П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 715/23/17

провадження № 61-4165св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С.Ю., Петрова Є.В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Глибоцький професійний ліцей,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 травня 2017 року у складі судді Цуренка В.А. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 січня 2019 року у складі суддів: Яремка В. В., Кулянди М. І., Перепелюк І.Б.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Глибоцького професійного ліцею про визнання недійсними та скасування пунктів 1 та 3 наказу в.о. директора Глибоцького професійного ліцею №357 від 22 жовтня 2014 року «Про затвердження розміру оплати (тарифів) за найм приміщень в гуртожитку ГПЛ» в сумі 8,94 грн та оплату за послуги з вивезенням сміття у розмірі 0,90 грн за 1 кв. м площі, що винаймається.

Позов мотивовано тим, що наказом в.о. директора указаного ліцею Макаревича М.В. за №357 від 22 жовтня 2014 року встановлено, що з 06 листопада 2014 року наступний розмір (тарифи) оплати за найм кімнат у гуртожитку №1 ліцею , а саме: 8,94 грн. за 1 кв. м площі, що винаймається; для працівників ліцею та осіб визначених розділом 8 колективного договору встановлена знижка за найм приміщень в гуртожитку ліцею в розмірі 50 відсотків, а в опалюваний сезон 75 відсотків від встановленого розміру оплати; оплату за послуги зі збирання та вивезення сміття встановлена згідно існуючого в смт. Глибока тарифу, затвердженого селищною радою - у розмірі 90 коп. за 1 кв. м загальної площі житлового приміщення.

Вважають, що вказаним наказом для них, як осіб, що проживають у приміщенні гуртожитку, користуються ними та зобов`язані своєчасно вносити плату за житло і за надані комунальні послуги, встановлюються обов`язки з оплати за тарифами і цінами, які раніше до них не застосовувалися, змінюються їх права щодо зайнятих приміщень у гуртожитку, встановлюються інші умови отримання ними житлово-комунальних послуг, що безпосередньо впливає на їх майнові та особисті немайнові права, як мешканців належних відповідачу гуртожитків, так і споживачів отриманих послуг.

Посилаючись на указані обставини та економічну необґрунтованість розміру оплати (тарифів), позивачі просили визнати пункти 1 та 3 наказу №357 від 22 жовтня 2014 року «Про затвердження розміру оплати (тарифів) за найм приміщень в гуртожитку ГПЛ» в сумі 8,94 грн та оплату за послуги з вивезення сміття у розмірі 0,90 грн за 1 кв. м площі, що винаймається, незаконними та скасувати (а.с.110).

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 травня 2017 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 16 січня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якими погодився апеляційний суд виходив з того, що Глибоцький професійний ліцей має право самостійно встановлювати плату за проживання в гуртожитку, відповідно до спільного наказу Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України від 23 липня 2010 року № 736/902/758 розміри орендної плати за найм кімнат у гуртожитку ліцею затверджуються наказами директора навчального закладу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

22 лютого 2019 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 травня 2017 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 січня 2019 року, в якій просять скасувати судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 травня 2017 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 січня 2019 року.

Витребувано з Глибоцького районного суду Чернівецької області цивільну справу №715/23/17 за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Глибоцького професійного ліцею про часткове визнання незаконним та скасування наказу щодо затвердження розміру оплати (тарифів) за найм приміщень в гуртожитку.

У квітні2018 року справу передано до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що ними достатньо надано доказів на підтвердження незаконності оскаржуваних пунктів 1, 3 наказу № 357 від 22 жовтня 2014 року, проте суд першої та апеляційної інстанції не звернули уваги на те, що відповідно до роз`яснення Міністерства освіти і науки України від 10 грудня 2018 року №1/11-13890, амортизаційні витрати на будівлю (гуртожитку) не входять до складу вартості витрат, понесених за найм квартири в гуртожитку навчального закладу. А отже, відповідач неправомірно включив до орендної плати амортизацію гуртожитку.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які документи , які підтверджують час і обсяг роботи, що виконувались в рамках надання платних послуг.

Короткий зміст заперечень на касаційну скаргу

Відзив до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Глибоцькому професійному ліцею на праві оперативного управління належать гуртожитки літ. «А», «Б» за адресою АДРЕСА_2 . Керуючись Постановою Кабінету Міністрів № 796 від 27 серпня 2010 року Глибоцький професійний ліцей здає в оренду тимчасово вільні кімнати за строковими договорами та встановлює і стягує плату за проживання в цьому гуртожитку. Вартість проживання встановлюється наказом директора ліцею.

