ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2020 року

Київ

справа №826/13547/14

адміністративне провадження №К/9901/9950/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шевцової Н.В.,

суддів: Смоковича М.І., Кашпур О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 826/13547/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, за участю третіх осіб: Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго», Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання протиправною та скасування вимоги, скасування постанови, визнання протиправними дій,

за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Чаку Є.В., суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - позивач, ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області), за участю третіх осіб: Нікопольське комунальне підприємство «Нікопольтеплоенерго», Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про визнання протиправною та скасування вимоги відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 30 травня 2014 року № 2314/10012, що пред`явлена 10 червня 2014 року начальнику Нікопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Бабкіній В.М.

2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувана вимога винесена відповідачем з порушенням вимог законодавства, оскільки рахунок № НОМЕР_1 був відкритий Нікопольським КП «Нікопольтеплоенерго» лише 27 січня 2014 року, а тому на нього не поширюється обов`язок зупинення видаткових операцій.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває зведене виконавче провадження №38147620, до складу якого входять виконавчі провадження з виконання шести наказів Господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з Нікопольського КП «Нікопольтеплоенерго» на користь Дочірньої компанії «Газ України» НАК «Нафтогаз України» сум боргових зобов`язань, пені, інфляційних нарахувань, суми штрафів та сум судового збору.

4. 14 лютого 2013 року відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області була винесена постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти НКП "Нікопольтеплоенерго", що обліковуються на рахунках №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , відкритих у ПАТ «Укрсоцбанк» у межах суми стягнення за наказом № 8/5005/168/2012, виданим 27 лютого 2012 року Господарським судом Дніпропетровської області в розмірі 4 158 282 грн 58 коп.

5. Вказана постанова про арешт коштів боржника направлена позивачу із супровідним листом від 14 лютого 2013 року №123/4/33626 та отримана останнім 20 лютого 2013 року.

5.1. Одночасно позивачу роз`яснено положення статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» щодо поширення арешту на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

6. Листом від 04 березня 2013 року ПАТ «Укрсоцбанк» повідомило Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, що вищевказана постанова про накладення арешту залишається без виконання та повертається відповідачу у зв`язку із тим, що Нікопольське КП «Нікопольтеплоенерго» в системі не обслуговується, рахунків не відкривало.

7. В подальшому, Нікопольське КП «Нікопольтеплоенерего» 27 січня 2014 року відкрило у ПАТ «Укрсоцбанк» поточний рахунок № НОМЕР_1 .

8. 03 березня 2014 року відповідачем винесено постанову про арешт коштів, відповідно до якої постановлено накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках в ПАТ «Укрсоцбанк» та належать боржнику - Нікопольському КП «Нікопольтеплоенерго». Вказана постанова отримана ПАТ «Укрсоцбанк» 11 березня 2014 року.

9. Листом від 13 березня 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» повідомило Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, що банком накладено арешт на поточний рахунок боржника № НОМЕР_1 .

10. Операції по поточному рахунку боржника № НОМЕР_1 банком зупинені 11 березня 2014 року на підставі постанови відповідача від 03 березня 2014 року.

11. Як зазначає відповідач, в період з 03 лютого 2014 року по 11 березня 2014 року по поточному рахунку № НОМЕР_1 боржника проводилися грошові операції. А саме, за вищевказаний період ПАТ «Укрсоцбанк» з рахунку № НОМЕР_1 було перераховано на рахунки інших юридичних чи фізичних осіб суми загальним розміром 6 947 920 грн 52 коп.

12. 30 травня 2014 року Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області винесено вимогу №2814/10012 в порядку статей 5, 11 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», якою позивача зобов`язано негайно з моменту отримання даної вимоги усунути порушення законодавства про виконавче провадження, допущені ПАТ «Укрсоцбанк», шляхом перерахування відділу за рахунок власних коштів ПАТ «Укрсоцбанк» сум помилкових переказів з рахунку Нікопольського КП «Нікопольтеплоенерего» № НОМЕР_1 за період з 03 лютого 2014 року по 11 березня 2014 року.

12.1. Тобто вимога відповідача полягає у зобов`язанні ПАТ «Укрсоцбанк» переказати на депозитний рахунок відповідача за рахунок власних коштів суми помилкових переказів з рахунку № НОМЕР_1 за період з 03 лютого 2014 року по 11 березня 2014 року.

12.2. Одночасно, в даній вимозі зазначено про необхідність керівнику Нікопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» особисто з`явитися 04 червня 2014 року до відділу з метою надання доказів виконання даної вимоги, пояснень, відповідей на питання, у тому числі, стосовно причин руху коштів Нікопольського КП «Нікопольтеплоенерго» на рахунку № НОМЕР_1 у ПАТ «Укрсоцбанк», необхідних для вирішення питання про притягнення винних осіб до відповідальності за порушення законодавства про виконавче провадження.

ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення

13. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року, позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області № 2314/10012 від 30 травня 2014 року, що пред`явлена 10 червня 2014 року начальнику Нікопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Бабкіній В.М.

14. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2015 року касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2015 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

14.1. Вищий адміністративний суд України вказав, що суди попередніх інстанцій не встановили чи було зареєстровано у порядку, передбаченому Законом №1255, публічне обтяження рахунків Нікопольського КП «Нікопольтеплоенерго» і в межах якої конкретно суми коштів, як і не з`ясували чи був обізнаний позивач про наявність такого обтяження, та в залежності від цього які дії мав вчинити, а від яких - утриматись.

14.2. Також Вищий адміністративний суд України зазначив, що суди не дослідили яка сума коштів перебувала на рахунку Нікопольського КП «Нікопольтеплоенерго» № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Укрсоцбанк», та чи перераховувались кошти із зазначеного рахунку у період з 03 лютого 2014 року по 11 березня 2014 року на рахунки інших юридичних чи фізичних осіб, за яких підстав відповідачем визначено початковою датою саме 03 лютого 2014 року, а також чи зверталось відповідачем стягнення на рахунки Нікопольського КП «Нікопольтеплоенерго», відкриті в інших банках, й в межах якої суми.

14.3. Також вказано, що суди попередніх інстанцій не з`ясували питання наявності у державного виконавця повноважень щодо зобов`язання посадової особи позивача здійснювати за рахунок коштів ПАТ «Укрсоцбанк» перерахунок сум помилкових переказів з рахунку Нікопольського КП «Нікопольтеплоенерго» № НОМЕР_1 за період з 03 лютого 2014 року по 11 березня 2014 року в розумінні Законів №606 та №2346 й Інструкції, а також не встановили чи здійснювались позивачем у вказаний період такі помилкові перекази з огляду на вимоги статті 1 Закону №2346 та наявність чи відсутність вини позивача у вчиненні таких дій.

15. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2016 року задоволено адміністративний позов.

15.1. Визнано протиправною та скасовано вимогу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 30 травня 2014 року №2814/10012, що пред`явлена 10 червня 2014 року начальнику Нікопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Бабкіній Вікторії Миколаївні.

16. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач не є суб`єктом переказу грошових коштів у розумінні Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», то оскаржувана вимога відповідача є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

17. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2016 року скасовано та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» відмовлено в повному обсязі.

21. Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач, отримавши копію постанови державного виконавця від 14 лютого 2013 року, якою накладено арешт на кошти боржника на рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 у межах суми стягнення боргу у розмірі 4 158 282, 58 грн., був зобов`язаний невідкладно її виконати. Та обставина, що на час її отримання боржник у виконавчому провадженні не був клієнтом банку і не мав відкритих рахунків не звільняє позивача від обов`язку її виконання у разі відкриття в майбутньому таких рахунків.

ІV Касаційне оскарження

22. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано у суді 19 жовтня 2016 року.

23. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права. Так, позивач наголошує на тому, що оскаржувана вимога винесена відповідачем з порушенням вимог законодавства, оскільки рахунок № НОМЕР_1 був відкритий Нікопольським КП «Нікопольтеплоенерго» лише 27 січня 2014 року, а тому на нього не поширюється обов`язок зупинення видаткових операцій.

23.1. Крім того, позивач звертає увагу на тому, що вимоги відповідача адресовані керівнику Нікопольського відділення ПАТ «Укрсоцбанк», який не є посадовою особою, а є лише найманим працівником, який позбавлений права виконувати вимогу про усунення порушень законодавства про виконавче провадження допущені ПАТ «Укрсоцбанк» шляхом перерахування відділом за рахунок власних коштів суми помилкових переказів.

23.2. Додатково заявник касаційної скарги звертає увагу, що зупинення видаткових операцій на рахунок клієнта можливе у разі наявності зареєстрованого публічного обтяження (постанови про арешт коштів) та обізнаності конкретної банківської установи щодо нього. Факт обізнаності банку відносно наявного публічного обтяження пов`язане виключно з моментом отримання ним та прийняттям до виконання відповідної постанови чи наявністю у цьому банку прийнятих раніше до виконання постанов про арешт коштів цього боржника.

23.3. Також, заявник касаційної скарги вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що останній наділений правом вимагати відшкодування «помилкових переказів» на підставі статті 32 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні».

23.4. Тобто, статтею 32 «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні» передбачено відповідальність банків при здійсненні переказу, при цьому, відповідно до пункту 32.1 Закону, банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов`язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. Проте, відповідач не є ні платником ні отримувачем коштів, тобто не має права вимагати відшкодування «помилкових переказів» на рахунок виконавчої служби. Такий спір може бути вирішений лише в судовому порядку за участю платника та одержувача, але аж ніяк не на підставі вимоги державного виконавця.

23.5. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

24. 21 листопада 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді Загороднього А.Ф. відкрито касаційне провадження та витребувано із Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 826/13547/14.

25. 01 грудня 2016 року справа № 826/13547/14 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

26. Також до Вищого адміністративного суду України 08 лютого 2016 року надійшло заперечення на касаційну скаргу. В якому відповідач спростовуючи доводи касаційної скарги позивача просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

27. 24 січня 2018 року на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року) касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

28. 26 січня 2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю: Бевзенка В.М., суддів: Шарапу В.М., Данилевич Н.А.

29. 23 квітня 2020 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року № 644/0/78-20 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

30. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю - Шевцову Н.В., суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

31. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.

32. Водночас, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

33. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Верховний Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX.

34. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

35. Порядок і умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) на момент виникнення спірних правовідносин був урегульований Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).

36. Згідно із частиною першою статті 1 Закону №606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

37. Відповідно до частини першої статті 2 Закону №606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

38. Статтею 5 Закону №606-XIV передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов`язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

39. Обсяг прав і обов`язків державного виконавця визначено у статті 11 Закону №606-XIV, частиною другої якої передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, установленому виконавчим документом і цим Законом.

40. Відповідно до частини третьої статті 11 Закону №606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

41. Частиною другою статті 52 Закону №606-XIV передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

42. Відповідно до частини четвертої статті 52 Закону №606-XIV на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

43. Частиною другою статті 4 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року №1255-IV (далі - Закон №1255-IV) передбачено, що публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду.

44. Відповідно до статті 11 Закону №1255-IV обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, установленому цим Законом.

45. Положеннями частини другої статті 12 Закону №1255-IV передбачено, що реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

46. Правові засади діяльності банків визначено в Законі України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року №2121-III (далі - Закон № 2121-III).

47. Згідно з частинами першою та другою статті 59 Закону № 2121-III арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

48. Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

49. Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, підстави відповідальності суб`єктів переказу встановлено в Законі України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року №2346-III (далі - Закон №2346-III).

50. Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №2346-III суб`єктами правових відносин, що виникають при здійсненні переказу коштів, є учасники, користувачі (платники, отримувачі) платіжних систем.

51. У розумінні статті 1 Закону №2346-III отримувач - це особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі.

52. Неналежний отримувач - це особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

53. Переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

54. Помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

55. Неналежний переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.

56. Відповідно до частини 6.4 статті 6 Закону №2346-III у разі відкриття рахунка клієнтом, щодо якого існує публічне обтяження рухомого майна, накладене державним виконавцем, банк зупиняє видаткові операції з такого рахунка на суму обтяження та повідомляє державному виконавцеві про відкриття рахунка. Повідомлення про відкриття рахунка вручається державному виконавцеві власником рахунка, який зобов`язаний подати до банку документи, що підтверджують отримання державним виконавцем повідомлення.

57. Відповідно до підпункту 32.3.1 пункту 32.3 статті 32 Закону №2346-III у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов`язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. Інакше отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

VІ Позиція Верховного Суду

58. Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

59. Відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач, отримавши копію постанови державного виконавця від 14 лютого 2013 року, якою накладено арешт на кошти боржника на рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 у межах суми стягнення боргу у розмірі 4 158 282 грн 58 коп, був зобов`язаний невідкладно її виконати. Та обставина, що на час її отримання боржник у виконавчому провадженні не був клієнтом банку і не мав відкритих рахунків не звільняє позивача від обов`язку її виконання у разі відкриття в майбутньому таких рахунків.

60. Верховний Суд не погоджується із вказаним висновком виходячи із наступного.

61. З аналізу наведених вимог чинного законодавства випливає, що арешт як спосіб забезпечення реального виконання рішення у межах виконавчого провадження є різновидом публічного обтяження майна боржника, що передбачає обмеження правомочності розпорядження ним.

62. Арешт рухомого майна боржника як вид публічного обтяження підлягає державній реєстрації, з моменту якої він стає обов`язковим для третіх осіб у відносинах з боржником.

63. У разі накладення арешту на кошти боржника, розміщені на рахунку в банку, обслуговуючий боржника банк зупиняє видаткові операції за усіма рахунками клієнта-боржника, у тому числі тими, що відкриваються після накладення арешту.

64. Отже, умовою, з якою законодавець пов`язує виникнення у банку обов`язку зупинити видаткові операції на суму обтяження у разі відкриття рахунку клієнтом та повідомити державного виконавця про відкриття такого рахунку, є існування публічного обтяження рухомого майна такого клієнта, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

65. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом в постановах від 26 грудня 2019 року в справі №826/13005/14 та від 13 лютого 2020 року в справі № 826/7414/15 і Верховний Суд не вбачає підстав відступати від неї.

66. Як установили суди попередніх інстанцій, на момент відкриття ПАТ «Укрсоцбанк» рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» № НОМЕР_1 , у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомості про арешт коштів НКП «Нікопольтеплоенерго», розміщених на рахунках в банку, були відсутні.

67. Щодо посилань суду апеляційної інстанції на постанову Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Дніпропетровській області від 14 лютого 2013 року №32629301, як на доказ обізнаності ПАТ «Укрсоцбанк» щодо наявності публічного обтяження коштів НКП «Нікопольтеплоенерго», Верховний Суд зазначає наступне.

68. Відповідно до статті 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

69. Пунктом 10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 21 січня 2004 року №22 (далі - Інструкція №22), виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі ухвалою, постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.

70. Банк приймає до виконання постанову державного виконавця та/або рішення суду, які доставлені до банку самостійно державним виконавцем, слідчим, представником суду, органу державної податкової служби або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є суд, державний виконавець, слідчий, орган державної податкової служби.

71. Відповідно до пункту 10.4 Інструкція №22 банк, у якому відкрито рахунок/рахунки клієнта, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів після отримання документа про арешт коштів.

72. Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що за відсутності відкритих у ПАТ «Укрсоцбанк» рахунків НКП «Нікопольтеплоенерго» у позивача не було підстави для прийняття до виконання й обліку постанови Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Дніпропетровській області від 14 лютого 2013 року №32629301 про накладення арешту на кошти НКП «Нікопольтеплоенерго».

73. З урахуванням викладеного Верховний Суд уважає правильними висновок суду першої інстанції про те, що у позивача не було правових підстав для обмеження прав НКП «Нікопольтеплоенерго» щодо розпорядження коштів на рахунку № НОМЕР_1 .

74. Щодо зобов`язання позивача в оскаржуваній вимозі перерахувати за рахунок власних коштів на рахунок відповідача суму помилкових переказів з рахунку НКП «Нікопольтеплоенерго» № НОМЕР_1 , Верховний Суд зазначає таке.

75. Помилковими для цілей відшкодування коштів належному отримувачу є грошовий переказ, який з вини банку здійснений на рахунок неналежного отримувача. Водночас під неналежним отримувачем необхідно розуміти особу, якій з вини банку без законних підстав зарахована сума грошового переказу.

76. Суд першої інстанції правильно зазначив про те, що відповідач не був отримувачем коштів за платежами НКП «Нікопольтеплоенерго», що здійснювалися з рахунку № НОМЕР_1 .

77. Отже, посилання суду апеляційної інстанції на те, що всі операції з рахунком НКП «Нікопольтеплоенерго» № НОМЕР_4 , здійснені після прийняття Відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Дніпропетровській області постанови від 14 лютого 2013 року №32629301 про накладення арешту на кошти НКП «Нікопольтеплоенерго», є помилковими, а обсяг цих операцій у грошовому еквіваленті має бути зарахований на рахунки органу виконавчої служби ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права.

78. Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у відповідача відсутні підстави вимагати у позивача перерахування за рахунок власних коштів, які відповідають сумі операцій з рахунком НКП «Нікопольтеплоенерго» № НОМЕР_1 у період з 03 лютого 2014 року по 11 березня 2014 року.

79. Отже, висновок суду першої інстанції про незаконність вимоги Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ в Дніпропетровській області від 05 червня 2014 року №2314/10323 є правильними, обґрунтованими, відповідає нормам матеріального права.

80. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач, отримавши копію постанови державного виконавця від 14 лютого 2013 року, якою накладено арешт на кошти боржника на рахунках № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 у межах суми стягнення боргу у розмірі 4 158 282 грн 58 коп, був зобов`язаний невідкладно її виконати. Та обставина, що на час її отримання боржник у виконавчому провадженні не був клієнтом банку і не мав відкритих рахунків не звільняє позивача від обов`язку її виконання у разі відкриття в майбутньому таких рахунків.

81. Частиною першою статті 352 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

82. Отже, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року підлягає скасуванню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2016 року підлягає залишенню в силі.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року в справі № 826/13547/14 скасувати.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 червня 2016 року № 826/13547/14 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.В. Шевцова

Судді: О.В. Кашпур

М.І. Смокович