ПОСТАНОВА

Іменем України

27 квітня 2020 року

Київ

справа №461/1439/15-а

адміністративне провадження №К/9901/13612/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: Львівське комунальне підприємство "Айсберг", ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м. Львова у складі судді Волоско І.Р. від 20.07.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі суддів Макарика В.Я., Большакової О.О., Глушка І.В. від 03.03.2016,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (далі - Галицька РА, відповідач), треті особи: Львівське комунальне підприємство "Айсберг" (далі - ЛКП "Айсберг"), ОСОБА_2 , у якому просила визнати незаконним та скасувати розпорядження Галицької РА №48 від 10.02.2014 «Про демонтаж самовільно встановлених кондиціонерів на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1 (далі - спірне розпорядження).

2. В обґрунтуванні позовних вимог зазначалось, що оскаржуване розпорядження є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки невірно встановлено особу, якою самовільно обладнано кондиціонери на дворовому фасаді будинку АДРЕСА_1 , а отже, і безпідставно покладено саме на позивача відповідальність та обов`язок здійснення демонтажу вказаних елементів.

3. Позивач наполягала й на тому, що з жодним документом по виявленню правопорушення відповідачем чи іншими службами її не було ознайомлено, не надано можливості спростування невірної інформації по встановленню особи правопорушника. Крім того вказує, що кондиціонер, який відповідно до спірного розпорядження визначений як об`єкт демонтажу, розташований на невидимому зі сторони вулиць фасаді будинку, який виходить у внутрішній двір, а відтак для його встановлення у цій частині будинку дозвіл не вимагається.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Постановою Галицького районного суду м. Львова від 20.07.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2016, у задоволенні позову відмовлено.

5. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що, як встановлено у ході розгляду справи, позивач самовільно, без відповідних дозволів та погоджень, встановила зовні будинку на його фасаді два блоки кондиціонера, тим самим допустивши порушення приписів Положення про порядок розміщення у м. Львові технічних елементів (пристроїв) ззовні будинків і споруд, затвердженого Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 01.02.2002 №028 «Про впорядкування розміщення технічних елементів (пристроїв) на фасадах будинків на території м. Львова» (далі - Положення №028), а також порушила права інших мешканців будинку, зокрема, третьої особи у цій справі.

6. Крім цього, суди попередніх інстанцій відхилили доводи позивача про те, що у разі розміщення кондиціонерів на невидимому зі сторони вулиць фасаді будинку (у внутрішньому дворі) отримання дозволів не вимагається. Відхиляючи такий аргумент позивача, суди зазначали, що, як випливає з приписів пункту 4 Положення №028, отримання дозволів передбачено у разі розміщення технічних елементів (пристроїв) на усіх фасадах, в тому числі з внутрішньої сторони будинку.

7. За наведених обставин, суди попередніх інстанції дійшли висновку про те, що відповідач, видаючи спірне розпорядження, діяв згідно вимог законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з вищезгаданими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, звернулась із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірним розпорядженням Галицької РА зобов`язано ОСОБА_1 - власника квартири АДРЕСА_2 , за власні кошти демонтувати самовільно встановлений кондиціонер на дворовому фасаді будинку

АДРЕСА_3 . Згідно постанови адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації ЛМР №19 від 23.01.2014, ОСОБА_1 визнано винною за статтею 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення у самовільному встановленні двох кондиціонерів на дворовому фасаді будинку

АДРЕСА_4 . Також, як з`ясували суди з листа Управління охорони історичного середовища ЛМР, ним не погоджувалось встановлення технічних елементів, а саме: двох кондиціонерів, власником квартир АДРЕСА_1 , АДРЕСА_5 - ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_1 (внутрішнє подвір`я).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

12. Касаційну скаргу позивач обґрунтовує доводами, які є аналогічними тим, що наводились нею у позовній заяві. Позивач вкотре наголошує, що суди попередніх інстанцій вирішили спір без урахування усіх обставин справи і без надання належної правової оцінки спірним правовідносинам з урахуванням приписів законодавства, які їх урегульовують.

13. Скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, а тому, як наслідок, підлягають скасуванню.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує частина третя статті 24 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

16. За змістом пункту 7 статті 30 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема: організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

17. Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначає Закон України від 06.09.2005 №2807-IV «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон №2807-IV в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

18. Статтею 5 вищевказаного Закону встановлено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

19. Пунктом 1 частини першої статті 9 до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері благоустрою населених пунктів віднесено забезпечення реалізації державної політики у цій сфері.

20. Суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів, у розумінні частини першої статті 12 Закону №2807-IV, є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

21. Згідно із пунктом 2.2 розділу VІ ухвали Міської ради від 08.07.2010 №3704 «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради», (далі - ухвала №3704) до повноважень районних адміністрацій, зокрема, належить: здійснення контролю за станом благоустрою житлового фонду, а також прилеглих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

22. Відповідно до підпунктів 4.3.2, 4.3.6 Положення про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Міської ради від 06.01.2012 №5 (далі - Положення про Галицьку РА), до повноважень райадміністрації, окрім іншого, належить:

- надання дозволів на перепланування житлових будинків (квартир), влаштування елементів благоустрою прибудинкових територій, впорядкування розміщення технічних елементів на фасадах будинків, зміну елементів фасадів будинків, приєднання (об`єднання) окремих кімнат, приєднання нежитлових та допоміжних приміщень до квартир, об`єднання квартир в одну та поділ однієї квартири на різні;

- затвердження висновків міжвідомчої комісії при районній адміністрації про відповідність збудованого об`єкта затвердженій проектній документації у разі здійснення перепланування житлових будинків (квартир), у тому числі з прибудовою балкону, влаштування елементів благоустрою прибудинкових територій, впорядкування розміщення технічних елементів на фасадах будинків, зміни елементів фасадів будинків, приєднання (об`єднання) окремих кімнат, об`єднання квартир в одну та поділ однієї квартири на різні.

23. Порядок розгляду питань щодо розміщення технічних елементів (пристроїв) ззовні будинків і споруд у м. Львові, уповноваженими на це виконавчими органами Львівської міської ради регулює Положення №028, про що зазначено у його пункті 1.3.

24. Зокрема, згідно з підпунктом 2.8.5. пункту 2.8. Положення №028 технічними елементами (пристроями), що розміщуються ззовні на будівельних конструкціях житлової, громадської і виробничої забудови є, зокрема, пристрої і устаткування систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря.

25. Відповідно до пункту 3.1 цього ж Положення забороняється розміщення та встановлення технічних елементів (пристроїв), перелічених у пунктах 2.8.4. та 2.8.5., на видимих зі сторони вулиць та площ фасадах, стінах будинків і споруд , які знаходяться на території історичної забудови, включеної у Список світової спадщини ЮНЕСКО, а також на видимих зі сторони вулиць (площ) фасадах, стінах будинків і споруд - пам`ятках архітектури.

26. Також, підпунктом 3.3.2 пункту 3.3 Положення №028 передбачено заборону встановлення без відповідного дозволу технічних елементів (пристроїв), перелічених у підпунктах 2.8.3, 2.8.4. та 2.8.5 пункту 2.8 на видимих зі сторони вулиць (площ) фасадах, стінах будинків і споруд - у межах історико-культурної заповідної території м. Львова.

27. Питання відповідальності за порушення порядку розміщення технічних елементів (пристроїв), врегульовано пунктом 5 Положення №028.

28. Так, вищеназваним пунктом встановлено, що у випадках виявлення розміщення технічних елементів (пристроїв), що не відповідають вимогам цього Положення відповідальні житлово-експлуатаційні контори, комунальні підприємства з експлуатації житлового фонду і житлово-експлуатаційні контори інших відомств видають особі, що встановила технічний елемент (пристій), припис про усунення у місячний термін порушень.

У випадках зволікання з усуненням порушень та випадках самовільного встановлення технічних елементів (пристроїв), перелічених у підпунктах 2.8.1, 2.8.2, 2.8.3, 2.8.4, 2.8.5 житлово-експлуатаційні контори, комунальні підприємства з експлуатації житлового фонду і відомчі житлово-експлуатаційні контори передають у районну адміністрацію акт обстеження технічного елементу (пристрою) та матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності фізичної чи юридичної особи для подальшого розгляду цього питання на міжвідомчій комісії районної адміністрації.

Міжвідомча комісія у двотижневий термін готує висновок про відповідність чи невідповідність розміщення технічного елементу (пристрою) для підготовки відповідного розпорядження голови районної адміністрації;

Голова районної адміністрації у двотижневий термін на підставі підготовлених матеріалів приймає розпорядження про демонтаж технічного елементу (пристрою) чи його подальше розміщення; копія розпорядження голови районної адміністрації про демонтаж технічного елементу (пристрою) надсилається юридичній чи фізичній особі, яка вчинила правопорушення.

29. З аналізу наведених вище норм законодавства випливає, що до повноважень районних у місті Львові адміністрацій належить, окрім іншого, затвердження висновків міжвідомчої комісії при відповідній районній адміністрації про впорядкування розміщення технічних елементів на фасадах будинків, в тому числі з питань, які стосуються демонтажу таких елементів.

30. Поряд із цим, варто зауважити, що право на реалізацію таких повноважень виникає у відповідача лише у разі виявлення самовільно встановлених елементів на фасадах будинків.

31. За визначенням пункту 2.2 Положення №028 самовільним встановленням технічних елементів (пристроїв) визнається встановлення технічних елементів (пристроїв) ззовні будинків і споруд без оформлення у встановленому порядку дозволу на їх розміщення та без дотримання вимог цього Положення.

32. Однак, у разі розташування кондиціонерів не на видимому зі сторони вулиць фасаді будинку, а на фасаді, який виходить у внутрішній двір, як у даному випадку, встановлення та розміщення кондиціонерів у цій частині будинку не потребує надання дозволу для його встановлення відповідно до пункту 3 Положення №028.

33. Обов`язковість одержання відповідного дозволу стосується лише розміщення технічних елементів (пристроїв) на видимих зі сторони вулиць (площ) фасадах, стінах будинків і споруд, розташованих у межах історико-культурної заповідної території м. Львова.

34. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.09.2018 у справі №461/5403/15-а, правовідносини у якій є подібними до справи, яка розглядається.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

35. Оскільки, з встановлених судами обставин, які не заперечуються учасниками справи, вбачається, що позивач розмістила кондиціонери на невидимому зі сторони вулиці фасаді будинку, то це не потребувало отримання відповідного дозволу, а тому встановлені на фасаді будинку технічні елементи кондиціювання не можна віднести до самовільно встановлених.

36. Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, у відповідача не виникло заснованих на законі правових підстав для видання спірного розпорядження щодо демонтажу розміщених позивачем технічних елементів (кондиціонерів), оскільки такі не набули статусу самовільно встановлених.

37. За таких обставин, спірне розпорядження Галицької РА видано відповідачем протиправно, відтак висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, а ухвалені ними рішення підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. За правилами пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

39. В свою чергу, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частини перша, друга статті 351 КАС України).

40. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи цей спір, неправильно застосували норми матеріального права, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову і ухвалили незаконні судові рішення, їх слід скасувати, а позов задовольнити.

41. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, Суд здійснює новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

42. Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

43. Звертаючись до суду з цим позовом позивач сплатила судовий збір у розмірі 73,08 гривень, що підтверджується квитанцією від 05.02.2015 №ПН237 (а.с. 1). У суді апеляційної інстанції позивачем сплачено 36,54 гривень судового збору за подання апеляційної скарги, що підтверджується квитанцією від 30.07.2015 №ПН252 (а. с. 88). За подання касаційної скарги позивач сплатила 661,45 гривень, що підтверджується квитанцією від 23.03.2016 №ПН1482 (а. с. 132).

44. Оригінали вказаних вище платіжних документів знаходяться у матеріалах даної адміністративної справи.

45. Тобто, загалом ОСОБА_1 здійснила судові витрати, що складаються із судового збору, на суму 771,07 гривень, яка, з огляду на викладені вище обставини та вимоги процесуального закону, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

46. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 20.07.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2016 - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, треті особи: Львівське комунальне підприємство "Айсберг", ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування розпорядження - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Галицької районної адміністрації Львівської міської ради від 10.02.2014 №48 «Про демонтаж самовільно встановлених кондиціонерів на дворовому фасаді будинку

АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (ідентифікаційний код 20847537) судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 771,07 гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний