (ст. 14 ГПК України).
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02 вересня 2010 року, "Смірнова проти України" від 08 листопада 2005 року, "Матіка проти Румунії" від 02 листопада 2006 року, "Літоселітіс проти Греції" від 05 лютого 2004 року та інші).
Враховуючи, що явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, сторони повідомлені про хід розгляду справи у встановленому ст. 120 Господарського процесуального кодексу України порядку, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, а також зважаючи на те, що сторонами додаткових доказів не подавалось, про необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження, не заявлялось, тому суд вважає за можливе розглянути справу у цьому судовому засіданні без присутності представників сторін за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Матеріали справи містять паспорт № 297 на об`єкт обслуговування населення - торгівельний павільйон площею 12,00 кв.м., призначення - реалізація квітів, місцезнаходження - перехрестя пр.-ту Будівельників та бул. Шевченка у Жовтневому районі, замовник - ПП Гребенюк Неля Михайлівна (а.с.33).
На підставі рішення Маріупольської міської ради від 20.12.2000 № 427/19 «Про надання земельних ділянок для встановлення павільйонів з реалізації квітів у Жовтневому районі міста приватному підприємцю Гребенюк Н.М.» та договору оренди земельної ділянки від 09.04.2001, фізичній особі-підприємцю Гребенюк Нелі Михайлівні (далі - позивачка) було надано в оренду земельну ділянку площею 0,0012 га, кадастровий номер 1412336300:01:017:0037, в Жовтневому районі м. Маріуполя біля перехрестя пр. Будівельників і бул. Шевченка, терміном до 01.07.2001 (а.с.18-23).
Згідно рішення Маріупольської міської ради від 30.10.2014 № 6/42-4792 «Про поновлення строку оренди земельної ділянки біля перехрестя пр. Будівельників та бул. Шевченка в Жовтневому районі міста фізичній особі-підприємцю Гребенюк Н.М.» відповідно до технічної документації з землеустрою з встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площа земельної ділянки, що необхідна фізичній особі-підприємцю Гребенюк Н.М. для функціонування торгівельного павільйону з реалізації квітів біля перехрестя пр. Будівельників та бул. Шевченка в Жовтневому районі міста, не змінилась і складає 0,0012 га.
Розглянувши звернення фізичної особи-підприємця Гребенюк Н.М., Маріупольська міська рада вирішила, зокрема, затвердити технічну документацію з землеустрою з встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і відновити на 5 (п`ять) років строк оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови), кадастровий номер 1412336300:01:017:0037, площею 0,0012 га з розміром орендної плати на рівні 5% від її грошової оцінки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгівельного павільйону з реалізації квітів) біля перехрестя пр. Будівельників та бул. Шевченка в Жовтневому районі міста фізичній особі-підприємцю Гребенюк Нелі Михайлівні (п.1 рішення); Фізичній особі-підприємцю Гребенюк Н.М. подати до Центру адміністративних послуг «Діалог» про оформлення проекту договору оренди вказаної земельної ділянки протягом трьох місяців з дня прийняття цього рішення. У випадку порушення встановленого строку рішення вважати таким, що втратило силу (п.2.1 рішення); управлінню земельних відносин міської ради (Титов) за умови виконання вимог підпунктів 2.2, 2.3 пункту 2 цього рішення підготувати фізичній особі-підприємцю Гребенюк Н.М. проект договору оренди земельної ділянки протягом двох місяців з дня подання нею відповідної заявки (п.3 рішення) (а.с.24).
З матеріалів справи вбачається, що 12.01.2015 між Маріупольською міською радою як орендодавцем та Фізичною особою-підприємцем Гребенюк Нелею Михайлівною як орендарем підписано договір оренди земельної ділянки.
За умовами цього договору, орендодавець, згідно до рішення Маріупольської міської ради від 30.10.2014 № 6/42-4792, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, перехрестя пр. Будівельників та бул. Шевченка у Жовтневому районі міста Маріуполя (кадастровий номер 1412336300:01:017:0037). В оренду передається земельна ділянка площею 0,0012 га, яка недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню, не має. Договір укладено на 5 (п`ять) років з 30.10.2014 до 30.10.2019. (п.1.1, п.2.1, п.2.3, п. 3.1 договору)
Згідно з п.3.2 договору, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає.
У п.5.1 сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгівельного павільйону з реалізації квітів)
Передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 5 (п`яти) днів після державної реєстрації цього договору згідно з актом приймання-передачі об`єкту оренди. (п.6.4 договору)
Після припинення дії договору, орендар повертає земельну ділянку орендодавцеві у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.7.1 договору).
У пункті 11.3 договору сторони обумовили, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено (п.11.3.1); придбання орендарем земельної ділянки у власність (п.11.3.2); викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом (п.11.3.3); ліквідації юридичної особи-орендаря (п.11.3.4); в інших випадках, передбачених законодавством (п.11.3.5).
Згідно з п.14.2 договору, цей договір набуває чинності відповідно до ст. 3, 4, 5 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» після його підписання сторонами та державної реєстрації.
Як вбачається, договір оренди земельної ділянки від 12.01.2015 підписаний сторонами без розбіжностей та зареєстрований реєстраційною службою Маріупольського міського управління юстиції Донецької області 29.04.2015, номер запису про інше речове право 9539216 згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.31).
В матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі об`єкта оренди фізичній особі-підприємцю Гребенюк Нелі Михайлівні, як це передбачено сторонами у п.6.4 договору. Також, до позову не додано невід`ємних частин договору, перелічених у п.14.4 такого договору (план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), інша землевпорядна документація).
Втім, сторонами не оспорюється, що земельна ділянка площею 0,0012 га, кадастровий номер 1412336300:01:017:0037, перебуває у користуванні позивача.
Позивач у відповіді на відзив (а.с.88) стверджує, що 12.08.2019 Фізична особа-підприємець Гребенюк Неля Михайлівна зверталась відповідно до ст.12 Закону України «Про адміністративні послуги» до Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради із заявою про продовження права оренди землі, тобто більше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору оренди землі від 12.01.2015 (30.10.2019) та з долученням документів згідно переліку, передбаченому Центром у п.27 додатку до рішення Маріупольської міської ради № 7/17-1266 від 19.04.2017.
В матеріалах справи відсутні і позивачем не надавались відповідні докази на підтвердження таких обставин, зокрема звернення 12.08.2019 до Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради із заявою про продовження права оренди землі з додатками.
У той же час, відповідач не оспорює факт отримання від позивача заяви від 12.08.2019 про поновлення строку оренди земельної ділянки з додатками.
За наслідками розгляду цієї заяви позивачки, Маріупольською міською радою прийнято рішення від 23.10.2019 № 7/46-4552 «Про поновлення строку оренди земельної ділянки на перехресті просп. Будівельників та бульв. Шевченка в Центральному районі міста фізичній особі-підприємцю Гребенюк Н.М.», яким відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412336300:01:017:0037) площею 0,0012 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для функціонування торгового павільйону з реалізації квітів) на перехресті просп. Будівельників та бульв. Шевченка в Центральному районі міста фізичній особі-підприємцю Гребенюк Нелі Михайлівні (а.с.38).
Мотивувальна частина цього рішення містить посилання на зауваження Головного управління містобудування і архітектури міської ради від 09.10.2019 № 30.5/43802, згідно «Плану зонування території м. Маріуполя», затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 18.06.2013 № 6/28-3210, земельна ділянка для будівництва і обслуговування будівель торгівлі розташована в зоні транспортної інфраструктури ТР-2, що не відповідає видам дозволеного використання земельної ділянки.
На вимогу суду, викладену в ухвалі від 20.02.2020 у справі № 905/2356/19, Маріупольська міська рада не надала суду письмові пояснення щодо часу виникнення обставин, які викладенні у зауваженнях Головного управління містобудування і архітектури міської ради №30.5/43802 від 09.10.2019р., у тому числі щодо наявності або відсутності таких обставин при прийнятті відповідачем рішення про передачу позивачу в оренду спірної земельної ділянки за договором від 09.04.2001р. Про причини відповідач також не повідомив.
В матеріалах справи відсутні рішення Маріупольської міської ради від 18.06.2013 № 6/28-3210, пояснювальна записка плану зонування території міста, схеми планувальних обмежень у складі генерального плану міста, план земельно-господарського устрою міста, тощо, як відсутні і рішення Маріупольської міської ради від 28.09.2016 № 7/11-768 про затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Маріуполя, від 23.12.2016 № 7/14-1102 та докази оприлюднення таких рішень у порядку, встановленому ч.5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Посилаючись на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", належне виконання орендарем обов`язків за умовами договору та відсутність заборгованості з орендної плати, та, відповідно, незаконність рішення відповідача про відмову у подовженні договору оренди земельної ділянки, позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з даним позовом про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради Донецької області № 7/46-4552 від 23.10.2019 «Про поновлення строку оренди земельної ділянки на перехресті просп. Будівельників та бульв. Шевченка в Центральному районі міста фізичній особі-підприємцю Гребенюк Н.М.», яким відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412336300:01:017:0037) площею 0,0012 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для функціонування торгового павільйону з реалізації квітів) на перехресті просп. Будівельників та бульв. Шевченка в Центральному районі міста фізичній особі-підприємцю Гребенюк Нелі Михайлівні та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, укладеного 12.01.2015 між Маріупольською міською радою та фізичною особою-підприємцем Гребенюк Нелею Михайлівною про надання в оренду фізичній особі-підприємця Гребенюк Н.М. земельної ділянки площею 0,0012 га (кадастровий номер 1412336300:01:017:0037) на перехресті просп. Будівельників та бульв. Шевченка в Центральному районі міста Маріуполя, державна реєстрація договору оренди проведена 29.04.2015, на тих самих умовах і на той самий строк, в наступній редакції:
«Додаткова угода
до договору оренди земельної ділянки б/н від 12.01.2015 року,
зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 29.04.2015 за № 9539216
місто Маріуполь, Донецька область _______________ року
Ми, що нижче підписалися: Маріупольська міська рада, (код ЄДРПОУ 33852448), місцезнаходження: м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, іменована далі "Орендодавець", в особі _________________, який мешкає за адресою: ___________________________, діючий на підставі ______________________________________, з одного боку, та фізична особа-підприємець Гребенюк Неля Михайлівна (ІПН: НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 407499, запис в Єдиному державному реєстрі 27.12.1996 року № 2 274 017 0000 006590, іменована далі «Орендар», з другого боку, на підставі положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» уклали цю додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 12.01.2015 року, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 29.04.2015 за № 9539216, про нижченаведене:
1. Пункт 3.1. розділу 3 «Строк дії договору» в договорі оренди земельної ділянки від 12.01.2015, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 29.04.2015р. за № 9539216, викласти у наступній редакції:
3.1. Договір укладено на 5 (п`ять) років (з 30.10.2019 року до 30.10.2024 року).
2. Усі інші пункти договору оренди земельної ділянки від 12.01.2015 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 29.04.2015р. за №9539216, не змінені цим договором, залишаються без змін.
3. Цей договір укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, другий в орендаря.
4. Зміст ст.ст. 12, 93, 124 Земельного кодексу України сторонам договору відомо.
5. Цей договір набуває чинності відповідно до ст. 3, 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень після його підписання сторонами та державної реєстрації.
Підписи сторін:
Орендодавець Орендар
Маріупольська міська рада фізична особа-підприємець
м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70 Гребенюк Неля Михайлівна
(юридична адреса) АДРЕСА_1
код ЄДРПОУ 33852448 (адреса)
ІПН НОМЕР_1
___________________________ ________________
Підпис М.П. Підпис М. П.».
У силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Спірні правовідносини регулюються умовами договору оренди земельної ділянки б/н від 12.01.2015, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав 29.04.2015 за № 9539216, нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 1 цієї статті цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Приписами ст.ст.13,14 Конституції України та ст.324 Цивільного кодексу України встановлено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Підстави набуття прав на землю визначені розділом IV Земельного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється, зокрема, шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ст.125 Земельного кодексу України).
За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Як було зазначено, договір оренди земельної ділянки б/н від 12.01.2015 було укладено на 5 (п`ять) років (з 30.10.2014 до 30.10.2019 року), та проведено його державну реєстрацію Реєстраційною службою Маріупольського міського управління юстиції Донецької області 29.04.2015, номер запису про інше речове право 9539216 згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Як вбачається зі змісту вказаного витягу, строк дії даного договору встановлено до 30.10.2019 з правом пролонгації.
Таким чином сторони погодили, що строк дії Договору оренди земельної ділянки від 12.01.2015 встановлений до 30.10.2019 включно, з правом пролонгації.
Сторонами не оспорюється, що з метою реалізації свого права на поновлення договору оренди землі на новий строк 12.08.2019 Фізична особа-підприємець Гребенюк Неля Михайлівна зверталась відповідно до ст.12 Закону України «Про адміністративні послуги» до Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради із заявою про продовження права оренди землі та з долученням документів згідно переліку, передбаченому Центром у п.27 додатку до рішення Маріупольської міської ради № 7/17-1266 від 19.04.2017 (опис вхідного пакету документів № 045-01.27-02778 від 13.08.2019). При цьому, позивачка зазначала, що нею не було подано проект додаткової угоди про продовження терміну оренди, оскільки вимогами Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради для отримання адміністративної послуги «Рішення міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку» встановлено виключний перелік документів, який має надати орендар у цьому випадку, до якого проект додаткової угоди не включено.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» врегульовано, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:
власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);
уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.
У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою, п`ятою, шостою, восьмою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку.
З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.
За змістом статті 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2-5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).
Отже, стаття 33 Закону України "Про оренду землі" містить дві різні правові конструкції, а зміст права, підстави і обставини для захисту переважного права орендаря, яке виникає відповідно до частин 1 - 5 зазначеної статті, не є тотожними змісту та підставам захисту його права, яке виникає згідно з частиною 6 цієї норми.
Для застосування ч. 1 ст. 33 Закону № 161-XIV та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору оренди землі на новий строк; до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).
Суть поновлення договору оренди за змістом частини 6 статті 33 зазначеного Закону полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.
У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав і обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.
Зазначена правова позиція щодо застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі» викладена в постанові Верховного суду від 19.03.2019 р. у справі № 908/2484/17.
Оскільки згідно з п. 3.1. Договору строк його дії спливає 30.10.2019, а позивачка звернулася до відповідача з пропозицію продовжити його дію 13.08.2019, строк, передбачений ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не порушено.
Отже, позивачка своєчасно, у встановлений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» строк повідомила орендодавця про наявність наміру в подальшому користуватись об`єктом оренди на тих самих умовах та на той самий строк, що визначені сторонами в договорі від 12.01.2015.
Проте, всупереч положень статті 33 Закону України «Про оренду землі» до зазначеної пропозиції про продовження дії Договору позивачкою не додано проекту додаткової угоди, що останньою не заперечується.
Суд враховує, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про адміністративні послуги": 1) адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону; 3) суб`єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про адміністративні послуги" граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом. У разі якщо законом не визначено граничний строк надання адміністративної послуги, цей строк не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб`єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги.
Статтею 12 Закону України "Про адміністративні послуги" передбачено, що Центр надання адміністративних послуг - це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, що зазначений у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб`єктами надання адміністративних послуг.
Постановою Кабінету міністрів України від 30 січня 2013 року № 44 "Про затвердження вимог до підготовки технологічної картки адміністративної послуги" відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України "Про адміністративні послуги" затверджено вимоги до підготовки технологічної картки адміністративної послуги згідно з додатком.
Згідно п. 1 цієї постанови Технологічна картка адміністративної послуги (далі - технологічна картка), що містить інформацію про порядок надання адміністративної послуги суб`єктом надання такої послуги, затверджується зазначеним суб`єктом для кожної адміністративної послуги, яку він надає. Пункт 4 цієї ж постанови передбачає, що інформація, що міститься в технологічній картці, повинна відповідати нормативно - правовим актам, які встановлюють порядок, строк та умови надання відповідної адміністративної послуги.
З метою виконання Закону України "Про адміністративні послуги", згідно з рішенням Маріупольської міської ради № 6/48-5405 від 05.06.2015 затверджений перелік послуг, які надаються.
Зокрема, пунктом 27 додатку до рішення Ради передбачено надання адміністративної послуги "Рішення міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку".
Згідно типового бланку Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради, для отримання адміністративної послуги "Рішення міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку", суб`єкт звернення має надати:
1. копії документів (для юридичних осіб): свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи; статут; довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України;
2. копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна згідно діючого законодавства (за наявності);
3. копії документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою:
- рішення Маріупольської міської ради щодо передачі земельної ділянки в оренду;
- договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у встановленому законом порядку;
- витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, вимогами Центру надання адміністративних послуг Маріупольської міської ради для отримання адміністративної послуги "Рішення міської ради про продовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку" встановлений виключний перелік документів, який має надати орендар у цьому випадку. Серед таких документів значиться саме копія договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку, а не проект додаткової угоди.
Таким чином, неподання позивачем до заяви про поновлення договору додаткової угоди в даному випадку обумовлена тим, що самим відповідачем встановлені організаційні обмеження з прийняття до розгляду звернень суб`єктів (фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб) з питань продовження терміну оренди земельної ділянки.
Одночасно, як встановлено судом з поданих сторонами документів, позивачка протягом строку дії договору оренди, а також, після закінчення строку його дії, продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату за неї, про що свідчать наявні в матеріалах справи податкова декларація з плати за землю за 2019 рік та квитанції щодо сплати орендної плати за землю, які свідчать про прийняття відповідачем орендної плати за користування спірною земельною ділянкою. Відповідачем належне виконання позивачем обов`язків у цій частині не заперечується, факт продовження користування позивачкою земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано.
Суд зауважує, що з огляду на факт відсутності заперечення Маріупольської міської ради протягом одного місяця від дати звернення орендаря із заявою про поновлення договору оренди землі, слідує, що орендодавець не скористався, передбаченим в п.4-5 ст.33 Закону України "Про оренду землі", правом на узгодження з орендарем умов договору, як-то строк оренди землі.
Отже, судом встановлено факт порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".
Як вже зазначалося, частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).
У частині 1 статті 190 Цивільного кодексу України зазначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, а положення Глави 23 "Загальні положення про власність" і Глави 29 "Захист права власності" передбачають поняття та правові механізми захисту права власності на майно у наведеному значенні.
Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело прав.
Статтею 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція), ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999, заява №311107/96, п.54).
Відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (п.21 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Федоренко проти України", заява №25921/02 від 01.06.2006).
Як зазначається в п.70 рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України", заява №29979/04 від 20.10.2011 (остаточне 20.01.2012), суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
За змістом ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
У ч. 1 ст. 124 ЗК України вказано, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відмова органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч. 14 ст. 123 ЗК України).
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п. «г» ч. 3 ст.152 ЗК України).
Згідно зі ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналогічне положення міститься у ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з яким акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, розглянувши заяву фізичної особи-підприємця Гребенюк Н.М., Маріупольською міською радою прийнято оскаржуване рішення від 23.10.2019 № 7/46-4552, яким відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412336300:01:017:0037) площею 0,0012 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для функціонування торгового павільйону з реалізації квітів) на перехресті просп. Будівельників та бульв. Шевченка в Центральному районі міста фізичній особі-підприємцю Гребенюк Нелі Михайлівні (а.с.38).
Мотивувальна частина цього рішення містить посилання на зауваження Головного управління містобудування і архітектури міської ради від 09.10.2019 № 30.5/43802, в яких йдеться про те, що згідно «Плану зонування території м. Маріуполя», затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 18.06.2013 № 6/28-3210, земельна ділянка для будівництва і обслуговування будівель торгівлі розташована в зоні транспортної інфраструктури ТР-2, що не відповідає видам дозволеного використання земельної ділянки.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Генеральний план затверджується і є основним юридичним документом, який затверджується в порядку, встановленому законами або іншими нормативними правовими актами. Планування територій на регіональному рівні здійснюється відповідними органами містобудування та архітектури.
Частиною 2 ст. 123 ЗК України визначено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно частини 3 цієї статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У той же час, договір оренди земельної ділянки на перехресті проспекту Будівельників та бульвару Шевченка в Центральному районі міста Маріуполя (кадастровий номер 1412336300:01:017:0037) був укладений (підписаний) між Маріупольською міською радою та фізичною особою-підприємцем Гребенюк Н.М. 12.01.2015 та зареєстрований реєстраційною службою Маріупольського міського управління юстиції Донецької області 29.04.2015, номер запису про інше речове право 9539216, на виконання рішення Маріупольської міської ради від 30.10.2014 № 6/42-4792 «Про поновлення строку оренди земельної ділянки біля перехрестя пр. Будівельників та бул. Шевченка в Жовтневому районі міста фізичній особі-підприємцю Гребенюк Н.М.».
Як вже встановлено судом, п.1 рішення Маріупольської міської ради від 30.10.2014 № 6/42-4792 було затверджено технічну документацію з землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та поновлено на 5 років строк земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412336300:01:017:0037) площею 0,0012 га з розміром орендної плати на рівні 5% від її грошової оцінки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування торгівельного павільйону з реалізації квітів) біля перехрестя пр. Будівельників та бул. Шевченка в Жовтневому районі міста фізичній особі-підприємцю Гребенюк Н.М.
Тобто, на момент прийняття Маріупольською міською радою рішення від 30.10.2014 № 6/42-4792 «Про поновлення строку оренди земельної ділянки біля перехрестя пр. Будівельників та бул. Шевченка в Жовтневому районі міста фізичній особі-підприємцю Гребенюк Н.М.» та укладення з позивачкою відповідного договору оренди від 12.01.2015, рішення Маріупольської міської ради від 18.06.2013 № 6/28-3210, яким затверджено «План зонування міста», вже існувало і не було перепоною для відповідача для укладення з позивачкою договору оренди земельної ділянки строком до 30.10.2019 з правом пролонгації.
Оскільки сама Маріупольська міська рада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то позивачка могла на розумних підставах сподіватись на виконання цих умов, у тому числі й законно очікувати продовження терміну дії договору оренди як важливого елементу її підприємницької діяльності.
Матеріали справи не містять і сторонами не подавалось рішення Маріупольської міської ради від 18.06.2013 № 6/28-3210. Суд зазначає, що під час розгляду даної справи відповідачем не надано жодних документів на підтвердження розташування спірної земельної ділянки саме на території, на якій згідно з планом зонування міста не передбачено розташування споруд, зокрема не надано затвердженого плану зонування міста Маріуполя та викопіювання з Генерального плану міста з поясненнями (пояснювальна записка плану зонування території міста, схеми планувальних обмежень у складі генерального плану міста, план земельно-господарського устрою міста, тощо), як відсутні в матеріалах справи і рішення Маріупольської міської ради від 28.09.2016 № 7/11-768 про затвердження Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Маріуполя, від 23.12.2016 № 7/14-1102.
Також матеріали справи не містять доказів зміни меж або цільового призначення спірної земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:017:0037).
За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що Маріупольська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення про відмову у поновленні строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412336300:01:017:0037) площею 0,0012 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для функціонування торгового павільйону з реалізації квітів) на перехресті просп. Будівельників та бульв. Шевченка в Центральному районі міста фізичній особі-підприємцю Гребенюк Нелі Михайлівні, діяла не послідовно.
Позбавлення позивачки права оренди на очікуваний нею термін, шляхом прийняття немотивованого та незаконного рішення, розглядається судом як позбавлення позивача певного майна в розумінні ст.1 першого протоколу Конвенції.
Крім того, матеріали справи не містять і сторонами не надавалось доказів звернення орендодавця до фізичної особи-підприємця Гребенюк Нелі Михайлівни із вимогою про звільнення земельної ділянки (кадастровий номер 1412336300:01:017:0037).
Суд зазначає, що за загальним правилом судовий захист спрямований на захист саме порушених прав осіб, тобто для задоволення позову суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.
Позивачка звернулася до суду за захистом свого порушеного права на поновлення договору оренди землі в силу закону із дотриманням відповідної процедури та порядку.
За висновками суду, прийняте Маріупольською міською радою Донецької області рішення від 23.10.2019 № 7/46-4552 «Про поновлення строку оренди земельної ділянки на перехресті просп. Будівельників та бульв. Шевченка в Центральному районі міста фізичній особі-підприємцю Гребенюк Н.М.» порушує приписи ст.33 Закону України "Про оренду землі", оскільки було прийнято після встановленого чинним законодавством місячного строку для розгляду звернення позивача з пропозицією поновлення договору оренди.
Таким чином, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов`язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.
Відповідно до ч. 9 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
Поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений ст. 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб вимагає укладення додаткової угоди між сторонами, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, що безпосередньо випливає зі змісту зазначеної правової норми.
Згідно частини 11 статті 33 Закону України "Про оренду землі" відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Оскільки зміст та умови додаткової угоди, поданої позивачем, відповідають приписам Закону України "Про оренду землі" та Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 12.01.2015 у запропонованій позивачем редакції.
Згідно ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
При цьому суд зазначає, що оскільки затверджена судом додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 12.01.2015 з огляду на приписи Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" набирає чинності після її державної реєстрації, та, відповідно, строк, на який поновлено договір оренди земельної ділянки від 12.01.2015, має рахуватися з моменту державної реєстрації відповідної додаткової угоди.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на встановлені обставини, подані сторонами докази та норми чинного законодавства суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Судові витрати за розгляд справи згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Гребенюк Нелі Михайлівни до Маріупольської міської ради Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки у запропонованій позивачем редакції - задовольнити.
2. Визнати незаконним та скасувати рішення Маріупольської міської ради Донецької області № 7/46-4552 від 23.10.2019 «Про поновлення строку оренди земельної ділянки на перехресті просп. Будівельників та бульв. Шевченка в Центральному районі міста фізичній особі-підприємцю Гребенюк Н.М.», яким відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) (кадастровий номер 1412336300:01:017:0037) площею 0,0012 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для функціонування торгового павільйону з реалізації квітів) на перехресті просп. Будівельників та бульв. Шевченка в Центральному районі міста фізичній особі-підприємцю Гребенюк Нелі Михайлівні.
3. Визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, укладеного 12.01.2015 між Маріупольською міською радою та фізичною особою-підприємцем Гребенюк Нелею Михайлівною про надання в оренду фізичній особі-підприємця Гребенюк Н.М. земельної ділянки площею 0,0012 га (кадастровий номер 1412336300:01:017:0037) на перехресті просп. Будівельників та бульв. Шевченка в Центральному районі міста Маріуполя, державна реєстрація договору оренди проведена 29.04.2015, на тих самих умовах і на той самий строк, в наступній редакції:
«Додаткова угода
до договору оренди земельної ділянки б/н від 12.01.2015 року,
зареєстрований в Державному реєстрі речових прав 29.04.2015 за № 9539216
місто Маріуполь, Донецька область _______________ року
Ми, що нижче підписалися: Маріупольська міська рада, (код ЄДРПОУ 33852448), місцезнаходження: м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, іменована далі "Орендодавець", в особі _________________, який мешкає за адресою: ___________________________, діючий на підставі ______________________________________, з одного боку, та фізична особа-підприємець Гребенюк Неля Михайлівна (ІПН: НОМЕР_1 ), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 407499, запис в Єдиному державному реєстрі 27.12.1996 року № 2 274 017 0000 006590, іменована далі «Орендар», з другого боку, на підставі положень ст. 33 Закону України «Про оренду землі» уклали цю додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 12.01.2015 року, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 29.04.2015 за № 9539216, про нижченаведене:
1. Пункт 3.1. розділу 3 «Строк дії договору» в договорі оренди земельної ділянки від 12.01.2015, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 29.04.2015р. за № 9539216, викласти у наступній редакції:
3.1. Договір укладено на 5 (п`ять) років (з 30.10.2019 року до 30.10.2024 року).
2. Усі інші пункти договору оренди земельної ділянки від 12.01.2015 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 29.04.2015р. за №9539216, не змінені цим договором, залишаються без змін.
3. Цей договір укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, другий в орендаря.
4. Зміст ст.ст. 12, 93, 124 Земельного кодексу України сторонам договору відомо.
5. Цей договір набуває чинності відповідно до ст. 3, 4, 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень після його підписання сторонами та державної реєстрації.
Підписи сторін:
Орендодавець Орендар
Маріупольська міська рада фізична особа-підприємець
м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70 Гребенюк Неля Михайлівна
(юридична адреса) АДРЕСА_1
код ЄДРПОУ 33852448 (адреса)
ІПН НОМЕР_1
___________________________ ________________
Підпис М.П. Підпис М. П.».
4. Стягнути з Маріупольської міської ради Донецької області (87500, Донецька область, місто Маріуполь, проспект Миру, буд. 70; код ЄДРПОУ - 33852448) на користь фізичної особи-підприємця Гребенюк Нелі Михайлівни ( АДРЕСА_1 ; ІПН - НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 3842,00 грн.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
7. Повний текст рішення складено та підписано 18.05.2020.
Суддя Н.В. Величко
скопійовано
-
скопійовано
-
