ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2020 року

Київ

справа №814/598/18

провадження №К/9901/58670/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,

розглянув у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду, прийняте 26 квітня 2018 року у складі головуючого судді - Устинова І. А., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду, ухвалену 17 липня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Ступакової І. Г., суддів: Бітова А. І., Лук`янчук О. В.

І. Суть спору

1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (надалі також відповідач) про зобов`язання видати йому дублікат атестата про середню освіту НОМЕР_1 без неправдивої інформації.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не забезпечено виготовлення дубліката атестата про середню освіту без неправдивої інформації та не надано відповіді на його звернення від 01 листопада 2017 року № ІЛ-7468396, чим порушено його право на отримання інформації (відповіді) по вказаному зверненню.

3. Відповідач позовні вимоги не визнав та вказав, що позивачу листом від 10 листопада 2017 року № 2.4-2760 надано роз`яснення на його звернення № ІЛ-7468396, отримане 02 листопада 2017 року, в якому зазначено, що видача дублікатів документів про освіту не відноситься до компетенції Міністерства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України. Вказану відповідь надано у строки та у спосіб, передбачені законодавством України.

І. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. У 1972 році ОСОБА_1 закінчив Жовтневу середню школу робітничої молоді № 1 та отримав атестат про середню освіту, який пізніше втратив. 30 квітня 2014 року замість втраченого атестату школа видала позивачу дублікат атестату про здобуття ним повної загальної середньої освіти. Отриманий дублікат атестату, на переконання позивача, містить неправдиву інформацію, у зв`язку з чим був ним повернутий до Миколаївської вечірньої школи № 1, яка є правонаступником Жовтневої середньої школи робітничої молоді № 1.

5. 01 листопада 2017 року позивач звернувся на Урядову гарячу лінію з проханням забезпечити видачу дубліката атестата про середню освіту без неправдивої інформації. Того ж дня звернення за № ІЛ-7468396 передано на розгляд Міністерству освіти і науки України.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

7. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що Міністерство освіти і науки України позбавлене можливості щодо затвердження окремого зразка атестата про середню освіту випускників навчальних закладів Української РСР, а виданий позивачу дублікат атестата, який він повернув, є дійсним.

8. Крім того судами попередніх інстанцій встановлено факт надання відповідачем відповіді від 10 листопада 2017 року на звернення позивача від 01 листопада року та констатовано відсутність порушення прав та інтересів останнього з боку Міністерства освіти і науки України.

IV. Касаційне оскарження

9. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у якій посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

10. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що виданий йому дублікат атестата про середню освіту НОМЕР_1 містить неправдиву інформацію про те, що у 1972 році ним здобуто повну загальну середню освіту, оскільки такий рівень освіти та його стандарти встановлені Законом України «Про освіту» лише у 1991 році.

11. У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

12. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що відповідь на звернення позивача від 01 листопада 2017 року (вхідний 02 листопада 2017 року) надано у відповідності до встановлених частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян» строків та способу.

13. Міністерство освіти і науки України покликається на положення постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року за № 645, відповідно до частини другої якої документи про середню освіту, видані до запровадження атестатів про повну загальну середню освіту (до 1991 року), є дійсними.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

15. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

16. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

17. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

18. Приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

20. За правилами частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

21. Положеннями статті 20 Закону України «Про звернення громадян» встановлено терміни розгляду звернень громадян та вказано, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів (частина перша вказаної статті).

22. Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

23. Згідно з частиною п`ятою статті 34 Закону України «Про загальну середню освіту» випускникам загальноосвітніх навчальних закладів II і ІІІ ступенів видається відповідний документ про освіту. Зразки документів про загальну середню освіту, затверджує Кабінет Міністрів України. Виготовлення документів про загальну середню освіту здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

24. Відповідно до Закону України «Про освіту» Кабінет Міністрів України постановою від 22 липня 2015 року № 645 «Про документи про загальну середню та професійно-технічну освіту державного зразка і додатки до них» (надалі - постанова № 645) затвердив перелік і зразки документів про загальну середню та професійно-технічну освіту державного зразка і додатків до них.

25. Частиною другою вказаної постанови установлено, з-поміж іншого, що документи про загальну середню та професійно-технічну освіту державного зразка і додатки до них, видані до набрання чинності цією постановою, є дійсними та не підлягають обміну.

VI. Висновок Верховного Суду

26. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

27. Автор касаційної скарги в її обґрунтування вказує на те, що наявність неправдивої інформації в дублікаті атестата про середню освіту полягає саме в зазначенні на ньому про здобуття ним «повної загальної середньої освіти» замість «середньої освіти».

28. Як зазначалося вище, постановою № 645 закріплено перелік документів про загальну середню освіту, в тому числі, атестат про повну загальну середню освіту.

29. За правилами вказаної постанови Кабінету Міністрів України документи про середню освіту, які видавалися до запровадження атестатів про повну загальну середню освіту, тобто до 1991 року, є дійсними, не підлягають обміну. Крім того, виготовлення документів про освіту зразка УРСР законом не передбачено.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем отримано дублікат атестата про повну загальну середню освіту. Вказаний документ за відповідним освітнім рівнем не нижче отриманого ним у 1972 році.

31. З огляду на вказане, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що виданий позивачу документ про освіту відповідає встановленим чинним законодавством вимогам та, відповідно, підтверджує факт отримання ним середньої освіти і надає йому можливість реалізовувати пов`язані із цим права, що свідчить про забезпечення його права на підтвердження здобутої ним освіти.

32. Верховний Суд не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 стосовно того, що судами під час вирішення даного спору не застосовано вимоги Порядку замовлення документів про освіту державного зразка, видачі та обліку їх карток, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10 грудня 2003 року за № 811, які, на його думку, підлягали застосуванню, з огляду на те, що вказаним Порядком установлено процедуру замовлення, видачі та обліку документів про освіту державного зразка, що виготовляються на основі фотокомп`ютерних технологій. Дія вказаного Порядку поширюється на Документи державного зразка, що виготовляються на основі фотокомп`ютерних технологій, зразки яких затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 1997 року № 1260 «Про документи про освіту та вчені звання».

33. Отже, оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, суди правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

34. Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

35. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

36. Доводи касаційної скарги висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, Верховний Суд

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова