ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/1717/19 пров. № А/857/343/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого суддіДовгої О.І.,

суддів Запотічного І.І., Матковської З.М.

за участю секретаряГнатик А.З.

представник апелянта Кузь А.П.

представники відповідача Бабій Т.С., Сунцова Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атріум» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року (суддя Скільський І.І., м. Івано-Франківськ, проголошено о 12:20:36, повний текст складено 09.12.19.) у справі № 300/1717/19 за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атріум» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0006251405 від 02.08.2019 року,-

В С Т А Н О В И В:

14.08.2019 року позивач звернувся в суд першої інстанції із адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №0006251405 від 02.08.2019 року.

Позов обґрунтовує тим, що відповідачем на підставі помилкових висновків, викладених в актах проведеної документальної позапланової виїзної перевірки від 19.06.2019 №551/09-19-14-05/41950431 та від 22.07.2019 №656/09-19-14-05/41950431, оскаржуваним рішенням було збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств (податок на прибуток фінансових установ, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, за винятком страхових організацій) на суму 13407380,00 грн., а також накладено штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 3351845,00 грн.

Вказує, що позивач є інститутом спільного інвестування, активи якого сформовані за рахунок коштів спільного інвестування, деривативи (форвардні контракти) є фінансовим активом позивача та можуть перебувати у складі активів інституту спільного інвестування, а доходи від здійснення операцій з деривативами є коштами спільного інвестування, які звільняються від оподаткування відповідно до підпункту 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 Податкового кодексу України (далі ПК України). Зазначає, що позивач не отримував Базові активи (майнові права на квартири (нежитлові приміщення) ні платно, ні безоплатно.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, зазначає, що позивач, укладаючи форвардний контракт, придбавав право укласти Договір купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно. Форвардний контракт підлягає виконанню шляхом укладення договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно, а специфікація не є документом, що свідчить про передачу базового активу. Вказує, що позивач взагалі не отримував базовий актив, ні платно і ні безоплатно, оскільки йому його не передавалось в силу того факту, що передумовою підписання Акту прийому-передачі нерухомого майна має бути укладення Договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно. Наголосив, що позивач мав на це право, але відчужив його третім особам через укладення на товарній біржі договору купівлі-продажу деривативу, які після оплати позивачу коштів, скористались таким правом шляхом пред`явлення контракту до виконання і укладення договорів купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно. Крім того, зазначив, що базовий актив не отримувався, не створювався, не набувався і не придбавався позивачем, а тому не може бути відображеним в його бухгалтерському та податковому обліку. Форвардні контракти були сплачені за рахунок коштів позивача, що є коштами спільного інвестування, оскільки сформовані за рахунок внесків засновника позивача та є активами інституту спільного інвестування. Склад та структура активів, що перебувають у портфелі позивача, відповідає вимогам ст. 48 Закону України «Про інститути спільного інвестування» та Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування. Також посилається на те, що позивач правомірно застосував підпункт 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 ПК України до доходів від продажу деривативів, у зв`язку з чим просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечує доводи апеляційної скарги. Вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення. Крім того подав клопотання, в якому, покликаючись на постанову Кабінету Міністрів України №537 від 09 червня 2019 року, просить замінити відповідача у справі з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на його правонаступника Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.

Суд, відповідно до вимог ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України визнав клопотання обґрунтованим, та таким, що підлягає до задоволення, та вирішив провести заміну відповідача з Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на його правонаступника Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

У період з 22.05.2019 по 11.06.2019 Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атріум» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.02.2018 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 20.02.2018 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20.02.2018 року по 31.03.2019.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 19.06.2019 №551/09-19-14-05/41950431, в якому вказано про порушення позивачем вимог ПК України, а саме: пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.141.6.1 п.141.6 ст.141 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 13407380 грн., у тому числі за 2018 рік на суму 7 237 598 грн., та за 1-й квартал 2019 в сумі 6 169 782 грн..

ТОВ КУА «Константа Венчур Інвест», що діє від імені, за рахунок та в інтересах позивача, відповідно до договору №21/02/18 від 21.02.2018 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду, затвердженого рішенням №1 від 21.02.2018, 01.07.2019, подало до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області заперечення до акту перевірки №551/09-19-14-05/41950431.

На підставі наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області №1082 від 09.07.2019 проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача, з питань наведених у запереченні ТОВ КУА «Константа Венчур Інвест» від 01.07.2019 № 01/01/07 на акт перевірки від 19.06.2019 №551/09-19-14-05/41950431.

За результатами проведеної перевірки складений акт від 22.07.2019 №656/09-19-14-05/41950431 з питань наведених у запереченні від 01.07.2019 №01/01/07 на акт позапланової документальної перевірки від 19.06.2019 року №551/09-19-14-05/41950431, в якому вказано про порушення позивачем вимог ПК України, а саме: пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.141.6.1 п.141.6 ст.141 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за ставкою 18% у відповідності до п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України, на загальну суму 13407380 грн., у тому числі за 2018 рік на суму 7237598 грн., та за 1-й квартал 2019 в сумі 6169782 грн.

ТОВ КУА «Константа Венчур Інвест», що діє від імені, за рахунок та в інтересах позивача відповідно до договору №21/02/18 від 21.02.2018 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду, затвердженого рішенням №1 від 21.02.2018, 31.07.2019 та 02.08.2019 подало до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області заперечення №01/31/07 і № 01/02/08 до акту перевірки з питань наведених у запереченні від 01.07.2019 за №01/01/07 на акт позапланової перевірки від 19.06.2019 №551/09-19-14-05/41950431.

За результатами розгляду поданих заперечень Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області, надано позивачу відповіді на заперечення від 31.07.2019 №3686/10/09-19-14-05-13 та від 06.08.2019 №3791/10/09-19-14-05-13, згідно яких висновки викладені в актах перевірки залишено без змін.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення:

- №0006251405 від 02.08.2019, яким позивачу на підставі пункту 123.1 статті 123 розділу 2 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток фінансових установ, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України, за винятком страхових організацій на 16 759 225 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями - 13 407 380 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 351 845 грн.

Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атріум» є інститутом спільного інвестування, відомості про який відповідно до ст. 6 Закону України «Про інститути спільного інвестування» внесено до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування (свідоцтво № 00603 від 16.03.2018 року видане Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, реєстраційний код 13300603) і діє відповідно до Статуту, Регламенту та Проспекту емісії.

ТОВ КУА «Константа Венчур Інвест» (Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 634 про видачу ліцензії на провадження професійної діяльності на фондовому ринку діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами) від 22.08.2017 року), код ЄДРПОУ 41314235, діє в інтересах та за рахунок позивача відповідно до Договору №21/02/2018 про управління активами корпоративного інвестиційного фонду від 21 лютого 2018 року.

За період з 20.02.2018 по 31.03.2019 між ТОВ «Девелоперська компанія «Моя країна» та ТОВ КУА «Константа Венчур Інвест», що діяло від імені, за рахунок та в інтересах позивача, було укладено 325 форвардних контрактів загальною номінальною вартістю 325 000 гривень. Вказані форвардні контракти були сплачені позивачем за рахунок коштів, що сформовані внесками до статутного капіталу позивача 5 200 000 грн. (платіжне доручення № 1 від 19.02.2018) та 976 000 грн. (платіжне доручення № 9001438149 від 21.09.2018).

За умовами форвардних контрактів Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти Базовий актив відповідно до Специфікації форвардного контракту й сплатити за нього ціну на умовах даного Форвардного контракту. Форвардний контракт підлягає виконанню шляхом укладення договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно (п.5, п.11). Базовим активом за форвардними контрактами є майнові права на нерухоме майно, яке стане об`єктом нерухомості після завершення будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Між позивачем та Універсальною товарною біржею «Контрактовий дім УМВБ» укладено договір від 02.08.2018 року №02/08/18 про надання послуг з організації та проведення відкритих аукціонів з продажу форвардних контрактів (деривативів) на поставку об`єктів нерухомого майна. Усі договори, на підставі яких здійснено реалізацію деривативів, зареєстровані на біржі.

