ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2020 року

Київ

справа №815/5894/16

адміністративне провадження №К/9901/48929/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 (колегія суддів у складі: Корой С. М., Катаєвої Е. В., Кравченка М. М.) та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 (колегія суддів у складі: Шляхтицького О. І., Потапчука В. О., Семенюка Г. В.),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 04.10.2016 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 12 750 942,68 грн, що була винесена головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадимом І. С.

Позовні вимоги мотивовано тим, що у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-2317/11, виданого 19.04.2012 Овідіопольським районним судом Одеської області на виконання рішення суду від 21.03.2012 у справі № 2-2317-11, судове рішення виконується шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною суб`єктом оціночної діяльності, а не шляхом сплати заборгованості. Враховуючи зазначене, відповідачем, на думку позивача, було неправильно визначено суму, що підлягає сплаті за виконавчим збором та неправильно застосовано принцип щодо сплати 10 відсотків від суми заборгованості, яка підлягає стягненню.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 01.11.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018, 07.12.2017, адміністративний позов задоволено.

Судові рішення мотивовано тим, що постанова головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима І. С. від 04.10.2016 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 12 750 942,68 грн у виконавчому провадженні ВП № 33130957 прийнята всупереч приписам статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати. В обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на те, що законом визначено вичерпний перелік обставин за яких виконавчий збір не стягується. Виконавчий лист № 2-2317/11, виданий 19.04.2012 Овідіопольським районним судом Одеської області не відповідає вимогам частини другої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (у попередній редакції), тому боржник не позбавлений обов`язку сплати виконавчого збору.

Позиція інших учасників справи

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Шарапи В. М. (суддя-доповідач), Бевзенка В. М., Данилевич Н. А. від 16.05.2018 відкрито касаційне провадження за скаргою Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06.06.2019 № 644/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 815/5894/16 у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2019 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мельник-Томенко Ж. М., судді Жук А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 815/5894/16.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22.04.2020 зазначену адміністративну справу призначив до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 21.03.2012 по справі № 2-2317/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» до ОСОБА_1, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ФФС», про звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» та в рахунок часткового відшкодування заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «ФФС» за укладеним ним з Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк «Київ» Генеральним договором № 005/10 про здійснення кредитування для фінансування будівельних робіт по житловому комплексу в розмірі 127 509 426,84 гривень, що складається з: заборгованості з залишку заборгованості за кредитом у розмірі 15 750 000,00 гривень; поточної заборгованості за кредитом у розмірі 74 250 000,00 гривень; простроченої заборгованості по процентам у розмірі 32429413, 99 гривень; поточної заборгованості по відсоткам у розмірі 1 875 000,00 гривень; нарахованої пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 556 923,61 гривень; нарахованої пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом у розмірі 2 648 089, 24 гривень, звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 01.03.2010, який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області Фольгіною А. В. та зареєстрований у реєстрі за реєстровим № 264, а саме на належну ОСОБА_1 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку ЯЖ № 318524, виданого відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області згідно з розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 29.09.2008 № 1402 та зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010852900518 від 03.10.2008, земельну ділянку загальною площею 1,84 га., яка розташована на території АДРЕСА_1, кадастровий номер 5123783500:01:001:1383, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною суб`єктом оціночної діяльності на час продажу.

19.04.2012 Овідіопольським районним судом Одеської області видано виконавчий лист по справі № 2-2317/11.

25.05.2012 на підставі заяви Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» та вказаного виконавчого листа, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 33130957).

28.02.2013 прийнято постанову про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

24.02.2016 ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області по справі № 2-2317/11 замінено сторону виконавчого провадження.

15.06.2017 прийнято постанову про заміну сторони виконавчого провадження, якою замінено стягувача.

04.10.2016 прийнято постанову про призначення експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

04.10.2016 прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

04.10.2016 на підставі статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12 750 942,68 грн.

Не погодившись з прийнятою відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановою про стягнення з боржника виконавчого збору, позивач звернувся до суду з метою її оскарження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

Частиною третьою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка повністю кореспондується з частиною третьою статті 287 КАС України в чинній редакції, передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку на момент виникнення спірних правовідносин були визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

За змістом частини першої статті 3 Закону України від 24.03.1998 № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Відповідно до пункту 1.3. Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; Управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних територіальних управлінь юстиції.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-XI), яким до окремих положень КАС України унесені зміни.

Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-XI передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

Наведений у статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним.

Відповідачами у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби згідно з частиною третьою статті 181 КАС України можуть бути лише перераховані у статті 3 вищевказаного Закону органи державної виконавчої служби. Структурні ж підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

При цьому, за змістом частини першої та частини третьої статті 52 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), і яка кореспондується з діючою редакцією статті 48 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулись, зокрема, не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного відповідача належним, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Вказаними нормами встановлено, що вчинення дій щодо заміни первинного відповідача належним або залучення другого відповідача належить до повноважень суду першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.08.2019 у справі № 821/2089/17, від 30.09.2019 у справі № 804/16122/14, від 06.12.2019 у справі № 826/15847/16, від 17.12.2019 у справі № 826/16223/16, від 05.03.2020 у справі № 816/2371/16, від 18.03.2020 у справі № 820/4865/17.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що під час розгляду справи суд першої інстанції не врахував, що в даній справі позивач звернувся до неналежного відповідача та не здійснив його заміну, чим допустив порушення норм процесуального законодавства, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.

При цьому, суд апеляційної інстанції здійснюючи перегляд постанови суду першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 та постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2018 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Одеського окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Судді Верховного Суду