ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2020 року

Київ

справа №815/5333/16

адміністративне провадження №К/9901/37329/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.

розглянув у письмовому провадженні

касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді Левчук О.А. від 23.05.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Танасогло Т.М., Федусика А.Г., Яковлєва О.В. від 12.09.2017

у справі №815/5333/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс»

до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У січні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (далі також - позивач, ТОВ «Інфокс») звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (далі також - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області), в якому просило скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 22.09.2016 № 30 про накладення на ТОВ «Інфокс» стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-Х11.

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017, позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 22.09.2016 № 30 про накладення на ТОВ «Інфокс» стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

3. У жовтні 2017 року відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2017 відкрито касаційне провадження у справі.

5. У грудні 2017 від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. У подальшому справу було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпункту 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів").

7. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2019 справу передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О. та Чиркіна С.М.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

9. 18.11.2008 між ТОВ "Інфокс" (далі - виконавцем) та ОСОБА_1 (далі - споживач) як власником садиби, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений договір №118154-63 про послуги водопостачання та водовідведення. Відповідно до підпункту 2.1 даного договору розрахунок обсягів спожитої води здійснюється згідно з показаннями приладів обліку води. У випадку відсутності приладу обліку води розрахунок послуг водопостачання тимчасово здійснюється за нормативами, затвердженими місцевими органам державної виконавчої влади. Згідно з пунктом 3.4.8 договору споживач зобов`язаний здійснювати періодичну повірку приладів обліку води.

10. За вказаною адресою встановлений лічильник води, який пройшов повторну повірку 28.02.2012. Беручи до уваги міжповірочний інтервал для даного приладу обліку води, а також дату його попередньої повірки, наступний черговий строк державної повірки даного водоміра - 28.02.2015.

11. Проте, як вбачається з акта опломбування з`єднань водомірного вузла, заміна лічильника холодної води відбулась тільки 15.02.2016. У зв`язку з чим з 01.10.2015 нарахування за послуги споживання споживачу ОСОБА_1 здійснювалось за нормами водопостачання.

12. 19.11.2015 між ТОВ "Інфокс" (далі - виконавцем) та ОСОБА_2 (далі - споживачем) був укладений договір №123655/ОВ про надання послуг з водопостачання та водовідведення. Відповідно до пунктів 3.2, 3.4 даного договору у разі відсутності на вводі до будинку приладу обліку плата за послуги проводиться згідно з установленими нормативами (нормами) водоспоживання та водовідведення з розрахунку на кількість мешканців та на ведення індивідуального підсобного господарства. Засоби обліку води, встановлені на вводі будинку, підлягають періодичній повірці відповідно до вимог статті 20 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність". Згідно з пунктом 3.7 договору встановлення, ремонт та повірка водолічильників виконується за рахунок споживача. Відповідно до пункту 4.4 договору споживач зобов`язаний своєчасно виконувати державну повірку водолічильників за власний рахунок.

13. Відповідно до акта на опломбування №708 судом встановлено, що за вказаною адресою 16.01.2008 встановлений та опломбований лічильник води, який, беручи до уваги міжповірочний інтервал для даного приладу обліку води, повинен був пройти повірку до 16.01.2012.

14. Проте, як вбачається з акта опломбування №000790, заміна лічильника холодної води відбулась тільки 29.03.2016. У зв`язку з чим з 01.10.2015 нарахування за послуги споживання ОСОБА_2 здійснювалось за нормами водопостачання.

15. 29.04.2010 між ТОВ "Інфокс" (далі - виконавець) та ОСОБА_3 (далі - споживач) був укладений договір №1760 про надання послуг холодного водопостачання та водовідведення, водовідведення гарячої води за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до підпункту 2.1 даного договору розрахунок обсягів спожитої холодної води здійснюється згідно з показаннями приладів обліку води. У випадку відсутності приладу обліку води розрахунок послуг водопостачання тимчасово здійснюється згідно з нормами, затвердженими рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради. Згідно з пунктом 3.4.5 договору споживач зобов`язаний здійснювати періодичну повірку квартирних приладів обліку.

16. Згідно з актом заміни водолічильника №383 за вказаною адресою був встановлений водолічильник 2008 року випуску. Беручи до уваги міжповірочний інтервал для даного приладу обліку води, а також дату його виробництва, наступний черговий строк державної повірки даного водоміра сплив у 2012 році. Проте, як вбачається з вказаного акта, заміна лічильника холодної води відбулась тільки 12.08.2015. У зв`язку з чим з 01.05.2015 нарахування за послуги споживання споживачу ОСОБА_3 здійснювалось за нормами водопостачання.

17. У період з 14.03.2016 по 25.03.2016 на підставі звернень споживачів ОСОБА_1 (№Г-46 від 20.01.2016), ОСОБА_2 (№К-111 від 02.02.2016), ОСОБА_3 (№К-110 від 02.02.2016) щодо необґрунтованого нарахування боргу за послуги з водопостачання та водовідведення внаслідок неврахування показань лічильників води, згоди Держспоживінспекції України на проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) суб`єкта господарювання №02/7-639-2016 від 15.02.2016, наказу на проведення перевірки №66-аг від 12.03.2016 та направлення на проведення перевірки №104 від 12.03.2016 Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області проведена позапланова перевірка філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг з водопостачання та водовідведення.

18. За результатом проведення даної перевірки Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області був складений Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №29/09 від 25.03.2016, у висновках якого зазначено, що філія "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" всупереч вимогам частини другої пункту 10, частини пятої статті 15, підпункту 4 пункту 32 Правил №630 відмовилась від врахування показань засобу обліку холодної води та допустила справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності у споживачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 квартирних засобів обліку холодної води без урахування їх показань, що не допускається за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 16 Правил №630, внаслідок чого на особовому рахунку споживача ОСОБА_2 виникла заборгованість у сумі 3380,21 грн, на особовому рахунку споживача ОСОБА_3 - у сумі 464,67 грн.

19. У складеному Інспекцією з питань захисту прав споживачів в Одеській області Акті перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №29/09 від 25.03.2016 міститься припис, яким ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» зобов`язано провести коригування нарахувань за послуги з централізованого холодного водопостачання, які виставлено споживачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за нормами споживання з урахуванням вимог частини другої пункту 10 Правил №630, а саме з урахуванням показників приладів обліку води.

20. 22.09.2016 Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області на підставі акта перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів №29/09 від 25.03.2016 прийнято постанову № 30 про накладення стягнення, передбаченого пунктом 7 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та застосовано до ТОВ «Інфокс» штраф у розмірі 1467, 34 грн.

21. Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

22. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач прийняв оскаржувану постанову про накладення стягнень від 22.09.2016 № 30 та застосував до позивача стягнення за порушення, які не були виявлені актом перевірки від 25.03.2016 № 29/09, а отже застосування штрафу за неіснуючі та ніким не встановлені порушення є безпідставним.

23. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» допущено справляння плати за особовими рахунками №75895 споживача ОСОБА_2 , №107423039 споживача ОСОБА_3 , №0038770 споживача ОСОБА_4 за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань, що вводить в оману (сприяє обрахуванню) споживачів, чим обмежено право споживачів на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про фактичний об`єм та визначення належним чином ціни наданої послуги з водопостачання, а тому відповідно до пункту 7 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» до ТОВ «Інфокс» застосовано стягнення, а саме штраф у розмірі 1467,34 грн.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

24. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, постановляючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що відповідачем не доведений факт відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, оскільки позивач жодним чином не обмежував право споживачів на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію, тому посилання відповідача на порушення пункту 5 частини першої статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» є необґрунтованим. Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області не надало належних доказів правомірності свого рішення, а відтак постанова Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 22.09.2016 № 36 про накладення на ТОВ «Інфокс» стягнень є протиправною. Обставини щодо здійснення ГУ Держпродспоживслужбою в Одеській області перевірки встановлені постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2016, у справі №815/1714/16, які набрали законної сили, а відтак у відповідності до частини першої статті 72 КАС України не підлягають доказуванню під час розгляду даної справи. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що оскільки засоби обліку води у даній справі є власністю споживачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а витрати на їх періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки) не включені до складу тарифів на послуги централізованого постачання холодної води та водовідведення, встановлених для філії «Інфоксводоканал» ТОВ «Інфокс», витрати за періодичну повірку покладені на споживачів.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

25. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередньої інстанції, посилаючись на те, що при прийнятті таких судами не встановлено жодних обставин, які б свідчили про неправильні показання засобів обліку у квартирах споживачів. Преюдиційне значення рішення Одеського апеляційного адміністративного суду справі №815/1714/16 може виникнути за умови прийняття відповідачем рішення субєктом владним повноважень за невиконання припису. Разом з тим, відповідач прийняв рішення за результатами проведеної перевірки та на підставі акта перевірки. Уточнення, визначені у пункті 7 частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо Закону України «Про електронну комерцію» стосується продавця та визначає випадки відсутності інформації саме про продавця, а тому оскаржуване рішення відповідача є правомірним.

26. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій ухвалили законні рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

28. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

30. Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

31. Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-ХІІ (далі також - Закон №1023-ХІІ), який також і встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

32. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 23 Закону №1023-ХІІ у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України "Про електронну комерцію") - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб`єкт господарської діяльності не веде обов`язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

33. Відповідно до частин другої, третьої статті 28 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 № 113/98-ВР засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці через міжповіркові інтервали, порядок встановлення яких визначається нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади у сфері метрології. Підприємства, організації та фiзичнi особи зобов`язані своєчасно (з урахуванням установлених мiжповiрочних iнтервалiв) подавати засоби вимірювальної технiки на повiрку. Порядок подання фізичними особами, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, - власниками засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань якими використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду) на періодичну повірку цих засобів та оплати за роботи, пов`язані з повіркою, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Періодична повірка, обслуговування та ремонт (в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) зазначених засобів вимірювальної техніки здійснюються за рахунок підприємств і організацій, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання.

34. Згідно з частиною четвертою статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05.06.2014 № 1314-VII, який набрав чинності 01.01.2016, періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюються за рахунок суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, покладається на суб`єктів господарювання, що надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Періодична повірка проводиться за рахунок тарифів на електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Порядок подання таких засобів на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, а також порядок оплати за періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

35. Правовідносини, які виникають між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги) регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі також - Правила № 630 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

36. Пунктом 15 вказаних Правил передбачено, що засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці.

37. Відповідно до пункту 9 Правил №630 періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця.

38. Згідно з підпунктом 6 пункту 29 Правил №630 споживач має право на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) квартирних засобів обліку.

39. Зазначеному праву споживача кореспондує передбачений підпунктом 4 пункту 32 Правил №630 обов`язок виконавця контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

40. Системний аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством обов`язок здійснювати повірку засобів обліку води покладено саме на позивача.

41. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №815/5331/16.

42. Разом із тим, колегія суддів зауважує, що питання нарахування споживачу плати за комунальні послуги із застосуванням нормативів (норм) споживання регламентовано у пункті 10 Правил № 630, де визначено, що справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 16 цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

43. Колегія суддів звертає увагу, що у пункті 16 Правил № 630 встановлено, що у разі виникнення сумнівів щодо правильності показань квартирних засобів обліку споживач в установленому порядку може проводити їх позачергову повірку за власні кошти, про що інформує виконавця. Якщо виявлена у показаннях помилка виходить за межі, передбачені у паспорті квартирного засобу обліку, виконавець повинен здійснити перерахунок плати за споживання води та/або теплової енергії з дня останньої повірки або встановлення засобу обліку, якщо його повірка не проводилась, шляхом зменшення плати на відсоток, який перевищує встановлені межі точності для цього типу засобу обліку, до моменту виявлення помилки.

44. Разом із тим у вказаному пункті 16 Правил № 630 відсутній абзац п`ятий, а його зміст не встановлює будь-яких випадків застосування нормативів (норм) при нарахуванні вартості спожитих послуг.

45. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що застосуванню підлягає пункт 15 вказаних Правил, у абзаці 5 якого встановлено, що у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання.

46. Колегія суддів зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 892 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» внесено зміни у Правила №630, відповідно до яких у пункті 10 в абзаці другому цифри « 16» замінено на цифри « 15».

47. З огляду на викладене, правомірність застосування позивачем нормативів (норм) при нарахуванні плати за комунальні послуги залежить від того, чи мала місце несправність засобів обліку води, та чи була така несправність такою, що не підлягала усуненню. Крім того, застосування вказаних нормативів (норм) може мати місце з моменту виявлення таких несправностей.

48. Аналогічна позиція щодо необхідності встановлення даних обставин у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №815/5331/16 та від 13.12.2018 у справі №815/6218/16.

49. Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв`язку з тим, що строк повірки засобів обліку у споживача ОСОБА_1 закінчився 28.02.2015, ОСОБА_2 - 16.01.2012, ОСОБА_3 - у 2012 році, однак такі повірені вони не були, позивачем прийнято рішення з 01.10.2015 здійснювати нарахування за послуги споживання споживачам за нормами водопостачання

50. Разом з цим суди не досліджували питання, чи мала місце несправність засобів обліку води позивачів та їх відповідність нормативно-правовим актам.

51. Колегія суддів зауважує, що включення до тарифів плати за повірку приладів обліку води, в тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки не залежить від дій споживачів, оскільки стосується правових взаємовідносин між позивачем як виконавцем послуг та органами державної влади і місцевого самоврядування, а споживач має право на безоплатну повірку, обслуговування і ремонт засобу обліку теплової енергії, відтак включення чи невключення плати за таку послугу до тарифів не впливає на право споживачів послуг на безоплатну повірку, обслуговування і ремонт засобу обліку води.

52. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.03.2019 у справі №229/1539/17, у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №752/7387/17.

53. Разом із тим, колегія суддів зауважує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення КАС України щодо підстав звільнення від доказування, оскільки преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили, не мають абсолютного характеру і не можуть сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

54. Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

55. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

56. Таким чином, суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

57. Такий правовий підхід закріплений також і у редакції КАС України, чинній з 15.12.2017, відповідно до частини сьомої статті 78 якої правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

58. При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

59. Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

60. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

61. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

62. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

63. У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; пункт 30).

64. У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30).

65. У пункті 31 рішення у справі "Волошин проти України" (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі "Бацаніна проти Росії" (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами" і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

66. У пункті 25 рішення у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

67. Таким чином, згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, можна дійти висновку про такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

68. Зважаючи на те, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові та встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам, аргументам учасників справи та постановити законне та обґрунтоване рішення.

69. Враховуючи, що суд касаційної інстанції направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2017 скасувати, а справу №815/5333/16 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін