ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003130 пров. № А/857/2092/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.

суддів: Заверухи О.Б., Старунського Д.М.

за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.

представника позивача - Балицького І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Меринос-Захід» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року (головуючий суддя: Клименко О.М., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення - 29.11.2019) у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства «Меринос-Захід» до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними і скасування постанов та припису, -

встановив:

Фермерське господарство «Меринос-Захід» 25.06.2019 звернулося з позовом до суду, в якому просило: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ1949/1403/АВ/ФС-1 від 25.04.2019 у розмірі 108650,00 грн та постанову про накладення штрафу № ЛВ1949/1403/АВ/ФС-2 від 25.04.2019 у розмірі 4173,00 грн; скасувати припис Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень № ЛВ1949/1403/АВ/П від 04.04.2019.

Обґрунтовує позов тим, що оскаржувані рішення є протиправними, оскільки інспекційне відвідування проводилось з грубим порушенням Порядку державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, а саме без участі представника позивача, без урахування поданих позивачем зауважень і заперечень на Акт. Крім цього, контролюючі органи Держпраці перевіряли питання, які виходять за предмет здійснення заходу (інспекційного відвідування).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представник Фермерського господарства «Меринос-Захід» - Балицький І.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, повторно заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з запровадженням по всій території України карантину.

Оскільки, відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, його участь в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, а відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України його неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи, та враховуючи те, що клопотання про відкладення заявлено повторно, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволені вказаного клопотання представника позивача.

Крім цього, нормами КАС України, сторонам та їхнім представникам, надано можливість брати участь в судових засіданнях перебуваючи поза межами приміщення суду, однак представником відповідача таких клопотань щодо такої участі заявлено не було.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що 03.04.2019 Головним управлінням Держпраці у Львівській області, на підставі п.п. 2 п. 5 Порядку № 295, видано наказ № 0755-П та направлення № 0755 від 03.04.2019, якими головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області Гумен Вікторію Ігорівну та ОСОБА_1 було уповноважено на проведення інспекційного відвідування у Фермерському господарстві «Меринос-Захід».

Копію направлення на проведення інспекційного відвідування у Фермерському господарстві «Меринос-Захід» № 0755 від 03.04.2019, вручено позивачу під час інспекційного відвідування 03.04.2019.

За результатами інспекційного відвідування відповідачем складено акт інспекційного відвідування № ЛВ1949/1403/АВ від 04 квітня 2019 року, в якому зафіксовані наступні порушення:

1. При вивченні документів, що стосуються працевлаштування працівників встановлено, що підприємством допущено порушення вимог частини 3 статті 24 КЗпП України, якими передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а також допущено порушення вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17 червня 2015 року № 413, що полягає у допуску працівника до роботи відповідно до укладеного трудового договору, однак, без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Так, згідно з наказом № 44-к від 02.10.2017, підприємством прийнято на посаду завідувача фермою ОСОБА_2 з 03.10.2017, що містить порушення в частині невчасного повідомлення органу ДФС, а саме - не до початку роботи працівника, а в перший день роботи.

2. У підприємства не ведуться особові картки типової форми П-2, відтак, із кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, працівники не ознайомлені під розписку.

3. Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них на підприємстві не ведеться.

4. В ході проведення інспекційного відвідування встановлено, що керівником ФГ «Меринос-Захід» не ведуться табелі обліку робочого часу, які мають бути підставою для нарахування заробітної плати, відтак, керівником ФГ «Меринос-Захід» не забезпечено ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи. Крім цього, у ході інспекційного відвідування керівником ФГ «Меринос-Захід» не надано оформлених належним чином відомостей нарахування заробітної плати чи особових карток працівників, в яких слід відображати достовірні дані щодо нарахованих сум заробітної плати кожного з працівників та утримання із заробітної плати кожного працівника зокрема, що свідчить про не забезпечення ведення керівником достовірного бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку.

5. Черговість надання працівникам відпусток слід визначати графіком, затвердженим власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) і доведеним до відома всіх працівників. Однак, у підприємстві графік надання працівникам щорічних відпусток не розроблено та не затверджено.

6. Керівник ФГ «Меринос-Захід» не повідомляє письмово працівників про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні.

7. Тарифна сітка (схема посадових окладів) керівником ФГ «Меринос-Захід» сформована без дотримання міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів посадових окладів. Так, для всіх працівників, в тому числі тих, які виконують кваліфіковану роботу (зокрема, голова Фермерського господарства, завідувач фермою, менеджер із зв`язків з громадськістю, годувальник та оглядальник тварин, тракторист) встановлені посадові оклади на рівні законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, тобто, без дотримання міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів посадових окладів працівників.

8. З наданого для вивчення штатного розкладу, який був незмінним впродовж 2018 року, затвердженого ФГ «Меринос-Захід», підтверджуючих документів по виплаті заробітної плати, звіт з ЄСВ (таблиця 6) встановлено, що посадові оклади працівників: ОСОБА_3 (у розмірі 3723 грн.), ОСОБА_4 (у розмірі 3723 грн.), ОСОБА_5 (у розмірі 3723 грн.) та ОСОБА_6 (у розмірі 3723 грн.) були незмінними впродовж січня 2018 - листопада 2018 року, а відтак у листопаді 2018 року заробітна плата вказаних вище працівників підлягала проведенню індексації, яку слід було нараховувати у листопаді 2018, відповідно до приростів індексів споживчих цін. Однак, при огляді відомостей нарахування заробітної плати за листопад 2018 року встановлено, що індексація заробітної плати Підприємством не нараховувалась та не виплачувалась працівникам: ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 .

Відповідач, 04.04.2019 виніс припис про усунення виявлених порушень № ЛВ1949/1403/АВ/П.

Оскільки, позивач відмовився від підписання акта, два примірники акта і припису 05.04.2019 надіслані об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення (поштове відправлення № 7900057852891 від 05.04.2019).

Позивачем, 15.04.2019 подано зауваження до акта інспекційного відвідування, а 22.04.2019 надіслано скаргу на припис Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень № ЛВ1949/1403/АВ/П від 04.04.2019, за результатами розгляду, яких відповідачем надано відповідь листом № 4363/5/04.4-09 від 24.04.2019.

На адресу позивача, 12.04.2018 відповідач направив виклик про розгляд справи № 240/1/11-39 щодо накладення штрафу на 25.04.2019.

Начальником ГУ Держпраці у Львівській області, винесено постанови про накладення на позивача штрафу:

№ ЛВ 1949/1403/АВ/ФС-1 від 25.04.2019 у розмірі 208650,00 грн, за порушення вимог ч. 6 ст. 95 КЗпП, ст. 33 Закону України «Про оплату праці»;

№ ЛВ1949/1403/АВ/ФС-2 від 25.04.2019 у розмірі 4173,00 грн, за порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП, постанови Кабінету Міністрів України № 413, п. 2.5 глави 2 Інструкції № 58, абз. 3 пю 7.1 глави 7 Інструкції № 58, ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», ч. 4 ст. 79 КЗпП, ч. 5 ст. 79 КЗпП, ч. 4 ст. 96 КЗпП, ч. 4 ст. 6 Закону України «Про оплату праці», ч. 4 ст. 115 КЗпП, ст. 21 Закону України «Про відпустки».

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що аргументи наведені позивачем про необґрунтованість висновків відповідача є безпідставними, оскільки такі не підтверджені належними та допустимими доказами і ґрунтуються на помилковому трактуванні норм трудового законодавства, відтак підстави для скасування спірних рішень відсутні.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (діяв на момент виникнення спірних правовідносин), який визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (п. 8 Порядку № 295).

Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування (п. 11 Порядку № 295).

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (пункти 19, 20 Порядку № 295).

Припис є обов`язковим для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування (пункти 23, 24 Порядку № 295).

Відповідно до п. 26 Порядку № 295, у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Пунктами 27-29 Порядку № 295 передбачено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

З матеріалів справи встановлено, що копію направлення на проведення інспекційного відвідування у Фермерському господарстві «Меринос-Захід» № 0755 від 03.04.2019 вручено позивачу під час інспекційного відвідування 03.04.2019, про що міститься підпис останнього, що підтверджує його належне ознайомлення з підставою проведення заходу.

Відповідно до направлення № 0755 від 03.04.2019, предметом заходу визначено дотримання вимог законодавства в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників під час виконання державних або громадських обов`язків.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ведення особових карток працівників типової форми П-2, книги обліку трудових книжок і вкладишів до них є частиною вимог законодавства щодо належного оформлення трудових відносин із найманими працівниками, а перевірка письмового повідомлення працівників про дату початку відпустки, формування тарифної сітки свідчить про дотримання чи недотримання об`єктом відвідування вимог законодавства про працю щодо часу відпочинку та оплати праці найманих працівників.

Вказані обставини підтверджують безпідставність покликань позивача щодо перевірки питань, які виходять за межі предмету здійснення заходу (інспекційного відвідування).

Також, слід зазначити, що статтею ст. 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V), суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Аналіз даної норми вказує на те, що у разі сумнівів позивача у наявності підстав для проведення інспекційного відвідування відповідно до п. 5 Порядку № 295, на момент проведення заходу він не був позбавлений права захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такого інспекційного відвідування, однак по прибутті на місце проведення інспекційного відвідування (місце здійснення господарської діяльності) жодних подібних дій ним вчинено не було.

З відповіді на зауваження до акта інспекційного відвідування встановлено, що на момент завершення інспекційного відвідування керівником ФГ «Меринос-Захід» не забезпечено надання робочого місця та повідомлено про відсутність технічної можливості (комп`ютерної техніки, принтера) для роздруку акта інспекційного відвідування. Дані обставини унеможливили вручення акту та внесення припису керівнику особисто в останній день інспекційного відвідування 04.04.2019, що не спростовувалось позивачем.

Враховуючи неможливість особистого вручення, 05.04.2019 два примірники акта і припису надіслані об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення, що підтверджується поштовим відправленням № 7900057852891 від 05.04.2019. Згідно інформації, відображеної під час перевірки статусу відстеження на офіційному сайті Укрпошти, відправлення вручене адресату 11.04.2019 о 14 год. 16 хв.

Позивачем, 15.04.2019 подано зауваження до акта інспекційного відвідування, за результатами розгляду якого надано відповідь листом № 4363/5/04.4-09 від 24.04.2019.

Зазначенні обставини та норми п. 26 Порядку №295, підтверджують дотримання відповідачем встановленої чинним законодавством процедури проведення інспекційного відвідування ФГ «Меринос-Захід».

Відносно наявності порушень позивачем ФГ «Меринос-Захід» вимог трудового законодавства, які описані в Акті інспекційного відвідування № ЛВ1949/1403/АВ від 04.04.2019, як підстави для прийняття Припису № ЛВ1949/1403/АВ/П та Постанов про накладення штрафу № ЛВ1949/1403/АВ/ФС-1 від 25.04.2019 та № ЛВ1949/1403/АВ/ФС-2 від 25.04.2019, слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оплату праці», в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру. Зокрема, індексації підлягає оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Право на індексацію у працівника виникає з моменту, коли поріг індексації перевищив 103%. У такому випадку сума належної працівнику індексації обчислюється за правилами передбаченими абзацом п`ятим п. 4 Порядку № 1078 та додатком 2 до цього Порядку. Обчислена за такими правилами сума повинна виплачуватися працівнику разом з доходом, який підлягає індексації до того моменту, поки такий не буде підвищено на суму індексації.

В ході інспекційного відвідування з наданого штатного розкладу, який був незмінним впродовж 2018 року, затвердженого ФГ «Меринос-Захід» та підтверджуючих документів по виплаті заробітної плати - звіт з ЄСВ (таблиця 6) встановлено, що посадові оклади працівників: ОСОБА_3 (у розмірі 3723 грн), ОСОБА_7 (у розмірі 3723 грн), ОСОБА_4 (у розмірі 3723 грн), ОСОБА_5 (у розмірі 3723 грн.) та ОСОБА_6 (у розмірі 3723 грн) були незмінними впродовж січня - листопада 2018 року, а відтак, у листопаді 2018 року заробітна плата вказаних вище працівників підлягала проведенню індексації, яку слід було нараховувати у листопаді 2018 року відповідно до приросту індексу споживчих цін.

Згідно змісту відомостей нарахування заробітної плати за листопад 2018 року слідує, що індексація заробітної плати позивачем не нараховувалась та не виплачувалась працівникам: ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Покликання позивача на те, що виплата індексації заробітної плати за листопад 2018 року була проведена у квітні 2019 року, згідно наказу виданого 19.11.2018 є безпідставними. Оскільки, вказаний наказ долучено лише до скарги на припис, при цьому ні в ході інспекційного відвідування, ні при поданні зауважень на акт інспекційного відвідування цей наказ не надавався і не досліджувався в ході інспекційного відвідування. Крім цього, такий відсутній у Книзі реєстрації наказів (розпоряджень) з персоналу ФГ «Меринос-Захід».

Покликання позивача на наявність згоди працівників у тимчасовому припиненні нарахування і виплати індексації зарплати не заслуговує на увагу через те, що така згода не звільняє від обов`язку роботодавця її проводити. Оскільки нарахування індексації заробітної плати є обов`язком роботодавця, незалежно від рішення трудового колективу. Нарахування суми індексації та її виплата здійснюється одночасно з нарахуванням та виплатою заробітної плати за місяць, доходи за який згідно з Порядком № 1078 підлягають індексації.

Відтак, вказані обставини підтверджують порушення позивачем ч. 6 ст. 95 КЗпП України та ст. 33 Закону України «Про оплату праці».

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими доводи позивача про те, що ним на виконання вимог припису, було усунуто порушення ч. 6 ст. 95 КЗпП України, що свідчить, на його думку, про протиправність оскаржуваної постанови про складення штрафу та є підставою для її скасування, враховуючи наступне.

Абзацом 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено відповідальність у виді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Згідно з п. 28 Порядку № 295 у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.

Однак, пунктом 29 Порядку № 295 передбачено ряд винятків із правила, встановленого п. 28 цього Порядку, зокрема заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Тобто, виконання вимог припису не може бути правовою підставою для того, щоб не застосовувати до суб`єкта господарювання фінансові санкції, і не звільняє її від обов`язку понести відповідальність за вчинення порушень законодавства про працю, відповідно до ст. 265 КЗпП України.

Отже, вказаними нормами, покладено одночасно обов`язок на суб`єкта господарювання, як щодо сплати штрафу за вчинене порушення, так і щодо його усунення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 697/2073/17 (К/9901/2769/18).

Відносно покликань позивача, що індексація заробітної плати не є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, а іншим порушенням законодавства про працю, слід вказати наступне.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» до державних соціальних гарантій відноситься, зокрема, індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Також, суд апеляційної інстанції враховує правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 816/2325/16, згідно якого індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується працівників їх сімей. Такий висновок цілком узгоджується з нормами матеріального права, оскільки згідно приписів ст. 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що оскільки індексація заробітної плати є державною соціальною гарантією, яка стосується грошових доходів працівників (передусім заробітної плати) та їх сімей, і передбачена Кодексом законів про працю України, вона є мінімальною державною гарантією в оплаті праці.

Щодо порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України, слід вказати наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогами Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17 червня 2015 № 413, повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Відтак, з наведеного слідує, що нормами статті 24 КЗпП встановлено заборону допуску працівника до роботи за наявності одночасно двох умов: без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу; та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Водночас ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлено відповідальність за допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Порядком повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затвердженим постановою КМУ № 413 від 17 червня 2015 року установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою гідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Таким чином, відповідальність за ч. 2 ст. 265 КЗпП України настає і у випадку не повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу до початку його роботи

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно наказу № 44-К від 02.10.2017, ОСОБА_2 з 03.10.2017 прийнято на посаду завідувача фермою (а. с. 66 том 2). Згідно повідомлення про прийняття на роботу вказаної особи, колонка 9, дата початку роботи - 03.10.2017 (а. с. 63 том 2).

Як слідує з квитанції № 1, 2 (а. с. 64, 65 том 2) повідомлення про прийняття працівників на роботу в орган ДФС, було сформоване та відповідно подане, також 03.10.2017.

Тобто, позивачем надіслано до органу ДФС повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_2 , в день його виходу на роботу - 03.10.2017, а не до початку роботи вказаного працівника, що у свою чергу підтверджує факт вчинення позивачем порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Відносно порушення вимог пункту 2.5 глави 2 та пункту 7.1 глави 7 Інструкції № 58 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993, слід вказати, що пунктом 2.5. глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 р. № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110 передбачено, що з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма № П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 р. № 277), в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

Міністерства і відомства за згодою з відповідними галузевими профспілками можуть, як виняток, дозволити підприємствам, що працюють в умовах територіальної роз`єднаності (підпорядковані структурні підрозділи розташовані на великій відстані), проводити ознайомлення з записами, що внесені до трудової книжки, в заочному порядку шляхом направлення власником книжок відповідних повідомлень з наступною відміткою про це в особистій картці.

Відповідно до наказу Держкомстату і Міноборони від 25.12.2009 № 495/656 "Особова картка працівника" типової форми П-2 є первинною обліковою інформацією. Тобто, є основним документом з обліку особового складу, ведення якої є обов`язковим для всіх роботодавців.

Згідно з п. 7.1. глави 7 цієї ж Інструкції, на підприємстві ведеться така документація щодо обліку бланків трудових книжок і заповнених трудових книжок:

а) книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 р. N 277;

б) Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 р. N 277;

До книги обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них вносяться усі операції, пов`язані з одержанням і витраченням бланків трудових книжок і вкладишів до них із зазначенням серії та номера кожного бланку. Книга ведеться бухгалтерією підприємства.

Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них ведеться відділом кадрів або іншим підрозділом підприємства, який здійснює оформлення прийняття і звільнення працівників. У цій книзі реєструються всі трудові книжки, що прийняті від працівників при влаштуванні на роботу, а також трудові книжки і вкладиші до них із записом серії і номера, що видані працівникам знову.

У разі одержання трудової книжки у зв`язку із звільненням працівник розписується у особистій картці і у книзі обліку.

Книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них і книга обліку руху трудових книжок мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені підписом керівника підприємства і печаткою.

З вказаного слідує про обов`язок роботодавців ведення особових карток працівників та книг обліку руху трудових книжок та вкладишів до них, що передбачено вимогами Інструкції № 58, тому доводи позивача щодо необов`язковості їх ведення є помилковими і безпідставними.

Оскільки долучені позивачем до матеріалів справи копії книги обліку трудових книжок в електронному вигляді не були представлені ні в ході інспекційного відвідування, ні при поданні зауважень на акт інспекційного відвідування, суд апеляційної інстанції при розгляді справи такі не бере до уваги.

Стосовно порушення ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Наказом № 489 від 06.12.2008 Державного комітету статистики України затверджено форму табеля обліку робочого часу (типова форма № П-5). Форму табелю робочого часу розроблено з метою використання робочого часу та розрахунків з працівниками із заробітної плати.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час інспекційного відвідування, відповідачем з`ясовано, що у ФГ «Меринос-Захід» не ведуться табелі обліку робочого часу, які мають бути підставою для нарахування заробітної плати, відтак з зазначеного слідує, що керівником ФГ «Меринос-Захід» не забезпечено ведення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи.

Також, позивачем не надано належним чином оформлених відомостей нарахування заробітної плати чи особових карток працівників, в яких слід відображати достовірні дані щодо нарахованих сум заробітної плати кожного з працівників та утримання із заробітної плати кожного працівника, що вказує на не забезпечення ведення керівником достовірного бухгалтерського обліку витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що оскільки табелі обліку робочого часу є первинною підставою для нарахування працівникам заробітної плати за відпрацьований ними час, відтак роботодавець зобов`язаний вести облік виконуваної працівниками роботи.

Доводи позивача під час розгляду справи зводились лише до необов`язковості ведення документів з обліку виконуваної роботи працівниками та обліку витрат на оплату праці за формами, що затверджені наказом «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 05.12.2008 № 489. Разом з тим, жодних документів, які б підтверджували дотримання ФГ «Меринос-Захід» вимог ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці», тобто забезпечення достовірного обліку виконуваної працівниками роботи, позивачем ні в ході інспекційного відвідування, ні при поданні зауважень на акт інспекційного відвідування позивачем не надано. А тому не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції докази ведення таких документів в електронному вигляді, які долучені лише під час розгляду справи.

Слід також вказати, що частиною 4 статті 79 КЗпП України передбачено черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку.

Згідно з частиною 5 вказаної статті, конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов`язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Відповідно до ч. 5 ст. 80 КЗпП України, забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Аналіз зазначених статей вказує на те, що норми КЗпП України передбачають безальтернативний обов`язок роботодавця виконати вищевказані вимоги законодавства про працю, для забезпечення в такий спосіб конституційних прав працівників на відпочинок. Тому не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що працівники відмовились підписувати графіки відпусток та йти у відпустки.

Частиною 4 статті 96 КЗпП України передбачено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Згідно з ч. 4 ст. 6 Закону України "Про оплату праці", тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Як встановлено та підтверджується матеріалами справи, в ході інспекційного відвідування встановлено, що тарифна сітка (схема посадових окладів) керівником ФГ «Меринос-Захід» сформована без дотримання міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів посадових окладів, а саме для всіх працівників, в тому числі тих, які виконують кваліфіковану роботу (голова фермерського господарства, завідувач фермою, менеджер із зв`язків з громадськістю, годувальник та оглядальник тварин, тракторист) встановлені посадові оклади на рівні законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, тобто, без дотримання кваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів посадових окладів працівників.

Відповідно до ст. 96 КЗпП України, системами оплати праці є тарифна та інші системи, формуються на оцінках складності виконуваних робіт і кваліфікації працівників. Тарифна система оплати праці використовується при розподілі робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою для формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Відтак, характеристики робіт, зазначені тарифно-кваліфікаційних довідниках робіт і професій працівників, є підставою для тарифікації робіт, для їх розподілу, віднесення до того чи іншого розряду кожної спеціальності посади. Результати тарифікації таких робіт відображаються в штатному розписі, який передбачає кількість працівників кожної відповідної спеціальності і кваліфікації, в той же час докази дотримання наведених вище норм законодавства позивачем не надано та не спростовано під час розгляду справи.

Відносно процедури прийняття відповідачем Постанов про накладення штрафу №ЛВ1949/1403/АВ/ФС-1 від 25.04.2019 у розмірі 108650,00 грн та № ЛВ1949/1403/АВ/ФС-2 від 25.04.2019 у розмірі 4173,00 грн, слід зазначити наступне.

Пунктом 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 (далі - Порядок № 509) визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Відповідно до п. 4 Порядку № 509 справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до п. 7 Порядку 509 справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

Аналіз норми права про те, що обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Відповідно до п. 5 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Якщо особа з`явилася на засідання, взяла у ньому участь і не клопотала про відкладення, то несвоєчасність отримання повідомлення (порушення п`ятиденного строку) не є підставою для визнання постанови протиправною.

Як встановлено при розгляді цієї справи, 12.04.2019 № 240/1/11-39 рекомендованим листом Головне управління Держпраці у Львівській області надіслано позивачу виклик на розгляд справи на 25.04.2019 о 10.30 на його юридичну адресу, що підтверджується квитанцією поштового відправлення. Відтак, лист із викликом про розгляд справи скеровано позивачу завчасно до дати розгляду, вказана обставина не заперечувалась позивачем.

Позивачем, 22.04.2019 надіслано на адресу відповідача клопотання про перенесення справи про накладення штрафу.

Відповідно до штампу вхідної кореспонденції та поштового відстеження Укрпошти таке відповідачем отримано 25.04.2019 о 12 год. 11 хв, тобто після розгляду справи про накладення штрафу.

Будь-які докази, які б підтверджували, що відповідач діяв умисно або свідомо щодо отримання такого клопотання після розгляду справи про накладення штрафу відсутні.

Також, встановлено, що відповідачем згідно журналу реєстрації телефонограм 17.04.2019 о 12.00 здійснено дзвінок ОСОБА_6 за телефонним номером 0677062238 з метою повідомлення про дату і час розгляду справи про накладення штрафу.

З огляду на зазначені обставини суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем вжито усіх заходів щодо завчасного повідомлення на забезпечення участі відповідача під час розгляду справи про накладення штрафу 25.04.2019. Відтак, вказане підтверджує те, що відповідач довів належними та допустимими доказами, що про час розгляду справи про накладення штрафу позивач був поінформований належним чином. За таких обставин, постанови про накладення штрафу № ЛВ1949/1403/АВ/ФС-1 від 25.04.2019 у розмірі 108650,00 грн та № ЛВ1949/1403/АВ/ФС-2 від 25.04.2019 у розмірі 4173,00 грн прийняті у повній відповідності до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013.

Крім того, оскільки факт вчинення позивачем порушення вимог трудового законодавства є встановленим та підтвердженим належними і допустимими доказами, Управлінням Держпрці правомірно винесено припис про усунення виявлених порушень № ЛВ1949/1403/АВ/П від 04.04.2019, тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до частин другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що під час розгляду цієї справи відповідачем належними доказами повністю доведена правомірність прийнятих ним рішень, суд апеляційної інстанції вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

Апеляційна скарга Фермерського господарства «Меринос-Захід» не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 310, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Фермерського господарства «Меринос-Захід» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі №1.380.2019.003130 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді О. Б. Заверуха Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 14.05.2020.