Справа № 541/58/20

Провадження №2/541/399/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 квітня 2020 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді: Андрущенко-Луценко С.В.,

з участю секретаря судового засідання: Калініченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді в порядку загального провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Клюшниківської сільської ради Миргородського району про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не менше п`яти років до часу відкриття спадщини та про визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області із вищезазначеним позовом.

В направленому на адресу суду позові позивач зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 . За життя вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 в с. Комишня Миргородського району із серпня 1975 року до 18.12.1987 року . Пізніше вони переїхали в с. Клюшниківка Миргородського району та в подальшому спільно проживали до часу смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 . На момент смерті ОСОБА_3 мав право на земельну частку (пай) колишнього КСП «ім. Куйбишева» площею 4.32 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі (на місцевості) на території Клюшниківської сільської ради Миргородського району, що підтверджується Сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3, зареєстрованим 05.08.1999 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 192. Це право успадкувала ОСОБА_2 , а після її смерті позивач ОСОБА_1 на підставі заповіту. Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не зареєстрували шлюб у органах ДРАЦС позивач не може оформити своє право на спадщину. Тому звернувся до суду за захистом свого права на земельну частку (пай).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився. Про день та час судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 -адвокат Жага Е.Г., в судове засідання не з`явився, але направив на адресу суду заяву про проведення розгляду справи у його відсутності та відсутності позивача. На задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача Клюшниківської сільської ради Миргородського району Полтавської області в судове засідання не з`явився, направив заяву про розгляд справи у його відсутність проти задоволення позову не заперечує. У встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав (а.с. 47).

Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , 1938 року народження, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 28.12.2015 року Виконавчим комітетом Клюшниківської сільської ради Миргородського району (а.с.10).

За життя ОСОБА_2 проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , 1942 року народження, в с. Комишня Миргородського району Полтавської області із серпня 1975 року і до переїзду 18.12.1987 року в с. Клюшниківка Миргородського району Полтавської області. В подальшому спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 до часу смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується довідками наданими виконавчим комітетом Клюшниківської сільської ради, Комишнянської селищної ради та витягом з погосподарської книги №1 Комишнянської селищної ради (а.с.11,12,13,14,15,16,17).

Відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Реалізація права на спадщину ОСОБА_1 за заповітом залежить від встановлення судом факту постійного проживання його матері разом із спадкодавцем ОСОБА_3 не менше п`яти років до його смерті та відкриття спадщини, який має юридичне значення для позивача. Таким чином, факт постійного проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини підтверджується встановленими і дослідженими у справі доказами.

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року передбачено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

На момент смерті ОСОБА_3 мав право на земельну частку (пай) колишнього КСП «ім. Куйбишева» площею 4.32 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі (на місцевості) на території Клюшниківської сільської ради Миргородського району, що підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3, зареєстрованим 05.08.1999 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 192 (а.с.20).

На даний час отримати правовстановлюючі документи (їх дублікат) на вказане майно не можливо через смерть спадкодавця, оскільки його цивільна правоздатність, як, фізичної особи, припинена у момент його смерті (ч. 4 ст. 25 ЦК України).

За свого життя ОСОБА_2 склала заповіт, в якому зробила розпорядження на випадок своєї смерті, згідно якого, все належне майно заповіла позивачу - ОСОБА_1 (а.с.21).

На частину спадкового майна позивачу вже було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом (а.с.18).

Статтею 12, 81 ЦПК України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно роз`яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, який помер (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ч. 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ст.ст. 1220,1221 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, а місце відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч. 2 п. 17 Перехідних положень ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Оскільки державний акт не видано, то є дійсним сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я померлого.

Відповідно до роз`яснень Державної реєстраційної служби України, викладених в листі від 15.01.2013 року № 10-06-15-13 «Щодо надання роз`яснення з питань видачі сертифіката на право на земельну частку (пай)», земельна частка (пай) не є земельною ділянкою та не відноситься до об`єктів нерухомого майна, речові права щодо яких підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному нормами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З огляду на це вищевказана земельна ділянка не передавалася ОСОБА_3 у власність. Його право власності на цю земельну ділянку не реєструвалося відповідно до вимог чинного законодавства. Зокрема йому не видавався і не реєструвався державний акт на право власності на земельну ділянку. ОСОБА_3 не набув права власності на вказану земельну ділянку. А тому ОСОБА_3 за життя належало і до складу його спадщини ввійшло право на земельну частку (пай) розміром 4,32 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Відповідно до п.п. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_2 , у встановленому законом порядку, за свого життя набула право на земельну частку (пай) із земель колишнього КСП ім. Куйбишева, площею 4,32 умовних кадастрових гектар, розташовану на території Клюшниківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, право на отримання якої, згідно сертифікату серії НОМЕР_3, зареєстрованого 05.08.1999 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 192, мав ОСОБА_3 , а тому дане право входить до складу спадщини та може бути об`єктом спадкування.

За таких обставин позовні вимоги позивача ґрунтуються на законі, і тому підлягають до задоволення. Спадкоємець має право на спадщину за заповітом, що складається з права на отримання земельної частки (паю) площею 4,32 умовних кадастрових гектарах.

Оскільки позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст. 13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 16, 392, 1264 ЦК України суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Клюшниківської сільської ради Миргородського району (адреса: Шевченка, 35, с.Клюшниківка, Миргородський р-н, Полтавська обл., 37620, ко ЄДРПОУ 24829602) про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу неменше п`яти років до часу відкриття спадщини та про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини з 1975 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 , право на спадщину за заповітом, що складається з права на отримання земельної частки (паю) колишнього КСП «ім. Куйбишева», площею 4,32 в умовних кадастрових гектарах без визначення цієї частки в натурі (на місцевості), на території Клюшниківської сільської ради Миргородського району, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 , яка успадкувала його після смерті ОСОБА_3 , посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_3.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційних через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Суддя: С. В. Андрущенко-Луценко