У х в а л а

27 квітня 2020 року

м. Київ

Справа № 712/5476/19

Провадження № 14-62цс20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гудими Д. А.,

суддів Анцупової Т. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

ознайомилася з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення про відмову у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення

за касаційною скаргою позивача на постанову Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року і

в с т а н о в и л а:

18 квітня 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним і скасувати рішення комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - Комісія) від 12 грудня 2018 року № 41 (далі - оскаржене рішення) про відмову у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення позивачу як особі з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни з числа учасників бойових дій на території інших держав, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних із перебуванням у таких державах.

Мотивував позовну заяву такими обставинами :

- з 1 лютого 1985 року до 1 серпня 1986 року позивач брав участь у бойових діях під час виконання інтернаціонального обов`язку у Демократичній Республіці Афганістан, де у квітні 1986 року отримав поранення;

- 12 грудня 1995 року виконавчий комітет Придніпровської районної ради народних депутатів м. Черкаси прийняв рішення № 563 «Про заселення вільних квартир та квартир поточного звільнення», відповідно до якого на підставі подання житлової комісії при комітеті ветеранів війни в Афганістані про надання вільних квартир позивачу надали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 на сім'ю з чотирьох осіб у складі: позивача, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

- згідно з витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 12 червня 2018 року № 1656 захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії;

- згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 124207 від 6 червня 2018 року позивачу встановили ІІ групу інвалідності безтерміново, а 25 червня 2018 року він отримав посвідчення ветерана війни (інваліда війни) серії НОМЕР_1 ;

- на підставі рішення Черкаської міської ради від 28 серпня 2018 року № 726 з 28 серпня 2018 року позивача як інваліда війни ІІ групи з сім`єю у складі позивача, його дружини та доньки зарахували на квартирний облік за місцем проживання та включили до списку позачерговиків за № 113, що підтверджує довідка Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради від 4 вересня 2018 року № 59678-ЖК;

- у листопаді 2018 року позивач звернувся до Комісії з письмовою заявою про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення як особі з інвалідністю ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав;

- 5 грудня 2018 року в акті обстеження матеріально-побутових умов деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей і потребують поліпшення житлових умов було зафіксовано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року № 214 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей» (далі - постанова № 214) позивач потребує надання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення;

- 12 грудня 2018 року Комісія прийняла оскаржене рішення, згідно з яким відмовила позивачу у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, оскільки він вже отримав раніше житло як особа, яка брала участь у бойових діях на території інших держав;

- позивач не отримував житло з підстав, передбачених постановою № 214, а тому відмова відповідача є неправомірною.

23 квітня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження у справі, оскільки вважав, що спір треба розглядати за правилами адміністративного судочинства.

28 травня 2019 року Апеляційний суд Черкаської області прийняв постанову, якою скасував ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 квітня 2019 року та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважав, що спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

20 червня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси постановив ухвалу про відкриття провадження у справі.

9 серпня 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси ухвалив рішення, яким задовольнив позовні вимоги.

Мотивував рішення так :

- інвалідність ІІ групи була встановлена позивачеві лише 5 червня 2018 року;

- позивач не отримував житло та грошову компенсацію як член сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, й особа з інвалідністю І-ІІ групи із числа учасників бойових дій на території інших держав;

- позивач перебував на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; рішення Черкаської міської ради від 28 серпня 2018 року № 726 про взяття позивача на квартирний облік за місцем проживання та включення до списку позачерговиків за № 113 не скасоване, а тому в Комісії не було законних підстав відмовляти позивачу у виплаті грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення;

- скасування оскарженого рішення є підставою для повторного розгляду заяви позивача та прийняття відповідного рішення з урахуванням встановлених судом обставин і в межах компетенції Комісії.

31 жовтня 2019 року Черкаський апеляційний суд прийняв постанову, якою скасував рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 9 серпня 2019 року та відмовив у задоволенні позову.

Мотивував постанову так :

- за змістом підпункту 7 пункту 15 Порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей (далі - Порядок), затвердженого Постановою № 214, відмова у призначенні грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення можлива у будь-якому з двох випадків: 1) заявнику вже надавалось житло; 2) заявнику вже виплачувалась грошова допомога;

- оскільки позивач вже отримував житло, Комісія обґрунтовано відмовила йому у наданні грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення.

29 листопада 2019 року позивач подав касаційну скаргу. Просить скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року та залишити в силі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 9 серпня 2019 року. Скаржиться на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права.

Мотивує касаційну скаргу так :

- суд апеляційної інстанції неправильно застосував підпункт 7 пункту 15 Порядку, оскільки не вказав, що підставою для відмови у призначенні грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення може бути лише надання заявникові житла або виплата грошової допомоги у разі, якщо такий заявник вже отримував житло або грошову компенсацію саме як член сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особа з інвалідністю І-ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав. Іншими словами, підпункт 7 пункту 15 Порядку передбачає два випадки, коли заявнику можна відмовити у наданні грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, а саме коли: 1) заявник вже отримував житло саме як член сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особа з інвалідністю І-ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав; 2) заявник вже отримував грошову компенсацію саме як член сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особа з інвалідністю І-ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав;

- позивач ніколи не отримував житло та грошову компенсацію за належне для отримання жиле приміщення як член сім'ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особа з інвалідністю І-ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав. Тобто, жодний з двох вказаних випадків не є застосовним до позивача;

- Комісія відмовила позивачу в наданні грошової компенсації з підстави, що не передбачена пунктом 15 Порядку, а тому рішення суду першої інстанції про задоволення позову є законним та обґрунтованим;

- те, що позивач приватизував квартиру на підставі рішення виконавчого комітету Придніпровської районної ради народних депутатів м. Черкаси від 19 квітня 1995 року № 163, не могло бути підставою для відмови у наданні грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, оскільки вказану квартиру позивач отримав не як особа з інвалідністю внаслідок війни з числа учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням у цих державах (пункт 7 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»);

- суд апеляційної інстанції не врахував, що «статус інваліда війни ІІ групи позивач набув лише у 2013 році», а рішення Черкаської міської ради від 28 серпня 2018 року № 726 про зарахування позивача на квартирний облік і включення до списку осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень, є чинним, що підтверджує відсутність у відповідача підстав приймати оскаржене рішення.

9 грудня 2019 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження.

22 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

1 квітня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Мотивував тим, що вважає за необхідне відступити від висновку щодо адміністративної юрисдикції суду, сформульованого у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 червня 2019 року у справі № 135/617/17 за позовом фізичної особи до Управління праці та соціального захисту населення Ладижинської міської ради Вінницької області про визнання протиправними дій відповідача з відмови у виплаті грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення та зобов`язання відповідача виплатити таку компенсацію. Залишення рішення суду першої інстанції про задоволення позову без змін Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного судумотивував тим, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини під час участі в антитерористичній операції, взятий на квартирний облік як інвалід війни потребує поліпшення житлових умов з 10 квітня 2017 року та набув право на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення особам з інвалідністю І-ІІ груп з числа військовослужбовців, які брали участь в антитерористичній операції та потребують поліпшення житлових умов.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, обґрунтовуючи підстави для відступу від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, сформульованого у постанові від 10 червня 2019 року у справі № 135/617/17, зазначив, що справа № 712/5476/19 стосується реалізації позивачем права на отримання компенсації за житлове приміщення, а тому цей спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що такий підхід підтверджують висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 688/2940/16-ц, від 3 жовтня 2018 року у справі № 757/37024/15-а, від 3 квітня 2019 року у справі № 826/11308/18, від 13 березня 2019 року у справі № 695/500/17, від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16, від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 358/460/16-ц, від 3 жовтня 2018 року у справі № 369/1228/17-ц і від 11 березня 2020 року у справі № 360/148/19, а також висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, сформульовані у постанові від 2 квітня 2019 року у справі № 826/20130/15.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звернув увагу на те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 червня 2019 року в справі № 135/617/17 не ініціював питання про відступ від викладених у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 688/2940/16-ц, від 3 жовтня 2018 року у справі № 757/37024/15а, від 3 квітня 2019 року у справі № 826/11308/18, від 13 березня 2019 року у справі № 695/500/17, від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, від 18 квітня 2018 року у справі № 806/104/16, від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц і від 7 листопада 2018 року у справі № 358/460/16-ц висновків Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції суду у подібних спорах.

Згідно з частиною четвертою статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07,§ 39), «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме в тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).

Оскільки Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншого касаційного суду, та з огляду на те, що принцип верховенства права вимагає юридичної визначеності стосовно застосування процесуальних норм, які визначають юрисдикцію суду, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Отже, Велика Палата Верховного Суду розглядатиме справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною третьою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

у х в а л и л а :

1. Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Черкаської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення про відмову у призначенні грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року.

2. Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 19 травня 2020 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

3. Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Т. О. АнцуповаЛ. М. Лобойко В. В. БританчукО. Б. Прокопенко Ю. Л. ВласовВ. В. Пророк М. І. ГрицівЛ. І. Рогач В. І. ДанішевськаО. М. Ситнік Ж. М. ЄленінаО. С. Ткачук О. С. ЗолотніковВ. Ю. Уркевич В. С. КнязєвО. Г. Яновська