Комітетом також встановлено, що КП «МА «Київ» станом на 2014 рік мало сертифікат аеродрому та згідно з Повітряним кодексом України є експлуатантом аеропорту, а отже тільки КП «МА «Київ» могло надавати спеціалізовані послуги суб`єктам авіаційної діяльності, тобто однією з функцій аеропорту є укладання Генеральний угод із сертифікованими хендлінговими компаніями.

Водночас ТОВ «Мастер - Авіа» станом на 2014 рік не мало сертифікату аеродрому, тому уклавши з КП «МА «Київ» Генеральну угоду № 9/14 отримало від останнього частину його функцій на право укладання договорів (генеральних угод про комерційне виконання послуг наземного обслуговування) із сертифікованими хендлінговими компаніями.

Внаслідок укладення Генеральної угоди № 9/14, надавачем спеціалізованих послуг аеропорту виступає ТОВ «Мастер - Авіа».

При цьому, КП «МА «Київ», як суб`єкт природної монополії надає лише 2 спеціалізовані послуги - забезпечення посадки, зльоту повітряних суден та забезпечення наднормативної стоянки повітряних суден, водночас аеропортові збори за обслуговування пасажирів, забезпечення авіаційної безпеки та за надання послуг із забезпечення авіаційної безпеки отримує ТОВ «Мастер - Авіа».

Крім того, Комітетом додатково з`ясовано (за результатом аналізу наданих позивачами документів), що на бланках як ТОВ «Мастер - Авіа», так і КП «МА «Київ» вказані однакові номери телефонів і номери факсів, вказані підприємства мають однакові поштові скриньки, розташовані на одному корпоративному сервері; на підприємствах працює одна й та ж сама особа, яка займає посаду начальника юридичного відділу та має повну інформацію щодо діяльності обох підприємств, а отже між ТОВ «Мастер - Авіа» та КП «МА «Київ» відбувається постійний обмін інформацією, тобто між ними існують сталі взаємовідносини, що надає можливість узгоджувати свої дії та поведінку, зокрема укладати або відмовляти в укладанні генеральних угод про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування суб`єктів господарювання.

ТОВ «Мастер - Авіа» виграло конкурс та отримало в оренду цілісний майновий комплекс, а саме, комплекс будівель та споруд КП «МА «Київ» для здійснення реструктуризації останнього, з метою ефективної роботи підприємства і отримання максимального прибутку й подальшого розвитку підприємства як на регіональному, так і на міжнародному ринках. Проте, перемога в конкурсі й отримання ТОВ «Мастер - Авіа» в оренду наведеного комплексу будівель і споруд, як і ефективне використання цього майна, не означає для зазначених суб`єктів господарювання, що вони можуть провадити свою діяльність із порушенням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Саме по собі укладення будь - яких договорів не є порушенням чинного законодавства, порушенням є дії сторін такого договору та їх наслідки, що стали можливими через наявність у сторін правових повноважень, які вони отримали, уклавши договір, що призводить до порушення статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а саме, вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Таким чином, Комітетом зроблений висновок про те, що встановлені обставини у їх сукупності свідчать, що ТОВ «Мастер - Авіа» та КП «МА «Київ» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, частиною першою статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді здійснення антиконкуретних узгоджених дій шляхом укладення Генеральної угоди про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування повітряних суден від 01.01.2014 № 9/14, які призвели до обмеження конкуренції на ринку наземного обслуговування в межах території аеропорту «Київ» (Жуляни).

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Закон України «Про захист економічної конкуренції»:

стаття 1:

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку;

- контроль - вирішальний вплив однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання чи його частини, який здійснюється безпосередньо або через інших осіб, зокрема завдяки: праву володіння чи користування всіма активами чи їх значною частиною; праву, яке забезпечує вирішальний вплив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління суб`єкта господарювання; укладенню договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління суб`єкта господарювання; заміщенню посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб`єкта господарювання особою, яка вже обіймає одну чи кілька із зазначених посад в інших суб`єктах господарювання; обійманню більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів суб`єкта господарювання особами, які вже обіймають одну чи кілька із зазначених посад в іншому суб`єкті господарювання. Пов`язаними особами є юридичні та/або фізичні особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність, у тому числі спільно або узгоджено чинять вплив на господарську діяльність суб`єкта господарювання. Зокрема, пов`язаними фізичними особами вважаються такі, які є подружжям, батьками та дітьми, братами та (або) сестрами;

- суб`єкт господарювання - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність, у тому числі яка здійснює контроль над іншою юридичною чи фізичною особою; група суб`єктів господарювання, якщо один або декілька з них здійснюють контроль над іншими. Суб`єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання;

абзац перший статті 5:

- узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання;

частина перша статті 6:

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції;

частина четверта статті 6:

- вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом;

частина друга статті 22:

- концентрацією визнається:

набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб`єктами господарювання над одним або кількома суб`єктами господарювання чи частинами суб`єктів господарювання, зокрема, шляхом безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб`єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб`єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб`єкта господарювання, що ліквідується;

пункт 1 статті 50:

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, антиконкурентні узгоджені дії;

частина перша статті 59:

- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Закон України «Про Антимонопольний комітет України»:

пункт 1 статті 3:

- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

пункти 1 та 2 частини першої статті 7:

- у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження:

розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

частина перша статті 19:

- під час розгляду заяв і справ про узгоджені дії, концентрацію, про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі під час проведення розслідування, дослідження, прийняття розпоряджень, рішень за заявами і справами, здійснення інших повноважень у сфері контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, контролю за узгодженими діями, концентрацією органи та посадові особи Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції і є незалежними від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб`єктів господарювання, а також політичних партій та інших об`єднань громадян чи їх органів.

Повітряний кодекс України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин):

підпункт 12 пункту 1 статті 1:

- аеродром - поверхня земної або водної ділянки, на якій розміщені будівлі, споруди та обладнання, яка призначена повністю або частково для вильоту, прибуття та руху по цій поверхні повітряних суден;

підпункт 17 пункту 1 статті 1:

- аеропорт - комплекс споруд, призначених для приймання, відправлення повітряних суден та обслуговування повітряних перевезень, що має для цих цілей аеродром, інші наземні споруди та необхідне обладнання;

підпункт 34 пункту 1 статті 1:

- експлуатант аеродрому - юридична особа, що здійснює експлуатацію аеродрому;

підпункт 35 пункту 1 статті 1:

- експлуатант аеропорту - юридична особа, що є утримувачем сертифіката аеродрому та має сертифікат на право здійснення діяльності з наземного адміністрування в аеропорту. Експлуатант аеропорту може мати також інші сертифікати та здійснювати інші види аеропортової діяльності, крім визначених у цьому абзаці;

частина перша статті 70:

- експлуатант аеропорту забезпечує прийняття та відправку повітряних суден, організацію наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів, екіпажів, багажу, вантажу та пошти, повинен мати для цього аеродром, споруди, обладнання, техніку, персонал і може включати розташовані на його території об`єкти системи організації повітряного руху, метеорологічного обслуговування, вертолітні майданчики, під`їзні колії із смугами відведення, об`єкти соціальної сфери та інші спорудження і об`єкти;

частини третя, четверта статті 72:

- експлуатант аеропорту може одночасно бути експлуатантом аеродрому. Експлуатант аеропорту може самостійно надавати послуги в аеропорту, а також на договірних умовах передавати право на наземне обслуговування в аеропорту юридичним чи фізичним особам, що відповідають вимогам авіаційних правил України;

частина друга статті 77:

- суб`єкти авіаційної діяльності, які надають послуги з наземного обслуговування, що підлягають обов`язковій сертифікації, провадять свою діяльність на території аеропорту та аеродрому на підставі відповідного сертифіката, виданого уповноваженим органом з питань цивільної авіації, а також договору, укладеного з експлуатантом аеропорту (аеродрому).

Правила сертифікації аеропортів, затверджені наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 13.06.2006 № 407:

підпункт 1.5 пункту 1 :

- аеропорт - підприємство, що здійснює приймання і відправлення пасажирських суден, пасажирів, багажу, пошти і вантажів, обслуговування польотів пасажирських суден і екіпажів, яке має для цього аеродром, аеровокзал, інші наземні споруди, а також необхідну структуру, обладнання, авіаційний персонал та інших працівників.

ГПК України:

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина перша статті 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;

стаття 77:

- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша);

стаття 79 (в редакції, чинній до 16.11.2019):

- достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування;

- питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання;

стаття 79 (в редакції, чинній після 16.11.2019):

- наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування;

- питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

стаття 86 (в редакції, чинній до 16.11.2019):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

стаття 86 (в редакції, чинній після 16.11.2019):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

пункт 1 частини першої статті 308 (в редакції, яка діяла на момент подання касаційної скарги):

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309 (в редакції, яка діяла на момент подання касаційної скарги):

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову про визнання недійсним Рішення АМК.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з Рішенням АМК визнано, що ТОВ «Мастер - Авіа» та КП «МА «Київ» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50, частиною першою статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді здійснення антиконкуретних узгоджених дій шляхом укладення Генеральної угоди про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування повітряних суден від 01.01.2014 № 9/14, які призвели до обмеження конкуренції на ринку наземного обслуговування в межах території аеропорту «Київ» (Жуляни).

Так, відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання.

Згідно з частиною першою статті 6 статті Закону України «Про захист економічної конкуренції» узгоджені дії визнаються антиконкурентними, якщо вони призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Задовольняючи позов ТОВ «Мастер - Авіа» та КП «МА «Київ» про визнання недійсним та скасування Рішення АМК, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з таких встановлених обставин та висновків:

- Комітетом у Рішенні АМК не наведені докази на підтвердження наявності причинно - наслідкового зв`язку між укладенням Генеральної угоди про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування повітряних суден від 01.01.2014 № 9/14 та потенційним обмеженням конкуренції на ринку наземного обслуговування аеропорту «Київ» (Жуляни). В тексті Генеральної угоди відсутні положення, які були б спрямовані на обмеження конкуренції на ринку наземного обслуговування аеропорту «Київ» (Жуляни);

- Комітетом не доведено, що саме через укладення Генеральної угоди про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування повітряних суден від 01.01.2014 № 9/14 п`ять суб`єктів господарювання із семи припинили роботу на ринку наземного обслуговування аеропорту «Київ» (Жуляни):

- згідно з висновком Комітету, який викладений у Рішенні АМК, у зв`язку із закінчення дії Генеральної угоди від 01.10.2013 № МА 403/13, укладеної ТОВ «Мастер - Авіа» з ТОВ «Транс - Аерохендлінг», а також відмовою ТОВ «Мастер - Авіа» у підписанні додатку з продовження її дії, відмовою КП «МА «Київ» у сприянні в підписанні такого додатку з продовження її дії та блокування роботи під час надання ТОВ «Транс - Аерохендлінг» послуг наземного обслуговування, зазначене призвело до того, що ТОВ «Транс - Аерохендлінг» (конкурента ТОВ «Мастер - Авіа» на ринку наземного обслуговування та території аеропорту «Київ») було усунуто з цього ринку. Проте, за висновками судів попередніх інстанцій, непродовження дії такої угоди або неукладення нової угоди не може становити саме по собі порушення приписів частини першої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Більше того, право ТОВ «Мастер - Авіа» укладати договори з хендлінговими компаніями припинилося 01.03.2015, у зв`язку з чим Комітетом не зазначено, яким чином мала бути продовжена дія угоди між ТОВ «Мастер - Авіа» та ТОВ «Транс - Аерохендлінг» у грудні 2015 року. Крім того, 08.12.2015 КП «МА «Київ» підписано з ТОВ «Транс - Аерохендлінг» генеральну угоду і, як встановлено у Рішенні АМК, ТОВ «Транс - Аерохендлінг» пропрацювало в аеропорту «Київ» (Жуляни) до липня 2017 року;

- жоден з позивачів не підпадає під визначення «аеропорту» у розумінні Правил сертифікації аеропортів, які затверджені наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 13.06.2006 № 407, а також приписів Повітряного кодексу України, оскільки жоден з них не володіє аеропортом в цілому. Так, КП «МА «Київ» володіє аеродромом, а ТОВ «Мастер - Авіа» побудувало аеровокзал. Крім того, КП «МА «Київ» отримало сертифікат відповідності на наземне адміністрування 14.12.2016, а сертифікат аеропорту - 26.05.2017, тобто вже після того, як Генеральна угода про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування повітряних суден від 01.01.2014 № 9/14 була припинена і поза досліджуваним Комітетом періодом. Матеріали справи не містять діючого у період з 01.01.2014 по 01.03.2015 сертифікату на право здійснення діяльності з наземного обслуговування в аеропорту. Зазначеним спростовує висновок Комітету про те, що лише КП «МА «Київ» мав право укладати договори з хендлінговими компаніями;

- позивачі внаслідок дозволеної концентрації пов`язані відносинами контролю, а тому не підпадають під дію частини першої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції»;

- позивачі не могли конкурувати один з одним на ринку послуг з наземного обслуговування аеропорту «Київ» (Жуляни), у зв`язку з відсутністю у КП «МА «Київ» дозвільних документів на здійснення діяльності з наземного обслуговування (КП «МА «Київ» не мало сертифікатів на проведення наземного обслуговування).

Встановивши недоведеність Комітетом у спірному Рішенні АМК обставин обмеження конкуренції на ринку наземного обслуговування в межах території аеропорту «Київ» (Жуляни) внаслідок надання ТОВ «Мастер - Авіа» за Генеральною угодою про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування повітряних суден від 01.01.2014 № 9/14 права на виконання частини функцій аеропорту, у тому числі, права на залучення інших суб`єктів господарювання (хендлінгових компаній) для надання послуг з наземного обслуговування, а також недоведеність Комітетом вчинення позивачами антиконкурентних узгоджених дій, - суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсним Рішення АМК згідно з приписами статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у зв`язку з чим на законних підставах задовольнили позов.

Доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Так, у касаційній скарзі Комітет викладає власне розуміння змісту понять «аеропорт», «експлуатант аеропорту» (відповідно, стверджує про належність такого статусу КП «МА «Київ»), яке не відповідає їх дійсному змісту згідно з Правилами сертифікації аеропортів, які затверджені наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 13.06.2006 № 407, а також згідно з положеннями Повітряного кодексу України, про що обґрунтовано зазначено у судових рішеннях попередніх інстанцій.

Так, при визначенні КП «МА «Київ» експлуатантом аеропорту та у висновках про можливість КП «МА «Київ» самостійно надавати послуги з наземного обслуговування та можливість позивачів конкурувати один з одним на ринку послуг з наземного обслуговування аеропорту «Київ» (Жуляни), Комітет безпідставно враховує лише наявність сертифіката аеродрому та не враховує одночасні законодавчі вимоги щодо обов`язкової наявності сертифіката на право здійснення діяльності з наземного адміністрування в аеропорту, а також споруд, обладнання, техніки, персоналу та інших споруджених об`єктів. При цьому, Комітетом помилково визначається зміст правовідносин між КП «МА «Київ» та ТОВ «Мастер - Авіа» за договором оренди, який згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України полягає в переданні наймачеві майна у користування за плату на певний строк та фактично виключає можливість його одночасного використання (експлуатації) орендодавцем, в тому числі, для здійснення власної статутної господарської діяльності, якщо це окремо не врегульовано учасниками орендних правовідносин.

З огляду на вказане, необґрунтованим є й твердження касаційної скарги стосовно того, що право доступу до інфраструктури аеропорту, необхідної для надання послуг з наземного обслуговування повітряних суден виникає у ТОВ «Мастер - Авіа» саме з Генеральної угоди про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування повітряних суден від 01.01.2014 № 9/14 (пункти «в» та «д» підпункту 4.3.1 пункту 4 Генеральної угоди), адже надавати доступ до інфраструктури, як і здійснювати її фактичне використання може лише особа, яка фактично на правомірних засадах (підставах) та без обмежень розпоряджається, володіє і користується таким майном. Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, КП «МА «Київ» передало ТОВ «Мастер - Авіа» в оренду цілісний майновий комплекс, крім злітно-посадочної смуги та об`єктів соціальної сфери.

Отже, висновки Комітету про отримання ТОВ «Мастер - Авіа» зазначеного в Рішенні АМК та касаційній скарзі обсягу прав саме внаслідок підписання Генеральної угоди про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування повітряних суден від 01.01.2014 № 9/14 спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій у справі обставинами.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з вищевказаними висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність фактів, наведених скаржниками, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу Рішення АМК, відзиву на позов та касаційної скарги. Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій у розгляді даної справи порушені норми процесуального права, а саме, приписи статей 7, 13 та 236 ГПК України, оскільки порушено принцип змагальності і рівності сторін, не знайшли свого підтвердження у розгляді касаційної скарги.

Водночас Касаційний господарський суд погоджується з аргументами, викладеними у відзиві ТОВ «Мастер - Авіа» та КП «МА «Київ» на касаційну скаргу, оскільки вони ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою Комітет не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Комітету залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені Комітетом у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Комітет, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 зі справи № 910/163/19 залишити без змін, а касаційну скаргу Антимонопольного комітету України- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова