ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/20519/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Земляної Г.В., Глущенко Я.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Дніпроазот" до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Дніпроазот" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України по не наданню відповіді на лист-звернення позивача від 31 травня 2019 року №1086/01-6 та не скасуванню наказів відповідача №732 від 09 липня 2015 року, №1142 від 15 вересня 2015 року, №97 від 25 січня 2016 року, №508 від 25 березня 2016 року, №158 від 06 лютого 2017 року;

- визнати протиправними та скасувати накази Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №732 від 09 липня 2015 року «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України», №97 від 25 січня 2016 року «Про переведення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності», №158 від 06 лютого 2017 року «Про переведення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності» в частині застосування до АТ «Дніпроазот» спеціальної санкції - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, наказів Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1142 від 15 вересня 2015 «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України», №508 від 25 березня 2016 року «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності України», в частині застосування до АТ «Дніпроазот» спеціальної санкції - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2020 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Акціонерного товариства "Дніпроазот", в якій позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, правонаступником якого відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2019 року № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» є Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, відповідно до статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» за порушення вимог статей 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по операціям з компанією «FIASTRA TRADING LIMITED» (КІПР, ATTALOU, 5 Р.С., 3090, LIMASSOL) було видано наказ № 732 від 09 липня 2015 року «Про застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України» (далі також - наказ № 732), яким до Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот», правонаступником якого є АТ «Дніпроазот» відповідно до рішення Загальних зборів акціонерів від 26 квітня 2018 року, було застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньо-економічної діяльності.

Наказом відповідача № 1142 від 15 вересня 2015 року «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України» (далі також - наказ № 1142) за порушення вимог статей 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по операціям з компанією «BERSEL. INC.» (Сполучені Штати Америки, 1712 Pioneer Ave. Ste. 115 Cheyenne, WY 82001) до позивача було застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, а також зупинено дію наказу № 732 в частині застосування спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Наказом відповідача № 97 від 25 січня 2016 року «Про переведення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності» (далі також - наказ № 97), за порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по операціям з компанією «BERSEL. INC.» (Сполучені Штати Америки, 1712 Pioneer Ave. Ste. 115 Cheyenne, WY 82001) та компанією «FIASTRA TRADING LIMITED» (КІПР, ATTALOU, 5 P.C., 3090, LIMASSOL), позивача переведено на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, зупинено дію наказу № 1142, а також відновлено дію наказу № 732.

Наказом відповідача № 508 від 25 березня 2016 «Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності України» (далі також - наказ № 508), за порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по операціям з компанією «BERSEL. INC.» (Сполучені Штати Америки, 1712 Pioneer Ave. Ste. 115 Cheyenne, WY 82001) та компанією «FIASTRA TRADING LIMITED» (КІПР, ATTALOU, 5 P.C., 3090, LIMASSOL) до позивача застосовано спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, а також зупинено дію наказу № 97.

Наказом відповідача № 158 від 06 лютого 2017 року «Про переведення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України на індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності» (далі також - наказ № 158), за порушення вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» по операціям з компанією «BERSEL. INC.» (Сполучені Штати Америки, 1712 Pioneer Ave. Ste. 115 Cheyenne, WY 82001) та компанією «FIASTRA TRADING LIMITED» (КІПР, ATTALOU, 5 P.C., 3090, LIMASSOL) до позивача застосовано спеціальну санкцію - індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності та зупинено дію наказу № 508.

Не погодившись з вищезазначеними наказами позивач оскаржив їх в судовому порядку посилаючись на відсутність з боку підприємства порушень вимог статей 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме, відсутності вини AT «Дніпроазот» у не зарахуванні валютної виручки по операціям з компанією «BERSEL. INC.» та компанією «FIASTRATRADING LIMITED».

За результатами розгляду справ за позовами AT «Дніпроазот» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання протиправними та скасування вищенаведених наказів судами прийняті рішення про відмову в задоволенні позовів товариства (судові справи №№ 804/9583/15, 804/692/16, 804/14607/15, 804/5035/17, 804/3247/16).

Водночас, Законом України «Про валюту і валютні операції», було внесені зміни до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зокрема, виключено статтю 37, якою регулювався порядок накладення, скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії спеціальних санкцій за порушення цього або пов`язаних з ним законів України.

Враховуючи такі зміни у законодавстві, позивач неодноразово звертався до Міністерства з проханнями скасувати застосовані до АТ «Дніпроазот» спеціальні санкції та скасувати накази №№ 732, 1142, 97, 508, 158.

Відповідач, листами від 06 березня 2019 року №4102-13/9975-07 та від 27 березня 2019 року №4102-13/13068-07 (т. 1 а.с. 59-63), за результатами розгляду листів товариства від 19 лютого 2019 року № 332/01-6 та від 15 березня 2019 року № 547/01-6 повідомив про те, що у зв`язку з відсутністю в Законі України «Про валюту і валютні операції» прямої вказівки про надання зворотної дії у часі нормативно-правовим актам та не встановлення в цьому Законі норми, якою пом`якшено або скасовано відповідальність особи, до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, до яких застосовано спеціальні санкції до введення в дію Закону України «Про валюту і валютні операції», до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов`язаних з ним законів України, державні органи та суб`єкти господарювання мають керуватися законодавством, що діяло до дня введення в дію такого Закону.

Посилаючись на ч.ч. 10, 12 статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» відповідач також повідомив, що розгляне питання про скасування (тимчасове зупинення дії) спеціальної санкції; застосованої до позивача, у разі надходження до Міністерства належним чином завірених копій документів щодо погашення заборгованостей або практичних заходів, які вживаються щодо їх стягнення станом на поточну дату та довідок з усіх обслуговуючих банків (оригінали) про відсутність порушень законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно- імпортними операціями.

АТ «Дніпроазот» було направлено на адресу Міністерства лист-звернення від 31 травня 2019 № 1086/01-6, в якому позивач просив суб`єкта владних повноважень скасувати дію спеціальної санкції - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, застосованої до позивача згідно з наказом № 508 та скасувати дію спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, застосованої до позивача згідно з наказом №158.

До вказаного листа було додано належним чином завірені копії документів щодо сплати коштів на погашення заборгованості і практичних заходів, які вживаються щодо їх стягнення станом на поточну дату, оригінали довідок з усіх обслуговуючих банків про відсутність порушень законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями та про зняття спірних експортних операцій з валютного контролю.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 року № 959-ХІІ (надалі за текстом «Закон № 959-ХІІ») (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є: фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України; юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об`єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об`єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб`єктів господарської діяльності; об`єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність; структурні одиниці іноземних суб`єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України; спільні підприємства за участю суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України; інші суб`єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Україна в особі її органів, місцеві органи влади і управління в особі створених ними зовнішньоекономічних організацій, які беруть участь у зовнішньоекономічній діяльності, а також інші держави, які беруть участь у господарській діяльності на території України, діють як юридичні особи згідно з частиною четвертою статті 2 цього Закону і законами України.

В силу положень статті 5 Закону, Всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

Фізичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту набуття ними цивільної дієздатності згідно з законами України. Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України "Про підприємництво". Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, мають зазначене право, якщо вони є суб`єктами господарської діяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання або громадянами якої вони є. Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність відповідно до їх статутних документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

До суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності може бути застосовано санкцію у вигляді тимчасового зупинення права здійснення такої діяльності у випадках порушення чинних законів України, що стосуються цієї діяльності, згідно із статтею 37цього Закону.

Ніякі положення цієї статті не можуть тлумачитись як заборона фізичним, юридичним особам та іншим суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності здійснювати між собою будь-які відносини, які не підпадають під визначення зовнішньоекономічної діяльності.

Суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності, який одержав від цієї діяльності у власність кошти, майно, майнові і немайнові права та інші результати, має право володіти, користуватися і розпоряджатися ними за своїм розсудом.

Вилучення результатів зовнішньоекономічної діяльності у власника у будь-якій оплатній або неоплатній формі без його згоди забороняється, за винятком випадків, передбачених законами України.

Здійснення видів зовнішньоекономічної діяльності, зазначених у статті 4, за межами України підлягає регулюванню також законами відповідних держав.

Всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності України мають право відкривати свої представництва на території інших держав згідно з законами цих держав.

Всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право на участь у міжнародних неурядових економічних організаціях.

Відповідно до ст. 37 Закону № 959-ХІІ, встановлено, що за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

- застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Якщо суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності або іноземними суб`єктами господарської діяльності, до яких застосовано санкції, усунуто допущені порушення законодавства України або вжито практичні заходи, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, ініціатори подання щодо застосування санкцій можуть направляти центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, матеріали про їх скасування (зміну виду, тимчасове зупинення).

У разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Клопотання повинно містити такі документи:

лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України;

оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.

Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.

З метою уточнення інформації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, може звертатися до державних органів, що здійснюють контроль у сфері зовнішньоекономічної діяльності, валютний контроль, та агентів валютного контролю із запитами про одержання додаткових матеріалів (інформації) щодо діяльності суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, які звернулися до нього з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкції.

Відповідальність за недостовірність інформації, зазначеної в поданнях, щодо застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) санкцій, на підставі яких приймаються відповідні рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, несе ініціатор подання у порядку, передбаченому законом.

Також, вказані приписи статті 37 знаходять своє відображення в «Положенні про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», яке визначає порядок застосування (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) Міністерством економічного розвитку і торгівлі України спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», до українських суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі також - Положення).

Згідно з п. 1.1. та п. 1.2 Положення, спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов`язані з ним закони України, зокрема в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

За правилами п.п. 1.5-1.7 Положення, українські суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності, до яких, у встановленому порядку, застосована спеціальна санкція - індивідуальний режим ліцензування чи тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, не мають права укладати угоди доручення, комісії, агентські, про спільну діяльність та співробітництво, консигнації, дилерські, дистриб`юторські, оренди, найму, лізингу, зберігання та інші угоди, що передбачають проведення зовнішньоекономічних операцій іншими особами або на користь інших осіб за дорученням чи передачу майна у строкове користування з метою проведення зовнішньоекономічної діяльності.

Дія спеціальних санкцій - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та індивідуального режиму ліцензування, що застосовуються до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, поширюється на всі види зовнішньоекономічної діяльності, зазначені устатті 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» операції за якими здійснюються українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності.

Пунктом 4.8 Положення передбачено, що про застосування санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти.

Відповідні накази Міністерства економічного розвитку і торгівлі України видаються у разі скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії санкцій, застосованих до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п. 4.15 Положення, у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та/або пов`язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання зазначеного Закону, суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміна виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

07 липня 2018 року набув чинності Закону України «Про валюту і валютні операції», згідно зі статтею16 «Прикінцеві та перехідні положення», якого він вводиться в дію через сім місяців з дня набрання ним чинності, тобто з 07 лютого 2019 року.

За положеннями наведеного нормативно-правового акту у Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» статтю 37 виключено.

Відповідно, з огляду на виключення із Закону статті 37, відсутнім є врегулювання застосування спеціальних санкцій за порушення Закону або пов`язаних з ним законів України в контексті правових підстав для їх накладення згідно даної статті з 07 лютого 2019 року.

Крім того, з введенням в дію Закону України «Про валюту і валютні операції» втратив чинність Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», норми якого обумовили застосування до АТ «Дніпроазот» спеціальних санкцій, передбачених наказами №№ 158, 732, 97, 1142, 508.

З огляду на відсутність правових підстав для продовження застосування до АТ «Дніпроазот» дії спеціальних санкцій - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, індивідуальний режим ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, позивач звертався до відповідача із листами від 19 лютого 2019 року № 332/01-6, від 15 березня 2019 року № 547/01-6, від 31 травня 2019 року № 1086/01-6, в яких просив суб`єкта владних повноважень скасувати вказані вище накази.

Проте, станом на час звернення до суду із даним позовом, відповідачем не було скасовано накази, якими до позивача застосовано спеціальні санкції.

Відповідач погодився щ тим, що дійсно загальний термін розгляду звернень та надання відповіді про прийняте рішення не повинен перевищувати тридцяти календарних днів згідно з наказом Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52, яким затверджено Положення.

Проте, у випадку позивача, надання відповіді відбулось в інших спосіб. Так, у результаті відсутності підстав для задоволення/часткового задоволення листа суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності відповідь надається в письмовій формі та надсилається поштовим відправленням.

За наслідками розгляду листа від 31 травня 2019 року, наказом Міністерства від 05 липня 2019 року № 1143 «Про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції, що застосована до ПАТ «Дніпроазот», дія спеціальної санкції була тимчасово зупинена до 01 листопада 2019 року, а відповідна інформація розміщена на сайті Міністерства.

Також, наказом Міністерства від 28 жовтня 2019 року № 267 «Про тимчасове зупинення дії спеціальної санкції, що застосована до ПАТ «Дніпроазот», дія спеціальної санкції була тимчасово зупинена до 01 лютого 2020 року.

Враховуючи виключення із Закону статті 37, відсутнім є врегулювання порядку застосування спеціальних санкцій за порушення Закону або пов`язаних з ним законів України в розрізі правових підстав для їх накладення (скасування, зміни виду, тимчасового зупинення дії) згідно даної статті з 07 лютого 2019 року.

Крім того, як вбачається з суті наказу Міністерства економіки України від 17 квітня 2000 року № 52, яким затверджено Положення, ним регламентується порядок застосування статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», яка, як вже неодноразово було вказано вище, є виключеною з 07 лютого 2019 року.

Виходячи з системного аналізу положень Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», які зокрема, визначають необхідним застосування принципу законності до спірних правовідносин, суд прийшов до висновку про те, що втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб`єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.

Правову позицію щодо юридичних питань меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та про те, що державний орган повинен діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, викладено в постановах від 06 червня 2018 року, від 07 червня 2018 року та від 27 листопада 2018 року Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду (справа № 808/163/16, № 822/276/17 та № 826/162/18 відповідно).

Тобто, зупинення дії рішень, якими до позивача застосовано спеціальні санкції, не є належним захистом прав та інтересів товариства, оскільки діюча редакція Закону взагалі не передбачає можливості застосування таких санкцій. Тобто, вчинення будь-яких юридично значущих дій в контексті спеціальних санкцій, в тому числі їх встановлення, зупинення або ж продовження їх дії, окрім скасування, є діями, вчиненими поза межами площини законодавства України, оскільки не регулюється ним. Наведене, в контексті вимог ч. 2 статті 19 Конституції України, свідчить про наявність підстав для скасування наказів відповідача №№ 158, 732, 97, 1142, 508.

Продовження дії спеціальних санкцій та чинність зазначених наказів суперечить статтям 8, 19, 42, 58 Конституції України, статтям 2, 3 Закону, позбавляє позивача вільно, на засадах рівності перед Законом всіх суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати власну зовнішньоекономічну діяльність та бути протиправно обмеженим з боку органу державної влади такими заходами (спеціальними санкціями), які не передбачені чинним законодавством України.

В своєму листі від 31 травня 2019 року №1086/01-6 товариство просило Міністерство скасувати застосовані до нього спеціальні санкції шляхом скасування відповідних наказів. Тому, прийняття наказів про тимчасове зупинення спеціальних санкцій не може свідчити про розгляд листів-звернень позивача, в контексті поставленого в ньому питанні.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів звертає увагу, що для прийняття рішення про скасування наказів №№ 158, 732, 97, 1142, 508 виконано всі умови, визначені законом, і прийняття таких рішень у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправну бездіяльність Міністерства щодо ненадання відповіді на лист-звернення позивача від 31 травня 2019 року №1086/01-6 та не скасуванню наказів відповідача №732 від 09 липня 2015 року, №1142 від 15 вересня 2015 року, №97 від 25 січня 2016 року, №508 від 25 березня 2016 року, №158 від 06 лютого 2017 року.

Таким чином, задоволення позовної вимоги про зобов`язання Міністерство скасувати накази №№ 158, 732, 97, 1142, 508, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 14 листопада 2019 року (справа № 826/2966/16).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Земляна Г.В.

Суддя Глущенко Я.Б.