Договори купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно між ТОВ «Девелоперська компанія «Моя країна» та позивачем на виконання форвардних контрактів не укладались. Позивач не скористався правом на придбання базового активу шляхом укладення договорів купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно, а відчужив це право за договорами купівлі-продажу деривативу.

За умовами договорів купівлі-продажу деривативу позивач зобов`язується передати Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити Дериватив з відповідними характеристиками. Відповідно до пп.1.1.1. договору купівлі-продажу деривативу «дериватив» форвардний контракт, який визначено в п. 2.1 цього Договору (далі іменується як «Дериватив» або «Форвардний контракт»), який являє собою двосторонню угоду за стандартною (типовою) формою, що засвідчує зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Моя країна», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35253479, продати майнові права на нерухоме майно у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення Форвардного контракту. Базовим активом деривативу є майнові права на нерухоме майно, що будується за адресою АДРЕСА_2 . Стрийська, АДРЕСА_1 у м. Львові, яке стане об`єктом нерухомості після реєстрації права власності на нього в порядку, визначеному чинним законодавством України.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0006251405 від 02.08.2019, оскільки зазначене рішення винесено відповідачем у відповідності до норм ПК України.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на тому, що позивач, який по форвардних контрактах виступав Покупцем, прийняв «Базовий актив» - майнове право на квартиру, згідно специфікацій, які є невід`ємною частиною до кожного форвардного контракту, безоплатно. З аналізу досліджених договорів купівлі-продажу деривативу суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем продано за кошти безоплатно отримані майнові права на житлові квартири - «Базові активи». Доходи, що отримані позивачем від продажу майнових прав «Базових активів», не звільняються від оподаткування відповідно до пп.141.6.1 п.141.6 ст.141 ПК України, та не є коштами спільного інвестування оскільки, не є коштами внесеними засновниками корпоративного фонду, не є коштами залученими від учасників інституту спільного інвестування так як юридичні та фізичні особи, що придбавали «Базовий актив» не є учасниками ІСІ, не є доходом від здійснення операцій з активами ІСІ, оскільки актив ІСІ не придбавався за кошти інституту спільного інвестування, не є доходом ІСІ, що нараховані за активами ІСІ.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктом 141.6 ст.141 ПК України визначено особливості оподаткування інститутів спільного інвестування та суб`єктів недержавного пенсійного забезпечення.

Згідно пп.141.6.1 п.141.6 ст.141 ПК України звільняються від оподаткування кошти спільного інвестування, а саме: кошти, внесені засновниками корпоративного фонду, кошти та інші активи, залучені від учасників інституту спільного інвестування, доходи від здійснення операцій з активами інституту спільного інвестування, доходи, нараховані за активами інституту спільного інвестування, та інші доходи від діяльності інституту спільного інвестування (відсотки за позиками, орендні (лізингові) платежі, роялті тощо).

Відповідно до п.10 ч.1 ст.1 Закону України «Про інститути спільного інвестування» інститут спільного інвестування - корпоративний або пайовий фонд.

Нормами п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про інститути спільного інвестування» передбачено, що активи інституту спільного інвестування - сформована за рахунок коштів спільного інвестування сукупність майна, корпоративних прав, майнових прав і вимог та інших активів, передбачених законами та нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Згідно з ч.1 ст.48 Закону України «Про інститути спільного інвестування» активи інституту спільного інвестування можуть складатися з цінних паперів, коштів, у тому числі в іноземній валюті, банківських металів та інших активів, передбачених законодавством.

В той же час, наведеною нормою вказаного Закону передбачено, що активи інституту спільного інвестування не можуть включати: 1) цінні папери, випущені компанією з управління активами, зберігачем активів інституту спільного інвестування, депозитарієм, оцінювачем майна інституту спільного інвестування та аудитором (аудиторською фірмою) такого інституту спільного інвестування; 2) цінні папери, випущені пов`язаними особами компанії з управління активами, зберігача активів інституту спільного інвестування, депозитарію, оцінювача майна інституту спільного інвестування та аудитора (аудиторської фірми) такого інституту; 3) цінні папери іноземних держав та іноземних юридичних осіб, не допущені до торгів на жодній з провідних іноземних бірж, перелік яких визначається Комісією; 4) цінні папери інших інститутів спільного інвестування; 5) облігації підприємств, іпотечні облігації та облігації місцевих позик, кредитний рейтинг яких не відповідає інвестиційному рівню, визначеному уповноваженим або визнаним міжнародним рейтинговим агентством за Національною рейтинговою шкалою, на суму більш як 20 відсотків вартості активів інституту спільного інвестування; 6) кошти і банківські метали, розміщені на поточних і депозитних рахунках у банках, кредитний рейтинг яких не відповідає інвестиційному рівню, визначеному уповноваженим або визнаним міжнародним рейтинговим агентством за Національною рейтинговою шкалою, на суму більш як 20 відсотків вартості активів інституту спільного інвестування; 7) векселі та ощадні (депозитні) сертифікати на суму більш як 10 відсотків вартості активів інституту спільного інвестування, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами Комісії; 8) товаророзпорядчі цінні папери, заставні; 9) сертифікати фондів операцій з нерухомістю; 10) приватизаційні цінні папери; 11) договори про участь у фонді фінансування будівництва. Вимоги пунктів 2,3,5-9 ч. 1 ст. 48 Закону України «Про інститути спільного інвестування» не застосовуються до венчурних фондів.

Відповідно до Положення про склад та структуру активів інституту спільного інвестування, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.09.2013 № 1753, активи інституту спільного інвестування складаються з грошових коштів, у тому числі в іноземній валюті, на поточних та депозитних рахунках, відкритих у банківських установах, банківських металів, об`єктів нерухомості, цінних паперів, визначених Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», цінних паперів іноземних держав та інших іноземних емітентів, корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, майнових прав і вимог, а також інших активів, дозволених законодавством України, з урахуванням обмежень, установлених Законом України «Про інститути спільного інвестування» безпосередньо для конкретних типів та видів інвестиційних фондів. Зазначені активи формуються (оплачуються) за рахунок коштів спільного інвестування.

Відповідно до підпункту 7 частини першої статті 1 Закону України «Про інститути спільного інвестування» єдиним документом, що визначає основні напрями та обмеження інвестиційної діяльності інституту спільного інвестування та є невід`ємною складовою частиною регламенту інституту спільного інвестування, є інвестиційна декларація.

Відповідно до Інвестиційної декларації як невід`ємної частини Регламенту позивача, затвердженого Рішенням учасника №4 від 25.07.2018 року та зареєстрованого НКЦПФР 30.08.2018 року, інвестування здійснюється шляхом придбання цінних паперів, корпоративних прав підприємств та похідних (деривативів).

Отже, аналіз наведених норм в сукупності свідчить, що нормами чинного законодавства не заборонено придбавати деривативи до активів інституту спільного інвестування.

Підпунктом 14.1.45 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що дериватив - документ, що засвідчує право та/або зобов`язання придбати чи продати у майбутньому цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах. Порядок випуску та обігу деривативів установлюється законодавством.

До деривативів належать: своп, опціон, форвардний контракт та ф`ючерсний контракт (ф`ючерс).

У відповідності до підпункту 14.1.45.3 підпункту 14.1.45 пункту 14.1 статті 14 ПК України, форвардний контракт є різновидом деривативу, що являє собою цивільно-правовий договір, за яким продавець зобов`язується у майбутньому в установлений строк передати базовий актив у власність покупця на визначених умовах, а покупець зобов`язується прийняти в установлений строк базовий актив і сплатити за нього ціну, визначену таким договором.

Згідно пп.14.1.244 п.14.1 ст.14 ПК України, товари - матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

За визначенням пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Таким чином податкове законодавство визнає дериватив (форвардний контракт) окремим видом товару.

Судом встановлено, що умовами укладених позивачем форвардних контактів визначено, що форвардний контракт підлягає виконанню шляхом укладення договору купівлі-продажу майнових прав на нерухоме майно (п.5). Датою поставки базового активу визначено дату його передачі Покупцю на підставі акту прийому-передачі нерухомого майна (як сукупності майнових прав) згідно із умовами Договору купівлі-продажу майнових прав на Нерухоме майно (п.7). Право власності на базовий актив переходить до Покупця в момент підписання Акту прийому-передачі Нерухомого майна (як сукупності майнових прав) згідно із Договором купівлі-продажу майнових прав на Нерухоме майно (п.8). Базовий актив придбавається Покупцем шляхом укладання Договору купівлі-продажу майнових прав на Нерухоме майно. Порядок та строки оплати Ціни Базового активу визначаються в Договорі купівлі-продажу майнових прав на Нерухоме майно (п.10).

Інших способів набуття чи переходу права на базовий актив сторонами не визначено.

З матеріалів справи вбачається, що Договори купівлі-продажу майнових прав на Нерухоме майно (базовий актив) позивачем не укладались, акти прийому-передачі Нерухомого майна (як сукупності майнових прав) згідно із Договорами купівлі-продажу майнових прав на Нерухоме майно не підписувались, а відтак і право власності на базовий актив до позивача не переходило.

Зі змісту укладених позивачем договорів купівлі-продажу деривативу вбачається, що їх предметом є саме дериватив - форвардний контракт, який визначено в п. 2.1 Договору, що засвідчує зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Моя країна» продати майнові права на нерухоме майно у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення Форвардного контракту.

Відтак, доходи отримані позивачем за вказаними договорами є доходом від продажу деривативів, а не базових активів, право на які позивач не набував.

Судом встановлено, що після оплати позивачем на користь продавця за рахунок коштів спільного інвестування вартості форвардного контракту, в подальшому такий дериватив (форвардний контракт) відчужувався позивачем третім особам шляхом укладення договорів купівлі-продажу деривативу за результатами участі у відкритих торгах на товарній біржі, з якою укладалися відповідні договори на проведення аукціонів. Відтак, предметом договору купівлі-продажу деривативу були не майнові права, не базовий актив за деривативом (форвардним контрактом), а безпосередньо сам дериватив, який дає право таким особам пред`явити його до виконання та отримати базовий актив за фіксованою в ньому ціною у майбутньому.

Отже, після оплати вартості форвардного контракту, саме дериватив (форвардний контракт), а не базовий актив (майнові права на нерухоме майно), відчужується третій особі, а відтак дохід, отриманий від продажу деривативів є доходом позивача, до якого правомірно застосовано підпункт 141.6.1 пункту 141.6 статті 141 ПК України.

Враховуючи наведені фактичні обставини, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем продано за кошти безоплатно отримані майнові права на житлові квартири «Базові активи», а відповідно доходи, отримані позивачем від продажу майнових прав «Базових активів», не звільняються від оподаткування відповідно до пп.141.6.1 п.141.6 ст.141 ПК України.

Також судом встановлено, що придбання позивачем деривативів шляхом укладення форвардних контрактів відбулось за рахунок коштів спільного інвестування. При цьому, в подальшому позивач реалізовував дериватив, як окремий товар (актив). З урахуванням вказаних обставин у позивача не виникав обов`язок придбавати чи створювати базовий актив.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0006251405 від 02.08.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне та невірне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до помилкового висновку, у зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

При цьому апеляційний суд вважає за можливе застосувати позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01 від 6 вересня 2005 року, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00 від 18 липня 2006 року, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04 від 10 лютого 2010 року, пункт 58), відповідно до якої принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» серія A. 303-A від 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Одночасно суд апеляційної інстанції зважає на положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач згідно платіжного доручення № 707 від 13 серпня 2019 року за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 19 210 грн. 00 коп., а за подання апеляційної скарги згідно платіжного доручення №924 від 17 грудня 2019 року сплатив судовий збір у розмірі 28 815 грн. 00 коп.

Враховуючи повне задоволення позову та вимоги ст.139 КАС України, слід стягнути на користь Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атріум» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області судовий збір в розмірі 48 025 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст.242, 243, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атріум» задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 300/1717/19 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області №0006251405 від 02.08.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (79018, місто Івано-Франківськ, вулиця Незалежності, 20 код ЄДРПОУ 43142559) на користь Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Атріум» (79018, місто Івано-Франківськ, вулиця Чорновола, 7, код ЄДРПОУ 41950431) 48 025 грн. 00 коп. судового збору.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний З. М. Матковська Повне судове рішення складено 15 травня 2020 року.