Наказом № 357 від 22 жовтня 2014 року в. о. директора Глибоцького професійного ліцею «Про затвердження розміру оплати (тарифів) за найм приміщень в гуртожитку ГПЛ» встановлено, що з 06 листопада 2014 року плата за оренду житла гуртожитку № 1 становить 8,94 грн за квадратний метр, для працівників ліцею встановлена знижка в розмірі 50% за найм приміщень, а в опалювальний сезон - 75%; встановлено оплату за послуги з збирання та вивезення сміття згідно існуючого в смт. Глибока тарифу, затвердженого селищною радою - у розмірі 90 коп. за 1 кв. м загальної площі житлового приміщення.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг (стаття 4 цього Закону).

За статтею 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у відповідній редакції стандарти, нормативи, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів.

Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.

Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і реєструються в установленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно зі статтею 14 вказаного Закону залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, Порядок формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, Порядок розрахунку роздрібного тарифу на електричну енергію та Порядок встановлення роздрібних цін на природний газ для населення затверджені Постановою № 869.

Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб`єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб`єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг.

Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.

Під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. м загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).

Тариф на послуги для гуртожитків, що призначаються для проживання одиноких громадян (житловими приміщеннями спільно користуються кілька осіб, які не перебувають у сімейних стосунках), розраховується згідно з цим Порядком. Вартість послуг з розрахунку на ліжко-місце визначається як добуток тарифу на норму житлової площі для однієї особи в гуртожитку.

Згідно з пунктом 18 Примірного положення про гуртожитки, затвердженим Постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208, яке було чинним на час прийняття оскаржуваного наказу, громадяни, які проживають у гуртожитку, зобов`язані своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги відповідно до пункту 38 цього Примірного положення.

Плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею, і окремо плата за них не стягується.

Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду (пункт 38 Примірного положення).

Статтею 66 Житлового Кодексу Української РСР установлено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Відповідно до вимог цієї статті калькуляційною одиницею є 1 кв. м загальної площі.

Отже, оплата за користування житловим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Комунальні послуги - це послуги, які надаються водо-, тепло-, газо-, електропостачальниками та іншими організаціями власникам (наймачам) житлових приміщень за встановлену уповноваженими державними органами плату.

Плата за комунальні послуги власниками квартир, наймачами, орендарями сплачується відповідно до затверджених цін, тарифів та показників засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Як визначено в постанові Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров`я України, інші міністерства і центральні органи виконавчої влади, до сфери яких належать навчально-виховні заклади, за погодженням з Міністерством фінансів України установлюють граничний розмір плати за проживання в студентських гуртожитках. Відповідальність за надання цих послуг, їх якість, а також обґрунтованість розмірів плати за них покладається на керівників цих закладів.

Конкретний розмір плати за проживання в гуртожитку встановлюється керівництвом навчального закладу.

Послуги з проживання в гуртожитках є одним із видів платних послуг, що надаються державними навчальними закладами на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» (далі - Постанова №796)

За положеннями зазначеної постанови навчальні заклади у сфері житлово-комунальних послуг мають право надавати громадянам, які користуються цими послугами, комунальні послуги, послуги з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень (підпункт 4 пункту 7 Постанови №796).

Системний аналіз усіх зазначених нормативно-правових актів дає підстави для висновку про наявність у кожного навчального закладу права на встановлення розміру плати за проживання в гуртожитку самостійно на підставі та в порядку, визначеному самим навчальним закладом відповідно до законодавства.

При цьому вартість проживання у гуртожитку складається з вартості його утримання та вартості обов`язкових побутових послуг і залежить від того, чим користується особа (окремим ліжком або окремим приміщенням), оскільки, відповідно до пункту 38 Примірного положення у випадку зайняття окремої кімнати особа сплачує за комунальні послуги за ставками (тарифами) квартирної плати, установленими для будинків державного та громадського житлового фонду.

Отже, судом першої та апеляційної інстанції, встановлені всі фактичні обставини справи та суди дійшли вірного висновку про те що згідно з пунктами 1 та 3 оспорюваного наказу від 22 жовтня 2014 року плата за проживання у гуртожитку Глибоцького професійного ліцею встановлена з розрахунку на 1 кв. м загальної площі житлового приміщення у гуртожитку, що відповідає наведеним вище нормам матеріального права.

Крім того, як встановлено судами, у справі між сторонами вже вирішувався спір з приводу встановлення плати за проживання у гуртожитку.

Так, рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалю апеляційного суду Чернівецької області від 31 серпня 2015 року, у позові позову за позовом ОСОБА_2 та інших до Глибоцького професійного ліцею про визнання наказів незаконними відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 березня 2016 року, касаційну скаргу ОСОБА_2 та інших відхилили, рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 31 серпня 2015 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 березня 2016 року про відхилення касаційної скарги та залишення судових рішень без змін, суд прийшов до висновку, що Глибоцький професійний ліцей має право самостійно встановлювати плату за проживання в гуртожитку.

Отже, суд першої та апеляційної інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи, всебічно дослідили обставини справи, правильно визначили юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, прийшли до обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Докази та обставини, на які посилається відповідач в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 травня 2017 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді В. М. Сімоненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров