головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОМДРІМЛАЙТ»

на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2019 (суддя Д`яченко Т.Г., м. Одеса, повний текст рішення складено 19.12.2019)

у справі № 916/3173/19

за позовом Акціонерного товариства „Українська залізниця в особі регіональної філії „Львівська залізниця

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОМДРІМЛАЙТ

про стягнення 83345,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство „Українська залізниця в особі регіональної філії «Львівська залізниця» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМДРІМЛАЙТ" неустойки в сумі 83 345,00грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач послався на порушення відповідачем п.5 ч.1 §3 статті 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, а саме, відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення залізницею виявлено неправильність, неточність чи неповноту вказаних відправником в накладній відомостей та заяв і при цьому встановлено, що виникли обставини, які загрожують безпеці руху. Так, позивачем було встановлено, що відповідач за накладною №40708232 відправив вагон №52686920 з вантажем «Жмихи та інші тверді відходи». В процесі перевезення на станції Здолбунів Львівської залізниці була встановлена комерційна несправність вагону, що загрожувало безпеці руху і про що складено акти загальної форми.

15.11.2019р. відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву (вх.. №23704/19) в якому він зазначає, що штрафні санкції є надмірними, так як відповідач не наніс позивачу та іншим учасникам господарських відносин жодних збитків в зв`язку з чим, просив суд відмовити в задоволенні позову АТ „Українська залізниця в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до ТОВ "ПРОМДРІМЛАЙТ" про стягнення неустойки в сумі 83 345,00грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2019 позов Акціонерне товариство „Українська залізниця в особі регіональної філії «Львівська залізниця» задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОМДРІМЛАЙТ" на користь Акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Львівська залізниця" неустойку в розмірі 83 345 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що на підставі актів загальної форми №561 від 01.05.19 та №8022 від 02.05.19 перевізником було встановлено, що вантаж у вагоні №52676228 навантажено нерівномірно, чим порушено п. 4.3. глави 1 та 3.10 глави 11 додатку 3 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Також судом відхилено доводи та твердження відповідача, що були наведені ним у відзиві на позовну заяву, оскільки вони, на думку суду, є необґрунтованими, не підтвердженими та спростовуються наявними в матеріалах справи документами та доказами.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ТОВ „ПРОМДРІМЛАЙТ" 14.01.2020 звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вх..№237/20, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2019 року скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог АТ „Українська залізниця в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до ТОВ „ПРОМДРІМЛАЙТ" щодо стягнення 83 345,00грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вагон №52686920 навантажувався на станції Кропивницький Одеської залізниці, був прийнятий до перевезення працівниками Залізниці без жодних зауважень, та на шляху прямування відповідач не отримував жодного повідомлення щодо несправності вагону. У технічному відношенні вагон оглядався працівниками Залізниці, придатність вагону визначалась Залізницею, тому відповідач не несе відповідальності за несправність вагону відповідно до розділу 15 п. 15.27 Правил технічної експлуатації.

У залізничній накладній №40708232 в графі 13 "найменування вантажу" міститься інформація про те, що навантаження вантажу згідно з п.3.10 Глави 11 Додатку 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у накладній маса, кількість місць вантажу, його назва, код та адреса одержувача зазначені вірно. Жодних письмових зауважень щодо порушення навантаження вантажу навалом у критих вагонах в комерційному відношенні працівниками залізниці зроблено не було. Після завантаження вантажу та виставляння завантаженого вагону для відправлення, вагон №52686920 було перевірено працівниками Залізниці в комерційному та технічному відношенні. Залізниця, оглянувши подані до перевезення вагони за залізничною накладною №40708232, прийняла їх до перевезення, надавши календарний штемпель станції Кропивницький в оформленій накладній.

Апелянт звертає увагу, що жодних актів загальної форми ГУ-23 щодо комерційних несправностей Залізницею складено не було, що свідчить про відсутність зауважень до комерційного стану вагону. Залізниця після проставлення відповідної відмітки в залізничній накладній, взяла на себе відповідальність за доставку вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за безпечний провіз, прийнятого до перевезення вантажу.

Отже, на думку апелянта, суд не прийняв такі докази до уваги та не надав їм відповідної оцінки. Крім того, апелянт вважає штрафні санкції надмірними, так як він не наніс позивачу та іншим учасникам господарських відносин жодних збитків.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 10 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи; апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРОМДРІМЛАЙТ на рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2019 у справі № 916/3173/19.

26.03.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив Акціонерного товариства „Українська залізниця в особі регіональної філії «Львівська залізниця», в якому позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції вважає законним, обґрунтованим та таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Також, вважає за необхідне зазначити, що відповідальність за комерційну несправність вагону несе вантажовідправник, залізниця на станції відправлення не зобов`язана перевіряти відомості вказані в накладній. Позивачем виконано всі вимоги законодавства для засвідчення комерційної несправності, що є належними та допустимими доказами у справі. В свою чергу, залізниця доставила вантаж без втрати, недостач, псування чи пошкодження, тобто обов`язок зі збереження вантажу на слідування перевізником виконано, протилежного Відповідачем не доведено.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

24 квітня 2019р. згідно залізничної накладної №40708232 Товариством з обмеженою відповідальністю „ПРОМДРІМЛАЙТ" зі станції Кропивницький Одеської залізниці на адресу станція призначення Щебжешин ПКП. отримувач: В. КРОМ Сп.з.о.о. Сп.к., вагоном № 52686920 було відправлено вантаж: „Жмихи та інші тверді відходи".

01 травня 2019р. на станції Здолбунів Львівської залізниці складено акт загальної форми №561, на підставі якого вагон №5268920 відчеплено від групи вагонів та затримано з причини підозри зміщення центру маси вантажу вище допустимих норм. Складено досильний перевізний документ.

Актом загальної форми №8022 від 02.05.2019р. зафіксовано, що при переважуванні вагону №52686920 на 150т. трьохплатформеній ел. тензометричній вазі: маса бруто 93600, тара 26300, маса нетто 67300, згідно перевізного документу: маса нетто 67550 кг, тобто більше на 250 кг.

Різниця завантаженні візків у вагоні складає: 11500 кг, завантаження вантажу на перший візок 27900 кг, на другий - 39400 кг, вантажопідйомність вагону 68 тонн, що більше половини вантажопідйомності вагону на другий візок 5400 кг, що за посиланням позивача є порушенням п. 4.3. глави 1 додатку 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Згідно показників ваги та актів загальної форми зазначений вагон був комерційно несправний, що в свою чергу загрожувало безпеці руху відповідно до Правил технічної експлуатації залізниць України, що затверджено наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996р. №411 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 лютого 1997р. за №50/1854 розділ 15 п. 15.27, вагон було затримано на станції Здолбунів для усунення порушення.

02 травня 2019 року було скеровано лист начальнику митного поста „Рівне-центральний" Рівненської митниці про даний факт затримки вагону №52686920, оскільки вантаж знаходиться під митним контролем.

Начальником митного поста Рівне листом від 07 травня 2019р. було надано дозвіл про усунення даного порушення.

10 травня 2019р. було скеровано лист начальнику митного поста „Рівне-центральний" Рівненської митниці та повідомлено про усунення порушення п. 4.3. глави 1 додатку 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, що загрожувало безпеці руху.

Працівниками станції Здолбунів було знято два запірно-пломбувальні пристрої відправника №Д872523, Д872520 складено акт загальної форми №254. У вагоні 52686920 було виявлено: нерівномірне навантаження, в передньому торці вагона нижче завантажувального люка на 1350 мм, в задньому торці нижче завантажувального люка на 300 мм. За посиланням позивача, було порушено п. 4.3. глави 1 та 3.10. глави 11 додатку 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення. Комерційну несправність вагона було усунуто відправником, шляхом розрівнювання вантажу по всій площині вагона. На завантажувальні люка на даху вагону навішано запірно-пломбувальні пристрої №В627368, №В627388.

У ч. 2 Графі 15 накладної №40708232 вантажовідправником було вказано, що технічні умови навантаження (ТУ), а саме навантаження згідно п. 3.10. Глави 11 додатку 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Додаток 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, це технічні умови розміщення і кріплення вантажів. Глава 11 даного додатку передбачає порядок розміщення і кріплення вантажів у критих вагонах.

Перевізником на підставі актів загальної форми було №561 та №8022 було встановлено, що вантаж у вагоні 52676228 навантажено нерівномірно, чим, за посиланням позивача, порушено п. 4.3. глави 1 та 3.10 глави 11 додатку до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, а також, що таке навантаження загрожувало безпеці руху розділ 15 п. 15.27. (а.с. 81)

В матеріалах справи містяться заперечення відповідача на позов, в яких він зазначає, що вагон №52686920 навантажувався по станції Кропивницький Одеської залізниці, був прийнятий до перевезення працівниками залізниці без жодних зауважень, та на шляху прямування вагону зі станції Кропивницький Одеської залізниці до станції Здолбунів Львівської залізниці підприємство не отримало жодного повідомлення щодо несправності вагону .У технічному відношенні вагон оглядався працівниками залізниці, придатність вагону визначалась залізницею, тому підприємство не несе відповідальності за несправність вагону відповідно до розділу 15 п. 15.27 Правил технічної експлуатації вагонів.

В свою чергу, позивачем було надано відповідь на відзив, в якому він зазначив, що скористався своїм правом перевірити вказані у накладній відомості і встановив неправильність вказаних відправником у накладній відомостей, про що були складені акти загальної форми. Вказані обставини стали підставою для нарахування неустойки в п`ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу і комерційної несправності вагону згідно з п.5 ч.1 §3 і ч.3 ст.16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із приписами статті 306 Господарського кодексу України встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 3 Статуту залізниць України, дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під`їзні колії).

Відповідно до ст. 4 Статуту залізниць України, перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Відповідно параграфу 1 стаття 14 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, у відповідності з договором перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення по маршруту, узгодженому відправником і договірним перевізником, і видати його отримувачу.

Параграф 3 статті 14 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення визначає, що укладання договору перевезення підтверджується накладною.

Відповідно до параграфу 1 статті 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, в накладній повинні міститись певний перелік відомостей в тому числі: найменування вантажовідправника, найменування вантажу і його код, вид упаковки.

Згідно до параграфа 2 ст. 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, в накладній крім відомостей перерахованих у параграфі 1 цієї статті, у разі необхідності повинні міститись наступні відомості: заяви відправника що стосуються вантажу та інші відомості, передбачені Правилами перевезень вантажів.

Згідно до п. 7.1. Розділу 2 (накладна) Правил перевезення вантажів Додатку 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, перевезення вантажу оформлюється накладною єдиного зразку по формі, що наведена у додатку 1 до Правил.

Пунктом 8 розділу 2 Накладна Правил перевезення вантажів Додатку 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення визначено правило по заповненню накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України „Про залізничний транспорт", підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров`я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України.

Умовами параграфу 1 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення визначено, що перевізник має право перевірити чи дотримані відправником правила перевезення і відповідає відправка даним вказаними відправником у накладній.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно відправки №40708232 Товариство з обмеженою відповідальністю „ПРОМДРІМЛАЙТ" зі станції Кропивницький Одеської залізниці на адресу станції Щебжешин ПКП., отримувач В. КРОМ Сп.з.о.о. Сп.к., вагоном № 52686920 було відправлено вантаж: „Жмихи та інші тверді відходи".

У ч. 2 Графі 15 відправки №40708232 вантажовідправником було вказано, що технічні умови навантаження (ТУ), а саме навантаження згідно п. 3.10. Глави 11 додатку 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

Додатком 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення визначено, що це технічні умови розміщення і кріплення вантажів.

На підставі актів загальної форми №561 та №8022 перевізником було встановлено, що вантаж у вагоні №52676228 навантажено нерівномірно, чим порушено п. 4.3. глави 1 та 3.10 глави 11 додатку 3 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, тобто мала місце комерційна несправність вагону, що загрожувала безпеці руху.

Відповідно до п. 5 ч. 1 параграфу 3 ст. 16 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладання договору перевезення перевізником буде виявлено несправність, неточність або неповноту вказаних відправником в накладній даних та заяв і при цьому встановлює, що виникли обставини, які загрожують безпеці руху.

Неустойка по пунктам, зокрема, 5 даного параграфа стягується в п`ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу по залізниці, на якій було виявлено надлишок.

Отже відповідна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951р. якими чітко визначено розмір штрафу.

З огляду на вищезазначене, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції що позовні вимоги Акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Львівська залізниця" про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 83 345,00 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до параграфу 3 ст. 19 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено, що особа, яка здійснює навантаження, несе відповідальність за визначення придатності вагонів для перевезення конкретного вантажу, дотримання технічних вимог щодо розміщення та кріплення вантажів у вагонах, ИТЕ і АТС, а також за всі наслідки незадовільного навантаження.

Відповідно до параграфу 2 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, якщо відправником не дотримано умови перевезення або відправка не відповідає відомостям, зазначеним відправником в накладній, то в порядку, передбаченому ст. 31 „Сплата провізних платежів і неустойок" і ст. 32 „Додаткові витрати, пов`язані з перевезенням вантажу" цієї Угоди, перевізнику повинні буди відшкодовані всі витрати, викликані перевіркою і підтверджені документально.

На підставі викладеного та зазначеного, судом відхиляються доводи апелянта, що були наведені ним в апеляційній скарзі, оскільки вони, на думку суду, є необґрунтованими, не підтвердженими та спростовуються наявними в матеріалах справи документами та доказами і повторюють доводи, які були викладені у відзиві на позов, і яким була надана оцінка судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 617 Цивільного Кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За умовами ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судова колегія, зазначає, що зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення розміру штрафу.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.04.2018 у справі №921/333/17-г/14 та постанові Вищого господарського суду України від 4.12.2017 у справі №918/405/17.

На підставі вищенаведеного, судова колегія погоджується із висновками суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для звільнення відповідача від відповідальності або зменшення розміру неустойки. При цьому апеляційна інстанція відхиляє доводи відповідача щодо ненадання позивачем доказів понесення збитків, оскільки обов`язок доведення наявності підстав для зменшення неустойки покладений саме на відповідача.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, врахувавши необхідність дотримання збалансованості інтересів обох сторін, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства „Українська залізниця" в особі регіональної філії „Львівська залізниця" в повному обсязі.

Враховуючи викладене, доводи ТОВ «ПРОМДРІМЛАЙТ», викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведених висновків господарського суду першої інстанції, а, відтак, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення у даному випадку відсутні.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ «ПРОМДРІМЛАЙТ» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2019 у справі №916/3173/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і згідно ч.5 ст.12, ч.2 ст.282 та п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених підпунктами а-г п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України, у строк встановлений ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран