06.05.20

22-ц/812/620/20

Справа №487/4232/19 Головуючий суду першої інстанції - Боброва І.В.

Провадження №22-ц/812/620/20 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 року м.Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О.В.,

суддів: Колосовського С.Ю., Ямкової О.О.,

із секретарем судового засідання - Цуркан І.І.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 17 січня 2020 року, ухвалене о 15 год. 38 хв. під головуванням судді Бобрової І.В. в приміщенні суду в місті Миколаєві, повний текст якого складено 27 січня 2020 року, за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Горбуров Кирило Євгенович, Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - Заводський ВДВС м.Миколаєва) про зняття заборони на відчуження майна,

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду позов про зняття заборони на відчуження квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована 06 травня 2006 року о 19:00:30 за №3185429 приватним нотаріусом Горбуровим К.Є.

Обґрунтовуючи свій позов, ОСОБА_1 вказувала, що на підставі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2006 року вона є власником вищезазначеної квартири.

06 травня 2006 року між нею та публічним акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра» або Банк) укладено кредитний договір та договір іпотеки, відповідно до якого Банку передано в іпотеку вказану квартиру для забезпечення повернення кредиту.

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 11 березня 2014 року з неї та ОСОБА_3 в солідарному порядку було стягнуто на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 2963,10 доларів США, що було еквівалентно на день ухвалення рішення 27 366,90 грн.

У 2018 році вказане рішення було виконано, у зв`язку з чим 12 грудня 2018 року державний виконавець Заводського ВДВС виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Після цього ОСОБА_1 звернулася до Банку з проханням зняти заборону на відчуження майна. Однак, її було повідомлено про наявність кредитної заборгованості в сумі 6157,72 доларів США.

Позивач зазначала, що кредитна заборгованість, яка була стягнута рішенням суду, була сплачена, на підставі чого державним виконавцем було закінчено виконавче провадження.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 вважала, що наявність заборони на відчуження належного їй майна після погашення кредитної заборгованості, а також твердження Банку про наявність такої заборгованості є незаконними та порушують її права власника майна.

У зв`язку з цим позивач просила її позовну вимогу задовольнити.

Заперечуючи проти задоволення позову, Банк вказував на наявність у позивача заборгованості за кредитним договором, що унеможливлює зняття заборони на відчуження майна.

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 17 січня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що основне зобов`язання позивача за кредитним договором не припинилося, оскільки позичальник не повернув Банку заборгованість у сумі, визначеній рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2014 року, а саме 2963,10 доларів США, що унеможливлює зняття заборони на відчуження майна.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, позивач зазначала, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не взяв до уваги той факт, що постановою державного виконавця, яка не оскаржувалася Банком, виконавче провадження закінчено у зв`язку з виконанням рішення суду про стягнення кредитної заборгованості. А тому, відсутні підстави вважати, що така заборгованість існує.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст.593 ЦК України та ст.ст.1, 3, 4, 17 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.2, 4, 31-2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору;

реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, що має наслідком набуття, зміну чи припинення речових прав, їх обтяжень одночасно із вчиненням такої нотаріальної дії, проводиться нотаріусом, яким вчинено відповідну нотаріальну дію, крім випадків, передбачених цією статтею.

Державна реєстрація припинення обтяження речових прав у результаті зняття нотаріусом заборони на відчуження нерухомого майна відповідно до Закону України «Про нотаріат» проводиться нотаріусом, яким знято відповідну заборону на відчуження нерухомого майна, одночасно з її зняттям.

За нормами статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця. Кошти виконавчого збору, стягнуті під час виконання рішення про стягнення коштів в іноземній валюті, відповідно до цієї статті підлягають валютообмінній фінансовій операції, а одержані після цього кошти у гривнях зараховуються до Державного бюджету України. Витрати у зв`язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов`язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника.

Згідно з ст.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц та у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц, у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що 06 травня 2006 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №08/04/2006/840 К-130, за умовами якого позивач отримала від Банку кредит в сумі 5000 дол. США строком до 05 травня 2011 року зі сплатою відсотків за користування кредитом із розрахунку 11% річних та можливої неустойки.

З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору того ж дня сторони уклали договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку Банку передано квартиру АДРЕСА_1 .

У зв`язку з цим у цей день приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Горбуровим К.Є. накладено заборону відчуження вищезазначеної квартири - реєстраційний номер обтяження 3185429.

Рішенням Заводського районного суду м.Миколаєва від 11 березня 2014 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Надра» стягнуто заборгованість за вищезазначеним кредитним договором в сумі 2963,10 дол. США, що еквівалентно на день ухвалення рішення у справі за курсом НБУ 923,5900 грн. за 100 доларів США, 27 366,90 грн., а також судовий збір з кожного по 118,42 грн. Також на користь держави з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стягнуто судовий збір по 18,42 грн. з кожного.

На підставі вказаного рішення суду Заводським районним судом м.Миколаєва видано виконавчий лист, а Заводським ВДВС м.Миколаєва 24 жовтня 2014 року відкрито виконавче провадження №45169214.

З наданих позивачем квитанцій випливає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на погашення кредитної заборгованості перерахували на рахунок Заводського ВДВС м.Миколаєва 30 833,85 грн.: 26 червня 2018 року - 7000 грн., 20 липня 2018 року - 330,26 грн., 23 липня 2018 року - 200 грн., 12 вересня 2018 року - 6000 грн., 24 жовтня 2018 року - 7000 грн., 27 листопада 2018 року - 5000 грн., 11 грудня 2018 року - 5303,59 грн.

Згідно з постановою державного виконавця Заводського ВДВС м.Миколаєва від 12 грудня 2018 року виконавче провадження №45169214 було закрито у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду на суму 27 366,90 грн., які були перераховані на рахунок стягувача згідно з платіжними дорученнями від 27.08.2018 р. №6621 на суму 6181,20 грн., від 02.11.2018 р. №8689 на суму 11 817 грн., від 04.12.2018 р. №9662 на суму 4545 грн., від 12.12.2018 №9855 на суму 4823,70 грн. (а.с.8).

Виходячи з офіційного курсу Національного Банку України, стягувачу було перераховано на виконання рішення суду про стягнення 2963,10 доларів США тільки 977,16 доларів США: 27 серпня 2018 року сплачено 6181,20 грн., що за курсом НБУ - 27,85 грн. за 1 долар США складало 221,95 доларів США; 02 листопада 2018 року сплачено 11 817 грн., що за курсом НБУ - 28,15 грн. за 1 долар США складало 419,79 доларів США; 04 грудня 2018 року сплачено 4545 грн., що за курсом НБУ - 28,17 грн. за 1 долар США складало 161,34 доларів США; 12 грудня 2018 року сплачено 4823,70 грн., що за курсом НБУ - 27,71 грн. за 1 долар США складало 174,08 доларів США.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, припинення основного зобов`язання за кредитним договором між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Надра» не відбулося, а тому відсутні підстави для зняття обтяження на предмет іпотеки.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно дослідив наявні у справі докази та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Посилання позивача на те, що підставою для зняття обтяження з її нерухомого майна слугує постанова про закриття виконавчого провадження, колегія суддів вважає хибними.

Вищевказані норми законодавства регламентують, що такою підставою може бути тільки припинення зобов`язання, а відповідно до ст.543 ЦК України солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м.Миколаєва від 17 січня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О.В. Локтіонова

Судді С.Ю. Колосовський

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складено 06 травня 2020 року.