ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2020 року

Київ

справа №822/3190/17

адміністративне провадження №К/9901/52462/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Гончарової І.А., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.12.2017 (суддя Петричкович А.І.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 (головуючий суддя Залімський І.Г., судді: Сушко О.О., Смілянець Е. С.) у справі №822/3190/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кам`янець-Подільський комбінат будівельних матеріалів» до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кам`янець-Подільський комбінат будівельних матеріалів" (далі - ТОВ "Кам`янець-Подільський комбінат будівельних матеріалів", позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - ГУ ДФС у Хмельницькій області, відповідач) про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 12.10.2017 №1385-17.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.12.2017, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Хмельницькій області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.12.2017, постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.12.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 у справі 822/3190/17.

Ухвалою суду від 13.05.2020 справу призначено до розгляду у судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін на 14.05.2020.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано, що Податковий кодекс України розмежовує поняття грошового та податкового зобов`язання. Оскільки позивачем не у повному обсязі виконано свій обов`язок щодо сплати сум податкових зобов`язань, платнику правомірно було нараховано пеню.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, за змістом якого просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін, наполягаючи на правильному застосуванні судом апеляційної інстанцій до спірних правовідносин норм матеріального права.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі акту перевірки № 1317/22-01-14-10/03576798 від 17.07.2017 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2017 року: №0006701410, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 131332,75грн, в т.ч. 110774грн за податковими зобов`язаннями та 20558,75грн за штрафними санкціями; №0006721410, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 207593,75грн, в т.ч. 166075грн за податковими зобов`язаннями та 41518,75грн за штрафними санкціями.

Податкові повідомлення-рішення від 30.08.2017 року №0006701410 та №0006721410 отримані позивачем 12.09.2017.

Позивач у повному обсязі сплатив грошові зобов`язання, визначені вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, в десятиденний строк з дня отримання цих рішень, що підтверджується платіжними дорученнями від 15.09.2017 за №235 на суму 131332,75грн, від 19.09.2017 за №241 на суму 137593,75грн та від 19.09.2017 за №1840 на суму 70000грн.

22.09.2017 ГУ ДФС у Хмельницькій області на підставі п.п.129.1.2 п.129.1 ст.129 ПК України нараховано позивачу пеню, обчислену на суму занижень податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 19552,30грн, що підтверджується карткою особового рахунку позивача. Згідно розрахунку пені, така була нарахована за період з 11.03.2015 по 21.09.2017 на суми виявленого заниження податкового зобов`язання за звітний період.

Також 22.09.2017 ГУ ДФС у Хмельницькій області нараховано позивачу пеню, обчислену на суму занижень податкових зобов`язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 81106,89 грн., що підтверджується карткою особового рахунку позивача. Згідно розрахунку пені, така була нарахована за період з 02.03.2015 по 21.09.2017 на суми виявленого заниження податкового зобов`язання за звітний період.

12.10.2017 відповідачем була виставлена ТОВ "Кам`янець-Подільський комбінат будівельних матеріалів" податкова вимога від року № 1385-17 на суму податкового боргу (пеня) в розмірі 95204,07грн.

Позивач не погодився з діями відповідача щодо формування нарахування товариству пені, вважаючи вимогу податкового органу протиправною, звернувся до суду з адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог товариство посилалось на те, що ним своєчасно сплачено донараховану контролюючим органом суму грошового зобов`язання, а тому підстави для нарахування пені відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України у відповідача відсутні.

Спір у даній справі виник щодо періоду нарахування пені за умови донарахування суми грошового зобов`язання контролюючим органом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що позивачем здійснено погашення визначених у отриманих ним податкових повідомленнях-рішеннях грошових зобов`язань протягом строку, встановленого статтею 57 Податкового кодексу України. При цьому, положеннями статті 129 Податкового кодексу України не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження грошових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження. Отже, підпункт 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції до 01.01.2017), підпункт 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції на час нарахування пені та формування податкової вимоги) не міг бути застосований контролюючим органом для розрахунку пені у визначеному відповідачем розмірі.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 57.2 статті 57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

Частиною першою пункту 57.3 статті 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54,3.1. 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Тобто по завершенню вказаного 10-денного строку, якщо у податкового органу не буде відомостей (документально підтверджених) щодо сплати або оскарження визначеного грошового зобов`язання, то контролюючий орган зобов`язаний розпочати заходи, спрямовані на забезпечення сплати платником податків цього зобов`язання, зокрема сформувати податкову вимогу.

Пунктом 129.1 статті 129 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017) встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Тобто наведена редакція Кодексу передбачала застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету.

У зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, пункт 129.1 викладений в наступній редакції:

« 129.1. Нарахування пені розпочинається:

129.1.1 при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження)».

Таким чином, законодавцем змінено правове регулювання цього питання і передбачено, що пеня розпочинає нараховуватись з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем узгоджені суми грошового зобов`язання по податковим повідомленням-рішенням від 30.08.2017 №0006701410 та №0006721410 сплачені протягом строку, встановленого Податковим кодексом України.

ГУ ДФС у Хмельницькій області нараховано позивачу пеню, обчислену на суму занижень податкових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств за період з 11.03.2015 по 21.09.2017 на суми виявленого заниження податкового зобов`язання за звітний період.

Податковим органом нараховано позивачу пеню, обчислену на суму занижень податкових зобов`язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за період з 02.03.2015 по 21.09.2017 на суми виявленого заниження податкового зобов`язання за звітний період.

Судами зауважено, що пеня згідно інтегрованих карток платника нараховувалась позивачу саме на підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України.

У свою чергу, визначаючись з тим, яка саме редакція підлягає застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на той факт, що порушення податкового законодавства зі сторони позивача мало місце до 01.01.2017, Верховний Суд погоджується з правозастосуванням, наведеним у рішеннях судів попередніх інстанцій, з наступних підстав.

За обставин, які склались у даній справі, у відповідача право на нарахування пені виникло після проведення перевірки та оформлення її результатів. Наявність цих обставин є обов`язковою умовою, за якої розпочинається процедура нарахування пені. І оскільки на момент застосування такої процедури вже діяла норма у новій редакції, саме за правилами цієї норми і має відбуватись таке нарахування.

Як було зазначено, у випадку донарахування платнику суми грошового зобов`язання за результатами перевірки нарахування пені розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання.

Отже, статтею 129 ПК України, в редакції, чинній з 01.01.2017, не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження.

Водночас, положення статті 129 ПК України визначають в якості підстави нарахування пені порушення строків погашення податкового боргу. Об`єктом застосування пені є саме погашена сума податкового боргу, яка в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є сумою узгодженого грошового зобов`язання, несплаченою платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

Оскільки позивачем не було порушено граничного строку сплати грошового зобов`язання, донарахованого за результатами перевірки, Верховний Суд у погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваної податкової вимоги.

На підставі викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, за наслідками касаційного розгляду, Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що судами повно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, надано належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.12.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду