ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа №490/9535/16-а

адміністративні провадження №К/9901/15351/18, №К/9901/15349/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Рибачука А.І.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 490/9535/16-а

за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва (далі - Центральне ОУ ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Центрального ОУ ПФУ

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Скрипченка В.О., суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,-

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 29.09.2016 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (далі - Управління ПФУ, правонаступником якого є Центральне ОУ ПФУ) щодо припинення виплати їй пенсії за віком з 01.04.2015;

зобов`язати Управління ПФУ поновити виплату пенсії за віком з 01.04.2015, а також виплатити заборгованість за минулий час за період з 01.04.2015 по день розгляду справи.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що їй як працюючій судді з 01.04.2015 було протиправно припинено виплату пенсії за віком та відмовлено у її поновлені у зв`язку із набранням чинності змінами до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII) та Закону України від 24.12.2015 №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №911-VIII), оскільки рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016 було визнано неконституційними абзаци 1,2 частини п`ятої статті 141 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI) у редакціях Закону № 213-VIII та Закону № 911-VIII та пункт 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону № 213-VIII в частині скасування з 01.06.2015 норм про призначення щомісячного грошового утримання суддям.

2. Центральний районний суд м. Миколаєва постановою від 02.12.2016 задовольнив позовні вимоги:

визнав протиправними дії Управління ПФУ щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 01.04.2015;

зобов`язав Управління ПФУ поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 за період з 01.04.2015;

зобов`язав Управління ПФУ виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за віком за період з 01.04.2015 по 01.12.2016 включно.

3. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 08.06.2017 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове, яким частково задовольнив позовні вимоги:

визнав протиправними дії Управління ПФУ щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 08.06.2016;

зобов`язав Управління ПФУ відновити з 08.06.2016 виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV);

у задоволенні іншої частини адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовив.

4. 27.07.2017 Центральне ОУ ПФУ звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 в частині задоволених позовних вимог, ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог.

5. 31.08.2017 ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.12.2016 - залишити в силі.

6. Вищий адміністративний суд України ухвалами від 02.08.2017 та від 17.10.2017 відкрив касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами та витребував матеріали справи із суду першої інстанції першою ухвалою.

7. 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

8. Пунктом 4 частини першої розділу VII Перехідних положень КАС України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).

10. Ухвалою судді Верховного Суду від 24.06.2019 прийнято зазначену справу до провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Суди встановили, що ОСОБА_1 з грудня 1992 року і до теперішнього часу обіймає посаду судді.

06.07.2014 позивачка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, у зв`язку з чим з 07.07.2014 рішенням Управляння ПФУ їй призначена пенсія за віком.

На підставі змін, внесених Законом № 213-VIII, зокрема у Закон № 1058-IV з 01.04.2015 позивачці було припинено виплату пенсії за віком та листом від 27.07.2016 №8855/04 відмовлено у відновленні її виплати.

Не погоджуючись з вказаним діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право на виплату пенсії позивачці підлягає поновленню з 01.04.2015, оскільки відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону №213-VIII у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до, зокрема Закону № 2453-VI. Оскільки до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних не було прийнято, то з 01.06.2015 було скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначалися відповідно до вищезазначених нормативних актів. А відтак, з 01.06.2015 відпала підстава для припинення виплати пенсії, призначеної на підставі статті 26 Закону № 1058-IV, а отже виплата пенсії позивачці мала бути відновлена з 01.06.2015.

13. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачка має право на поновлення виплати пенсії за віком 08.06.2015, оскільки нормативно-правові акти, які обмежували виплату пенсії втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 08.06.2016 №4-рп/2016.

IV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

14. Касаційна скарга відповідача мотивована, зокрема, тим, що з 01.04.2015 набули чинності норми Закону № 213-VIII яким внесено зміни до частини четвертої статті 47 Закону 1058-IV, відповідно до яких, зокрема, тимчасово у період з 01.04.2015 по 31.12.2015 у період роботи особи (крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законом № 2453-VI, пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Оскільки позивач продовжує працювати на посаді судді, то підстави для поновлення їй виплати пенсії відсутні.

15. Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що з 01.06.2015 відпала підстава для припинення виплати пенсії, призначеної на підставі статті 26 Закону № 1058-IV від, а отже виплата її пенсії мала бути відновлена з 01.06.2015, оскільки до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних не було прийнято.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

16. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справі»; далі - Закон № 460-IX), колегія суддів виходить із такого.

17. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Законом № 2453-VI встановлено забезпечення суддів та передбачена виплата суддівської винагороди. Суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

19. Згідно із положеннями статті 47 Закону 1058-IV (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії за віком) пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

20. Однак, в наступному законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.

21. Так, 01.04.2015 набрав чинності Закон № 213-VIII, яким, зокрема абзац другий частини першої статті 47 Закону № 1058-VI викладено в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується».

22. Отже, з 01.04.2015 призначені за Законом №1058-IV пенсії за віком не виплачуються, у разі роботи осіб на посадах, які дають право на призначення, зокрема, пенсій у порядку та на умовах, передбачених Законом № 2453-VI.

23. Разом з тим, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIIІ передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до зазначених законів.

24. Оскільки Закон №213-VIIІ не скасовано, його положення не визнано неконституційними, а до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 2453-VI.

25. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з 01.06.2015 особи, яким пенсії призначаються, зокрема, згідно з Законом № 2453-VI, втратили право на пенсійне забезпечення відповідно до вказаного Закону, і з цієї дати їм повинна бути відновлена виплата пенсії, призначена відповідно до Закону №1058-IV.

26. Однак, з 01.01.2016 набрав чинності Закон № 911-VIII, яким внесено зміни до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV, абзаци другий і третій якої викладені в такій редакції: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються».

27. Отже, з 01.01.2016 призначені пенсії не виплачуються у разі роботи осіб на посадах та на умовах, передбачених, зокрема Законом № 2453-VI.

28. Таким чином, позивач має право на відновлення виплати пенсії лише з 01.06.2015 по 31.12.2015, оскільки з 01.01.2016 її виплата знову обмежена Законом № 911-VIII.

29. Разом з тим, відповідно до частин першої та другої статті 99 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

30. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

31. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

32. Відповідно до статті 100 КАС України (в редакції, яка діяла до 15.12.2017) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

33. Матеріали справи не містять клопотань від позивача щодо поновлення строку звернення до адміністративного суду та нею не наведено аргументів, що такий не пропущено. Відсутні такі посилання і в касаційній скарзі.

34. Колегія суддів вважає, що будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Пенсія є періодичним платежем, про зупинення його виплати позивач знав, а тому в разі незгоди, мав право звернутися до суду.

35. З огляду на наведене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду (29.09.2016), позовні вимоги за період з 01.06.2015 по 28.03.2016?, включно підлягають залишенню без розгляду.

36. Посилання позивача на положення статті 46 Закону № 1058-IV, відповідно до якого нараховані суми пенсій, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-ким строком є безпідставними, оскільки за змістом наведеної норми, строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.

37. Такий висновок щодо застосування статті 46 Закону № 1058-IV у подібних правовідносинах міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 758/2471/17.

38. Оскільки в період з 01.01.2016 по 31.12.2016 Законом № 911-VIII встановлено обмеження виплати пенсій працюючим пенсіонерам, у разі їх роботи на посадах та на умовах, передбачених зокрема, Законом № 2453-VI, то підстави для здійснення позивачу виплати призначеної їй пенсії на підставі Закону № 1058-ІV в цей період відсутні, тому відмовляючи у відновленні виплату позивачу пенсії листом від 27.07.2016, територіальний пенсійний орган діяв цілком правомірно.

39. Що ж стосується рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) на яке посилалась позивач в касаційній скарзі як на підставу задоволення позовних вимог, то такі є безпідставними, оскільки зазначеним рішенням визнані неконституційними положення статті 141 Закону № 2453-VI, зокрема, щодо обмеження та припинення виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, в той час, як позивач у справі отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV, що не були предметом розгляду Конституційного Суду України та відповідно є чинними.

40. Відповідно до статті 351 КАС України (у редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом № 460-IX), підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

41. Оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 та Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва задовольнити частково.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.12.2016 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 у справі №490/9535/16-а - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01.06.2015 по 28.03.2016 включно, залишити без розгляду.

В задоволенні іншої частини адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

...........................

...........................

...........................

А.І. Рибачук

А.Ю. Бучик

Л.В. Тацій ,

Судді Верховного Суду