П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 460/3087/19

Головуючий у 1-й інстанції: Шевчук О.П.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

15 травня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Грицівського вищого професійного училища №38 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2019 року позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Грицівського вищого професійного училища №38 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

30 березня 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 квітня 2020 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи неоспорені факти про те, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20 липня 2006 року ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 навчався в Грицівському вищому професійному училищі № 38 з 01.09.2015 по 17.02.2017 за професією "Кухар; пекар" та протягом навчання знаходився на повному державному утриманні та отримував виплати як дитина, позбавлена батьківського піклування, а з 27.01.2017 як особа з числа дітей, позбавлених батьківського піклування, в повному обсязі.

Згідно поданої заяви позивача від 31.01.2017, наказу по Грицівському ВПУ-38 від 17.02.2017 за №6 "В-УДЗ" "Про відрахування зі складу учнів ОСОБА_1 , у зв`язку з випуском", позивачу була присвоєна робітнича кваліфікація "Кухар 3 (третього) розряду".

Після чого, позивач звернувся до відповідача із запитом щодо виплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів.

На запит позивача Грицівське професійне училище №38 листом від 21.06.2019 за №524 повідомило, що ОСОБА_1 , як випускникові навчального закладу з числа дітей позбавлених батьківського піклування виплата одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку не здійснювалась з підстав не працевлаштування після закінчення навчання.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач подав заяву про відрахування зі складу учнів та відповідачем розглянуто на засіданні педагогічної ради 08.02.2017 протокол №9, де було прийнято рішення про відрахування ОСОБА_1 , в зв`язку з випуском по поетапній атестації та направлено на роботу в ФГ "Агроінвестпроект-2005", однак на роботу в ФГ "Агроінвестпроект-2005" позивач не з`явився та документів про самостійне працевлаштування не надав, тому суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративним чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа визначено Законом України від 13.01.2005 №2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» (далі - Закон №2342-IV), який є складовою частиною законодавства про охорону дитинства.

Згідно з визначеннями, наведеними у статті 1 Закону №2342-IV:

- діти, позбавлені батьківського піклування, - діти, які залишилися без піклування батьків у зв`язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошенням їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком їх органами Національної поліції, пов`язаним з відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов`язки, а також діти, розлучені із сім`єю, підкинуті діти, батьки яких невідомі, діти, від яких відмовилися батьки, діти, батьки яких не виконують своїх батьківських обов`язків з причин, які неможливо з`ясувати у зв`язку з перебуванням батьків на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, та безпритульні діти;

- статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, - визначене відповідно до законодавства становище дитини, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг та яке підтверджується комплектом документів, що засвідчують обставини, через які дитина не має батьківського піклування;

- випускники закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, - особи, які перебували на повному державному забезпеченні у закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, і закінчили своє перебування у зазначеному закладі у зв`язку із закінченням навчання.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надає таким особам право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг.

Як встановлено статтею 3 Закону №2342-IV, одним із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.

Відповідно до статті 4 Закону №2342-IV заходи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.

Стаття 8 Закону №2342-IV передбачає, що держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа. Випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Таким чином, вказаною нормою Закону №2342-IV встановлено обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався і інші. Отже, сам факт випуску з навчального закладу є підставою для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів, встановленої законом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.09.2018 у справі №493/407/16-а (адміністративне провадження №К/9901/14576/18), висновки якого, в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У свою чергу, витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком (частина друга статті 9 Закону №2342-IV).

Відповідно до статті 25 Закону №2342-IV порядок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Статтею 39-9 Закону №2342-IV установлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту статей 25, 39-9 Закону №2342-IV вбачається, що вони регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м`який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору у даній справі.

Отже, одноразова грошова допомога є соціальною гарантією державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Повноваження щодо виплати зазначеної допомоги державою делеговані навчальним закладам, у яких навчаються діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування.

У той же час, після закінчення навчального закладу ОСОБА_1 , який є дитиною, позбавленою батьківського піклування, не виплачено допомогу, передбачену вимогами статті 8 Закону №2342-IV.

Згідно відповіді відповідача, причина нездійснення нарахування та виплати зазначеної вище грошової допомоги дитині, позбавленій батьківського піклування, полягає в тому, що ОСОБА_1 не був працевлаштований.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що відповідачем не враховано частину сьому статті 8 Закону №2342-IV, яка встановлює обов`язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі тих, хто працевлаштувався та інших.

Відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону №2342-IV, закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Розмір одноразової грошової допомоги, який підлягає виплаті при випуску з навчального закладу, на забезпеченні якого перебували, зокрема, діти, позбавлені батьківського піклування, та визначений Законом №2342-IV, не узгоджується з розміром такої одноразової грошової допомоги за постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, та оскільки норми постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 №226 прийняті до набрання чинності Законом №2342-IV та не приведені у його відповідність, при вирішенні спірних правовідносин мають застосовуватись норми Закону №2342-IV, згідно із якими одноразова грошова допомога підлягає виплаті у розмірі 6 прожиткових мінімумів.

Законом України від 21.12.2016 №1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб становив: з 01.01.2017 року -1600 грн., з 01.01.2017 року-1600 грн.,з 01.05.2017 року -1684 грн., з 01.12.2017 року -1762 грн.

Отже, ОСОБА_1 , як дитині, позбавленій батьківського піклування, мала бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога після закінчення у 2017 році Грицівського вищого професійного училища №38 у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідно віку, тобто у сумі не менше 9600 грн. Однак, матеріалами справи підтверджується та відповідач визнає, що вказані кошти дитині нараховані та виплачені не були.

За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частинами 2 та 3 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Грицівським вищим професійним училищем №38, протиправно не було нараховано та виплачено випускнику вказаного навчального закладу у 2017 році ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу, як дитині, позбавленій батьківського піклування, у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», у відповідності до статті 8 Закону №2342-IV, чим порушено його права, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки, наведені в оскаржуваному судовому рішенні та підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Грицівського вищого професійного училища №38 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Грицівського вищого професійного училища №38 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Грицівського вищого професійного училища № 38 щодо не нарахування та не виплати випускнику ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України "Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13.01.2005 №2342-IV у розмірі 9600 грн.

Зобов`язати Грицівське вище професійне училище № 38 нарахувати та виплатити випускнику ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 8 Закону України "Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" від 13.01.2005 №2342-IV у розмірі 9600 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М. Судді Біла Л.М. Курко О. П.