ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2020 року

Київ

справа №826/524/17

провадження №К/9901/60462/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Ради суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року, ухваленого у складі головуючого судді Аблова Є. В., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Бєлової Л. В., суддів: Безименної Н. В., Кучми А. Ю.

І. Суть спору

1. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Ради суддів України про визнання протиправним та скасування рішення від 15 вересня 2016 року № 52.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що неодноразово направляв до Ради суддів України звернення, в яких просив провести перевірку щодо фактів вчинення головою Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_2 дій, спрямованих на перешкоджання позивачу виконувати його посадові обов`язки судді.

2.1. Вказує, що 31 жовтня 2015 року отримав рішення Ради суддів України від 15 вересня 2016 року № 52, з яким не погоджується, оскільки, на думку позивача, його звернення Радою суддів України так і не були розглянуті по суті та не прийнято відповідне рішення.

2.2. Крім того позивач наголошує, що при проведенні засідання Ради суддів України від 15 вересня 2016 року, на якому розглядалося питання стосовно його звернень до відповідача, було грубо порушені вимоги процедури проведення засідання, а при ухваленні рішення грубо порушено вимоги застосування Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та рішення суддівського самоврядування.

2.3. Стверджує, що мав всі достатні правові підстави звернутися саме до відповідача як до найвищого органу суддівського самоврядування із заявами про факти перешкоджання у виконанні професійних обов`язків судді з боку голови Токмацького районного суду Запорізької області Курдюковим В. М. Разом з цим позивач вказує, що на виконання вимог статті 55 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" також з аналогічними заявами звертався до правоохоронних органів для належного реагування.

2.4. Вважаючи, що рішення Ради суддів України від 15 вересня 2016 року № 52 ухвалено з порушенням вимог законодавства, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про його скасування.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. З 2000 року ОСОБА_1 обіймає посаду судді Токмацького районного суду Запорізької області.

4. Починаючи з 07 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 неодноразово направляв до Ради суддів України звернення, у яких просив провести перевірку щодо фактів вчинення головою Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_2 дій, спрямованих на перешкоджання позивачу виконувати його посадові обов`язки судді.

5. 26 травня 2016 року робочою групою Ради суддів України здійснено перевірку організації діяльності Токмацького районного суду Запорізької області.

6. Так, за результатами перевірки робоча група Ради суддів України дійшла висновку, що переважна кількість конфліктних ситуацій в суді могла бути усунута зборами суддів як органом суддівського самоврядування шляхом прийняття відповідних рішень, однак відсутність своєчасного реагування голови суду, зборів суддів та невирішення належним чином певних організаційних питань призвели до подальшого поглиблення конфлікту.

7. 15 вересня 2016 року Радою суддів України прийнято рішення № 52, яким вирішено:

визначити, що в діях голови Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_2 та судді цього суду ОСОБА_1 вбачаються ознаки порушення правил суддівської етики та ознаки потенційного конфлікту інтересів;

передати матеріали перевірки в частині ознак порушення правил суддівської етики та ознак потенційного конфлікту інтересів у діяльності голови Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_2 та судді цього суду ОСОБА_1 на розгляд Комітету етики, врегулювання конфлікту інтересів та професійного розвитку суддів для вирішення питання про наявність конфлікту інтересів та необхідності його врегулювання;

звернути увагу зборів суддів Токмацького районного суду Запорізької області про необхідність внесення змін до засад використання автоматизованої системи документообігу та приведення її у відповідність до вимог, викладених у Рішенні суддів України від 03 березня 2016 року № 21 та Положенні про автоматизовану систему документообігу суду (з останніми змінами);

звернути увагу суддів загальної юрисдикції на необхідність дотримання етичних принципів поведінки судді з метою уникнення конфліктних ситуацій в судах;

звернути увагу зборів суддів України як органів суддівського самоврядування на необхідність своєчасного врегулювання власних колективних внутрішніх конфліктних ситуацій з приводу факту порушення прав суддів іншими суддями, які перебувають на адміністративних посадах.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року, в позові відмовлено.

9. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що питання порушені у зверненнях позивача були досліджені відповідачем, а оскаржуване рішення Ради суддів України № 52 прийняте відповідно до положень законодавства.

10. Зазначена позиція підтримана Київським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

11. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

12. В обґрунтування касаційної скарги вказує на неправильне тлумачення закону та незастосуванню закону, який підлягав застосуванню. Зокрема зазначає, що посилання у рішенні суду на рекомендації одного з органів Ради Європи не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності судового рішення.

12.1. Наголошує, що судами першої та апеляційної інстанцій проігноровано конституційний принцип верховенства права в угоду дискреційним повноваженням органів влади і їх службових осіб.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

13. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

14. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

15. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

16. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

18. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів".

20. Згідно із положеннями статті 124 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" для вирішення питань внутрішньої діяльності судів в Україні діє суддівське самоврядування - самостійне колективне вирішення зазначених питань суддями. Суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення самостійності судів і незалежності суддів. Діяльність органів суддівського самоврядування має сприяти створенню належних організаційних та інших умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їхню діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів. До питань внутрішньої діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей, а також інші питання, що безпосередньо не пов`язані із здійсненням правосуддя.

До завдань суддівського самоврядування належить вирішення питань щодо: забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; зміцнення незалежності судів, суддів, захист від втручання в їхню діяльність; участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням установлених нормативів такого забезпечення; обрання суддів на адміністративні посади в судах у порядку, встановленому цим Законом; призначення суддів Конституційного Суду України; призначення суддів до складу Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, встановленому законом.

21. Відповідно до частини першої статті 131 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у період між з`їздами суддів України вищим органом суддівського самоврядування є Рада суддів України.

22. Положеннями частини п`ятої статті 131 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що Рада суддів України, крім іншого:

розробляє та організовує виконання заходів щодо забезпечення незалежності судів і суддів, поліпшення стану організаційного забезпечення діяльності судів;

розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту суддів та їхніх сімей, приймає відповідні рішення з цих питань;

здійснює контроль за організацією діяльності судів, заслуховує з цих питань Голову Державної судової адміністрації України, його заступників, керівників структурних підрозділів і територіальних управлінь Державної судової адміністрації України;

здійснює контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів судів загальної юрисдикції, голови та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України та його заступників; приймає рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності зазначених осіб (у разі, якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законом).

23. Абзацом 2 частини шостої статті 131 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що рішення Ради суддів України, прийняті в межах визначених цим Законом повноважень, є обов`язковими для всіх органів суддівського самоврядування. Рішення Ради суддів України може бути скасовано з`їздом суддів України або в судовому порядку.

24. Порядок роботи Ради суддів України для реалізації повноважень, наданих їй Конституцією України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів", Положенням про Раду суддів України, затвердженим рішенням X позачергового з`їзду суддів України 16 вересня 2010 року (зі змінами), порядок підготовки, розгляду та прийняття Радою рішень, а також інші питання процедурної діяльності Ради визначає Регламент Ради суддів України, затверджений рішенням Ради суддів України 05 лютого 2015 року № 2, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

25. Відповідно до пункту 5.3 Регламенту Ради суддів України учасники засідання це особи, стосовно яких розглядається питання, особи, за поданням (офіційним зверненням) яких розглядається питання, або їх представники, а також особи, залучені в необхідних випадках Радою до участі у розгляді питань.

26. Положеннями пункту 5.4 Регламенту Ради суддів України встановлено, що учасники засідання Ради мають право ознайомлюватися з матеріалами, що стосуються їхнього питання, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої міркування з питань, що розглядаються, ставити з дозволу головуючого запитання іншим учасникам засідання, подавати письмові пояснення, які приєднуються до матеріалів засідання.

27. Пунктом 5.2 Регламенту Ради суддів України передбачено, що учасники засідання, присутність яких на засіданні обов`язкова, зобов`язані з`являтися на засідання Ради, давати пояснення, надавати документи, матеріали та інші відомості, необхідні для всебічного розгляду питання. Про неможливість участі у засіданні мають завчасно повідомити Раду.

Неявка учасників засідання є підставою для відкладення розгляду питання тільки якщо їхня присутність на засіданні визнана Радою обов`язковою.

VI. Позиція Верховного Суду

28. Спірні правовідносини, що склались у цій справі зводяться до питання щодо порушення процедури проведення засідання Ради суддів України під час прийняття оскаржуваного рішення з підстав проведення засідання без участі позивача, а також нерозгляду Радою суддів України питань, з приводу яких позивачем подано звернення, внаслідок чого необґрунтовано встановлено в діях позивача ознак порушення правил суддівської етики і потенційного конфлікту інтересів.

29. З приписів пункту 5.2 Регламенту Ради суддів України вбачається, що неявка учасників засідання є підставою для відкладення розгляду питання тільки якщо їхня присутність на засіданні визнана Радою обов`язковою.

30. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, явка ОСОБА_1 не була визнана Радою суддів України обов`язковою, що свідчить про правомірність проведення засідання без його участі як особи, стосовно якої розглядається питання.

31. З оскаржуваного рішення Ради суддів України від 15 вересня 2016 року № 52 вбачається, що підставою для проведення перевірки окремих питань організації роботи Токмацького районного суду Запорізької області слугували неодноразові звернення судді вказаного суду ОСОБА_1 з приводу створення йому перешкод у виконанні професійних обов`язків з боку голови Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_2 .

32. Отже, питання, які порушені у зверненнях позивача досліджені Радою суддів України та за результатами проведеної перевірки визначено наявність ознак в діях голови Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_2 та судді цього суду ОСОБА_1 порушення правил суддівської етики та ознак потенційного конфлікту інтересів.

33. Таким чином для вирішення питання про наявність конфлікту інтересів та необхідності його врегулювання Радою суддів України вирішено передати матеріали перевірки в частині ознак порушення правил суддівської етики та ознак потенційного конфлікту інтересів у діяльності голови Токмацького районного суду Запорізької області ОСОБА_2 та судді цього суду ОСОБА_1 на розгляд Комітету етики, врегулювання конфлікту інтересів та професійного розвитку суддів.

34. Відповідно до пункту 2.2. Положення про комітет етики, врегулювання конфлікту інтересів та професійного розвитку суддів Ради суддів України затвердженого рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 3, до завдань наведеного комітету належить, зокрема, розгляд та здійснення дій щодо перевірки за зверненнями у зв`язку з порушенням правил суддівської етики та/або законодавства про конфлікт інтересів.

35. Аналіз наведеної норми та встановлених обставин дає підстави для висновку про правомірність передання до відповідного профільного комітету для детального вивчення матеріалів перевірки щодо питання наявності конфлікту інтересів та необхідності його врегулювання.

36. Крім того судом апеляційної інстанції встановлено та довідкою про результати перевірки звернень позивача підтверджено розгляд відповідачем, зокрема, таких питань як використання автоматизованої системи документообігу у суді, ненадання позивачу секретаря судового засідання та позбавлення премій помічника судді ОСОБА_1 - Дудки С. В.

37. Наведене свідчить про спростування доводів позивача про те, що його звернення не розглядались Радою суддів України по суті.

38. Разом з цим в оскаржуваному рішенні наведені обґрунтовані підстави та мотиви його прийняття.

39. При цьому, чинне законодавство не передбачає вмотивованість кожного критерію та його елементів, оскільки це є способом прийняття рішення, тобто способом реалізації владних управлінських функцій.

40. Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

41. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

42. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

43. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

44. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова